08.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер дев'ятнадцятого тижня 

Євангеліє

Лк.6,12–19:  «…Покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами»

 Кожен із нас може оповісти історію свого життя, своїх стосунків з Богом, своєї дороги до Бога. Може назвати тих чи інших осіб, які впливали на вирішальні ситуації в нашому духовному житті. І це, звичайно, правда, але не повна, бо усе дав у наше життя Бог, обставини, як також і тих осіб, які нам допомогли.

 Так само, коли говоримо про апостолів – то не вони вибрали Бога, а саме Бог їх вибрав і покликав. Це велика таємниця Божого покликання. Тому кожного з нас Бог кличе йти за собою в унікальний і неповторний спосіб,  кожному Бог дає цю спроможність і можливість, кожен до цього здатний. Але варто побачити всі ці події в нашому житті, не як набір випадковостей, але усвідомити собі, що в цьому всьому є Боже Провидіння – Бог нас обирає, приготовляє і робить спроможними іти за Ним саме в тих обставинах, де ми живемо і серед тих людей, які є навколо нас.   

---

Апостол

Фил.1,20–27:   «Тягне бо мене на обидва боки… для мене бо життя – Христос, а смерть прибуток.»

У цьому розділі бачимо це роздвоєння у апостола народів. Коли він, пізнавши Господа, навернувшись, так прагне Його, що бажає повної зустрічі з Христом, яка стається після смерті. Цей приклад може стати в пригоді й тим, хто ще не знає свого Бога, бо може вказувати наскільки цінним є Господь для тих, хто Його запізнав.

Лиш тоді, коли ми досвідчимо Бога, впізнаємо Його, будемо прагнути Його понад усе, лиш тоді ми станемо спроможні передавати Його іншим. Бо лиш те, що ми маємо і посідаємо в Бога  можемо дати для інших людей...

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

07.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа дев'ятнадцятого тижня 

Євангеліє

Лк.5,33–39:  «Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні»

 Ми знаємо, що перебуваючи в Церкві, ми зустрічаємось з певними обмеженнями. Для прикладу пости, а маємо їх аж чотири в цілому році,  серед них Великий Піст – строгіший за інші. Сучасній людини може здаватися, що це неважливо для духовного життя і для чого взагалі постити?

Однак піст – дуже важливий і суттєвий, ми це бачимо ще від Євангелія через цілу історію Церкви. Бо піст – це не лише те, що мене обмежує в чомусь. Скоріше навпаки – усуває все те, що мені не дає бути з Богом, адже кожен з нас має якісь свої прив’язання. Тому кожному з нас є від чого «постити», в чомусь себе обмежувати, від чого ми є залежні.

 Піст для нас важливо розпочинати з малого, обмежувати себе в тому чи іншому, що мені є під силу. Не потрібно накладати на себе одразу великих обмежень. Краще постійність в малих речах, ніж робити навіть великі подивиги, але лише час від часу.  

---

Апостол

Фл.1,12–20:  «…чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий…»

На початку цього читання апостол вказує, що дехто проповідує Христа із заздрощів та з суперництва, нещиро, але є такі, що проповідують з любові. Апостол Павло, незважаючи на те, що розумів різні мотиви, міг прийняти цих людей однаково, допустити їхню потрібність і дати їм право так жити і проповідувати. Знаючи, що Бог діє незважаючи на людські комбінування, хитрощі, крутійства, він прагнув, щоб Добра Новина звучала, незалежно від причини, через яку її проповідують.

Так і ми маємо робити у нашому житті. Замість звертати увагу на те, як та людина живе, перше маємо вслухатися, як через її слова чи поведінку Бог хоче промовити до нас. Бо Бог завжди «проповідується» через інших людей, але нерідко самі вони не є прикладом для наслідування. Однак досконалим прикладом є Сам Господь, тому вміймо побачити Його, Який діє через всіх людей: добрих, милих, недобрих, святих, грішників…

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

06.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок дев'ятнадцятого тижня 

Євангеліє

Лк.5,12-16:    «Господи, якщо хочеш, можеш мене зробити чистим»

 Коли придивитися до наших молитов, може навіть найщиріших, то вони дуже часто пов’язані з тим, що ми найчастіше висловлюємо Богу якісь наші прохання, благання. Часто ми сумуємо, коли того чи іншого Бог нам не дасть, не реалізує. Ми не до кінця вдоволені. Але, однак, мусимо розуміти, що Господь найкраще знає, що є правдивим добром для нас. Бо ж саме Він найбільше свідомий того, що дійсно є корисним для нас. Часто те, що ми просимо, може навіть і близько не бути для нас добром.

 Тому дуже варта уваги для всіх нас сьогоднішня молитва цього чоловіка, який казав до Господа в своїй потребі – проказі: «Якщо хочеш, можеш мене очистити». А Бог може хотіти лише того, що є правдивим добром для нас. Тому в наших проханнях ми мали б завжди додавати «якщо хочеш», «якщо така буде Твоя воля», «якщо це є правдивим добром для нас». 

Маємо висловити, і це дуже важливо, Богові своє прохання, свою думку, позицію, але завжди додати: «Якщо це є корисне, добре для нас, якщо це Твоя воля, якщо Ти цього хочеш».

---

Апостол

Фл.1,8–14:  «…мої кайдани додали сміливості в Господі, ще більш набрати відваги безстрашно проголошувати слово Боже»

Будьмо чесні зі собою: коли приходять труднощі, випробування, проблеми в наше життя, ми стараємось швидше їх вирішити, молимось Богові, щоб скоріше вони нас оминули. Але якщо все, навіть найгірші випробування, переслідування, кайдани, все це посилає нам Господь, то Він потребує, щоб ми в цих обставинах свідчили про Нього.

Якщо ми у кожній ситуації зберігаємо християнську поставу, то робимо це не тільки заради себе, але й заради інших людей. Своїм прикладом ми вчимо інших, якою б мала бути людина, християнин, якою б мала бути людська, а тим більше християнська поведінка. Тому вміймо приймати труднощі та кайдани, як нагоду свідчення нашого християнства!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя