Середа 7 тижня після П’ятдесятниці
Євангеліє
Мт. 14,35–15,11: «Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину»
Інколи в житті ми можемо самі здивуватись своїй поведінці, вчинити
те, чого ми самі від себе не очікували, а може, й інші не очікували від
нас. Але якщо ми так чи інакше повелися, значить ми мали в своєму серці
щось невирішене і незрозуміле для себе, що в конкретній ситуації стало
для нашої поведінки керівним.
У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Шило неминуче десь вилізе,
покажеться, вколе або власника мішка, або того, хто поруч. Так і в
нашому житті, неминуче показується те, що ми носимо в середині, ким ми
є, воно вийде на гору, дасть про себе знати, найчастіше тоді, коли ми
найменше сподіваємось цього.
І тому важливіша річ – плекати своє внутрішнє буття, берегти своє
серце. Бо яким є наше серце, такими ми творимо обставини навколо нас.
Якими ми є в середині, такими ми себе покажемо назовні у кризових
ситуаціях. Тож дбаймо за чистотою свого серця, бо як погане
дерево не зродить доброго плоду, так і людина з нечистим серцем не може
робити добрі діла!
Апостол
1 Кор. 7,12–24: «Ви куплені високою ціною!»
У своєму житті ми найбільше цінуємо те, над чим найбільше потрудились
і попрацювали, до чого приклали свої великі зусилля і старання. Коли
нам щось дістається задарма, подароване, навіть коли воно дороге, то ми
так це не цінуємо, як те, що здобуваємо зі зусиллями. З цього погляду
стає зрозумілим, чого ми не цінуємо найбільшого подарунка, який нам
хто-небудь коли-небудь робив, – Вічність!
Коли ми усвідомимо, що Бог віддав Своє життя, пролив кров, щоб ми цю Вічність мали, напевно, чимало змінимо у своєму житті. Але
після того треба час від часу згадувати, а ще краще постійно пам’ятати,
наскільки дорогу ціну Бог за нас заплатив, наскільки ми є цінні в очах
Божих, що Він віддав Свого Єдинородного Сина, щоб пролив за нас кров.
+Венедикт
Джерело:
Воїни Христа Царя
