ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 14 липня 2015 р.

14.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 7 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт. 14,1–13: «І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, ─ тож послав стяти голову Йоанові в темниці»

Бачимо, як Іродіяда через маніпуляцію добивається того, щоби Ірод стяв голову Йоану. Ірод, будучи свідомим, що робить зле, будучи свідомим, що робить те, що не мав би робити, все ж таки піддається на цю маніпуляцію. Чого вчить нас сьогоднішнє Євангеліє?

У своєму житті ми робимо багато рішень, постанов, не задумуючись  над наслідками, як це зробив Ірод. Він пообіцяв дати будь-що, чого забажає донька Іродіяди. А вже пізніше, через гордість і страх бути висміяним, не міг змінити своєї обіцянки. Так само бачимо, що в нашому житті так само часто змінюються обставини, нам відкриваються нові подробиці, стає зрозумілішою справа, чи ми стаємо більше свідомі того чи іншого. Тому ніколи не біймося змінювати свої рішення, ніколи не біймося змінювати своє ставлення до людей, до обставин, не біймося визнати свою вину. Ніколи не будьмо в полоні своїх рішень.

Будьмо готові, коли змінюються обставини і Бог відкриває нам щось більше, ніж ми знали до цього, змінювати свої рішення і постанови!


Апостол
1 Кор. 6,20–7,12: «Тож прославляйте Бога у вашому тілі!»

Наше тіло і нашу душу дав нам Господь. І не тільки дав, щоб ми жили задовольняючись пожаданнями чи стремліннями, але щоб ми своїм життям і поступуванням свідчили про Бога. Це велика відповідальність і велике завдання, яке лежить на кожному з нас: свідчити про Господа. І кожна життєва ситуація є доброю нагодою для цього.

Немає ситуації, де ми б були нейтральні. Ми або свідчимо про Бога, або не свідчимо. Ми або прославляємо своїми душами і тілами Бога, або не прославляємо. Тож не тішмо себе, що іноді ми буваємо такі немов би не грішні і не святі. Ми завжди або з Богом, або без Бога. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

понеділок, 13 липня 2015 р.

13.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 7 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє
Мт. 13,54–58:  «І не зробив там багато чуд з-за їхньої невіри»

Землякам Ісуса Христа не просто було прийняти Його як Бога. Бо ж вони бачили, як він зростав як звичайний хлопчина, як один із них. І бачимо, що саме це не сприйняття Христа, як Сина Божого, їхня невіра, не давали змоги чинити Богові багато чудес в їхньому житті. Щось подібне відбувається в житті кожного з нас.

Скільки через нашу невіру, Господь не може перемінити, зцілити нас. Скільки наша невіра немовби «блокує», не дає Богові діяти в житті кожного з нас.

Лиш задумаймось, скільки ми зупиняємо Господа через нашу невіру. Скільки Бог міг би зробити, якби цієї невіри ставало все менше в нашому житті. Зростаймо у вірі, і лише тоді Бог зможе діяти в нашому житті!



Апостол
1 Кор. 5,9–6,11: «Хіба не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують?»

Апостол чітко перераховує прогрішення і гріхи, які нас віддаляють від Царства Небесного. Часто в нашому житті ми легко себе оправдовуємо, коли допускаємось гріхів, заспокоюємо, що мій один гріх не такий страшний. Погляньмо, скільки всякого зла твориться в світі, в будь-якому куточку нашої країни. І напевно, кожен, хто чинить зло, в той момент себе оправдовує, має певні причини, чому він так робить.

Спробуймо не шукати оправдань, але поглянути правді в лице. Є в нашому житті наші вчинки і поступування негідні та недостойні звання християнина. І їх треба уникати і сповідати. Бо тільки в праведності зможемо увійти в Царство Отця!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 12 липня 2015 р.

12.07.2015р. Б. / Похвальне слово Св. Єфрема Сирійського Апостолам Петру і Павлу

Радуйтеся, царі Христові, святі апостоли: бо вам і в горі, і в долі Христос довірив царство; вам вручив скіпетр розпоряджатися й управляти на обох престолах, щоб розділялося спадкоємство долішнього царства, і засяяла слава, помножилась краса, явлено було світло, пізнані були таїнства, проповідувана була сила царства горішнього.

Радуйтеся, ви – сіль землі, яка ніколи не може звітріти. Радуйтеся, ви – світло світу, що перебуває на сході і сіяє всюди, просвічуючи затьмарених, і що горить без олії. Світильник – Христос, свічник – Петро, в олія – уділення Святого Духа. Радуйтеся, ви – світло світу, перед яким, відступає всяка ніч; якого не затьмарить хмара, при якому не приходить буря, не настає вихор; а яке, навпаки, просвічує затьмарене в нас, чинить видимим приховане, об’являє таємне, очищає совість.

Радуйтеся, ви, що призначаєте єреїв, що навчаєте вчителів, ловці поган, проповідники народів, настоятелі праведників, відбілювачі грішників, винищувачі гріха, просвітителі невірних, нездоланні сторожі, купці, що продають цінності. Радуйтеся, ви, що й мені викували голос, ви – хранителі мого грішного язика, укріпителі немочі моєї, пестуни і моєї немочі, і моєї сміливости, укладачі слів моїх. Радуйтеся, ви, що не маєте у себе гроша, однак усю вселенну наповнили багатством. У вас не було зайвого жезла, і звідусіль ви прогнали вовків. У вас не було другого хітона, однак царі шукали собі у вас одежі. У вас не було змінного взуття, але земля хилиталася від вашої ходи; хмари розстелялися під вашими ногами; ангели являлися готувати вам дорогу; море вас, мандруючих, носило на собі, подібно, як ті кораблі, що йдуть під усіма вітрилами. У вас не було срібла на поясі, і золота не було у вашому мішечку, але багато із коштів своїх позичали ви кривим, а сліпий, торкнувшись вашого пояса, став числити біг днів, і міряти очима сонце, і пальцем вказувати на звізди, яких до цього не знав. Радуйтеся, ви, що закували в кайдани диявола, переможці бісів, винищувачі блудів, що очистили душі наші від спокус. Ваші хустинки (див. Ді. 19, 12) уподібнюються краю ризи Господньої (див. Мт. 9, 20). Ваша тінь дарувала численні і розмаїті оздоровлення у містах і селах. Радуйтеся, ви, що знайшли скарб, захований у полі (див. Мт. 13, 44), вказали жінці на загублену драхму (див. Лк. 15, 8), подвійно принесли Христу довірені вам таланти проповіді, у глибину вселенної закинули невід, що набрав усякої всячини (див. Мт. 13, 47), наловили риб, якими і донині веселиться Цар, вечеряючи на небесах, навчили мудру жінку старанно замісити три мірки муки і приготовити єдину закваску (див. Мт. 13, 33), ви, що усунули перепони, приготовили дорогу, дослідили пустелі, і число покликаних на весілля Нареченого доповнили блудними жінками. Радуйтеся, ви, що звели на наріжному камені стільки весільних царських палаців, заснували на землі стільки подібних небесам церков, поставили стільки престолів для животворящої Жертви. Радуйтеся, ви, Петре і Павле, Андрею і Toмo, Луко і Йоане, і з вами весь собор апостолів: бо у вас маємо й інших, у тих, яких празнуємо нині, знаходимо всіх. Радуйся, шестикрила сило невидимих серафимів, шестиденне утвердження видимого сотворіння, шестиричне число каменів на кожній стороні первосвященичого нараменника, шість хлібів на трапезі, яку вказав Бог, описав Мойсей і поставив Бецалел; шість водоносів, які мала у себе Кана Галилейська, і в яких вода стала вином; вино же це було приємніше від молока, солодше від меду, тому що витворене було не тлінною виноградною лозою, а словом Творця, повелінням Сотворителя.

Радуйся, Петре, двері грішників, відваго каяників, заохото навернених, заклику відречених, утіхо впалих. Радуйся, Петре, уста учнів, голосе проповідників, око апостолів, стороже небес, первороджений із тих, хто отримав у владу ключі. Радуйся, Петре, ти перехитрив у боротьбі диявола, здобув перемогу після своєї поразки, перечепив сильнішого, який був тебе перечепив, після ураження здобув собі нагороду, після упадку поставив переможний пам’ятник, стягнув собі вінець з голови противника.

Радуйся, Павле, тобі зобов’язані ми широким словом; на славу твою посвячене ціле місто; вся земля носить на собі твої зерна, показує твої жнива; твої пахощі були вгодні царям, уласкавлювали князів, нюх невірних відвертали від багна. Радуйся, Павле, ти доказав Аттиці її невігластво, здолав гордість атенян, переконав славних промовців терпеливо слухати невіж у слові, схилив софістів преклонити слух свій перед некрасномовними у слові, зачудував Ареопаг небесними науками. Радуйся, Павле, не знаю, як взятий на небеса (бо не відомо мені, на крилах чи на ногах увійшов ти туди), захоплений у рай; ти чув слова, що перевищують усякий слух; написав послання, яким варвари коряться нарівні з законом; пером своїм ти очистив поган, хартією (папером) навернув світ і чорнилом виправив землю...

Джерела: http://www.ukr-parafia-roma.it

Воїни Христа Царя