04.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 4-го тижня після Воскресіння

Євангеліє

Йо. 7, 1–13: «Ще Мій час не надійшов»

Греки окреслювали час словом «chronos» (все відбувається хронологічно, хронометр – пристрій, який міряє час). І так ми живемо у цьому часі, де є наше минуле, яке вже відбулося, наше майбутнє, якого ми завжди очікуємо, і теперішній час, який Богом нам даний.

Інше розуміння часу – «kairos» –  час Божий. І Божий час, не в тім, що Бог якось особливо діє в нашому житті, бо Бог діє повсякчас, а в тому, що для нас важливо вміти бачити Того, який приходить. Бог, який приходить в наше життя, який промовляє до нас, який діє повсякчасно.

Дуже важливо вміти зустріти Бога, а найбільше – дякувати Йому, коли Він дає Себе нам відчути, коли це є час Його відвідин.

---

Апостол

Ді. 10, 1–16:  «Що Бог очистив, ти не погань»

Що для нас значить смерть і Воскресіння Христа – Бог визволив від полону диявола кожну людину і весь Всесвіт. Усе тепер належить Богові, але ми маємо це розуміти і цим жити, як вільні, як Його спадкоємці.  Диявол хіба обманом і спокусою може нас відводити від Бога, але ніхто і ніщо не може бути віддалене від Господа, бо Бог вже викупив нас від неволі гріха.

Які б ми падіння не мали, які б трудні життєві ситуації не переживали, які б обставини не були для нас складні й непрості, пам’ятаймо завжди, що Господь вже все і всіх відкупив, Бог вже все очистив, Богові все належить. І наша віра, покладання на Бога, життя в Його авторитеті дасть нам силу проходити через нелегкі обставини нашого життя. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

03.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя Розслабленого

Євангеліє

Йо. 5, 1–15: «Не маю нікого, пане, – одрікає йому недужий, – хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль»

Бачимо, що в Христі Бог «показує» себе людям. Та виявляє своє божество, свою любов до людини в конкретних обставинах, в конкретній потребі.

Так і сьогоднішній випадок – Христос приходить і зауважує біля купелі недужого, який 38 років був хворий. Це була купіль, в якій люди зцілювались. Але, як оповідає цей недужий, не було того, хто б його до цієї купелі допровадив, коли зрушується вода. Уявімо собі лише, що усі 38 років цей чоловік потребував допомоги іншої особи і не було нікого, хто б перейнявся його потребою! 

Але ця історія не унікальна, погляньмо довкола себе – скільки є людей, які роками чекають на допомогу… Багатьом з них ми могли б допомогти. Відкриймо свої очі широко, щоб побачити цих людей, які очікують нашої допомоги  не місяцями, а роками!

---

Апостол

Ді. 9, 32–42:  «Петро став на коліна й почав молитися»

Коли читаємо про Ісусових учнів і апостолів, маємо запитати себе, чому ми не діємо в такому авторитеті, як діяли вони. Чому не робимо чудес, не проповідуємо так, щоб народи наверталися… Хибно було б думати, що ці люди були незвичайними чи Бог зараз не дає нам того авторитету діяти в Його Ім’я, як давав колись своїм першим послідовникам.

Якщо їх щось і вирізняло, то це те, що вони, маючи досвід Бога, могли з такою довірою до Нього звертатись, що Бог творив чергові чудеса. А Бог, який був тоді, тепер той самий. Чому ж Бог не робить тепер чудес? Хіба тому, що не може? Хіба тому, що дари Святого Духа зараз не потрібні в житті християнської спільноти?

Якщо знаємо, що Бог Той самий, що був, значить проблема в нас, найімовірніше – в нашій довірі до Нього. А наша довіра зростає тоді, коли ми щораз більше на Нього уповаємо і маємо внаслідок цього плоди. Це немов би замкнене коло, якщо ми більше довіряємо Богові, то маємо більше плодів, а внаслідок цього зростає і наша віра. Тож все більше пробуймо покладатись на Бога, а Бог, як робив чудеса, про які читаємо на сторінках Євангелія, а не раз були і в нашому житті, готовий ще не мало зробити чудес.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

03.05.2015р. Б. / Папа заохотив католиків включатися в політику

Папа заохотив католиків включатися в політику й навів приклад тих, які «не забруднилися» політикою: Альчідо де Гасперрі та Роберта Шумана.

1 травня стало днем зустрічі Святішого Отця з членами Спільноти християнського життя — сучасного продовження колишніх Маріанських содаліцій (релігійних братств), та пов’язаної з цією Спільнотою учнівської Місійної ліги Італії.

— Чи може католик займатися політикою? — питав Франциск. — Може? Не чую! Не тільки може, але й повинен. Чи може католик втручатися в політику? Повинен! — з натиском сказав Папа, зазначаючи, що політика «не буває легкою» і дехто нарікає, що це «зіпсований світ». Тим часом, на думку Папи, вона становить «вид мучеництва» — «щоденного мучеництва», яке полягає у прагненні до спільного блага без поступок корупції.

Святіший Отець навів приклад католиків, які «не забруднилися», займаючись політикою: Альчідо де Гасперрі в Італії та Роберта Шумана у Франції, чий беатифікаційний процес триває. «Так, можна стати святим, займаючись політикою», — підкреслив Франциск.

Папа визнав, що в нинішньому світі складно «чинити добро, не забруднивши хоч трохи руки й серце». Але навіть у такому разі не варто знеохочуватися. «Ні, отче, я не займаюся політикою, бо не хочу грішити». — Але ж ти не робиш добра! Йти вперед, проси Господа, щоб допоміг тобі не грішити, а як забрудниш руки — проси про прощення і йди вперед. Дій, дій! — закликав Папа.

— Ми не раз чуємо: нам треба заснувати політичну партію. Однак потрібно вміти розрізнити, що Церква то не політична партія, а спільнота християн, які віддають честь Отцю, наслідуючи Сина, і приймають дар Святого Духа, — сказав Папа до 5 тисяч присутніх.

Він також говорив, серед іншого, про в’язнів, які належать «до однієї з найгидкіших суспільних периферій». Закликав до солідарності з засудженими, вираженої вчинками, а не словами.

Під кінець 1970‑х майбутній Папа Франциск був національним церковним асистентом Спільноти християнського життя в Аргентині.

Джерела:   CREDO

Воїни Христа Царя