Світлий четвер
Євангеліє
Йо. 3, 1–15: «Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух»
Коли подивимося на батьків і дітей, часто побачимо подібні фізичні
риси, навіть те, що вони подібні характерами. Діти набираються від
батьків багато, переймають те людське. І це нормально і закономірно.
Часто в стосунках одні з одними, коли говоримо про когось, – Степан,
Василь, Анна, Олена – ми цю особу ідентифікуємо з її тілом. Але ж
знаємо, що це лише тіло. Так само, як ми народжуємося тілом від наших
батьків, Господь кличе нас, щоб ми народжувались і жили для духовного
життя – в Дусі, з Богом.
Тому ми маємо самі відкривати у собі ті наші духовні властивості,
розуміти, що наше тіло – це частина нашого буття, а є сфера нашого
буття, яка, може, і не розвинута, і нам мало знайома, – це сфера нашого
духа. Цю сферу нашого духа ми маємо щораз більше пізнавати і відкривати.
Коли ми будемо відкривати наше духовне «я», то будемо
відкривати нашу здатність до цього життя в Дусі, до народження, до життя
в Царстві Небесному.
Апостол
Ді. 2, 38–43: «Вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах»
Ми чуємо дуже важливу річ для нас християн: заклик мати постійність. Зі свого життя бачимо скільки багато маємо різних намірів, ідей, захоплень. Але і бачимо, як не легко витримати в постійності. У духовному світі одним з найважливіших чинників є постійність. Може, не багато, може, невеликі кроки чи подвиги, але чинити їх стало і повсякчас.
Читаємо з Діянь апостолів, що апостоли постійно перебували в
апостольській науці, пізнавали про Бога, постійно перебували в
спільноті. Значить не самі лиш пізнавали, але ділились. Слухали інших
досвід про Бога, що вони здобули і що вони знають. На ламанні хліба і на
молитві. На ламанні хліба – на Євхаристії, причащались в Христа,
постійно молились. Коли в наше життя прийде постійність,
результат неминуче виявиться у духовному житті, пізніше чи раніше. А як
не буде постійності, годі сподіватись на результат.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
