ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 13 квітня 2015 р.

13.04.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок Світлого тижня

Євангеліє
Йо. 1, 18–28: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об'явив»

Напевне, нам, християнам, до кінця годі усвідомити цю революційну подію, яка сталася в особі Христа: Бог являє себе людям. І прагнення Бога, пошук Бога, який завжди був і буде в кожній людині, може втамувати лише особиста зустріч з Ним.  

В особі Христа Бог показує себе, являє себе. Показує, яким Він був відвічно і який Він тепер є. Тому особа Христа – єдина, яка нас провадить до Бога, вказує Його нам. Якщо зустрічаємося з Христом – зустрічаємося з нашим Господом. І ми, як християни, мусимо бути свідомі, що нам Бог подарував, що ми вже маємо, що ми отримали. Ми отримали самого Господа в людському тілі!


Апостол
Ді. 1, 12–17, 21–26:  «Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві»

Читаючи Євангелію і твори Отців, Катехизм, ми для себе відкрили багато про Бога і це є дуже важливо для нас. Але дуже важливо не тільки знати про Бога, але самому пізнавати Бога. А це відбувається лише в нашій молитві.

Святе Євангеліє, твори Отців чи Катехизм це розповідь когось про Господа, це їхній досвід Бога, який вони передають. Молитва – це місце, де ми самі з Богом зустрічаємось, де ми здобуваємо свій досвід Господа. Якщо молитва стоїть на гідному місці, цей досвід Бога ми будемо мати. Якщо ми занедбуємо молитву, скільки книжок ми б не читали, скільки не чули б лекцій на богословські тематики, але ми будемо лише знати про Бога, але не будемо знати Його особисто.  

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 12 квітня 2015 р.

12.04.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Воскресіння

Євангеліє
Йо. 1, 1–17:  «Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують; які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися»

У часі Воскресіння ми завершуємо спів воскресного тропаря словами: «… і нам дарував життя вічне!» Це слова, які ми повторюємо з року в рік, але чи ми віримо в те, що Господь нам ДАРУВАВ життя вічне? Що воно нам вже ПОДАРОВАНЕ, воно вже є наше? 

І тепер цей дар вічного життя ми маємо лише прийняти і ним жити. Якщо ми цього не зробили, то, напевно, головна причина того, що ми надто заглиблені у наших земних справах, проблемах, бажаннях, пошуках, здобутках... Що ми цілковито несвідомі того, що маємо найважливіший дар, який на нас чекає – життя вічне.

Вічне життя – це не лише той момент, який настає після смерті. Кожна молитва і читання Євангелія – це зустріч з Богом, кожне Святе Причастя – це початок життя вічного, початок Божого Царства. І наш клопіт є в тому, що ми цього не переживаємо, цього не  усвідомлюємо. Але якщо будемо цього свідомі, то не тільки в молитві чи в таїнствах Церкви здобудемо здатність ставати учасниками Божого Царства. Бож будемо спроможні ставатимемо причасниками цього життя вічного кожної миті нашого життя. Якщо ми зустрічаємося з Богом, то вже причащаємося цією вічністю, яка на нас чекає і якою Бог вже нас обдарував.


Апостол
Ді. 1, 1–8:  «Будете моїми свідками»

Все, що стається в бутті людства, житті кожного з нас, стається тому, що Бог хоче добра кожній людині. Так і в події Воскресіння Бог хоче добра кожній людині, хоче, щоб ми стали учасниками життя вічного. Але Бог не тільки хоче, щоб ми були учасниками життя вічного, але, щоб були свідками цього життя для інших людей. Всі ми одні для одних маємо бути свідками Бога.

Кожен  з нас час від часу переживає трудні хвилі, але одні одних  маємо підтримувати і маємо вказувати шлях до Вічності. Наше покликання свідчити про Бога, про Воскреслого Христа для кожної людини, яку Бог посилає в життя кожного з нас. 

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

12.04.2015р. Б. / «Хресний хід на Голготу». Фільм про арешт ієрархії УГКЦ 11 квітня 1945 року (+VIDEO)

11 квітня 2015 року минає 70 річниця трагічних подій початку ліквідації УГКЦ. Саме цього весняного дня у 1945 році, за наказом сталінського режиму, було заарештовано митрополита Йосифа (Сліпого) та всіх греко-католицьких єпископів у Львові та Станіславові.

Пропонуємо переглянути документальну стрічку про ці події, зняту Прес-бюро УГКЦ у 1995 році.

В основі фільму рідкісні спогади патріарха Йосифа (Сліпого), інтерв’ю репресованих священиків о. Володимира Мороза та о. Миколи Пристая, архівні матеріали з історії ліквідації УГКЦ та пастирське слово Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського. Оповідачем у фільмі виступає тоді архимандрит Любомир (Гузар).

Фільм Прес-бюро УГКЦ 1995 року. Автор сценарію – Орися Потупа. Опубліковано в квітні 2015 року для Медіаресурсу УГКЦ.