09.12.2014р. Б. / Представник Ватикану про ситуацію в Україні на засіданні Ради міністрів ОБСЄ

Архиєпископ Домінік Мамберті, що ще протягом кількох тижнів виконує обов’язки Секретаря, відповідального за стосунки з державами, брав участь у засіданні Ради міністрів ОБСЄ, на якій не змогли прийняти підсумкового документу щодо України через відсутність консенсусу.

У своєму виступі він підкреслив, що Апостольська Столиця дуже уважно і з глибокою стурбованістю стежить за тривожним розвитком подій в Україні. Він підтвердив, що католицька Церква та Папа Франциск є близькими до тих, хто страждає і піддані порушенням їхнім людських прав та основних свобод, зокрема, права на життя в гідності та без страху.

Визнавши швидку реакцію з боку ОБСЄ на спалах насильства, він з жалем ствердив, що незважаючи на зусилля Організації з безпеки і співробітництва в Європі, невиконання цінних засобів, які має в розпорядженні ОБСЄ, стало на перешкоді здійсненню умов, необхідних для врегулювання триваючої кризи.

У цьому контексті представнки Апостольської Столиці згадав про людські жертви, фізичні терпіння, порушення фундаментальних людських прав і  величезні матеріальні втрати, яких зазнало дуже багато громадян України та запевнив про молитви та солідарну підтримку всім жертвам та всім тим, які зазнають серйозних порушень їхнього права жити в мирі.

Архиєпископ Мамберті звернув увагу на те, що засоби, якими володіє ОБСЄ, і які призначені на послаблення конфлікту та відновлення клімату довіри й безпеки між державами, виявились неефективними внаслідок недостатньої політичної  волі для їх виконання. Найкращою розв’язкою нинішньої ситуації є шлях діалогу й переговорів задля добра не тільки безпосередньо втягнених у конфлікт, але й всього міжнародного співтовариства. Не повинно би бути жодної нерішучості та відсутньості доброї волі для використання всіх можливих засобів для досягнення мирного вирішення.

Згадуючи сторіччя від  початку Першої світової війни та 75-річчя – від Другої, представник Апостольської Столиці підкреслив моральний імператив, щоб усіма можливими засобами уникнути жахів та поділів минулого, які надто часто були розпалені абсурдною пропагандою та прагненням здійснити власні інтереси.

Джерела:   Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

08.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 27 тижня

Євангеліє

Лк.17,20-25

«Царство Боже прийде непомітно»

Хвиля нашої смерті – це потвердження того, як ми жили, немовби печатка, яку «прибивають» до того, що було у нашому житті. Якщо ми жили з Богом, то смерть це потвердить, і так буде вічно. Якщо ми жили без Бога – безбожно, то так буде вічно! Тому кожна хвиля нашого життя це або поволі починання жити цим Царством Небесним, або поволі віддалення від нього.

Кожна мить нашого життя дає нам можливість, щоб ми починали жити цим Царством. У часі наших відправ, особливо Божественної Літургії, ми чуємо цей виголос: «Благословенне Царство!» Вже це Царство починається, коли нас хрестили в ім’я Пресвятої Тройці. Тоді співали: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Як також каже апостол Павло: «Вже не живу я, а живе Христос в мені».

Коли ми причащаємося, то знов приймаємо і маємо Христа в собі. А де є Христос, там є його Царство. То ж маймо свідомість і розуміння того, що початок Царства Небесного для нас є в кожну мить і в кожну хвилю нашого життя!

---

Апостол

1 Тим. 5, 1–10

«Суворо не поводься, а радше умовляй»

Бачимо, як в нашому житті, спілкуючись з іншими людьми, ми зустрічаємо тих, які мають інші погляди, інші підходи до життя, інші переконання. Часто нас дратує, що хтось по-іншому поводиться, по-іншому думає, по-іншому чинить. Але, як нас сьогодні закликає апостол, навіть якщо ми переконані, що правда за нами, а бачимо, що хтось її не сприймає, ніколи не треба тиснути на цю людину і одразу змушувати думати чи чинити інакше.

Бачимо, що Бог нас, коли ми грішимо, робимо зло чи беззаконня, також  не примушує змінитися в одну мить. Бог хоче, щоб ми змінювались самі, крок за кроком. Апостол вказує сьогодні дуже добру пораду – щоб ми вмовляли інших, щоб ми переконували, а це, звичайно, займає час, вимагає посвяти від нас. Це вказує на дуже просту істину, що нам не лише інших треба навертати, а й самим змінюватися.

Коли ми хочемо комусь донести якусь правду, якщо навіть її не сприймають сьогодні, не біймося це повторити завтра, потім через декілька днів, а може й тижнів. Не втомлюймося любити інших, шукати до них шляхів, потрібних слів, це для нас також випробування. Не біймося Божу правду свідчити і об'являти для інших!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

07.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя 26-та

Євангеліє

Лк.12,16–21

 «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?»

Людина постійно чогось прагне, чогось досягає, постійно щось планує. У кожного свої межі бажаного, цілком інакше розуміння скарбу, але що б там не було, коли помремо, всі свої матеріальні здобутки мусимо лишити тут, бо ми як нагі прийшли на цю землю, так нагі й підемо з неї.

 Тому маємо здобувати собі скарби, що ведуть до Неба, відтак у кожну хвилю нашого життя вміймо докладати своїх зусиль, щоб робити добро. Бо коли робимо добро іншим – допомагаємо потребуючим, годуємо голодних, вдягаємо нужденних – то ми не їм жертвуємо свої гроші, час та милосердя, а немовби вкладаємо в небесний банк, у якому, коли помремо, будемо мати добрі відсотки.

 Отож подумаймо, куди нам вигідніше вкласти найцінніше, що у нас є, – наше життя, або в те земне, що і так залишимо, або в небесні справи, з яких будемо мати добрі відсотки в часі нашої зустрічі з Богом!  

---

Апостол

Еф.5, 9–19

«Шукайте пильно того, що Господові подобається»

Дуже рідко в нашому житті ми прагнемо шукати того, що Бог хоче від нас, в тій чи іншій ситуації. Як правило, ми керуємось своїми мотиваціями, бажаннями, думками. Дуже часто опісля до нас приходить розуміння, що багато наших рішень, часто дуже важливих, ми ухвалювали унаслідок емоцій, поспіхом. Тоді ми багато шкодуємо, що не просили в Бога мудрості, не шукали Божої волі в цій ситуації.

Знаємо, що Бог є любов, отже Його волею завжди буде розв’язати кожну ситуацію наскільки це можливо в любові. Божа воля – найкраще, чого Бог може побажати для нас. Тому коли шукаємо Божої волі, то шукаємо найкращого добра для кожного з нас.

Завжди вслухаймося до голосу свого сумління, вдивляймося в обставини, які є навколо нас. Вміймо побачити, що за тим всім стоїть Господь. Вміймо в тому всьому відчитувати Божу волю, що Бог хоче промовити до мене через слова молитви, Євангеліє, через проповіді священика, а навіть через вчинки інших осіб. Вслухаймося, вдивляймося, будьмо відкриті на Божу волю, а Бог завжди буде її вказувати і являти!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя