ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 1 грудня 2014 р.

01.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 26 тижня

Євангеліє
Лк. 14, 12–15
«Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати».

Кожен з нас живе в певних обставинах: маємо рідних, наших батьків, братів, сестер, дружин, дітей, друзів, осіб, які нас підтримують, і людей, яких підтримуємо ми, яким довіряємо, які довіряють нам.

У суспільстві існує дуже багато різних груп, підгруп, які функціонують між собою і живуть з почуттям приналежності до якоїсь з них.

Для нас завжди ближчі ті, кого ми знаємо в силу тих чи інших обставин. Інші особи, яких ми не знаємо, є для нас чужі, не скажемо, що вони є нашими ворогами, але ж чужими нам, до яких тримаємо якусь дистанцію. До знаних нам осіб завжди ставимося з більшою симпатією. А до не знаних – можливо, не з антипатією, але з певною «байдужістю». Нам легко робити добро нашим знайомим, бо сподіваємось, що і вони нам цим віддадуть. Але Господь очікую від нас, що б ми робили добро кожній людині, яка створена на Його образ.

Знаємо, що Господь уособлює себе з ближнім, з кожною людиною: «Що ви зробили одному з ближніх, то ви Мені зробили». Те, що робимо будь-якій людині – робимо Богові. Бо якщо ми робимо добро лише тим, хто нам близький, – ми просто по-людськи робимо, бо вони нам близькі. Робімо ж добро для кожної людини, бо тоді ми будемо робити добро для Бога!  



Апостол
1 Тим. 1, 1–7
«Ціль же того веління –  любов зі щирого серця»

Апостол народів вказує на те, що навіть в християнських громадах повставали різноманітні підходи до християнського життя. Були суперечки, дискусії, байки, родоводи, пустослів’я, якого деякі хотіли вчити, а інші були вперті, самовпевнені.

Але Господь вказує на найважливішу річ в наших стосунках – це любов. І це для нас є великим знаком питання: чи ми все робимо з любові. Критерієм нашого християнського життя має бути те наскільки ми сповнені любов’ю до кожної людини, яку ми зустрічаємо, наскільки ми обдаровуємо любов'ю кожну особу, яку посилає нам Господь.

То ж маємо любити не лише тих, які нам близькі, але кожну особу, яку нам посилає Господь.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

01.12.2014р. Б. / До Вселенського патріарха Варфоломія завітав Папа Римський Франциск (video)

До Вселенського патріарха Варфоломія завітав Папа Римський Франциск. Сигнали, які вони подали, можуть означати радикальні зміни у християнському світі і в Україні - також. Випуск ТСН.Тиждень за 30 листопада 2014 року.



Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 30 листопада 2014 р.

30.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

25-та Неділя

Євангеліє
Лк. 10, 25–37
 «Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки? Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя”»

 Напевно, не було такого дня у житті будь-кого з нас, коли б ми не мали нагоди від Бога чинити милосердя. Бог завжди посилає нам такі ситуації, де ми можемо виявити своє милосердя, тим самим вподібнюючись до Нього – Який один є досконало милосердним!

 Звичайно, бути милосердним непросто, особливо тоді, коли перед нами людина, яка, за нашими мірками, цього милосердя не заслуговує. Але як часто ми самі не заслуговуємо Божого милосердя… Але як гаряче в своєму серці ми цього Божого милосердя прагнемо!

 Тому бути правдиво милосердними можемо, якщо пам’ятаємо, що ми теж не завжди заслуговуємо на милосердя нашого Господа, але Він все ж милосердиться над нами.

 Якщо хочемо бути Його дітьми, то маємо так само великодушно виявляти милосердя до інших, як це робить Він. Чинити милосердя тому, хто сказав нам неправду, хто підвів нас, хто повівся з нами несправедливо. Як також чинити милосердя тому, хто нам зробив щось добре, хто сказав мені добре слово, хто закрив очі на мої недоліки.

Так, як ми чекаємо Божого милосердя і милосердя від ближнього, так і ближній чекає, що ми будемо до нього милосердні, а Бог очікує від нас, що це милосердя, яке Він виявляє до нас, ми подаруємо ближнім!



Апостол
Еф 4, 1–6
«Терплячи один одного в любові»

Ми завжди прагнемо, щоб змінилися ми, все для цього робимо. Також очікуємо щоб змінилися інші, навіть стараємося їх змінювати, якось їм допомагати, впливати, але часто це не дає якихось результатів. Інші так само прагнуть змінити нас, нам в чомусь допомогти, і також їм це не одразу вдається. Тому апостол вказує цю площину стосунків – терпіти один одного в любові, з терпеливістю прийняти один одного.

Це дуже важливо, так і Господь «довго терпить»  нас. Господь не кидає одразу з неба каміння чи громи, коли ми чинимо якісь неправильні кроки, або ж робимо якісь гріхи. Він любить нас і очікує нашої зміни. Так само і ми повинні наслідувати Господа у наших стосунках – любов’ю покривати гріхи одні до одних, з терплячістю приймати один одного, бо кожен з нас потребує часу щоби змінитися, наблизитись до Господа.

Завжди пам’ятаймо, що «Бог полюбив нас, коли ми були ще грішниками», відтак стараймося любити своїх ближніх, незважаючи на їхні недосконалості!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя