ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 10 листопада 2014 р.

10.11.2014р. Б. / «Політика є великою нагодою робити щось добре…» – владика Венедикт на свято Великомученика Димитрія Солунського

8 листопада Христова Церква святкує пам’ять святого великомученика Димитрія Солунського. Саме святому Димитрію вдалося використати успішне політичне становище, щоби спасти інших, навертаючи їх на християнство. За це святий заплатив своїм життя.

Про те, чи можна вдало поєднати Церкву і політику, на прикладі життя святого Димитрія Солунського розповідає владика Венедикт (Алексійчук), голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Преосвященний владико Венедикте, відомо, що святий Димитрій був протоконсулом в Салоніках, а також підпільним християнином. Використовуючи свою посаду, він навертав людей на християн. Чи не було це зловживанням владним становищем?

У житті ми граємо різні ролі. Вдома ми батьки, на роботі ми керівники або ж підлеглі, приходимо до Церкви і граємо роль християн. Однак цілковито протилежною була позиція слуги Божого великомученика Димитрія. Він народився і виховувався в християнській родині, що стало частиною його автентичності. Проте таким є покликання усіх християн: хоч би де і ким ми були, повинні свідчити свої переконання. І це не лише питання християн, а питання кожного. Велика біда сучасних  християн у тому, що ми не живемо глибоко із Христом, тому і не свідчимо Його. Знаємо, що великомученик Димитрій був протоконсулом, воєводою, правителем Солунік, і на тому місці він свідчив свої переконання. Потім він став «ніким». Імператор Максиміліан його ув’язнив, проте він продовжував свідчити Христа. Ми ніколи не можемо свідчити Христа, якщо самі цього не переживемо. Ми можемо катехизувати, вчити і переконувати, але якщо самі ми цього не переживаємо, то не можемо правдиво свідчити.

Чому культ святого Димитрія набув такого поширення на українських землях? 

У Салоніках святий Димитрій був убитий та обезглавлений. Його тіло викинули на пожирання диким звірям. Однак побожним християнам вдалося його похоронити. Хоч він помер тілесно, але своїм буттям і далі свідчить Христову віру через різні чуда, які здійснюються за посередництвом молитви до нього. Деякі дослідники вважають, що святий має слов’янське коріння. А ще він вважається покровителем христолюбивого воїнства. На його честь на наших землях звели перший храм, одразу після прийняття християнства. Його культ зберігся і до сьогодні, адже бачимо, як багато є Церков у кожній нашій єпархії. І це невипадково. Бо цей святий показує нам найважливіший елемент, який мали апостоли та мученики, що свідчили Христа. Бачимо, що він свідчив Христа, як був протоконсулом, маючи владу, і продовжував це робити, коли цю владу втратив. Вдивляючись у його постать, ми повинні розуміти, що там, де нас Бог поставив, ми можемо свідчити Христа.

Чи можна поєднувати владу і Церкву? 

Християнин не може займати ті позиції, що суперечать християнській моралі. Однак, переконаний, що політика є великою нагодою робити щось добре. Пригадую собі, як одного разу один неукраїнський міністр сказав, що тепер, коли він обіймає провладний пост, то має унікальну можливість послужити і допомогти тисячам людей. Тому хоч би чим ми займалися, то повинні так, як святий Димитрій, використати своє становище, щоб свідчити Христа. Завдання всіх нас, а тим паче політиків – бути автентичними і не боятися свідчити християнські цінності.

Розмовляла Руслана Ткаченко

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 9 листопада 2014 р.

09.11.2014р. Б. / Сьогодні, у неділю, 9 листопада 2014 року, о 14.30 в гарнізонному храмі dідбудеться поминальна молитва за воїнів, що загинули в зоні АТО

У неділю, 9 листопада 2014 року, о 14.30 в гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла відбудеться поминальна молитва за участю сімей військовослужбовців, що загинули в зоні АТО.

Панахиду очолить Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, у співслужінні військових капеланів.

«Сьогодні нас об’єднує великий біль та спільна молитва за наших воїнів – Героїв України. Пам’ятаючи їх, ми повинні йти далі і підтримувати один одного, усвідомлюючи, що жертва наших воїнів є безцінна – це життя, яке вони поклали за кожного з нас, щоб ми зуміли своє життя належно прожити та побудувати світ миру та поваги», – о. Степан Сус, головний військовий капелан Львівської архиєпархії УГКЦ.

Молитва є організована в рамках спіпраці Центру допомоги сім’ям загиблих в АТО, що діє при ГО «Розвиток громади» із Центром військового капеланства ЛА.

Ласкаво запрошуємо усіх львів’ян долучитись до спільної молитви та підтримати своєю присутністю сім’ї військовослужбовців, що загинули в АТО.

09.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

22-га Неділя
Євангеліє
Лк. 16, 19–31
«Навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять»

У притчі про вбогого і багача бачимо, що Лазар, який на землі перетерпів невигоди та труднощі, удостоюється радості у Вічності, а багач, який вже здобув свою радість і своє щастя на землі, у Вічності отримує терпіння. Але коли багач розуміє всю незворотність своєї ситуації і просить можливості попередити своїх рідних, щоб інакше жили на землі, то на це чує відповідь: «Навіть якби хто з мертвих воскрес – не повірять».

Бог завжди промовляє до нас. В кожній ситуація нашого життя Бог хоче щось нам сказати. Чи це хвороби, чи невдачі, чи якість труднощі та непорозуміння – через них Бог до нас промовляє, на щось хоче звернути увагу. Тому маємо чувати і бути уважними до всіх ситуацій і подій які з нами відбуваються – що Бог нам прагне промовити цим? 

А Бог, який є Любов’ю, завжди має що нам сказати!  

Апостол
Гл. 6, 11–18
«Нічим не хвалюся, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа»

Коли дивитися на тогочасний світ, хрест – місце ганьби, місце смерті злочинців, до яких був зарахований також Христос. Ніколи у нашому житті ми не надаємо пошани місцю, де загинула наша близька, рідна, важлива для нас людина. Це місце є для нас місцем втрати, смерті.

Хрест – це теж місце смерті. Але не просто людської смерті, але перемоги життя над смертю. Це місце де Христос обдаровує нас життям вічним. Це місце смерті Христа, і місце народження нас до життя вічного, місце входу в цю вічність, місце прилучення до Господа.

Саме тому апостол каже, що він буде хвалитися хрестом, як місцем де він стає учасником Царства Небесного. Хай Господь дасть нам мудрість поцінувати хрест Господній як місце нашого свячення і спасіння!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя