21.01.2014р. Б. / Патріарх Філарет відмовляється від урочистостей на свій ювілей через події в Україні

Предстоятель УПЦ (КП) Патріарх Філарет сьогодні, 21 січня, скликав прес-конференцію, аби оголосити, що відмовляється від урочистого святкування з приводу свого 85-літнього ювілею. Таке рішення було обумовлене подіями, які розгортаються у країні.

Промову розпочав речник УПЦ (КП) Євстратій (Зоря), підкресливши, що підготовка до свята тривала з середини літа. Однак через напружені події у центрі столиці та в інших містах країни Патріарх вирішив скасувати головні події  – урочисту академію, концерт та прийняття, що мали б тривати у Національній філармонії.

Натомість 23 січня о 9-й годині ранку у Володимирському соборі відбудеться урочиста Літургія та подячний молебень. Літургію очолить сам Патріарх. «Молитва – найкращий спосіб відреагувати на будь-які події, незалежно від того позитивні вони, чи ні. Тому ми проведемо лише Літургію, а потім всі бажаючі привітати Главу церкви зможуть зробити це у приміщенні патріархії», –додав Євстратій Зоря.

Окрім того, Патріарх Філарет оприлюднив офіційну заяву, в якій говориться про суспільні події та процеси, що тривають вже два місяці на Майдані Незалежності. Він зазначив, що Церква «говорить вільно та чесно, тому закликає усіх учасників, а особливо політиків говорити правду».

За його словами, головною тезою звернення є заклик до мирного сценарію розвитку подій, як з боку влади, так і з боку протестувальників. Причиною саме такої стратегії має стати те, що процеси утисків та порушення прав почались набагато раніше, ніж 21 листопада.

«Застосування сили не вигідно ні владі, ні опозиції, ні мітингувальникам. Це вигідно тим, хто не хоче незалежності України. Ми закликаємо до миру, а вирішувати питання будете ви, суспільні діячі та влада. Якщо ви взялись керувати  народом, то майте розум зробити все мирно. А якщо ж ви не маєте розуму – не беріться за те, чого не подужаєте», - закликав Патріарх.

Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

20.01.2014р. Б. / Глава УГКЦ на Богоявління Господнє: Церква сьогодні готова витримати будь-які приниження

Вдивляючись у Христа, який хрестився у Йордані, ми сміло кажемо: що Церква сьогодні повинна і готова витримати будь-які приниження, Церква повинна стати поруч з тим, у кого забрали завтрашній день, забрали свободу і право, стати поруч з тими, хто сьогодні є у розпачі. Про це сказав сьогодні Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) у проповіді до вірних під час Архиєрейської Літургій в Патріаршому Соборі Воскресіння Христового, у один з найбільших свят у Літургійному році – Богоявління Господнє.

Це свято пов’язане з подією хрещення Ісуса Христа в ріці Йордан, яке він прийняв з рук Іоана Предтечі.

У цей день ми чуємо, розповів Предстоятлеь, як Євангеліє сповіщає, що Іоан злив воду йорданську на голову Ісуса, а Той вийшов з води – небеса відкрилися і людству об’явилася Пресвята Трійця – Богоявління у трьох особах. Отець промовляє, Дух Святий сходить над водами, а Син Божий хрещається у Йордані від Іоана.

У своїй проповіді Блаженніший Святослав пояснив, чому Христос прийшов саме на Йордан і що означало хрещення Сина Божого.

За словами проповідника, з географічної точки зору річка Йордан тече у тектонічному розломі земної кулі. Це є найнижче місце на всій земній суші.

«Слово Боже, Бог найнижче сходить з небес, упокоряє себе, понижує себе задля спасіння людини. З духовної точки зору, Ісус приймаючи хрещення від Іоана, стає поруч зі своїм народом, поруч з грішниками», – сказав він.

Пояснюючи на сучасний лад, Блаженніший сказав, що прийняти хрещення для релігійного діяча в той час від Іоана – набути собі найгіршої антиреклами. Бо це хрещення отримували люди, які були відкинуті тогочасним суспільством.

«І ось сам Бог стає посеред них, як один з грішників. Він бере на себе їхню біду, їхній розпач, безнадію, щоб дати їм надію, очистити від гріхів. Він принижує себе перед тогочасними грішниками, щоб повернути людині високу гідність сина і доньки Божої. І саме це найнижче місце, суспільне дно стає часом і простором Богоявліня. Бог об’являється приниженим», – пояснює настоятель греко-католиків.

Він наголосив, якщо завданням Христа було являти Бога людям – завданням Церкви є продовжувати це Богоявління!

По закінченні Літургії вірні на чолі зі своїм проповідником вийшли на «український Йордан» – Дніпро, де освятили воду.

«Але цю воду ми хочемо понести далі. Нею ми хочемо освятити наші домівки, наші серця, наш життєвий простір, бо як колись Христос явився у Йордані, так само й сьогодні він хоче явитися у моєму і вашому житті, щоб зробити його світлим, плідним, повним Божої сили і Божого слова», – сказав Блаженніший Святослав.

«Нехай ця йорданська вода – цей символ Богоявління і присутності Бога, Єдиного серед нас у Трійці, буде джерелом освячення, просвічення і сили. А Христос, Слово Боже буде нашою надією, яка зможе як колись над Йорданом і сьогодні нам відкрити небеса», – побажав Глава Церкви всім вірним і людям доброї волі.

Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

19.01.2014р. Б. / Празник Господнього Богоявлення

«Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього» (Мт. З, 13).

Свята Церква перед празником Господнього Богоявлення у богослуженнях  звертається до своїх вірних: "Вифлеєм залишивши, преславне чудо, спішімо  до Йордану душею гарячою і там побачимо страшне таїнство" (Світилен  утрені з 3 січня). Це таїнство Господнього Богоявлення, це Хрещення  Господа нашого Ісуса Христа в ріці Йордані. У цьому таїнстві Ісус  Христос об'являє себе як Месію і Спасителя.

Про Його Боже післанництво  свідчить при Хрещенні сам Отець Небесний голосом із неба: "Ти єси Син  мій любий, у тобі — моє уподобання" (Мр. 1, 11); свідчить Святий Дух, що  у вигляді голуба сходить на Нього; свідчить і святий Йоан Хреститель,  вказуючи на Нього: "Ось Агнець Божий, який гріхи світу забирає" (Йо. 1,  29).

Празник Господнього Богоявлення належить до найдавніших і найбільших  празників нашого церковного року. На окрему увагу заслуговує назва,  історія та об'явлення таїнства Пресвятої Тройці.

НАЗВА ПРАЗНИКА

Празник Господнього Богоявлення у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву "Богоявлення" треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь.

У давнину на празник Богоявлення відбувалося урочисте хрещення оглашенних, яке називали також світлом або просвіченням, а оглашенні звалися просвічені. Звідси і празник Богоявлення звався просвіченням, празником світел і святими світлами, бо Ісус прийшов, щоб усіх просвітити. "Народ, який сидів у темноті, — читаємо у святому Євангелії, — побачив велике світло. Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло їм світло" (Мт. 4, 16). Деякі автори дотримуються тієї думки, що цей празник ще й тому звався празником світла, бо в час хрещення оглашенних Божий храм освітлювали великою кількістю свічок, які були символом світла пізнання правдивого Бога.

Святий Григорій Богослов († 389) своїй проповіді на Богоявлення дає назву "Слово на святі світла явлінь Господніх". Він її починає так: "Знову мій Ісус і знову таїнство... (себто знову новий празник після Христового Різдва), таїнство переможне й божественне, що звіщає нам небесну світлість! Бо святий день світел, що його ми дочекалися і удостоїлися празнувати, має за початок Хрещення мого Христа справжнє світло, що просвічує кожну людину, що приходить на світ" (Йо. 1, 9). А в наступній проповіді про святе хрещення він пояснює, що розуміє під просвіченням. "Учора ми празнували, — каже він, — пресвітлий день світел..., а сьогодні говоритимемо про хрещення і його благодійну дію на нас... Просвічення це підмога у нашій немочі, відложення тіла, прямування за Духом, спілкування зі Словом, виправлення створення, потоплення гріха, причастя світла, розвіяння тьми. Просвічення це колісниця, що підносить до Бога, співподорожування з Христом, скріплення віри, удосконалення ума, ключ царства небесного, зміна життя, скинення ярма, розірвання кайдан, зміна єства. Просвічення, — чи маю ще більше перелічувати? — це найкращий і найвеличніший з Божих дарів... Та цей дар, як і його Датель Христос, зветься багатьма різними іменами... Ми його звемо даром, благодаттю, хрещенням, помазанням, просвіченням, нетлінною одежею, купіллю відродження, печаттю і всім, що для нас гідне почести".

Західна Церква в давнину звала Господнє Богоявлення днем появи або появ і в його святкуванні звеличувала такі події: появу звізди, поклін мудреців, хрещення Ісуса та чудо в Кані Галилейській. Святий Августин († 430) у своїй проповіді на Богоявлення каже: "Сьогодні ми празнуємо таїнство Богоявлення у світі. Сьогодні Бог і на небі у звізді дав вістуна про своє Різдво, і хрещенням у Йордані освятив води для обнови людського роду, і в Кані Галилейській на весіллі змінив воду у вино, і п'ятьма хлібами наситив п'ять тисяч людей".

ІСТОРІЯ РОЗВОЮ ПРАЗНИКА

Празник Господнього Богоявлення, крім празника Пасхи і Зіслання Святого Духа, належить у Східній Церкві до найдавніших. Його почали святкувати в кінці II або на початку III ст. Про нього згадує у своїх творах святий Климент Олександрійський († 215). В Апостольських постановах, творі IV століття, про цей празник сказано: "Нехай празнують празник Богоявлення, бо того дня явилося Христове божество, про яке свідчить Отець при хрещенні і Святий Дух у виді голубині, вказуючи на Христа". Про подію Богоявлення у III столітті говорять у богослуженнях святий Іпполит Римський († κ. 235) і святий Григорій, Неокесарійський Чудотворець (І 270), а в IV ст. в дні цього празника святий Григорій Богослов, святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Августин та инші Отці Церкви мали гарні духовні науки.

Празник Богоявлення зі Сходу переходить на Захід. Календар Філокала 354 року ще не має празника Богоявлення. У 361 році його вже святкують у Галлії, нинішній Франції, 383 року — у Північній Італії, потім в Іспанії, за святого Августина — у Північній Африці і близько 400 року — в Римі.

Святі Отці і проповідники Західної Церкви, а саме: Павлин з Нолі, Хрисолог з Равенни й Ісидор із Севільський на Богоявлення щораз більше наголошують про поклін мудреців. З часом на Заході 6 січня стає празником Трьох Царів, а пам'ять Христового Хрещення переходить на 13 січня.

В історії святкування Господнього Богоявлення на Сході можна розрізнити три періоди. У першому періоді упродовж III ст. празник містить у собі Христове Різдво, Хрещення, поклін мудреців і чудо в Кані Галилейській. У другому періоді — IV століття — серед згаданих подій Христове Різдво посідає перше місце. У третьому періоді, кінець IV сторіччя, празник Христового Різдва й поклін мудреців відокремлюють від Богоявлення і переносять на 25 грудня. Шосте січня стає тільки днем празника Христового Хрещення. Празник Богоявлення за цісаря Теодосія Молодшого († 450) стає державним святом.

У Східній Церкві це свято належить до 12 великих празників. В Апостольських постановах про Богоявлення сказано: "Хай буде у вас у великій пошані день, у якому Господь явив нам божество". Він має 4 дні перед- і 8 днів попразденства. Службу празника уклали Анатолій Константинопольський (V ст. ), Софрон Єрусалимський (VII ст. ), Косма Маюмський, Йоан Дамаскин і Герман Константинопольський (VIII ст. ), Йосиф Студит (IX ст. ).

ПРАЗНИК БОГОЯВЛЕННЯ І ТАЇНСТВО СВЯТОЇ ТРОЙЦІ

Празник Господнього Хрещення показує нам одну з найбільших і найглибших правд нашої святої віри — таїнство Пресвятої Тройці. При Христовім Хрещенні об'явилася Пресвята Тройця, яка посвідчила про Його божество. На третьому часі в навечір'я празника читаємо: "Тройця, Бог наш, себе сьогодні нероздільно явила, бо Отець об'явленим свідоцтвом заявив споріднення. Дух же у голубиному виді зійшов із небес, Син свою пречисту голову склонив Предтечі і хрестившись, визволив людей із неволі, бо Він чоловіколюбець". На стиховні литії празника співаємо: "На Йордані Йоан, бачачи Тебе, як ішов Ти до нього, говорив: "Христе Боже, чому Ти до слуги прийшов, не маючи скверни. Господи? У чиє ім'я Тебе хрещу: Отця? але Його Ти носиш у собі: чи Сина?, але Ти сам воплотився; чи Духа Святого?, і цього Ти знаєш устами давати вірним. Ти, що явився, Боже наш, помилуй нас".

Наш слов'янський Пролог 6 січня подає глибоке Слово святого Прокла, патріярха царгородського, на Хрещення Ісуса Христа. Віру святої Церкви у Христове божество він вкладає в уста святого Йоана Хрестителя: "Як осмілюся простягнути свою руку на голову Того, що все удержує? Як осмілюся діткнутися Того, що перед Ним тремтять ангельські хори? Як осмілюся приступити до Того, що до Нього не сміють серафими наблизитися? І тому з острахом кличуть: свят, свят, свят. Справді повне небо слави Твоєї і земля чудес Твоїх. Як осмілюся приступити до Неприступного, перед яким дрижать херувими і всі воїни небесних сил? Як осмілюся хрестити Творця природи? Як осмілюся хрестити Того, що перед Ним небо жахається?.. Як осмілюся хрестити Того, що його породила Чиста Діва Марія і по різдві залишилася дівою?.. І скажу: Ти Господи, Господь, а я раб. Ти Творець, а я творіння. Ти Сонце, а я зоря. Ти Пастир, а я вівця. Ти Цар, а я воїн. Ти світло, а я світильник. Ти Архиєрей, а я земний... Я смертний, а Ти безсмертний... " І діткнувся Йоан пречистого верху Господнього, хрестив одного із Святої Тройці. І зараз побачив створене небо і Духа Святого, що сходив і йшов на Нього".

Святий Григорій Богослов у проповіді на Богоявлення так окреслює таїнство Пресвятої Тройці: "Бог ділиться, так би сказати, нероздільно, і лучиться розділено, тому що Божество є єдине в Трьох і одне є Три, в котрих Божество, або, точніше кажучи, котрі є Божеством... Отець є Отець і безначальний, тому що не має початку ні від кого. Син є Син, і не є безначальний, тому що від Отця. Але коли початок будеш розуміти щодо часу, то і Син є безначальний, тому що Творець часу не під часом. Дух є справді Дух Святий, що виникає від Отця, але не як Син, тому що виникає не через родження, але через походження".

Святий Йоан Золотоустий, заохочуючи нас до віри в Пресвяту Тройцю, каже: "Наша віра — трон душі, основа життя, безсмертний корінь. Животворний корінь віри — Отець, нев'януча гілка — Син, безсмертний плід — Дух Святий, Тройця проста, нескладна, невимовна, незбагненна, нероздільна за схожістю, достойністю, дією, божеством і величчям; роздільна ж — за особами та іменами, але єдина по суті і силах. Тройця існує споконвіку, не від початку одержала буття. Вона — безпочаткова, вічна, нестаріюча, без¬смертна, нескінченна".

Кожного дня наша свята Церква на початку утрені віддає Пресвятій Тройці величне славослов'я співом: "Слава святій Єдиносущній, Животворящій і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків".

о. Юліян Катрій, ЧСВВ. "Пізнай свій обряд"

Джерело:   ОРАНТА