20.12.2013р. Б. / Як Дід Мороз намагався замінити святого Миколая

Кожний рік 19 грудня, згідно східнохристиянської традиції, ми святкуємо день святого Миколая. Саме він раніше дарував дітям подарунки в Україні, а не Дід Мороз. Навіщо святого Миколая замінили Дідом Морозом? З яких причин з'явився Санта-Клаус на Заході? Чому в Росії Дід Мороз був завжди популярнішим за Святого Миколая? Відповіді на всі ці питання різні й зараз ми спробуємо їх розповісти. 

Історія започаткування святкування дня святого Миколая нам добре відома. Святий Миколай проживав у 4 столітті в місті Мира, або Мири Лікійські, через що його ще називають Миколаєм Мирлікійським. Мира була розташована на території Малої Азії, тобто - сучасної Туреччини, однак, коли там жив святий Миколай, воно ще не було завойоване турками. 

Про святого Миколая є багато різних легенд. Одна з них розповідає про те, як зубожілий чоловік з горя вирішив продати своїх вродливих доньок в рабство. Щоб допомогти йому, святий Миколай підкинув в його будинок гроші, які він отримав зі спадку свого батька. 

Чоловік зрадів і використав їх як придане, щоб видати заміж одну з доньок. Після її заміжжя Миколай підкинув гроші ще раз і, завдяки цьому, друга донька також змогла взяти шлюб.

Існує ще багато різних історій про те, як святий Миколай допомагав бідним людям та дітям. Відповідно до цього, закріпилась традиція дарувати подарунки в день пам'яті святого.

Однак у 16-17 столітті в Європі з'явилось протестантство, яке рішуче заперечувало ідею поклоніння святим. Проте свято було надзвичайно популяним і припинити його святкування виявилося дуже непросто. Тоді традицію дарувати подарунки було перенесено на Різдво, але акцент ставився на тому, що дарунки йдуть від маленького Ісуса, а не святого Миколая.

В Данії традиція святкування цього дня була найсильнішою і називали вони святого Миколая Сінтер Клаас. Через них в Північну Америку поширився образ святого Миколая, який в 1823 році перетворився на товстенького веселого дідуся завдяки поемі Климента Кларка Мура "Ніч проти Різдва". З часом Сінтер Клаас став Санта-Клаусом - саме таким, яким ми знаємо його сьогодні.

Однак в Україні протестантизм ніколи не набував вельми вагомої популярності й святий Миколай був єдиним, хто приносив дітям подарунки. Так тривало до того часу, поки в Україну не прийшов більшовизм-комунізм і, зокрема, в 1927 році не розпочалася чергова, причому неймовірно потужна, антирелігійна кампанія. І хоча в Росії подарунки дітям приносив не святий Миколай, а Дід Мороз, саме на нього пішла агресивно-рішуча хвиля критики.

"Дітей обманюють, що подарунки їм приніс Дід Мороз. Пануючі експлуататорські класи користуються "милою" ялиночкою і "добрим" Дідом Морозом ще й для того, аби зробити з робітників слухняних і терплячих слуг капіталізму", - читаємо в одній з тогочасних войовничо-атеїстичних пропагандистських брошур.

Різдво було заборонено, так само, як і ялинка та Дід Мороз. Проте, зрештою, більшовики "здалися" і 1935 року один з їхніх провідних партфункціонерів - Постишев запропонував - все ж таки - повернути Діда Мороза разом із ялинкою, але на святкування Нового року.

Взагалі ж, російський Дід Мороз має зовсім мало спільного зі святим Миколаєм. В давнину в Московії-Росії, на відміну від Заходу, на день святого Миколая не було прийнято дарувати подарунки. Дід Мороз виник під впливом фольклорно-язичницьких традицій і вірувань у міфічного божества Мороза, якого уявляли старцем з бородою і суворим поглядом. З роками такий образ Мороза почав пом'якшуватись, аж поки не став добрим Дідом Морозом.

І хоча в Україні традиція святкування всіх трьох свят перебуває в ще - не зовсім - усталеній формі, будемо сподіватися, що час розставить все по своїм місцям.

Джерело: КІРІОС

19.12.2013р. Б. / Кілька слів про користь майдану для християн

Минулий тиждень приніс католикам і усім громадянам України чергові випробування, але і чергові радості. Дика спроба розгону Майдану успішно провалилася. І якщо вірити ЗМІ, принаймні один атеїст знайшов Бога у чуді ненасильницького опору озвірілому «Беркуту». Це не може не тішити кожне християнське серце.

Іншим моментом, який сповняє надією християнське серце, є те, що греко-католицькі, римо-католицькі та православні (Київського патріархату) владики і отці дійсно показали, що вони – пастирі народу Божого, а не наймити, які покидають своїх овець в тяжку хвилину або пробують навіть в такій ситуації, яка склалася в Україні, загравати зі злочинною владою, яка за фактом проголосила війну власним громадянам.

Майже миттєва реакція Постійного Синоду УГКЦ, Єпископської Конференції України, УПЦ КП на чергові криваві події на Майдані, гостре засудження насильницьких дій влади, спроба на так званому круглому столі опам’ятати президента-злочинця свідчать про активну суспільну позицію українських Церков. І це тішить.

Не може не тішити те, що християнське привітання «Слава Ісусу Христу!» стало одним з проголошень Майдану, що з його сцени звучить слово Владик і молитва. У цей спосіб принаймні частина українського суспільства засвідчує свою правдиву європейську християнськість.

А те, що недільний протест розпочався екуменічним молебнем, на мою скромну думку, свідчить про те, що провідники політичного життя і громадянського суспільства починають розуміти важливість християнства в житті українських громадян. Що так само є радісною звісткою для християн України.

Свідченням християнської віри для багатьох стало і прийняття Русланою благословення від Преосвященного владики Бориса (Ґудзяка) і це так само вселяє надію. Рівно ж як і реакція Михайлівського золотоверхого та львівських церков на вість про спробу насильницького розгону Майдану зграєю майже толкінівських орків і тролів посеред ночі. Дзвони били щогодини, сповіщаючи громаду про небезпеку, яка нависла над нею.

Звісно, усі слова спам’ятовування зі сторони релігійних провідників України суттєвим чином не вплинуть на межигірського тирана. Поведінка його і його режиму останнім часом вказує на те, що він не збирається звертати з дороги насильства, брехні, облуди, з дороги зла. Але правдива християнська молитва уже показала свою здатність оборонити безборонних перед насильством влади. І хоча влада розкручує маховик репресій і провокацій, і хоча ніхто не виключає силового сценарію, ми християни покликані жити вірою.

Вірою, яка, скріплена молитвою, стане на заваді силам зла, які вістря свого насилля спрямовують проти нашого народу, проти нашої Церкви. Минулий тиждень переконав кожного християнина в Україні, що влада, яка здатна кинути «Беркут» проти Церкви, Яка молиться, стала на дорогу зла, що влада, яка розпочала війну проти власних громадян є суспільним злом. Тому для кожного християнина є моральним обов’язком прийняти участь у законній самообороні суспільства супроти бандитської влади, і то першочергово молитвою й мирним акціями громадянської непокори.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:   Воїни Христа Царя

18.12.2013р. Б. / В УПЦ радять не відновлювати пам'ятник Леніну, а зробити пам'ятник Св. Варварі

Керуючий справами Української православної церкви Московського патріархату митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) допускає, що на місці знесеного пам'ятника Леніну в центрі Києва можна було б встановити пам'ятник святій великомучениці Варварі,- повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на УНІАН.

Про це він сказав в рамках суспільної дискусії, відповідаючи на питання "УНІАН-Релігії" про те, чи варто відновлювати в Києві пам'ятник Леніну.

"Думаю, що на місці знесеного пам'ятника можна було б встановити символ, який би свідчив про каяття нашого народу і про його прагнення до духовного очищення. Можливо, на цьому місці варто було б встановити хрест як символ страждань нашого народу в ХХ столітті. Можливо, можна було б встановити пам'ятник комусь із шанованих християнських святих. Наприклад, подумати над встановленням тут пам'ятника святій великомучениці Варварі ", - сказав митрополит.

 Він пояснив, що "свята глибоко шанована в українському народі, її мощі з XII століття знаходяться в Києві".

 "За молитвами святої Варвари Господь посилає християнам  каяття і удостоює прийняття Святого Причастя в кінці земного шляху. Православні віруючі звертаються до святої Варвари з проханням, щоб вона допомогла їм гідно закінчити шлях земного життя. Саме тому святу Варвару традиційно зображають з церковною чашею ", - сказав митрополит Антоній.

Він зауважив, що свята Варвара шанувалася як у православній, так і в католицькій церкві, тому ідея створення пам'ятника може бути підтримана більшістю мешканців Києва.

  Православні та греко-католики 17 грудня відзначають день пам'яті святої великомучениці Варвари. Католицька церква відзначає день святої Варвари 4 грудня.

Варвара постраждала за віру в Христа в 306 році за часів імператора Максиміана.

 Вона народилася в язичницькій сім'ї, але з дитинства вирішила присвятити життя служінню Ісусу Христу, за що батько зрікся дочки.

 Після тривалих мук у в'язниці Варварі з'явився Христос, підтримав і зцілив рани. На другий день Варвара була піддана новим катуванням. Свідком її страждань була дівчина Юліанія, яка теж проголосила себе християнкою. Її повісили поруч з Варварою, катували, після чого обом відсікли голови. Святу Варвару власноруч стратив рідний батько.

 У передсмертній молитві свята Варвара молила Бога, щоб усі, хто будуть згадувати її мучеництво, просити її допомоги, були позбавлені раптової смерті без сповіді і причастя. У відповідь голос з небес пообіцяв виконати її прохання. Тому свята Варвара тримає на іконі святий потир, якого за канонами церкви не може торкатися ніхто з мирян, - лише священик.

Мощі святої великомучениці Варвари в VI столітті були перенесені до Константинополя, а в XII столітті дочка візантійського імператора Олексія Комніна, княжна Варвара, одружуючись з князем Михайлом Ізяславичем, привезла їх до Києва. З січня 1961 року й понині мощі великомучениці покояться у Свято-Володимирському соборі (УПЦ КП).

Джерело: КІРІОС