Мабуть,
і сам «господар» столичної площі - славетний мореплавець, легендарний
відкривач і підкорювач Америки Христофор Колумб був приємно подивований
таким здвигом українського заробітчанського товариства. Вочевидь,
мітинг, що відбувся більше тижня назад, а саме - 28 листопада, видався
йому не більш, аніж прелюдією недільного зібрання…
Клич, кинутий в Україні, що мав на меті зібрати народне віче на
Майдані Незалежності в Києві, знайшов свій лункий відгомін у всьому
світі. Прокотилася інформація, що в понад 20-ти країнах планети
відбуваються подібні заходи. Вони вивели на площі мільйони наших
співвітчизників, які волею долі змушені скитатися світ за очі по
заробітках. І вже вкотре вони доводять, що їм не байдужі болі й
прагнення рідної землі…
Цього разу мітинг розпочався зі спільної
молитви, яку очолили священнослужителі, що також численно прибули на
мадридську площу Колумба. До місцевих греко-католицьких душпастирів оо.
Івана Липки та Володимира Нейлюка долучилися священики з міста Стрия, що
на Львівщині: декан Стрийський, парох парафії Всіх святих українського
народу о. Іван Барабаш і сотрудник цієї ж парафії о. Віталій Лесів.
Власне, останні й стали посланцями нашого краю, які, немов
міцною-преміцною ниткою-тятивою перев’язали-переплели всіх нас,
присутніх, з батьківськими теренами. І не важливо, звідки прибули ми
цього разу: з Алькоркона чи Алькобендаса, Фуенлабради чи Гетафе,
Леганеса чи Алькали де Енарес, Парли чи Мостолеса, Вільяльби чи Толедо –
в думках усі разом ми єдналися з Україною.
А потім до
велелюдної аудиторії промовляли наші приятелі-заробітчани, яких ми уже
не лише впізнаємо, а й не уявляємо себе без них. Це й незмінний
організатор і ведучий усіх попередніх мітингів у різних точках Мадрида,
як і пікетів під Посольством України в Королівстві Іспанія, Юрій Чопик, і
поет, прозаїк, публіцист Василь Квасновський, і молода поетеса й
напрочуд діяльна активістка Оксана Патроник, і ще один автор віршованих
рядків і чудовий декламатор Василь Білянський, і студентка політології
університету «Комплутенсе» Катруся Паланська, і запальна Уляна Біловус.
Окрім них виступив менш знаний широкому колу заробітчан-мадридців Микола
Смолярук. Особливо приємно було почути наших гостей, які прибули
здалека, щоб розділити наші помисли й надії. Це, зокрема, мешканець
Сантандера, що в Кантабрії, Володимир Кононенко, та представниця Країни
Басків Оксана Сорока. Остання приїхала з міста Віторія разом з трьома
українськими родинами. Дехто з них залишив навіть місце праці на кілька
днів, щоб у такий знаменний момент бути присутніми на майдані в Мадриді.
Звичайно, наскрізною темою, що пронизувала всі виступи, стало єднання з
нашими земляками в Україні, які виступили проти владної кліки
Януковичів-Азарових. Ця банда злочинним способом намагається позбавити
нас і наших нащадків прагнення бути з Європою, штовхаючи в лабети
наглого і загребущого російського «ведмедя». Як доказ наших бажань,
звучали дружні вигуки присутніх, що виливалися у закликах: Банду - геть!
Януковича - на нари! Україно, ми з тобою! Іспанія з Майданом! Росіє,
руки геть від України!
А ще поміж промовами лунали патріотичні
пісні, які вносили особливий настрій в лави мітингувальників, поєднуючи
їхні уста й серця. «А ми тую червону калину підіймемо…», «О Україно, о
люба ненько, Тобі вірненько присягнем…», «Лента за лентою набої
подавай…» та інші пісні, що зносилися у високості.
Ясна річ, не
забули і про таку важливу справу, як збір коштів для Євромайдану в
Києві. Кілька разів оголошувалися суми в євро, які щоразу зростали:
5172, 5520, 6544. Насамкінець – 7731! Цю суму перекажуть на один з
рахунків, котрий обслуговує потреби мітингуючих української столиці.
На цій оптимістичній новині можна поставити крапку. Проте мій погляд
вихопив з гурту два обличчя, які відразу ж асоціювалися в моїй уяві як
«постаті» мадридського Євромайдану. Це, передусім, студентка першого
курсу факультету музикознавства Мадридського університету «Комплутенсе»
Олеся Заяць. Без жодного сумніву, вона – основна претендентка на
перемогу в номінації «Європейська Украна». А ось дворічний Марко
Цимбалюк, який, за свідченням близьких, не пропускає жодної нашої
значущої акції, претендуватиме на звання «Майбутнє України».
Хочеться вірити, що це хлопченя житиме в цілком іншій державі. Дай-то, Господи!
Джерело:
КІРІОС
