08.10.2013р. Б. / Папа: Смерть грішника не є причиною Божої радості

Божою радістю є віднайти загублену овечку, тому що Господь «відчуває слабкість любові» до тих, які загублені. Таку думку Папа висловив, проповідуючи у четвер, 7 листопада, під час ранкової Святої Меси в каплиці ватиканської резиденції «Дім святої Марти».

 

Коментуючи євангельські притчі про загублену вівцю та монету, Святіший Отець поділився своїми думками про поведінку книжників і фарисеїв, які обурювалися проти вчинків Ісуса та нарікали на Нього. В їхніх очах Христос представляв небезпеку, тому що сідав за стіл з митарями і грішниками, чим, на їхню думку, «ображав Бога, десакралізовував служіння пророка». На ці лицемірні нарікання Господь відповів притчею. 

«Чотири рази у цьому короткому уривкові вживається слова радість чи веселість», – зауважив Папа, пояснюючи, що Ісус немовби каже фарисеям: «Ви обурюєтеся цим, але мій Отець радіє». Саме в цьому й полягає найглибша суть цього послання: радість Бога, Якому не подобається губити, а тому Він виходить і шукає. Він є Богом, Який шукає всіх тих, які далекі від Нього, немов пастир, іде шукати загублену овечку. 

Бог виходить шукати загублених для того, щоб «всіх запросити на свято, і добрих, і поганих». Він «не погоджується на втрату одного зі Своїх», про що також молився Ісус під час Тайної вечері. «Він є Богом, Який приходить, щоб нас шукати, і відчуває певну слабкість любові щодо тих найвіддаленіших, які загубилися… Іде та шукає», – зауважив Папа, додаючи, що Господь не просто шукає, а шукає до кінця, бо не хоче нікого втрачати. 

Пізніше, після того, як пастир знайшов овечку та привів її до отари, поставивши поряд з іншими, ніхто не має права говорити: «Ти – загублена», – слід сказати: «Ти – одна із нас», тому що їй повернено усю гідність. Немає жодної різниці, тому що Бог «впорядковує всіх тих, кого знайшов, а зробивши це – радіє». 

«Божа радість не полягає у смерті грішника, ні, його життя є радістю. Як же далекими були всі ті люди, які нарікали на Ісуса, як далекими від Божого серця вони були! Вони не знали Бога. Вважали, що бути релігійними, думали, що бути добрими людьми означає ніколи не оступитися, бути вихованими, і неодноразово, вдавати вихованість, чи не так?», – зауважив Святіший Отець, вказуючи на те, що саме в цьому і полягає лицемірство шемрання. Натомість, радістю Бога Отця є любов. 

За матеріалами: Радіо Ватикан 

Джерело:   КРЕДО 

07.10.2013р. Б. / 7 листопада - святих мучеників Маркіяна та Мартирія

Цього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам'яті святого Маркіяна та Мартирія.

Коли примножилася нечестива Арієва єресь, великі учинивши в святій Церкві роздори, і, ніби ризу, розідравши її надвоє, тоді однаке було гоніння на вірних християн від аріянів, як і від ідолопоклонників, бо були ненавиджені, мучені, гнані й убивані всі, котрі Христа Творця, а не творіння Бога вочоловіченого, а не просту людину, ісповідували; а найбільше множилася аріянська сила відтоді, коли сам цар Константій, син великого Константина, упав у ту єресь. Мав він у дворі своєму двох великих сановників: Євсевія і Пилипа, аріянів, що вельми гонили благочестивих і утискали Христову Церкву. Оті винуватцями були вигнання й смерті того, що поміж святих, отця нашого Павла Сповідника, патріарха царгородського; його-бо відіслали у Вірменію, підбуривши своїх однодумців, щоб зачавили його, що й сталося, а замість нього вивели на престола Македонія.

І інших численних учителів та ісповідників благочестя по-всякому погубили, а з них було двоє: Маркіян та Мартирій, котрі словами та писаннями своїми вельми прикрашали Божу Церкву і були як два церковні сочки, що молоко учення виточували, духовних дітей напоювали. Були ж спершу при згаданому святому Павлу Ісповіднику, патріарху; Маркіян був читець, Мартирій же іподиякон, обидва ж нотарії, котрі писали всі учення та діяння свого патріарха, утверджуючи ними благочестя. Але й самі були великі проповідники слова Божого і поборники Церкви, що, ніби два щити, від єретичного стріляння захищали, дав-бо їм Господь, як вірним своїм, "мову та мудрість, що не зможуть противитися чи суперечити їй усі противники їхні", арії. Коли ж було вигнано й забито святого Павла, повернули єресеначальники отруту свою на учнів його оцих, на Маркіяна та Марти-рія, спершу-бо, як іскру вогненну в попелі, ярість свою в лукавстві сховавши, намагаючись хитрою звабою відвернути їх од благочестя до свого злочестя, давали багато золота угодникам Божим, обіцяючи випросити їм у царя велику благодать і вивести їх на архієрейські престоли і багатьох маєтків панами учинити, тільки нехай погодяться на таке злочестя. Вони ж усе в ніщо поставили: не взяли золота і відкинули обіцяні їм почесті, а з лукавства їхнього посміялися, бажаючи ліпше наругу, безчестя, муки й смерть прийняти заради благочестя, аніж, у єресі живучи, мати багатство, славу й честь. Побачили єретики, що нічим не можуть прихилити святих тих ісповідників до свого зловір'я, засудили їх на смерть, якої більше за життя бажали святі заради Христа.

Коли ж схоплені були й приведені на місце усічення, випросили собі малий час на молитву і, звівши очі та руки горі, сказали: "Господи Боже, "що сотворив серце кожного з нас, наглядаєш всі наші діла", прийми в мирі душі рабів своїх, оскільки заради Тебе мертвимося — "пораховано нас, як овечок жертовних". Радіємо, що такою смертю виходимо із життя цього заради імені Твого, сподоби-бо нас, щоб стали ми причасниками вічного життя у Тебе, Життя нашого". Так молилися, коли ж сказали: "Амінь!" — схилили під меча голови свої святі й усічені були від злочестивих аріян за сповідання божества Ісуса Христа. 

Чесні ж їхні мощі деякі із вірних узяли та й поховали при воротях Меландійських у тому-таки Константинограді, їм-таки пізніше церкву той, котрий серед святих, отець наш Іван Золотоустий від основ збудував, і подавались у ній усілякі болящим Господні зцілення через молитви святих мучеників на славу Богу, хваленого в Тройці навіки. Амінь.

Згідно "Житія святих" Димитрія Туптала (Ростовського)

Джерело:   КІРІОС

07.10.2013р. Б. / Папа Бергольйо: «Христос хоче вийти з церкви»

«Ісус, закритий всередині Церкви, стукає в двері, щоб вийти, - нібито цими незвичайними словами майбутній Папа переконав кардиналів на конклаві обрати його, тим самим заявивши про революційний стиль свого понтифікату. Про це розповідає у своєму інтерв'ю архієпископ Ліона.

«Під час своїх виступів на загальних конгрегаціях, що передували конклаву, кардинал Хорхе Маріо Бергольйо наполегливо говорив про необхідність" виходу церкви назовні ". Він сказав, що церква хвора, що вона повинна подбати про своє лікування. Його коротка мова на всіх справила величезне враження ». Він сказав буквально наступне: «У мене таке враження, що Ісус був закритий всередині церкви, і він стукає у двері, бо хоче вийти, хоче піти».

 Бергольйо закликав єпископів бути пастирями, а не адміністраторами. Зрештою, це те, що він зробив у Буенос-Айресі, відмовившись, наприклад, від проживання в єпископській резиденції. Ставши Папою, він прийняв рішення жити в монастирі Святої Марти. Він потребує зустрічей з людьми, йому треба розмовляти з ними в коридорах, під час трапез ... Слова «вийти назовні» дуже важливі. Можна сказати, що це ті слова, які найкращим чином визначають місію Ісуса, який в якомусь сенсі вийшов назовні, на периферію, де людина живе важко і розгублено.

Так, архієпископ Ліона кардинал Філіп Ксавьє Іньяс Барбарен, який приїхав під час виборів Папи в Ватикан на велосипеді, розповідає про те, що вже під час загальних згромаджень до відкриття конклаву Бергольйо жорстко критикував ситуацію в церкві. «Христос укладений у в'язниці», - сказав майбутній Папа під час такого зібрання. На думку Барбарена, ці слова переконали кардиналів обрати Бергольйо Папою, тому що вони вразили всіх.

 L'Espresso: Саме промова Бергольйо під час згромаджень переконала кардиналів проголосувати за нього, або його кандидатура обговорювалася ними і раніше? 

Філіп Барбарен:Ім'я кардинала Бергольйо було у всіх на слуху. Але саме його промова на загальній конгрегації вразила всіх. Він говорив про необхідність дивитися вперед. Він розповідав про Латинську Америку, де 40% населення сповідує католицтво. Він успішно керував єзуїтській провінцією, яка була довірена йому у важкий період військової диктатури. Незабаром він став главою єпархії Буенос-Айреса, де він проявив себе ревним місіонером, сповідував дух бідності і був близький до своєї пастви. Він постав перед нами як людина з великим авторитетом, який знає свій шлях і вміє приймати правильні рішення. Вже в перші місяці його понтифікату всі ці його якості виявилися повною мірою. Насамперед вражає простота і ясність його проповідей, а також обширна програма реформи Римської курії. Церква чекає цієї реформи і має потребу в ній. 

- На вашу думку, ця реформа давно назріла?

 

- Звичайно, реформа має бути проведена. Рада кардиналів знає, як це зробити. Мета полягає в реорганізації церкви, причому необхідно звертати більше уваги на місцеві церкви і співпрацювати з єпископами у всьому світі. Ми можемо сказати про курії те, що Папа сказав про церкву: «Було б добре, якби вона перш зайнялася собою, а не іншими».

- Що ви думаєте про реформу Інституту релігійних справ (Ior)? Чи правильно те, що у Ватикану є власний банк?

 

- Питання не в тому, чи повинен Ватикан мати свій банк чи ні. Зрозуміло, Ватикан потребує грошей, як і всяка інша єпархія або релігійний інститут. Питання в тому, як гроші надходять до Ватикану, чи всі прозоро, чи здійснюються перевірки, як гроші витрачаються. 

- У ці дні на чилійському сайті згадувалися слова, які Папа нібито сказав у бесіді з південноамериканськими священиками. Він згадав про існування «лобі геїв» у Ватикані. Як ви вважаєте, таке лобі дійсно існує? Чому Папа про це говорив?

 

- Я нічого про це не знаю. Одне можна сказати напевно: всі люди - грішники, а значить, і у Ватикані є люди, які вчиняють помилки. Було б нерозумно заявляти: «Не вірте, у Ватикані таке неможливо». Але я не хочу поширювати чутки. Якщо у Папи є що сказати з цього приводу, то ми про це дізнаємося. А якщо він вирішить діяти, то не зупиниться.

 - Ратцінгер під час Хресної дороги у Колізеї говорив про «бруд», присутній в церкві. Франциск часто теж говорить про «зло» всередині церкви. Що мається на увазі? 

- Так, це сумна дійсність. Репутації церкви наноситься збиток гріхами і скандалами, пов'язаними з її представниками. Це велика внутрішня рана. Звичайно, всі ми грішники, але якщо хтось грішить і поминає Христа, якщо він не віддається в руки милосердного Бога, то збиток від цього великий, особливо якщо грішна людина займає високу позицію в церкві. Звичайно, в історії було багато Пап, яких не можна взяти за зразок для наслідування, але незважаючи на всі гріхи церква користується підтримкою Святого Духа, що нагадує нам про життя вічне. 

- Дуже часто церкві доводиться стикатися з важкими людськими проблемами. Все більше віруючих виявляється у важкій ситуації. Часто сім'ї розпадаються. Люди розходяться, а потім знову вступають у шлюб, але втрачають право на причастя. Як ви справляєтеся з цими проблемами в Ліоні? Які рішення? 

- Так, страждань все більше як у Ліонської єпархії, так і всюди. Створюється враження, що не тільки сім'ї, але все суспільство прагне до свого руйнування. Ми з тривогою задаємо собі питання про майбутнє. Йде руйнівний процес, мета якого позбавити молодь, а іноді і сім'ї коренів. Але кожен має своє місце в церкві. Бенедикт XVI часто повторював цю думку. Господь обрав в якості стовпами своєї церкви  Петра, який відрікся від нього,  і такого гонителя християн як Павло. Обидва стали опорою церкви. Так само Господь вчинить і з нами незважаючи на всі наші слабкості і гріхи. Ми повинні поступово просуватися (це закон поступовості, часто згадуваний Іваном Павлом II) по шляху, де милосердя і увага до кожної людини не мають кордонів. Якщо Слово Боже сприймається як абсолютна істина і світло, то незважаючи на страждання і тривогу ми вийдемо на правильну і щасливу дорогу.

 Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на INOSMI.

Читайте також:

• Ватикан має намір представити альтернативи методу штучного запліднення
• Архієрейський Синод Халдейської Католицької Церкви обирає нового Патріарха
• Євросоюз, мабуть, найуспішніший в історії проект миру, - католицький єпископ
• У Сирійській війні винні держави, які поставляють зброю обом сторонам, - Маронітський Патріарх
• Архієпископ Сакко - новий Патріарх Вавилонії

Джерело:   КІРІОС