Дорогі брати і сестри! У сьогоднішній літургії ми почули слова з
Послання до Євреїв: «Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару
свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо
витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючися пильно в Ісуса,
засновника й завершителя віри» (Євр. 12,1-2).
Ці слова ми повинні особливим чином підкреслити в контексті Року віри.
Будьмо ж і ми, під час цього року тримати погляд на Ісусі, бо віра, яка є
нашим «так» синівським відносинам з Богом, походить від Нього: Він
єдиний посередник в цьому відношенні між нами і нашим Отцем, який є в
небі. Ісус це Син, а ми сини в Ньому.
Слово Боже на цю неділю містить також і інше висловлювання Ісуса, яке
нас вражає і вимагає пояснення, бо інакше може породити непорозуміння.
Ісус каже учням: «Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу
вам, – але розділ» (Лк 12,51). Що значить це? Це означає, що віра не є
декоративною, орнаментною річчю; жити вірою не значить прикрасити життя
невеликою кількістю релігії, як торт, який прикрашається кремом. Ні!
Віра не така! Вона полягає у виборі Бога в якості базового життєвого
критерію. Бог – це не порожнеча, Він не є нейтральним. Бог завжди
позитивний, Бог – це любов, а любов завжди позитивна! Після того, як
Ісус прийшов у світ, більше не можна жити так, ніби Бога не знаємо, ніби
він пустир, абстрактність, виключно номінальне посилання. Ні! Бог має
конкретне обличчя, має ім'я: Бог – це милосердя, вірність, життя, яке
дарується всім нам. Тому Ісус каже: я прийшов, щоб принести розділ; це
не означає, що Він прийшов, щоб розділити людей між ними, а навпаки:
Ісус – наш мир, умиротворення. Але це не спокій кладовища! Цей спокій не
нейтральний, не компроміс за всяку ціну. Слідувати за Ісусом означає
відмовлятися від зла, егоїзму і вибирати добро, правду, справедливість,
навіть, якщо це вимагає жертви і відмови від власних інтересів. І це
ділить, ми знаємо, ділить навіть найсильніші зв'язки. Але будьмо уважні:
це не Ісус ділить! Він дає критерій: жити для самих себе або жити для
Бога та інших; примушувати до служіння або служити, підкорятися власному
«я» чи Богу. Ось в якому сенсі Ісус є «знаком протиріччя» (Лк 2,34).
Таким чином це слово Євангелія не дає дозволу на використання сили для
захисту віри. Саме навпаки: справжня сила християнина – це сила правди і
любові, яка веде до відмови від насильства. Віра і насильство –
несумісні! Віра і насильство несумісні! А ось віра і сила йдуть поруч!
Християнин не насильницький, а міцний. А якою міццю? Міццю смирення.
Силою смирення й любові.
Дорогі друзі, також серед близьких Ісуса були деякі, які в певній мірі
не поділяли Його способу життя та проповіді, про що нам говорить
Євангеліє (Мк 3,20-21). А ось Його Мати йшла за Ним вірно, тримаючи
погляд свого серця на Ісусові, Синові Всевишнього і Його таємниці.
Нарешті, також завдяки вірі Марії, близькі Ісуса стали частиною першої
християнської громади (пор Ді 1,14). Попросімо Марію, щоб допомогла нам
дивитися на Ісуса і завжди слідувати за Ним, навіть якщо це дорого нам
коштуватиме.
Після молитви Ангел Господній Святий Отець попросив віруючих про
молитву за жертв трагедії, яка сталася 16 серпня на Філіппінах, де в
результаті зіткнення морських суден загинула велика кількість людей, а
також за мир у Єгипті.
За матеріалами: Католицький Оглядач
Джерело: КРЕДО
