Щоб
зустріти живого Бога, необхідно ніжно цілувати Ісусові рани в наших
голодних, бідних, хворих, ув’язнених ближніх. На це звернув увагу Папа
Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він відслужив у середу, 3
липня 2013 р., коли згідно з календарем латинського обряду спогадувано
пам’ять святого апостола Томи.
Коментуючи євангельський уривок про те, як святий Тома не був разом з
іншими апостолами, коли воскреслий Ісус їм з’явився, і мусів тиждень
чекати наступної нагоди, Святіший Отець пояснив, що Спаситель «кожному з
нас дає час, який, на Його думку, буде кращим для нас». Через тиждень
Христос об’явився і Томі, але з ранами. Усе Його перемінене тіло було
чистим і світлим, але рани були й залишаються. Щоб увірувати, апостол
хотів до них доторкнутися. «Він був упертим. Але Господь захотів
упертого, щоб дати нам зрозуміти ще більшу річ, – вів далі проповідник. –
Тома побачив Господа, отримав запрошення вкласти палець у рану від
цвяхів, в пробитий бік, і не сказав: “Cправді, Господь воскрес!” Ні! Він
пішов ще далі та сказав: “Бог мій!”. Він є першим з учнів, який після
воскресіння робить визнання Христової божественності».
Таким чином, за словами Папи, можемо зрозуміти, чому Господь допустив
цей тиждень роздумувань: щоб перевести невірство не лише у ствердження
воскресіння, але й у ствердження божественної природи Ісуса. Отож,
шляхом до зустрічі з Ісусом-Богом є Його рани.
«В історії Церкви, – зауважив Святіший Отець, – існували помилки щодо
шляху до Бога. Деякі вірили, що живого Бога, Бога християн, ми можемо
віднайти шляхом медитації, поступаючи дедалі вище в медитації. Це
небезпечно. Скільки ж то людей загубилися на цій дорозі і не дійшли до
мети». За словами проповідниками, вони може й приходять до пізнання
Бога, але не Ісуса, Божого Сина. Це – шлях гностиків, який є дуже
складним і не обов’язково приведе до доброї пристані.
«Інші, – вів далі Папа, – думали, що для того, щоб прийти до Бога,
мусимо умертвлюватися, бути суворими, і вони обрали дорогу покути:
тільки покута і піст. І також ці не прийшли до живого Бога, до Ісуса
Христа, Господа Животворящого». Це – пелагіяністи, які вірять, що можна
осягнути спасіння власними зусиллями.
Ісус, натомість, показує, що дорогою, на якій можна Його знайти, є
шукання Його ран. А їх, як пояснив проповідник, можна знайти «роблячи
діла милосердя», даючи допомогу, насамперед, для тіла, але і для душі,
наших зранених ближніх. Голодні, спраглі, нагі, принижені, поневолені,
ув’язнені, хворі – це Ісусові рани нашого часу. «Й Ісус чекає від нас
акту віри в Нього, але через ці рани», – сказав Святіший Отець, додаючи,
що коли скажемо: «Добре, створімо фундацію для допомоги їм всім», то це
дійсно є важливим, але якщо «залишатимемося на цьому рівні, то будемо
лише філантропами».
«Ми повинні доторкатися Ісусових ран, повинні їх приласкати, з
ніжністю їх лікувати; ми повинні цілувати Ісусові рани», – підсумував
Папа Франциск, додаючи, що для цього не потрібно якихось «спеціальних
курсів», вистачить «вийти на вулицю». А підсумовуючи, закликав просити,
за заступництвом святого апостола Томи, «ласки мати відвагу входити в
Ісусові рани», а тоді, без сумніву, «отримаємо ласку поклонятися Живому
Богові».
Джерело: Воїни Христа Царя
