ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 22 квітня 2013 р.

22.04.2013р. Б. / «Божі дороги інші, як людські міркування й планування», - Митрополит Львівський


У п'яту неділю Великого посту, 21 квітня, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський,  відвідав з пастирським візитом парафію Святого Василія Великого, що в Шевченківському протопресвітеріаті (м. Львів, вул. Стельмаха, 3).
 
Архиєрей очолив Божественну Літургію та виголосив проповідь.
 
У своєму слові владика Ігор закликав іти дорогою Христа: терпіння й служіння, не розпорошуючись на примарну людську славу. За словами Митрополита, це б перемінило світ. «Ось, людська неміч: не служити, лише вказувати та виявляти невдоволення іншими. Світ би дуже змінився, коли б слова Спасителя люди прийняли до серця й радо виконували їх», ─ зазначив проповідник.
 
Владика Ігор влучно підкреслив: «Якщо б кожна людина ставила себе нижче свого ближнього, тоді сама ця постава свідчила б про повагу, щирість, великодушність та любов до ближніх. Христос вказував на це, пропонував служити й не очікувати, щоб нам хтось послужив».
 
Водночас Митрополит, аналізуючи гріховний спосіб життя людини, наголосив: «Вигідне й безжурне життя, часто шкодить людській душі, яка поволі віддаляється від Бога, забуває про нього, про відповідальність за своє життя, про Божий суд, вічне щастя чи покарання».
 
«Тому Ісус Христос, а він - чистота й правда, звертав увагу своїм апостолам, що йому, а разом з ним й усім нам, необхідно терпіти, бути покірними та простими слугами, бо в такий спосіб освячується душа й приготовляється довічного щасливого життя. Іншої дороги немає!» ─ підсумував проповідник.
 
Після завершення Архиєрейської Божественної Літургії о. Михайло Розпендовський, адміністратор храму, подякував Митрополитові за спільну молитву та батьківську опіку.
 
На завершення пастирського візиту Митрополит поблагословив усіх вірян та окропив свяченою водою.

Джерела: http://www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

неділя, 21 квітня 2013 р.

21.04.2013р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм


Мр. 10, 32–45
«Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам; і насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його й уб'ють, Він же по трьох днях воскресне».
 
Важливо вчитуватись у ці рядки, замислюватись над їхнім значенням для нашого життя. Адже коли вдивляємося в життя нашого Спасителя, бачимо, що воно було наповнене різними моментами. Були приємні: Благовіщеня, Народження Христа, Його Преображення, Воскресіння. Але також було багато моментів трудних, коли його заарештували, бичували, плювали, насміхалися… І це все було в житті Христа, нашого Господа.
 
Подібно і в нашому житті – як каже апостол: «Хто з Христом страждав, той з Христом воскресне» – ми ніколи не зможемо обминути того, через що пройшов Христос. У нас в народі кажуть: «Христос терпів і нам велів». Так як Христос пройшов через зраду, глум, біль, зневагу  і навіть був вбитий, так і кожному з нас доводиться переживати щось з того, про що говорить сьогоднішнє Євангеліє.
 
Можливо, ми відчуваємо несправедливе ставлення, пониження, несприйняття, відкинення – то пам’ятаймо, це не є щось таке, чого б не мало бути в нашому житті. Ми часто сприймаємо такі моменти, як такі, яких би не мало існувати, але і це Бог допускає в нашому житті, значить недаремно. І коли ми вміємо то все прийняти, як з рук Божих, і з Христом пройти всі випробування, то так, як з Христом страждаємо, так і з Христом воскреснемо. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

21.04.2013р. Б. / Папа Франциск: Подолати спокусу фальшивого «здорового глузду»


Літеплі християни – це ті, які хотіли би будувати Церкву згідно зі своїми мірками, але така Церква не є Ісусовою Церквою. На це звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в каплиці резиденції «Дім Святої Марти», яку він відслужив 20 квітня 2013 р. вранці.
 
У Діяннях Апостолів читаємо, що після переслідування в первісній християнській громаді настав період миру, під час якого вона зміцнювалася, та ходила і зростала в богобоязні та утішенні Святого Духа. За словами Святішого Отця, саме такою є атмосфера, в якій живе Церква, покликана ходити бездоганно в Божій присутності: «Йти вперед в богобоязливості, у цьому, певною мірою, й полягає суть адорації, Божої присутності. Церква чинить саме так, і коли ми перебуваємо в Божій присутності, ми не чинимо поганих речей, не приймаємо поганих рішень. Ми – перед Богом. Це діється також з почуттям радості і щастя – в цьому полягає утішення Святого Духа, тобто, дар, який Господь нам дав – це утішення – яке допомагає нам йти вперед».
 
Прочитаний євангельський уривок розповідав про те, як деякі учні, назвавши твердою мову Ісуса, нарікали, обурювалися та відійшли від Учителя. За словами Папи Франциска, кожному з нас загрожує цей шлях, і ми, іноді, відступаємо назад, які ті учні, що здалеку подивляли Ісуса, але не хотіли занадто близько підходити, «тому що говорить дещо дивні речі...». Такі християни, – зауважив Святіший Отець, назвавши їх християнами-супутниками – «не зміцнюються в Церкві, не ходять в Божій присутності, не мають утішення Святого Духа, не спричиняються до зростання Церкви». Саме таких книга Одкровення називає «літеплими». Вони ходять не в Божій присутності, в з почуттям «власного здорового глузду... світської розсудливості».
 
Але у світі є багато християн, які в «ці хвилини дають свідчення імені Ісуса, аж до мучеництва». «Їм, – сказав Папа, – досконало відоме те, що говорить святий Петро, коли Господь запитує його: “Також і ви хочете відійти, бути ‘християнами-супутниками’?” Петро відповів: “Господи, до кого підемо? В Тебе слова життя вічного”. Таким чином, велика група стала меншою, але складається з тих, які досконало знають, що не можуть перейти на інший бік, тому що лише Він, Господь, має слова вічного життя».
 
У цьому контексті Святіший Отець закликав: «Молімося за Церкву, щоб вона й надалі зростала, зміцнювалася, ходила в богобоязливості, зазнаючи утішення Святого Духа. Щоб Господь визволив нас від отого “здорового глузду” в лапках, від спокуси нарікати на Ісуса, мовляв Він надто вимогливий, та від спокуси знеохочуватися».

Текст із сторінки http://uk.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя