10.12.2012р. Б. / «Школа Духовності» в Уневі

  У Святоуспенській Унівський Лаврі Студійського Уставу з 30 листопада по 02 грудня 2012 р.Б. проходила остання цього року зусріч Школи Духовності. Школа є  спільним проєктом Патріаршої Комісії УГКЦ з питань Євангелізації  та монахів Студійського Уставу. Програма Школи Духовності передбачає 2-ох літній курс. Сáме слухачі Школи закінчили перший рік духовного формування.

          Духовне формування у Школі Духовності це не тільки лекції, які читає викладач-монах, а також це молитва повним церковним правилом разом з монахами, Свята Літургія, індивідуальна молитва. Звершуючи богослужіння, люди досягають недосяжного Бога, тобто обожествлюються.  Через зовнішні знаки богопочитання людина розвиває духовне, внутрішнє богослужіння. Сáме побут  посеред  монахів, спроба дотримуватись  хоч би в невеликому вимірі умов монастирського життя, тишини, відвідини з молитвою святців, що спочивають на Чернечій Горі, прекрасна природа — вони підносять душу до Господа Бога і заохочують  жити за прикладом монашого подвигу у щоденному житті, прямувати до святості. Очевидно — кожний згідно свого життєвого покликання.

          Тема грудневої зустрічі була така: «Церква в апостольських часах: св. Папа Климент Римський».

          Ієрм. Юстин (Бойко), доктор богослов’я, дослідник життя св. Климента, розказав учасникам Школи про історичну ідентичність Климента Римського у світлі церковної традиції та сучасних наукових досліджень. За словами о. Юстина про історичну ідентичність Папи Климента можемо ствердити наступне:
          1) Він є історичною постаттю, яка здобула в первісному християнстві значну популярність, про що вже свідчить приписування йму великого числа творів.
          2) Він був третім наступником верховного апостола Петра на Римському апостольському престолі.
         3) Климент, поза сумнівом, є автором  Листа до Коринтян, який мав величезний авторитет в первісному християнстві, до тієї міри, що деякі кодекси зачислюють його до низки книг Нового Завіту.
          4) У честь Папи Климента в Римі, ще далеко до віднайдення його мощів солунськими братами Кирилом і Методієм в Херсонесі, була споруджена церква.
          5) Климент мусив бути прекрасно обізнаний з  як з греко-римською, так і з юдейською культурою, хоча більшою мірою він виявляє риси виховання юдаїзму.
          6) Не має так само підстав сумніватися в тому, у що свято вірить традиція Церкви, а сáме у Климентове мученицьтво. Сáме це переконання змусило Кирила Філософа ревно шукати мощі Климента Римського в Херсонесі.

          Святий Климент Римський, Папа, той, що чув науку апостолів на власні вуха, належить до тих найбільших світичів Церкви, які своїм життям і навчанням формували цілі покоління. Це стосується так само нашого українського народу. У своїй знаменитій монографії про Климента Римського Святий Климент в Корсуні, І.Франко, про його култь у Київській Русі писав таке: Був мабуть такий момент, коли святий Климент готов був стати нашим національним святим, патроном руської землі, популярним пізніше як св. Юрій або св. Миколай.

          Формуючи свою еклезіологію, Київська Церква намагалася показати своє апостольське походження. Климент Римський поряд з апостолом Андреєм стали в підвалинах цієї богословської концепції. Ця думка пронизує також мислення нашого Патріарха Йосифа у його  Історії Вселенської Церкви в Україні. Студії спадщини Климента Римського, розвиток його культу є надзвичайно важливими в Україні. Спадщина апостолів Андрея і Климента Римського є немов би тим спільним фундаментом, який об’єднує та утверджує колись єдину Київську Церкву.
          На завершення грудневої зустрічі, брат Юліан провів для слухачів Школи цікаву екскурсію по території монастиря та розказав про історію Унівської Лаври.

(У матеріалі використано фрагменти скрипту ієрм. Юстина)

Іванна Скиба, Патріарша Комісія УГКЦ з Питань Євангелізації

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Джерело:   Воїни Христа Царя

10.12.2012р. Б. / Ченстохова: ікона не постраждала, каплиця діє

 

Недільного ранку 58-річний чоловік кинув банкою чорної фарби в ікону Матері Божої Ченстоховської, що в ясногурському санктуарії.

 

Представник зі зв’язків поліції з мас-медіа Йоанна Лазар підтвердила інформацію, що чоловік, імовірно – психічно хворий, мешканець Свідніци, кинув в ікону предмет, який виявився банкою фарби. Мотиви його вчинку невідомі. Ікона не постраждала. 

Від ушкодження люблений вірними образ захистило спеціальне скло. Каплицю одразу ж зачинили, і відкрили об 11.45, перед Месою спільноти отців-паулінів, яким належить Ясногурський санктуарій. Незабаром після цієї події до Ченстохови приїхали архиєпископ-сеньйор Станіслав Новак і єпископ-помічник Як Вонтроба, щоби перевірити стан ікони після спроби її знищення. Ченстоховський митрополит, архиєпископ Вацлав Депо скерував до вірних звернення із закликом про молитву винагородження за святотатський учинок. Вечірній Ясногурський апель о 21.00 також мав характер молитви перепрошення. На св.Месу в намірі винагородження, як і на Апель, вірних запросив пріор Ясногурського монастиря о.Роман Маєвський. 

На оголошені молитви вірні зібралися великим натовпом – не тільки місцеві католики, а й численні паломники, щоб ублагати Бога про прощення. 

«Сьогодні вранці рука безумця кинула в Образ фарбу, яка мала знищити обличчя нашої коханої Матері й Цариці, – сказав від час вечірнього Апелю о.Маєвський. – Це безумство без меж. Ніхто бо не спроможний знищити в нас Твоє Обличчя, Мамо, – глибоко відбите в наших серцях, збережене з живою вірою і надією; ніхто не спроможен знищити в нас твій найцінніший дар – Ісуса, Господа нашого і Спасителя».

У своїх роздумах отець пріор запитував, хто може радуватися тому, що Польща «опинилася на порозі всезагальної профанації Бога і людини. Хто сприяє тому, що довкола нас щодня вирує у словах і вчинках справжнє безумство без людських моральних гальм?».

Отець Маєвський пригадав слова Служи Божого о.Мар’яна Моравського, єзуїта: «Багато хто ображається у Вітчизні нашій, що Церква навчає таємниць, недоступних розумові, які впокорюють гординю розуму людського».

«Багато хто ображається на закони та приписи Церкви, ті, що проти самолюбства, пристрастей, лінощів, – казав далі пріор Ясногурського санктуарію. – Їх ображає свята сповідь, піст, Євхаристія, безшлюбність духовенства; все церковне їх дратує і ображає. Багато хто у нас ображений також і людською стороною та недоліками Церкви. Бачать у священиках, в ієрархії, в орденах багато недосконалостей, недбалості, спокус. Але найбільше їх відштовхує від Церкви її погорда до світу цього». 

Присутнім на молитві єпископам пріор подякував за їхню опіку, поліції та ченстоховським стражам – за допомогу.

У своєму слові на завершення Ясногурського апелю архиєпскоп Вацлав Депо пригадав слова св.Павла: де сильна дія благодаті, там більше й гріх проявляється. «Просімо, аби Благодать перемагала все. Маріє, чувай над нами всіма, аби ми не згубилися на дорогах Твого Сина», – сказав він. 

За матеріалами: Wiara.pl

Джерело:     КРЕДО

09.12.2012р. Б. / Бенедикт XVI: Божий голос неможливо розпізнати у шумі та активізмі

Бог промовляє в тиші, а Його благодать визволяє людину від гріха та егоїзму, даючи змогу відчути справжню радість. Про це Папа Бенедикт XVI говорив в суботу, 8 грудня 2012 р., ввечері, під час покладення квітів біля підніжжя статуї Непорочнозачатої Діви Марії на Іспанській площі Риму.

 

Під час традиційного акту вшанування Пресвятої Богородиці з нагоди урочистості Непорочного Зачаття, Святіший Отець поділився кількома думками на основі євангельського уривку, що розповідає про Благовіщення. «Насамперед, тим, що нас завжди вражає та спонукає замислитися, є той факт, що ця вирішальна подія у долі людства, момент, коли Бог став людиною, огорнена великою тишею», – сказав Бенедикт XVI, зазначаючи, що в наші часи така подія не залишила би жодного сліду у газетах та журналах, та додав: «Те, що насправді є великим, часто проходить непомітним, а смиренна тиша виявляється пліднішою, аніж непогамований рух, яким відзначаються наші міста».

 

Божий голос, – пояснив Папа, – неможливо розпізнати у шумі та активізмі, характерними для наших днів, у «тому активізмі, який вчиняє нас нездатними зупинитися, бути спокійними, прислухатися до тиші, в якій Господь дає почути свій дискретний голос». Його задум щодо нашого особистого чи суспільного життя годі розпізнати серед поспіху чи залишаючись у поверховності, але «сходячи на глибший рівень, де силами, які діють, не є економічні чи політичні, але – моральні та духовні. Саме до цього запрошує нас Марія, узгоджуючи свою діяльність з Божою дією». В день отримання благовісті, Діва Марія була відкритою на слухання Бога, у Ній, – зауважив Святіший Отець, – не було жодної перешкоди, яка відділяла би від Бога, не було гріха.

 

 

Свято Непорочного Зачаття, – додав Папа, – також пригадує нам, що спасіння світу не є людським діянням, але походить з Благодаті, від Бога. Божа любов є сильнішою від зла, вона заповнює порожнечу, спричинену егоїзмом, ту порожнечу, яку людина намагається іноді заповнювати різними приємностями, як от наркотиками, які, насправді, ведуть до ще глибшого занепаду. «Марія ж каже нам, – наголосив Бенедикт XVI, – що наскільки глибоко не впала би людина, це ніколи не буває заглибоко для Бога, який зійшов аж до аду... Смиренний подих благодаті може розвіяти найтемніші хмари, може вчинити життя прекрасним та сповненим сенсом, навіть і в найнелюдськіших умовах».

 

Перемога благодаті над гріхом, за словами Святішого Отця, є пригадкою й про те, що християнство – це благовість, а не перешкода для радості чи набір заборон та правил, а «навіть якщо тягне за собою відречення та дисципліну думки, то тільки тому, що в людині є отруйний корінь егоїзму». «Тому, – наголосив Бенедикт XVI, – Слід навчитися сказати “ні” голосові егоїзму та казати “так” голосові справжньої любові».

За матеріалами Радіо Ватикан

Джерело:    Воїни Христа Царя