03.12.2012р. Б. / У Соборі Паризької Богоматері відбулась інтронізація владики Бориса (Ґудзяка)

 

Церемонія інтронізації владики Бориса (Ґудзяка) як Апостольського екзарха для українців греко-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії відбулася 2 грудня у Парижі в Соборі Паризької Богоматері. Божественну Літургію очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). Про це повідомляє прес-служба УКУ.

 

Участь у церемонії інтронізації взяли Архиєпископ Парижа Кардинал Андре Вент-Труа та Кардинал Крістоф Шенборн. На урочистій Літургії співслужили єпископи та десятки священиків УГКЦ з різних країн світу. Були представники Православної Церкви. Богослужіння супроводжував хор Львівської духовної семінарії Cвятого Духа та Українського католицького університету «Стрітення». 

Урочистості розпочались пішою ходою від головної церкви греко-католиків у Парижі – катедри святого Володимира, до собору Нотр-Дам. У Париж на інтронізацію єпископа Бориса (Ґудзяка) з’їхалися паломники з України та усього світу. Собор Паризької Богоматері, який може умістити три тисячі осіб, був наповнений вщент. 

Під час проповіді Блаженніший Святослав (Шевчук) наголосив на історичній важливості цього моменту, який переживає Українська Греко-Католицька Церква. Глава УГКЦ зазначив, що перед екзархатом сьогодні стоять великі виклики і завдання: «Ми повинні ділитися скарбом віри нашої Церкви-мучениці із сучасною людиною, яка живе у секуляризованому світі. Ми маємо показати світові молоде обличчя нашої Церкви із більш як тисячолітньою історією. У цьому екзархаті твориться особливий простір спілкування між Богом і людиною, у якому наша Церква покликана служити. Важливо, щоб цей простір перетворився на європейський інтелектуальний осередок нашої Церкви, де ми повинні ділитися вірою та надією з усіма людьми доброї волі». 

Екзарх Борис (Ґудзяк) подякував Блаженнішому та Синодові Єпископів УГКЦ за довіру, благословення та підтримку, також  дипломатам, підприємцям, спільноті Українського католицького університету та Львівської духовної семінарії, усім паломникам, які приїхали до Парижу з нагоди інтронізації: «Ми маємо велику відповідальність ділитися благодатями, якими Бог нас наділив, тому виходьмо із своїх зон комфорту і відкриваймося ближнім». 

 

 

 

Джерело:   КРЕДО

03.12.2012р. Б. / Піст як шлях до зустрічі з Богом та порятунку створіння

Минулої середи у християн східного обряду, а від неділі також і в римо-католиків розпочався передріздвяний піст. І хоча сьогодні в окремих Церквах актуальними є дещо відмінні приписи щодо постування – його мета залишається однією і тою ж самою, й полягає у належній підготовці людини до зустрічі з Богом. Це, у римо-католицькій Церкві, виражає вже сама назва «адвент», що означає – прихід, або час підготовки до Різдва Господнього.

 

Піст. У чому він полягає? Виключно в обмеженні від певної їжі? Чи в обмеженні розваг або певних насолод? Однозначно що ні. Навпаки, будь-які обмеження мають стояти у службі внутрішнього очищення і глибокого та цілісного навернення до Господа Бога – Творця і Спасителя всього світу. Піст не має за мету забрати щось від нас чи певним чином обмежити нашу свободу. Навпаки, його мета – повернення нам правдивої свободи дітей Божих і життя у Бозі та по Божому.

 

За будь-яким поневоленням криється серйозна екзистенційна проблема – проблема спілкування з Богом, який є єдиним джерелом правдивого щастя людини.  Втрачаючи з поля зору Бога, не даючи йому належного місця у своєму житті, однак, бажаючи бути щасливою, людина ставить на його місце той чи інший сурогат щастя: гроші, речі, владу…, і стає їх невільником, починає їм служити.

 

Людина, опанована гріхом, який проявляється в тій чи іншій іпостасі сучасного ідолопоклонства, забуває  про свою божественну природу та покликання, і замість того, щоб бути благословенням для всього створеного Богом світу, стає для нього прокляттям: споживачем, немилосердним експлуататором та руйнівником.

 

Відповідно, для того, щоб повернути у світу втрачену первозданну гармонію і стати справді щасливим, необхідно стати самим собою. Потрібно згадати про свою Божественну природу і покликання, а рівно ж і про своє призначення Божого домоуправителя у створеному ним світі, яке ми покликані сповнювати у світлі Божої мудрості, любові та милосердя.

 

Благодатним часом для цього є час передріздвяного посту – час комплексного переосмислення нашої віри в свого Творця і Спасителя, час внутрішнього очищення і дистанціювання від всього зайвого, що перешкоджає нашій зустрічі і спілкуванню з Богом, час цілісного навернення до Бога.

 

Не намагаймося в черговий раз, незважаючи на нашу спрагу за Богом, спробувати задовольнити її чимось іншим: підвищеним рівнем купування та споживання, зовнішнім блиском та ілюмінацією чи, наприклад, духмяною ялинкою, яку колись комуністична система, а нині культура споживацтва намагається інтенсивно нав’язати як сурогат Різдва, помножуючи і без того неймовірні страждання всього створіння.

 

Христос приходить під видом малого безпомічного Дитяти, щоб визволити від гріха і дати спасіння всьому світу. Все створіння радіє з цього приводу. Не затьмарюймо цієї радості. Не зачинімо перед нашим Творцем і Спасителем двері своєї душі, підготуймо йому належну оселю, щоб він міг ефективно діяти в нас. І нехай передріздвяний піст, який саме розпочався, буде для цього нам благодатною допомогою.

д-р Володимир Шеремета


Джерела: http://ecoburougcc.org.ua

Воїни Христа Царя

02.12.2012р. Б. / Бенедикт XVI: Вірити означає ввірити своє життя Тому, Який може дати йому повноту

«Бог не замкнувся у Своєму небі, але схилився над справами людини: це – велике таїнство, яке перевищує будь-які сподівання», – наголосив Папа Бенедикт XVI, проповідуючи під час вечірні, яку він очолив у суботу, 1 грудня 2012 р., у ватиканській базиліці. Богослуження відправлялося з нагоди першої неділі Адвенту – періоду духовного приготування до Різдва, якою у Церкві римського обряду також розпочинається літургійний рік. Згідно з багаторічним звичаєм, спільна молитва була присвячена римським студентам, які численні зібралися в соборі Святого Петра разом зі своїми викладачами та ректорами.

 

«Вірний Той, Який вас покликав», – читаємо у Першому Посланні святого Павла до Солунян, і ці слова, як зауважив Бенедикт XVI, провадять нас до розуміння справжнього значення літургійного року. «Увесь шлях Церкви, – пояснив він, – скерований на відкривання та переживання вірності Бога Ісуса Христа, Який у вифлеємській яскині ще раз постане перед нами з обличчям дитяти». Уся історія спасіння, починаючи від створення, – вів далі Святіший Отець, – є шляхом любові та благовоління. Всевишній ніколи не покидав Свого народу, хоча той завдавав Йому смутку своєю невірністю. Господь терпеливо чекає його повернення, шануючи даровану людині свободу. Він «не замкнувся у Своєму небі», але входить у людський час найнесподіванішим чином: «стаючи дитиною та проходячи всіма етапами людського життя», так щоб усе наше буття – дух, душа та тіло – збереглося в досконалості та було піднесене до Божих висот.

 

«Любов, якщо є справжньою, зі своєї природи схиляється до добра іншої особи, до найбільш можливого добра, а не обмежується просто дотриманням взятих на себе дружніх зобов’язань, вона йде далі, без розрахунків», – пояснив Папа, додаючи, що саме так вчинив живий та істинний Бог.

 

Звертаючись до студентської молоді, Бенедикт XVI зазначив: «Ви переживаєте час приготування до великих рішень в своєму житті та для служіння у Церкві та в суспільстві... Літургійний рік, який розпочинаємо цією вечірнею, буде і для вас шляхом, на якому ще раз зможете пережити таємницю цієї Божої вірності, на якій ви покликані, немов на надійній скелі, будувати своє життя».

 

Далі Святіший Отець зауважив, що ми живемо у контексті, в якому часто зустрічаємося з байдужістю щодо Бога. Але, на його думку, навіть ті, які переживають віддаленість від Бога, мають в собі «внутрішню ностальгію за нескінченним». «Вашим завданням є свідчити в студентських аудиторіях близького Бога, Який об’являться також у шуканні істини, надихаючи кожне інтелектуальне зусилля», – сказав Бенедикт XVI, звертаючись до студентів, додаючи, що «віра є дверима, які Бог відкриває у нашому житті, щоб привести нас до зустрічі з Христом, у якій сьогодення людини зустрічається з Божим сьогодні. Християнська віра, – наголосив Папа, – не є приєднанням до не окресленого невизначеного бога, але до живого Бога, який у Христі Ісусі, Слові, Яке стало тілом, увійшов у нашу історію та об’явився як Відкупитель людини. Вірити означає ввірити своє життя Тому, Який може дати йому повноту в цьому часі та відкрити його на надію, яка долає межі часу».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя