КАТЕХИТИКА-I

ЛЮБОВ

ЛЮБОВ – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 23 жовтня 2012 р.

23.10.2012р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (15.10. –21.10.)

Минулого тижня у Ватикані продовжувалися засідання ХІІІ Загальної Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів, яка, пригадуємо триватиме до 28 жовтня. Цього тижня на засіданнях свої доповіді представлялиВладика Тарас Сеньків, ЧМ, Апостольський Адміністратор Стрийської Єпархії та архиєпископ Петро Мальчук, ОБМ, Ординарій Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні. На засіданнях підіймались проблеми душпастирства хворих, допомоги розлученим; кардинал Тарчізіо Бертоне повідомив, що з доручення Святішого Отця Бенедикта XVI створено делегацію Синодальних Отців, яка найближчим часом відвідає Сирію; було представлено перші пропозиції щодо тем, які мали б увійти у постсинодальну адгортацію та представлено проект підсумкового документа - Послання Синоду. У середу, 17 жовтня, ввечері, кардинал Дональд Вільям Вюрл, Архиєпископ Вашингтону, якого Папа Бенедикт XVI призначив Головним доповідачем Синоду, представив Relatio post disceptationem, тобто, «Доповідь після дискусії», яка підсумовує найважливіші теми, що прозвучали в доповідях Синодальних Отців, на основі чого приготовлятимуться кінцеві пропозиції Синоду. Більше новин щодо Асамблеї синоду Єпископів шукайте тут.

Понеділок. У понеділок в перерві ранішнього засідання ХІІІ Асамблеї Синоду Єпископів, Папа Бенедикт XVI прийняв Глав Східних Католицьких Церков. При цій нагоді Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, склав подяку Вселенському Архиєреєві за послання та благословення, яке він передав українським паломникам, що взяли участь у прощі до Риму, та всьому народові. Як знак вдячності, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький подарував Святішому Отцеві світильник-годинник з макетом римського собору Святої Софії.

Після цієї зустрічі Блаженніший Святослав виразив припущення, що Святіший Отець Бенедикт XVI можливо незабаром відвідає Україну.

Ввечері цього ж дня, після закінчення чергового засідання у залі Синоду відбувся показ фільму «Дзвони Європи», приготованого Ватиканським Телецентром. Темою стрічки є стосунки між християнством, європейською культурою та майбутнім Старого Континенту. Фільм складається із серії ексклюзивних інтерв’ю з видатними постатями християнства, між якими і Папа Бенедикт XVI, та з представниками світу політики і культури.

Вівторок. 16 жовтня, після засідання Синоду Єпископів, Римський Архиєрей зустрівся з Митрополитом Іларіоном, главою Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату, який, до речі, виступив з промовою на єпископській асамблеї. Православний єрарх передав привіт Папі від Патріарха Московського і всієї Русі Кіріла.

Бенедикт ХVI надіслав спеціальне послання на ім'я Генерального директора продовольчої і сільськогосподарської організації ООН Хосе Грац'яна да Сільви з нагоди Всесвітнього дня харчування.

Середа. На загальних аудієнціяхСвятіший Отець розпочав цикл наук присвячених Рокові віри. У середу, 17 жовтня, Папа говорив про необхідність необхідність віднайдення дороги до Бога. Папа пригадав, що істини віри, її суттєві формулювання, знаходимо в молитві «Вірую», через яку християни входять у взаємини з історією Ісуса з Назарету. І сьогодні існує потреба того, щоб ця молитва отримала «визнання». Не лише знання, яке може залишитися тільки інтелектуальною чинністю, але «визнання», яке означає «необхідність відкрити глибокий зв’язок між істинами, які сповідуємо у Вірую, та нашим щоденним життям», щоб вони ставали світлом нашого життя. Також Понтифік зауважив, що сьогодення позначене зальною зміною менталітету людей, схильних до секуляризації та релятивізму. віруючі не позбавлені пов’язаних з цим небезпек. Християни часто не знають навіть головного змісту своєї віри, залишаючи простір для синкретизму та релігійного релятивізму. В катехизах з нагоди цього Року віри, – сказав на завершення Бенедикт XVI, – хочу запропонувати вам допомогу, щоб здійснити цей шлях, щоб повторити та поглибити головні істини віри про Бога, про людину, про Церкву.»

Після загальної аудієнції Святіший Отець звернувся до прочан з України: «Вітаю вас, дорогі українські паломники, і бажаю, щоб ваші відвідини центру християнства допомогли вам дедалі більше усвідомлювати приналежність до Христової Церкви, що несе надію сучасному світові. Охоче вас благословлю. Слава Ісусу Христу!»

Папа Римський Бенедикт ХVI вирішив в липні 2013 року скликати до Ватикану всіх Апостольських нунціїв, щоб роздумати над значенням ролі та функції дипломатичних представників Апостольського Престолу.

Четвер. Бенедикт ХVI в Motu proprio «Pulchritudinis fidei», виданому 30 липня 2012р. повідомив про своє рішення приєднати Папську комісію з культурної спадщини Церкви до Папської ради з культури, що має відбутися 3 листопада 2012р.

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв підписав закон «Про ратифікацію угоди між Республікою Казахстан і Святим Престолом про взаємини».

П’ятниця. 9 листопада Бенедикт ХVI прийме на аудієнції делегацію «Інтерполу», міжнародної організації кримінальної поліції, основне завдання якої є боротьба з організованою злочинністю на світовому рівні.

Субота. 20 жовтня Бенедикт XVI в у присутності єпископів, які перервали роботи Синоду, вручив «Премію Ратцінгера» Ремі Брага - представнику філософської та історичної думки Франції і єзуїту із США о.Брайану Дейлі, теологу міжнародного рівня.

Бенедикт ХVI висловив свій великий біль внаслідок терористичного замаху, який стався 19 жовтня в Бейруті, в результаті якого загинуло 8 чоловік і десятки були поранені. У телеграмі співчуття маронітському Патріарху Антіохії Бешара Раї від імені Святішого Отця кардинал Держсекретар Тарчизіо Бертоне зазначив, що Папа рішуче засудив цей акт насильства, який «завжди завдає багато страждань».

Неділя. У неділю, 21 жовтня 2012 року, на площі Святого Петра перед ватиканською базилікою Святіший Отець Бенедикт ХVІ очолив Євхаристійне Богослужіння, під час якого зарахував до лику святих 7 мучеників та подвижників віри. У проповіді Папа звернув увагу на те, що канонізація збіглась із Всесвітнім Місійним днем. Також він вказав, що текст Євангелія, в якому Ісус каже апостолам: «Син Чоловічий прийшов, щоб служити та віддати своє життя, як викуп за багатьох» (пор. Мк. 10,45) становили життєву програму цих святих. «Дорогі брати й сестри, – сказав Папа на завершення, – ці нові святі, різні за походженням, мовами, національністю та соціальним станом, єднаються з усім Божим людом в спасенному таїнстві Христа Відкупителя. Разом з ними також і ми, єднаючись з Отцями Синоду, що прибули з кожної частини світу, взиваємо до Господа словами псалма, сповідуючи, що «Він є нашою допомогою та щитом», – і просимо Його: «Нехай над нами простягнеться Твоя любов, Господи, би ми надіємось на Тебе». Нехай же свідчення нових святих, свідчення їхнього життя, великодушно відданого Христовій любові, зможе промовити до всієї Церкви, а їхнє заступництво зміцнить та підтримає її в місії звіщення Євангелія усьому світові», – побажав Бенедикт XVІ.

Джерело: Воїни Христа Царя

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

22.10.2012р. Б. / Важкі питання. Чи має реінкарнація відношення до походження людей?

ПИТАННЯ: У світі існує чотири відомих віровчення і якщо ти приймаєш одне з них, напевно, вже не можеш заперечувати положень інших. У зв'язку з цим я хотіла запитати: як ви думаєте, що таке реінкарнація? Чи має вона відношення до походження людей? Чи мають спогади про минуле життя відношення до воскресіння, про яке йдеться в Євангелії?

ВІДПОВІДЬ: Як християни, ми не можемо повністю погодитися з першим припущенням: якщо приймаєш одне віровчення, то не можеш заперечувати положень інших. Спробуємо розібратися чому, торкаючи крок за кроком всі три питання, що прозвучали в листі. Для цього ми будемо спиратися, крім Святого Письма, на деякі основні документи віровчення Церкви: Катехизм Католицької Церкви, документи Другого Ватиканського собору і декларацію «Dominus Iesus».

Прийнявши Ісуса Христа, ми віруємо, що Він є єдиний і універсальний Спаситель. Вся істина про Бога (яка в різних релігіях сприймається по-різному) - вся істина про Бога і про спасіння людини знаходиться в Одкровенні у Христі. Ісус Христос, Син Божий, що став людиною, явив нам всю повноту Одкровення, повністю відкрив нам Бога і істину про Нього і про людину, про нашу долю. Тому вже не можна очікувати якогось нового одкровення, і єдине, чого ми всі чекаємо, - це пришестя в славі Господа нашого, який буде судити живих і мертвих в кінці часів.

Згідно з певними поглядами, які, на жаль, підтримують навіть деякі християни, Об'явлення Ісуса Христа є лише доповненням до інших релігій, або ж воно стоїть нарівні з іншими одкровеннями. Деякі заявляють також, що істина про Бога і людину не може бути явлена у всій повноті в жодній з релігій, в тому числі і християнстві. Це твердження радикально суперечить християнському віровченню.

Згідно учительства Церкви, Ісус Христос - вселенський Відкупитель. Тільки Христова жертва є спасенною. І ефект цієї Жертви поширюється за видимі межі Церкви на все людство, залучаючи до порятунку всіх людей доброї волі, в яких незримо діє благодать. Оскільки Христос помер за всіх людей, ми повинні твердо вірити, що Святий Дух дає усім можливість долучитися до Пасхальної Таємниці Ісуса Христа в спосіб, який відомий одному лише Богу.

Апостол Павло в І Посланні до Тимофія (2,5-6) пише: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого…»

Коли ми говоримо про інші релігії і про їх місце в спасенному задумі Бога, то ми, звичайно, повинні звертати увагу на позитивні елементи, притаманні кожній з релігій, елементи, які не входять у протиріччя з християнськими цінностями. Звичайно, єдине, виняткове посередництво Ісуса Христа у спасінні не виключає сприяння Божих створінь. Але всі вони набувають свій сенс саме в призмі самого Христа, і їх не можна розглядати як паралельні чи додаткові до Нього. Тільки Христос є шляхом до спасіння, і Він присутній для нас у Своєму Тілі, тобто Церкві. Для спасіння необхідні віра в Христа і Хрещення, але ті, хто не входять у спільноту Церкви, також можуть таємничим чином долучитися до спасіння за допомогою благодаті, яка виливається Святим Духом. Бог дарує цю благодать шляхами, відомими одному Йому. Але помилково вважати Церкву чи християнство лише одним з можливих шляхів для спасіння.

Безумовно, різні релігійні традиції містять в собі крихти духовності, які дарує Бог. Католицька Церква з радістю приймає ці крихти. Деякі обряди і молитви інших релігій можуть зіграти певну роль у підготовці до прийняття Благої Вісті про Ісуса Христа, відкрити серця людей до єдиної істини. Але ці елементи інших релігій не мають Божественного походження, вони не мають спасаючої сили самі по собі. Спасаючою силою володіють тільки Таїнства християнської Церкви.

Отже, беручи християнське віровчення, приймаючи Христа як єдиного Спасителя, ми не можемо в той же час вважати спасаючими інші релігії. Положення інших віровчень, що суперечать вірі в Христа, суперечать Божественному Одкровенню, даним нам у Біблії, ми повинні заперечувати. Деякі ж елементи, що не суперечать християнству, ми можемо приймати, але не можемо вважати їх рівнозначними християнству, не можемо вкладати в них спасаючий сенс і не можемо приписувати їм Божественне походження.

У зв'язку з цим, ми жодним чином не можемо приймати вчення про реінкарнацію, характерне для таких релігій, як буддизм та індуїзм. Святе Письмо стверджує, що людина вмирає тільки один раз, і за цією єдиною смертю послідує Божий суд. Заперечення пекла, тобто вічного покарання, заперечує також необхідність робити добро і уникати зла - адже, згідно теорії реінкарнації, завжди можна «виправитися», переродившись ще раз. Реінкарнація суперечить також віровченню про створення світу і створення людини. Адже, людина створена як єдність людського тіла і душі, і ймовірність перевтілення людини в якісь нижчі істоти входить в контраст з біблійним уявленням про створення людини. Вчення про реінкарнацію робить також з людини істоту, позбавлену совісті і свободи. А за відсутності совісті і свободи неможлива ніяка спокута, ніяке очищення.

Згідно зі Святим Письмом, кожна душа безсмертна: вона не гине, відділившись від тіла в момент смерті і знову з'єднається з тілом тільки при воскресінні мертвих, яке відбудеться один раз і навіки. Люди, згідно Біблії, після створення перебували в стані первозданної праведності. Але ця гармонія була порушена гріхом наших прабатьків. Первородний гріх полягає в тому, що людина прирівняла себе до Бога, поставивши себе на перше місце і не послухавшись Творця. Всі люди - співучасники гріха, вчиненого Адамом. Апостол Павло пише: «Непослухом одного чоловіка багато стали грішними». Первородний гріх - це не особиста провина кожної людини, а позбавлення первозданної святості та праведності. Христос Своєю жертвою, смертю і воскресінням звільнив людство від цієї ситуації рабства гріха. Хрещення змиває первородний гріх і повертає людину до первозданної гармонії з Богом, проте наслідок первородного гріха, схильність до зла залишається в людині і вимагає духовної боротьби.

Коли людина вмирає, то вона постає перед судом Божим. Існує приватний суд і загальний суд. Приватний суд відбувається в момент смерті людини, коли її душа постає перед лицем Божим. Про це йдеться, наприклад, у ІІ Посланні до Коринтян (5,10): «Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе».

Загальний же суд настане для всіх, в кінці світу. Про це свідчить Євангеліє від Матея (25, 31-46): «31 Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32 І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33 і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34 Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35 Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36 нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37 Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39 Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40 А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42 бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43 був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45 А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46 І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне»

Отже, для християн не може бути ніякої реінкарнації. Вчення про реінкарнацію знаходиться в контрасті з християнським віровченням. Що стосується «спогадів про минуле життя», ймовірно, Ви маєте на увазі так звані Дежа вю - це суб'єктивні відчуття людини, ілюзія пам'яті, коли здається, що те, що відбувається тепер уже відбувалося раніше. Дежа вю характерні для всіх людей, але найбільш сильні його форми, за твердженнями психологів, свідчать про деякі форми порушення пам'яті або діяльності мозку.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Читайте також:

неділя, 21 жовтня 2012 р.

21.10.2012р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Двадцята неділя по Зісл. Святого Духа -- Лк. 7, 11–16

«Юначе, кажу тобі, встань!»

Можемо лише собі уявити, яке горе було в цієї жінки! Вона була вдовою, значить, вже не мала чоловіка, а тепер втрачає і єдиного сина. Людина в такому стані не бачить жодної радості, не бачить сенсу життя, немовби перед нею все стає темним. Саме в цей людський розпач, в смуток і безнадію входить Господь і повертає життя синові цієї жінки. Подібне може ставатись і в нашому житті, бо кожен з нас не раз переживає трудні моменти. І тоді Бог також може ввійти через нашу віру.

Якщо ми довіряємо Богові, що Він може діяти всюди і повсякчас, то маємо пам’ятати, що Бог може принести в будь-яку хвилю розпачу Своє світло. Отож дуже важливо у будь-яких ситуаціях, навіть найскладніших, здавалося б, безвихідних, бути свідомими того, що Бог через нашу віру і довіру до Нього може нас і все наколо змінити.

Тож вірмо в Бога повсякчас, і Він буде мати можливість діяти в нашому житті та через нас!

+ Венедикт

Джеело: Воїни Христа Царя