Городище Пліснеськ. Викрито чергову брехню російської історіографії

Під час розкопок у Пліснеському городищі, що зпоблизу села Підгірці Бродівського району Львівської області, археологи знайшли цінні пам'ятки Х-ХІ століття, які повністю поховали російську історіографію стосовно розвитку західноукраїнських земель в цей період.

Про це ЗІКу сьогодні, 28 грудня, розповів начальник археологічної експедиції, директор Інституту археології Львівського національного університету ім. Івана Франка Михайло Филипчук.

Територія Пліснеського городища займає близько 300 га площі і є унікальною пам'яткою ранньосередньовічної доби України. З історією цього давнього поселення пов'язано чимало легенд, одна з яких повідомляє про княжну Олену, яка заснувала в місті монастир та про княгиню Ольгу, яка нібито походила з цих земель, але історично ці факти не підтверджено.

За словами Михайла Филипчука, за роки розкопок, археологи знайшли безліч речових доказів, які засвідчують існування на цій території державних структур ще до походу сюди Володимира Великого в 992-993рр.

«Крім курганів, жител та поховань, археологи розкопали у Пліснеську також залишки молитовного дому та культової споруди з рештками жертвоприношень, які є унікальними для нас і свідчать про самобутність і історичну вагомість цього місця», - додав археолог.

Виявлені матеріали заповнюють багато «білих плям» в українській історії та є беззаперечним доказом того, що городище Пліснеськ дійсно було найдавнішим центром християнства на західноукраїнських землях.

Джерела:

ZIK

Воїни Христа Царя

«...повністю поховали російську історіографію...»

Пробачте, любі, у Христі Ісусі, "братішкі і сєстрьонкі", але це ще один аргумент до того, що вся історія РФ (московської імперії), і то як Держави так і Церкви, м'яко кажучи, висмоктана з пальця і тому не витримує жодної критики... Врешті, ви повинні, заради Істини, прийняти цю гірку правду та не вдаватися до самообману "панславізму", "українського воза" і "народа богоносца". Бо через цей ваш блуд страждає не тільки український, але й інші народи, які ви, протягом багатьох століть, загарбували, гнобили, винищували, асимілювали... і все це зло вчинене вами через дурний месіянізм та в ім'я якогось кровожерного бога, який не має в собі ні любові, ні милосердя. Схаменіться! Покайтеся! І доки ви ще в дорозі, примиріться з усіма покривдженими вами та вашою злою імперією народами, поки Господь наш, Ісус Христос, дає вам час. Не знехтуйте цим шансом. Пустіть Новонародженого Ісуса у свої серця, щоб Він зростав у вас, а ви всі - в Ньому.

парафіяльний сторож р.Б. Леонід.

Церква в 2010 році – найважливіші події

Папські паломництва на Мальту, Кіпр, до Португалії і Іспанії, історичний візит Бенедикта XVI до Великобританії і беатифікація кардинала Джона Генрі Ньюмена. Необхідність боротьби з проблемою сексуальних зловживань в Церкві, переслідування християн, серед них різанина в Багдаді - це тільки деякі з важливих подій в Церкві в 2010 році.

СІЧЕНЬ

Свята Земля. 10-14 січня з пастирським візитом в декількох парафіях Західного Берега Йордану та Ізраїлю перебувала координаційна група єпископатів Північної Америки та Європи. Метою візиту делегації у складі 26 осіб було пізнання ситуації місцевої Церкви, а також вираз солідарності з місцевими християнам. Розмови були на тему введення в життя основного порозуміння між Апостольською Столицею та Ізраїлем. Єпископи здійснили паломництво до Вифлеєму, відвідали католицький університет та патріархальну семінарію в Beit Dżala. Вони зустрілися з президентом Палестинської Автономії Махмудом Аббасом в Раммалі, а також з президентом Ізраїлю Шимоном Перезом в Єрусалимі.

Гаїті. Катедра, осідок архиєпископа, всі великі церкви і семінарій полягли під камінням в столиці країни Порт-о-Пренс в результаті потужного землетрусу, який відбувся на карибському острові 12 січня. Понад 200 років Гаїті, одна з найбідніших країн світу, не знала подібного катаклізму. Серед тисяч жертв опинилися архиєпископ Серж Міота, архиєпископ Порт-о-Пренс та багато семінаристів і священиків. На трагедію жителів Гаїті, окрім багатьох організацій, допомогою відповіли християни на всіх континентах.

Італія. 17 січня Бенедикт XVI відвідав Більшу Синагогу в Римі. Папа закликав християн і євреїв до спільного свідчення про важливе значення Бога для сучасного світу. Це був третій після Кельну і Нью-Йорку візит Бенедикта XVI до синагоги. Вітаючи Папу римського, глава єврейської спільноти в Римі, Рікардо Паціфічі критично говорив про беатифікаційний процес Пія XII. Бенедикт XVI згадав про тогорічне паломництво до Святої Землі. Він підкреслив, що Церква висловила співчуття з приводу слабкості своїх синів і доньок, просячи про пробачення за все те, що могло сприяти лиху антисемітизму і антиюдаїзму. „Якби тільки ці лиха були викоренені навік!" - ствердив Папа. Він згадав про римських переслідуваних і вбитих євреїв в Аушвіц-Біркенау. Він також висловив співчуття з приводу байдужості багатьох італійців, відзначаючи водночас, що не бракувало людей, які героїчно, ризикуючи власним життям рятували євреїв. „Також Апостольська Столиця часто проводила таємну і дискретну акцію допомоги" - зазначив Святіший Отець.

ЛЮТИЙ

Німеччина. 23 лютого, під час весняного зібрання єпископату Німеччини єпископи вибачилися за випадки сексуального використання учнів священиками в католицьких освітніх закладах їх країни. „Від імені Католицької Церкви в Німеччині, я прошу вибачення у всіх, хто став жертвою цих злочинів" - сказав архиєпископ Роберт Золліч глава єпископату Німеччини. Після розкриття випадків сексуального домагання неповнолітніх, особливо у 70-их і 80-их роках XX ст., був проведений круглий стіл за участю представників Церкви, держави та жертв. Церква ввела в дію спеціальну інфолінію, сайт, з якого жертви домагання могли почерпнути порад. Крім того, 23 вересня під час пленарного засідання єпископату прийнято директиви, що стосуються попередніх ресурсів по відношенню до сексуального домагання неповнолітніх в католицьких школах, інтернатах і закладах для дітей.

БЕРЕЗЕНЬ

Нігерія. У християнських селах в околицях міста Джос 7 березня дійшло до „масових вбивств". В них загинуло близько 500 осіб. Жертвами нападників-мусульман були переважно жінки і діти. Архиєпископ Джон Олорунфемі Онайєкан, митрополит Абудзи, столиці Нігерії, оголосив, що його співвітчизники вбиваються взаємно не „з приводу релігії", а „з приводу суспільних, економічних, племінних і культурних претензій ". У Нігерії, що налічує 150 млн. мешканців, часто доходить до актів насилля між християнами з півдня і мусульманами з півночі країни.

Італія. 14 березня Бенедикт XVI відвідав римську лютеранську общину Христа (Christuskirche) при Via Sicilia в центрі міста. Разом з парафіяльним священиком парафії Христа, пастором Мартіном Крузе, Папа очолив екуменічне богослужіння. „Католики і протестанти несуть провину за свій поділ. Чудово, що ми можемо сьогодні молитися разом, разом співати ті ж пісні, разом слухати Слово Боже і дивитися на одного Христа. Однак, ми не можемо стояти при одному вівтарі і за це ми несемо провину" - сказав Папа римський. Візит входив до відзначення протестантами Декади Лютера, пов'язану з 500-річчям Реформації. Вона завершиться в 2017 р.

КВІТЕНЬ

Світ. У багатьох країнах відправлено Св. Меси за президента Польщі Леха Качинського, його дружину Марію і членів делегації на урочистості в Катині, які загинули 10 квітня в катастрофі літака під Смоленськом.

Мальта. До захисту християнських цінностей, оживлення ентузіазму віри і турботи про іммігрантів закликав Бенедикт XVI мальтійців під час свого першого в 2010 р. і 14-го загалом закордонного паломництва за час понтифікату. Папа перебував в одній з найбільших католицьких країн світу з 17 по 18 квітня. Візит був пов'язаний з 1950-ою річницею прибуття на цей острів Апостола Народів святого Павла і проходила під гаслом, що посилається на подію, описану в Діяннях Апостолів: „Ми мусимо доплисти до якогось острова" (Ді. 27,26). Святіший Отець закликав вірних на Мальті захищати християнські цінності. Він підкреслив, що вони відіграють важливу роль в дискусіях на тему ідентичності, культури і європейської політики. Папа зустрівся з президентом Джорджем Абелою, з групою місіонерів в Гроті святого Павла в рабаті біля Ля Валлети, очолив Св. Месу на Майдані Зерносховищ в підстоличній Флоріані за участю близько 40 тис. вірних. Папа римський зустрівся також з 8 особами, представниками жертв сексуальних зловживань духовними особами. Бенедикт XVI „глибоко перейнявся" їх історією, - зазначило ватиканське Прес-бюро - „висловив сором і біль з приводу того, що потерпіли жертви і їх сім'ї". Крім того, Папа зустрівся з молодими мальтійцями, заохочуючи їх „мужньо захищати свою віру".

Іспанія. Присутність мігрантів в Європі може бути козирем сьогодні і в майбутньому - написано в кінцевому документі VIII Європейського Конгресу Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE) на тему міграції. Він тривав від 27 квітня до 1 травня в Малазі на півдні Іспанії. Учасники зустрічі підкреслили, що в багатьох країнах мігранти роблять позитивний внесок -і не тільки економічний - в життя суспільств, які вміють їх прийняти, створюючи умови справжнього співжиття. Йохан Кетелерс, генеральний секретар Міжнародної Католицької Комісії у справах Міграції (ICMC) поінформував, що нині на світі є 214 млн. зовнішніх мігрантів, що переміщуються між державами. Крім того, 740 млн. людей є внутрішніми мігрантами, у межах однієї держави.

ТРАВЕНЬ

Італія. Св. Меса на майдані святого Карла, зустріч з молоддю і хворими, відвідування Каплиці Найсвятіших Тайн і молитва перед виставленою Туринською Плащаницею ввійшли в програму одноденного пастирського візиту Бенедикта XVI 2 травня до Турину. У проповіді під час Св. Меси, говорячи про Плащаницю, Папа римський зазначив, що головним посланням цієї славної реліквії є „бажання Розіп'ятого Христа згуртувати всіх в своїй любові".

Португалія. 11-14 травня Бенедикт XVI здійснив перше під час свого понтифікату паломництво до Португалії. Впродовж чотирьох днів він відвідав Лісабон, Фатіму і Порто. Головною метою папського візиту була участь у відзначенні двох річниць: 93-тю фатімських об'явлень та 10-ту беатифікації двох пастушків, Гіацинти і Франческа, яким об'явилася Мати Божа в період від 13 травня до 13 жовтня 1917 р. Гаслом паломництва були слова: „Разом ми прямуємо до надії". Ще на борту літака, яким вирушив у свою 15-ту закордонну подорож, Папа сказав журналістам, що нинішні проблеми в Церкві є частиною страждань, оголошених в третій фатімській таємниці. Під час Св. Меси в Лісабоні за участю 80 тис. вірних, зібраних на Торговому Майдані, Папа закликав: „Приязний Лісабоне, будуй свої людські надії на Божій Надії" і нагадав про багатовікову діяльність місії місцевої Церкви. Під час зустрічі зі світом культури Бенедикт XVI нагадав, що одним з найважливіших завдань Церкви в сучасній культурі є „пильнувати, щоб шукали правди і, в результаті, Бога". Під час молитви в Каплиці Об'явлень в Фатімі Папа згадав про замах на Івана Павла II 13 травня 1981 р. і „невидиму руку", яка захистила його тоді від смерті. „Папа-поляк тричі дякував за це в Фатімі Матері Божій, а також подарував кулю, яка його всерйоз поранила, вбудовану потім в корону Цариці Миру. Тим самим Фатімська Мати Божа коронована не тільки сріблом і золотом наших радощів і надії, але також `знаряддям` наших турбот і страждань" - підкреслив Папа. Виголошуючи промову в Каплиці Об'явлень, Папа римський просив за заступництвом Матері Божої , щоб „всі сім'ї народів, як тих, що відзначаються назвою християнських, так і ті, що не знають ще свого Спасителя, жили в мирі і згоді". Під час Св. Меси в святилищі Матері Божої в Фатімі за участю півмільйона паломників з 35 країн світу Папа застеріг перед думкою, що „пророцька місія Фатіми завершилась". В останній день візиту Бенедикт XVI відправив перед полуднем Св. Месу в Порто, другому за величиною місті в Португалії. В ній взяло участь близько 150 тис. людей. У проповіді Папа римський зазначив, що присутність Церкви у світі має характер місії. Він звернув увагу на те, що за останні роки змінилася антропологічна, культурна, суспільна і релігійна картина людства. «Сьогодні Церква покликана до підняття нових викликів і готова до розвитку діалогу з іншими культурами і релігіями, стараючись спільно будувати з кожною людиною хорошої волі мирне співіснування народів» - підтвердив Папа.

ЧЕРВЕНЬ

Туреччина. В м. Іскендерун 3 червня вбито єпископа Луїджі Падовезе, апостольського вікарія Анатолії і глави Конференції єпископату Туреччини. Вбивцею був його водій, 26-річний мусульманин Мурат Альтуна, якого група турецьких психіатрів і адвокатів в грудні цього року визнала неосудним. Єпископ Падовезе був похоронений в родинному Мілані. Слідство у справі вбивства триває.

Кіпр. Послання миру і примирення для Кіпру і Близького Сходу, діалог з православ'ям, зміцнення католицької спільноти були головними мотивами апостольського візиту Бенедикта XVI до Кіпру. Папа прибув туди як паломник „слідами спільних батьків у вірі, святих Павла і Варнави". Візит мав також історичний вимір, оскільки вперше Єпископ Риму відвідав цю країну. Папа вручив патріархам і єпископам східних Церков Instrumentum laboris Зібрання Спеціального Синоду Єпископів для Близького Сходу. Це була 16-та закордонна подорож під час його понтифікату і перша до країни, в якій більшість жителів є православними. У днях 4-6 червня Святіший Отець, окрім короткого перебуванням в Пафосі, більшість часу провів в столиці Республіки Кіпру - Нікозії. Це був важкий візит, оскільки цей регіон впродовж багатьох років знаходиться в стані перманентної кризи, яка у переддень прибуття Папи сильно загострилася через кровопролитну акцію ізраїльських десантників на конвой з гуманітарною допомогою для Сектору Газа. Потім відбулась трагічна смерть єпископа Луїджі Падовезе - голови турецького єпископату, яка нагадала про інші вбивства католицьких священиків в цій країні, скоєні за останні роки ісламськими фундаменталістами. Мир і примирення були лейтмотивом багатьох виступів Папи римського. Вони стосувалися не тільки поділеного від 1974 р. острова на Республіку Кіпр, що визнається міжнародною громадськістю і є членом Європейського Союзу та самопроголошену Турецьку Республіку Північного Кіпру, але також Близького Сходу. Стосовно очікувань частини мешканців острова про поділ острова, Папа римський проявив величезний дипломатичний талант. Він не осудив однозначно турецької окупації північної частини острова і не закликав турків до повернення загарбаних і знищених церков і монастирів. Папу надзвичайно сердечно прийняв Глава Церкви Православного Кіпру архиєпископ Хризостом. Не справдилися побоювання, що частина православних єпископів і духовенства протестуватиме проти паломництва Папи римського. На екуменічній зустрічі в церкві Agia Kiriaki Chrysopolitissa в Пафосі Бенедикт XVI заохочував до молитви за дар єдності всіх учнів Христа. Багато місця Папа римський присвятив міжрелігійному діалогу. Вже на борту літака в розмові з журналістами в контексті Синоду Єпископів він вказав на потребу діалогу з „братами мусульманами". Однією з головних цілей папського паломництва було зміцнення католиків, що живуть на Кіпрі і на Близькому Сході. Під час Св. Меси в церкві Святого Хреста в Нікозії за участю священиків, богупосвячених осіб, катехитів і членів церковних рухів Папа закликав, щоб вони „не покидали своєї кошари, яка часто живе у важких умовах як меншість, терплячи недостаток і самопожертви у зв'язку із напругою і етнічними та релігійними конфліктами". Виголошуючи промову до представників Церкви на Близькому Сході, Бенедикт XVI підкреслив, що „християни у всьому світі як і раніше дивляться на Близький Схід з особливою повагою". Він також звернув увагу на великі труднощі, які переживають християни на Близькому Сході.

Італія. Під гаслом: „Вірність Христа, вірність священика" з 9 по 11 червня 2010 р. в Римі за участю 15 тисяч священиків з 97 країн відбувся Всесвітній Конгрес Священиків. Він завершив оголошений в 2009 році Папою римським Рік Священства. Ця зустріч розпочалася 9 червня літургією в римській базиліці святого Павла за Стінами. Крім проведення Св. Меси, участі в поклонінні Найсвятішим Тайнам і вислуховування конференції на тему „Навернення і місія", священики зі всього світу вступили до таїнства примирення.

У Базиліці святого Петра під головуванням Бенедикта XVI відбулося молитовне чування, поєднане зі свідченнями священиків. Конгрес закінчився в урочистість Найсвятішого Серця Ісуса Св. Месою на площі святого Петра під головуванням Папи римського. Бенедикт XVI закликав священиків до повторного відкриття і переживання величини та краси свого покликання. У проповіді він вибачився за гріхи сексуальних зловживань зі сторони духовенства по відношенню до неповнолітніх і, запевнив, що Церква зробить все, що в її силі, щоб такого виду гріхи і помилки ніколи більше не повторилися.

Франція. Перед Великою Палатою Трибуналу Прав Людини (ETPC) в Страсбурзі 30 червня відбувся допит сторін у зв'язку з відкликанням італійського уряду від вироку, що визнає присутність хреста в італійській школі порушенням Європейської Конвенції. Трибунал оголосив, що дата винесення вироку лише буде оголошена. У так званій „справі Лаутсі проти Італіі" 21-особовий міжнародний суддівський склад вислухав виступи двох представників пред'являючої позов «Soile Lautsi» і двох представників італійської сторони. Раніше єпископати майже всіх європейських країн видали заяви, підкреслюючи, що „хрест не є загрозою для нікого, і Церква не може відступити від права на присутність хреста в совісті людей і в публічному просторі".

ЛИПЕНЬ

Угорщина. Роль священика в дозріванні священицьких покликань була темою конгресу Європейської Служби для Покликань (EVS). Він відбувся з 1 по 4 липня цього року в історичній столиці і місцеперебуванні примасів Угорщини в Ештергомі. Засідання проводив допоміжний єпископ гнезненської архидієцезії Войцех Поляк, головуючий EVS та делегат Конференції Єпископатів Європи (CCEE) у справах покликань. Конгрес відбувся, між іншим, з нагоди закінчення Року Священства. Головною його темою була проблематика, пов'язана із служінням священика як свідка і аніматора покликань. Обговорювалось питання священицького життя і священицької ідентичності, форма сучасного священика в Європі, обдумувалось служіння священика на користь покликань.

Італія. 4 липня Бенедикт XVI віддав честь своєму попередникові - святому Целестину V. Папа відправив Св. Месу в Сулмоні, де святий Целестин після зречення в 1294 р., проживав протягом декількох років як відлюдник.

СЕРПЕНЬ

Італія. 53 тис. міністрантів з 17 країн Європи прибуло 2 серпня з паломництвом до Риму. Найбільшу групу представляли німці - 45 тис. учасників. Гаслом зустрічі були слова: „Пиття із справжнього джерела". Найважливішим пунктом візиту до Вічного Міста була вечірня молитва на площі святого Петра, а також загальна аудієнція середи з Бенедиктом XVI.

Франція. Дві важливі річниці відзначила 14 серпня Спільнота в Тезе: 70-річчя свого існування і 5-ту річницю смерті свого засновника - брата Роджера. Оскільки він сам ніколи не хотів, щоб в церкві говорили дуже багато слів, урочистості з нагоди річниці були характеру простого паломництва. До Тезе прибуло 5 тис. осіб. З нагоди річниці привітання склали Бенедикт XVI, патріархи Константинополя і Москви, архиєпископ Кентербері, очільники лютеран і реформаторів.

Індія. У всьому світі відзначали 100-ту річницю дня народження бл. Матері Терези з Калькутти. Головною точкою була Св. Меса 26 серпня за участю паломників зі всього світу, відправлена вдома рідним Згромадженням місіонерок Любові в Калькутті. Її очолив архиєпископ Ранчі, кардинал Телесфор Плацідус Топпо. У листі, присвяченому цій нагоді, Бенедикт XVI нагадав, що бл. Мати Тереза, апостолка „найбідніших з найбідніших", була зразком християнського життя. В Індії заходи з нагоди річниці тривали тиждень. Було організовано виставки фотографії і кінофестиваль, що представляв роботу і молитву Матері Терези. Відбулися також: міжрелігійна зустріч і симпозіум на тему життя і справи блаженної, а також публічна урочистість на честь пам'яті Матері Терези під головуванням президента Індії Пратібхи Патіл. На честь Матері Терези в Індії видано монети з її зображенням вартістю 10 і 100 індійських рупій. Індійська залізниця натомість назвала на її честь один з експресів, що курсує на трасі до Калькутти, „Експрес Матері".

ВЕРЕСЕНЬ

Угорщина. Словаччина. Австрія. Закликом, скерованим до кожного християнина, щоб більше брати участь в охороні довкілля закінчилося в австрійському святилищі Марії в Маріацель міжнародне екологічне паломництво єпископів і відповідальних в єпископатах своїх країн за проблематику охорони середовища Європи. Шлях паломництва, яке відбулося з 1 по 5 вересня цього року проходив з Угорщини через Словаччину до Маріацель в Австрії. Гаслом паломництва були слова, обрані Бенедиктом XVI на Всесвітній День Миру 2010: „Якщо ти хочеш миру, бережи справу створіння".

Італія. Бенедикт XVI склав 5 вересня візит в Carpineto Romano, де 200 років тому прийшов на світ Джоакіно Печчі, майбутній папа Лев XIII. „Він був чоловіком великої віри і глибокої побожності, що завжди є основою всього для кожного християнина, не виключаючи папу" - сказав Папа римський під час Св. Меси на площі Monti Lepini за участю понад п'яти тисяч жителів містечка.

Великобританія. Зустріч з королевою Єлизаветою II, Св. Меси за участю десятків тисяч вірних в Глазго, Лондоні і Бірмінгемі, де Папа беатифікував кардинала Джона Генрі Ньюмена, зустрічі з молоддю, міжрелігійна, з представниками державної влади і громадського життя, а також екуменічна - це найважливіші пункти 17-го закордонного апостольського візиту Бенедикта XVI. Гаслом паломництва, яке відбулося 16-19 вересня були слова бл. Ньюмена: „Cor ad cor loquitur" (Серце говорить до серця). Святіший Отець відвідав чотири міста в Шотландії і Англії: Едінбург, Глазго, Лондон і Бірмінгем. Більшість британських медіа одноголосно підкреслюють, що візит був визнаний історичним не тільки тому, що глава Католицької Церкви вперше прибув на запрошення королеви і державної влади, але і з огляду на свій перебіг і послання, яке залишив Бенедикт XVI. Без сумніву він змінив картину Папи і Католицької Церкви в очах британців. Папа отримав на Британських Островах визнання і повагу. Одним з ключових мотивів паломництва Бенедикта XVI було місце релігії в ліберальному, плюралістичному суспільстві. Бенедикт XVI говорив не тільки про місце релігії в суспільстві, але нагадав британцям про їх християнське коріння. В процесі паломництва Бенедикт XVI показав, наскільки несправедливою є розмова про нього, котрий начебто небагато зробив в боротьбі з сексуальними зловживаннями в Церкві. Засуджуючи педофілію, Папа не обмежився лише гострими словами, але і зустрівся з жертвами зловживань. Як звичайно під час паломництв, Папа багато часу присвятив молоді. Зустрічаючись на території кампусу Колегії Університету Богородиці з 4 тисячами учнів католицьких освітніх закладів зі всієї Великобританії, Бенедикт XVI закликав молодих британців „до того, щоб стати святими" і просив їх, щоб „не задовольнялися другорядними ідеалами". З великою увагою спостерігали також і за екуменічними і міжрелігійними зустрічами Бенедикта XVI. Були вони, перш за все, важливими для британських католиків і англіканів, які стоять перед проблемою, як зберегти місце релігії в публічному житті під час безпрецедентної загрози секуляризму. Очевидно, під час паломництва не бракувало зустрічей зі світським і орденським духовенством Великобританії. Кульмінаційною точкою папського візиту до Британських Островів була беатифікація кардинала Джона Генрі Ньюмена - теолога і філософа XIX століття, що навернувся з англіканізму. У беатифікаційній Св. Месі в Cofton Park в Бірмінгемі, взяло участь понад 55 тис. осіб. Це була перша беатифікаційна урочистість з початку понтифікату, яку Папа очолив особисто.

Австрія. Місце і роль єпископа Риму в Церкві в першому тисячолітті були темою XII засідання Міжнародної Комісії у справах Теологічного Діалогу між Римсько-католицькою та Православною Церквою. Вона засідала у Відні з 20 по 27 вересня. У кінцевому комюніке підкреслено „дух дружби і довірливої співпраці", який панував на зустрічі. Однак, вона не закінчилося виданням спільного документу.

ЖОВТЕНЬ

Італія. 3 жовтня Бенедикт XVI відвідав Палермо на Сицилії. Візит відбувся з нагоди Регіональної Церковної Зустрічі Сімей і Молоді. Під час Св. Меси Папа закликав жителів Сицилії до відважного життя і свідчення віри. Святіший Отець засудив притому організовану злочинність і пасивність по відношенню до її різноманітних проявів. У Євхаристії взяло участь понад 100 тис. вірних.

Хорватія. Під гаслом „Демографія і сім'я в Європі" засідало в Загребі щорічне пленарне засідання Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE). У 40-ій такого типу зустрічі, яка тривала від 30 вересня до 3 жовтня, брали участь глави єпископату держав нашого континенту і запрошені гості. CCEE зібрала від окремих конференцій єпископату дані на тему ситуації сім'ї і демографічних проблем в країнах нашого континенту. На цій підставі був створений рапорт, який представила Лола Веларде, глава Європейської Мережі Інституту Сімейної Політики. На її думку „Європа увійшла в період демографічної зими", оскільки середній показник дітонародження становить ледве 1,52 на одну жінку у плідному віці, тоді як для обміну поколінь необхідно принаймні 2,1.

Греція. На острові Родос з 18 по 22 жовтня засідав II Католицько-православний Форум. Темою зустрічі за участі 17 делегатів Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE) і 17 представників європейських православних Церков, були теологічні та історичні перспективи взаємин Церква - держава.

ЛИСТОПАД

Ірак. Різанина в католицькій катедрі сирійського обряду в Багдаді. Під час звільнення заручників 1 листопада загинуло 52 особи і кілька десятків були поранені. В неділю увечері до святині під час Св. Меси вторглася група озброєних чоловіків. Невдовзі після того іракські сили безпеки разом з американськими солдатами провели штурм на церкву і звільнили заручників. Після замаху з різних сторін світу пролунали голоси осудження ісламського екстремізму, а також солідарності з християнами Іраку.

Іспанія. Паломництво до Сантьяґо-де-Компостела з нагоди Святого Компостелянського Року, а також посвячення церкви Пресвятого Сімейства в Барселоні іменованої меншою базилікою, монументальної святині, витвору геніального каталонського архітектора Антоніо Гауді і символу традиційної католицької сім'ї - були основними точками 18-го закордонного апостольського візиту Бенедикта XVI до Іспанії 6-7 листопада. Всупереч попередніх припущень, паломництво не стосувалося політичних питань, а було „знаком любові Папи" до історично християнської Іспанії. Святіший Отець прибув туди, як сам зазначив, як Наслідник Петра, щоб зміцнити віру, оживити надію, а також довірити заступництву Апостола Якова „бажання, труди і праці для Євангелії". Бенедикт XVI залишив, щонайменше два сильні послання, направлені не тільки до іспанців, але до Старого Континенту. Він закликав Іспанію і всю Європу оживити християнське коріння і будувати своє сьогодення і майбутнє на автентичній правді, свободі і справедливості. „Європа мусить відкритися на Бога, вийти на зустріч з Ним без страху" - говорив він в Сантьяґо-де-Компостела. Він також зробив зауваження щодо охорони і допомоги сім'ї, а також нагадав, що Церква протестує проти всіляких форм відкидання людського життя і підтримує натуральний порядок в сімейному середовищі. Бенедикт XVI прибув до країни, де впродовж багатьох років наступають надзвичайно потужні секуляризаційні процеси, які підтримує законодавство, поширюване соціалістичним урядом Хосе Луї Родрігеса Запатеро. У проповіді під час Св. Меси, яку Бенедикт XVI відправив на площі Обрадойро в Сантьяґо-де-Компостела, він назвав трагедією те, що „в Європі, особливо в XIX столітті, усталилося і поширило переконання, що Бог є суперником людини і ворогом її свободи". Натомість в процесі освячення святині Пресвятого Сімейства в Барселоні він говорив, що „Бог є Богом миру, а не насилля, свободи, а не примусу, згоди, а не незгоди". Бенедикт XVI нагадав також про великий християнський і духовний спадок Іспанії. Говорячи безпосередньо про тих, хто пропагує в Іспанії ліберальне абортивне право, закони про „подружжя" осіб однієї статі і згоду на усиновлення дітей гомосексуалістами, проекти легалізації евтаназії, Бенедикт XVI нагадав в церкві Пресвятого Сімейства про особливу потребу охорони і допомоги сім'ї. В часі повсюдно пануючого релятивізму Бенедикт XVI багато місця присвятив співвідношенням правди і свободи, віри і мистецтва.

Великобританія. П'ятеро англіканських єпископів вирішили вступити до Католицької Церкви через структуру персонального ординаріату. В опублікованому 8 листопада в Лондоні комюніке поінформовано, що католицький єпископат із задоволенням приймає рішення єпископів Ендрю Бернхема, Кейта Ньютона, Джона Броадхорста, Едвіна Бернеса і Девіда Сілка вступити до повного причастя з Католицькою Церквою через Ординаріат для Англії і Уельсу. Він був утворений згідно з рішеннями апостольської конституції «Anglicanorum coetibus» від 4 листопада минулого року. 14 листопада таке рішення прийняло 50 англіканських пасторів.

ГРУДЕНЬ

Швеція. Бразильський єпископ Ервін Краутлер, що походить з Австрії, отримав 6 грудня в Стокгольмі альтернативну Нобелівську Премію, що є виразом визнання його боротьби за права людини і врятування довкілля Амазонії. „Я приймаю цю нагороду від імені всіх, хто сьогодні разом зі мною бореться - за добро тубільних народів, за Амазонію і за права людини" - сказав єпископ Краутлер в осідку парламенту в Стокгольмі.

Китай. У Пекіні з 7 по 9 грудня засідало VIII Зібрання Представників Китайських Католиків. Під час засідань було обрано так званого главу Ради Китайських Єпископів, яку не визнає Ватикан, еквівалент конференції єпископату в інших країнах. Ним став єпископ Джозеф Ма Їнґлін, котрий в 2006 році прийняв свячення без папського мандату. Генеральним секретарем Ради був обраний також висвячений без папської згоди єпископ Джозеф Ґуо Їнцай. Зібрання рішуче засудила Апостольська Столиця, називаючи його насильством влади Китайської Народної Республіки над релігійною свободою. На думку Ватикану, ця подія односторонньо зашкодила діалогу і клімату довіри, що виникли в останній період у відносинах з Пекіном.

Опрацював Кшиштоф Томасік

За матеріалами іноземних інтернет-видань перекладено Milites Christi Imperatoris

Джерела:

ЕКАЙ-ПІ

Сайт парафії Преображення Господнього, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ)

Воїни Христа Царя

19 ГРУДНЯ СВЯТО СВЯТОГО МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ

Серед празників на честь святих на особливу увагу заслуговує вшанування св. Миколая - опікуна воїнів, подорожуючих, студентів, моряків та лучників. В Україні цей святий вважається покровителем та заступником дітей. За традицією, у ніч з 18 на 19 грудня діти очікують на подарунки від св. Миколая, які вони зранку знаходять під подушками, нечемні ж отримують різки.

У світі святий Миколай відомий під різними іменами: Міклаш, Йолопукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Святий Миколай - єпископ Міри у Лікії, також відомий як Миколай Чудотворець за численні чуда, здійснені за його посередництвом. Народився Миколай у Малій Азії в місті Патарі наприкінці ІІІ століття у сім'ї багатих та віруючих християн. Миколая охрестили невдовзі після народження, що було непритаманне тодішнім часам. З дитинства Миколай відзначався побожністю та співчуттям до знедолених та бідняків. Будучи юнаком, Миколай переселяється до Міри, де єпископ висвячує його на священика.

Після смерті батьків Миколай отримує спадок, який роздає впродовж тривалого часу бідним. Усе життя Миколай присвятив справі милосердя для душі і тіла. Тому, як пише у книзі «Пізнай свій обряд» о. Ю. Катрій, ще за життя його називали «батьком сиріт, вдів і бідних».

Миколаю приписують руйнування язичницьких храмів, зокрема храму Артеміди. Також вважається, що Миколай брав участь у Першому Вселенському Соборі у Нікеї 325 року.

Упокоївся святий Миколай 6 грудня 345 року.

22 (9) травня святкується перенесення мощів святого Миколая з Міри до міста Барі (Італія). На честь святителя Миколая там побудували храм, який освятив Папа Урбан ІІ. На освяченні гробниці святого Миколая були присутні члени делегації Київської православної митрополії з благословення Митрополита Київського і Всієї Руси Івана ІІІ.

На українські землі культ святого Миколая приходить разом з християнством. У дев'ятому правилі Уставу київського митрополита Георгія (1072) згадується, що у день пам'яті св. Миколая відбувалося причастя. На українських землях зведено багато храмів на честь св. Миколая. Відомі чудотворні ікони з ликом святого Миколая. Розвинувся культ почитання святого Миколая у празничних піснеспівах та гимнографії.

В давнину на празник святого Миколая варили пиво, пекли печиво, скликали друзів, музик, читали молитви. На всій територій України влаштовували обіди на честь Миколая угодника з приготуванням пива й меду. На Поділлі господар мав пройти через подвір'я та дати худобі їсти, вважалося, якщо після цього першим до господи завітає чоловік, протягом року родину супроводжуватиме щастя й добробут. А от на Харківщині вшановували Миколая впродовж трьох днів, щоб забезпечити врожай на наступний рік тут варили кутю й узвар.

У сучасній Україні це свято найбільше чекають діти. На Західній Україні встановилася традиція написання дітьми листа, де перечислюються бажані подарунки. Свято містить у собі й виховну функцію, адже для того, щоб отримати бажані подарунки, дитина впродовж року повинна бути слухняною.

Святий Миколай — опікун дітей

Давно-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Був він сирота. Його батько й мати померли, залишивши синові чималий спадок.

У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє майно бідним. Та тільки ж був він дуже несміливий і тому почувався нещасливим.

У безсонні ночі виходив Миколай на дах свого будинку й дивився на бідні домівки. Біля них спали їх убогі мешканці. У домівках, нагрітих за дня гарячим сонцем, було душно, отож люди лягали спати перед порогом на землі. Лежали вони в лахмітті, подертому на важкій праці в копальнях мармуру. Спали тут і малі діти, які ніколи ще не зазнали в житті радості.

І стискалося серце Миколая від цього людського горя. Він думав: «Як допомогти бідним дітям?»

І ось однієї ночі наклав Миколай повен міх усілякої їжі — м'яса, хліба, медяних паляниць, фініків, фіг, а також одягу й грошей і непомітно від служби вийшов з дому. Обережно-тихцем поклав мішок біля порога найближчої хатини, де спали бідні діти.

Уранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи малі діти цьому міху!

Наступної ночі вибрався Миколай знову з повним міхом і поклав його біля іншого дому, де були діти. І такі мандрівки повторював він уже щоночі. У місті ні про що інше тепер не говорили, як тільки про невідомого добродія. Діти не раз бачили крізь сон постать у темнім плащі, що клала мішок, але постать скоро зникала.

А старий слуга Миколая затривожився, коли побачив, що в коморах меншає припасів. «Напевно, хтось краде їх, — подумав. — Треба упіймати злодія!»

Одної ночі побачив слуга чоловіка в плащі з каптуром на голові. З мішком на плечах він перелазив через браму на вулицю. Слуга здійняв галас, збіглися інші слуги й кинулись у погоню. Засоромлений Миколай, бо ж це був він, замість зупинитись і відкрити своє обличчя, почав утікати. Побудились і люди на вулицях, побудились і діти, і всі стали здоганяти Миколая.

Перші наздогнали його діти й... упізнали свого доброго опікуна. Упізнали його плащ і мішок, повний добра.

— Це не злодій! Це наш опікун! Наш добродій! Зупинились люди, здивовані та збентежені.

— Це ж Миколай! Багатий Миколай! Ось хто цей добрий дух, що нам дарунки приносив, дітей наших від голоду рятував!

Минули роки. Миколай став священиком, а далі й єпископом у Мирах. Всі шанували й любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.

Коли помер Миколай, і його душа стала перед Господнім престолом, Бог спитав:

— Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?

— Нічого не бажаю, — відповів Миколай, — тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.

Усміхнувся ласкаво Господь і промовив:

— Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.

А на землі пам'ять про Миколая не завмерла. Всі пам'ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святим назвала.

І від того часу кожного року в день своїх іменин у грудні Святий Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям дарунки. Знає Святий Миколай, що всі малі діти чемні й добрі, і знає, що всі українські діти мають добрі серця, люблять Бога, люблять свій рідний український народ і рідний край — Україну.

Він з великою радістю відвідує українських діток й обдаровує їх усілякими чудовими дарунками. Між ними найкращий дарунок — рідні українські книжечки.

Дуже радіє Святий Миколай, коли добрі люди, що люблять дітей, допомагають йому в доброму ділі. Тішиться, коли в день Святого Миколая українські діти дають одні одним дарунки — книжечки, тішиться, коли дехто навіть і одягнеться так, як він, і, замість нього, приходить до дітей з дарунками, з добрим словом та порадою.

Вірші про святого Миколая для дітей

Празник Святого Миколая Чудотворця - 19 грудня

Велике вшанування, яким св. Миколай втішається довгі сторіччя між християнами обох обрядів, є засвідченням його надзвичайної святості й небесної слави. Св. Бонавентура так писав про нього: "Миколай, вибраний вже в лоні своєї матері, святий з дитинства, був славою юнаків, честю старців, похвалою священиків, сонячним сяйвом єпископів. Слава про його чуда розійшлася по всій землі, Миколая величають усі люди. Щодня помножуються чуда за його посередництвом. Св. Миколая прославляють на морі, величають на суші, призивають у небезпеках. Коли наближається гроза і штормить море, тоді зі сльозами кличуть на допомогу св. Миколая; коли приходить нещастя, св. Миколай є нашим заступником. І не тільки до християн, але й до поган дійшла слава його імені, він у них в такій великій шані, що вони громадами сходяться величати та прославляти його ім'я. Між багатьма великими чудами, що їх він творив, найбільшим чудом був він сам".

А ще раніше, в VII сторіччі, над гробом св. Миколая похвальне слово проголосив св. Андрій Критський: "Не стільки освічуе церкву світильник, поставлений на золотому високому свічнику, скільки ти, св. Миколаю, поставлений Христом - правдивим Світлом - на святительському престолі, просвічував у світі свою паству, вів її до небесного Світлаі наче з висоти освічував чистим світлом духовного пізнання".

Св. Миколай у IV столітті був єпископом у місті Мирі (Мала Азія), в давній Лікійській провінції. Відомі різні оповідання про св. Миколая, передання й леґенди. З давніх оповідань про св. Миколая відомо, що він народився в місті Патарі, де його стрий був єпископом. Побожні батьки дбайливо виховували свого сина в християнському дусі, а стрий дбав про його освіту. Після передчасної смерті батьків Миколай вирішив передати успадкований по батьках маєток на діла християнської любові. Саме тоді один Патарський громадянин, утративши всі свої гроші, хотів пустити своїх дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, Миколай підкинув потайки до їхньої хати мішечок золота. Так він зробив три рази. Це зберегло чесне ім'я родини.

Як душпастир св. Миколай ревно працював над спасінням своїх вірників, а також з любов'ю помагав їм у всіх їхніх потребах, часто навіть чудесним способом. Так, наприклад, він з'явився у сні Римському імператору Константину І, Великому, та наказав йому відпустити на волю трьох старшин, які несправедливо були засуджені на смерть.

Згідно з усіма переданнями св. Миколай помер у Мирі, де над його гробом поставили церкву. На його честь відзначали окреме свято. Один його життєписець написав у X столітті про св. Миколая так: "Захід, як і Схід, вихваляе його та прославляе. Люди будують на його честь церкви. Всюди е його образи, на його честь проголошують проповіді та святкують свята. Всі християни вшановують його пам'ять та просять у нього опіки. Його ласки не підвладні часові, тривають з роду в рід, спливають на всю землю: Про його чуда знають: скити, індуси, варвари, африканці, так само, як італійці".

Коли місто захопили мусульмани, італійцям вдалося 1087 року перевезти мощі св. Миколая з Мири до міста Бар. Це причинило вшанування Святого на католицькому Заході. В середньовіччі лише в одній Англії було чотириста церков св. Миколая. Після Матері Божої образи св. Миколая малювали більше, ніж будь-якого іншого Святого. Як свого особливого небесного заступника закликають св. Миколая на допомогу моряки на Сході, а на Заході діти чекають від нього дарунки за добру поведінку. Просять допомоги в св. Миколая також в'язні й полонені. Всі ці прохання появилися на основі добрих справ і чудес великого чудотворця - св. Миколая.

Український народ теж здавна вшановує його. Багато в нашій державі церков св. Миколая. Немає іконостасу, на якому б не було його образу. В церковних богослужіннях часто згадують св. Миколая, а кожний четвер посвячений у нашому богослужінні його особливому вшануванню.

З любові до Бога в св. Миколая зародилось велике милосердя до ближніх. Багатство, яке він успадкував від своїх батьків, Святий не вважав своєю власністю, а добром, що належить усім бідним і потребуючим. Св. Миколай не чекав, щоб людина, яка щось потребує прийшла до нього і просила допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомагати. А робив це переважно так, що ті навіть не знали, хто є їхнім доброчинцем. Св. Миколай чинив згідно з Святим Євангелієм: "Нехай не нає ліва рука, що дає права" та слідкував, щоб сповнилися Христові слова: "Не показуйте своєї праведності перед людьми, щоб вони вас бачили і хвалили за те; нехай знає про ваші добрі діла лише Отець Небесний".

Коли в Мирах помер єпископ Іван, навколишні єпископи зібралися вибирати нового і просили Бога вказати їм найдостойнішого чоловіка на це звання. Архієпископ мав видіння у сні, щоб чоловіка, який перший прийде вранці до церкви на молитву, вибрати і висвятити на єпископа, бо це праведна людина, що горить любов'ю до Бога і ближнього.

Першим, хто прийшов до церкви на молитву, був св. Миколай. Тоді найстарший єпископ сказав йому, що він, за Божою волею, має прийняти свячення на єпископа. І хоч св. Миколай ніколи навіть не думав про таку високу честь, все ж не міг йти проти виразної Божої волі. Тоді він розповів архієпископу, що і він мав дивне видіння: Ісус Христос передав йому святе Євангеліє, а Божа Мати - єпископський омофор. І ось він встав рано, щоб піти до церкви і просити в Бога ласки і просвітлення, як розуміти цей сон, а тут йому повідомили, що він має бути єпископом.

Св. Миколай, будучи владикою, не тільки не змінив своєї милосердної поведінки щодо людей, а навпаки, його добродійність ще більше засяяла. Тоді сповнилися слова Христові: "Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі" (Мт 5:16). Сам св. Миколай жив дуже скромно. Одяг його був простий, він їв тільки один раз на день, ввечері; весь час присвячував молитві й ділам християнського милосердя. Кожного року 1 вересня скликував на Собор духовенство, радився з ним про потреби народу, наказуючи дбати про бідних, виконувати бажання Христа: "Нехай не буде бідних між вами..." А Бог помагав св. Миколаю в його добродійності, не раз виразними чудами. Коли в Мирі настав голод, св. Миколай ревно просив у Бога помочі. На далекій Сицилії одному торговцеві збіжжям являється в сні св. Миколай і дає йому добрий грошовий завдаток та замовляє корабель збіжжя для голодуючих у Мирі. Пробудившись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку завдаток на збіжжя, що його остаточно переконало: це був не звичайний сон, а Боже об'явлення. Купець відразу наповнив корабель збіжжям, приплив до Мири, де Миколай купив це збіжжя для голодуючих.

Св. Миколай був дуже ревний у Божих справах, за свободу Церкви, за чистоту християнської віри, за поширення Царства Божого на землі. Якийсь час довелося йому страждати за Христа у в'язниці. Св. Миколай вийшов на волю, коли новий правитель Константан Великий переміг Лікинія, невинно ув'язнених християн визволив з тюрми, а Христовій Церкві дав свободу.

За давнім переданням св. Миколай на І Соборі в Нікеї (325 р.) виступив проти єретика Арія, який заперечував у Христі Божу природу. Арій навчав, що Христос не був Богочоловіком, а тільки людиною, хоч і великим пророком і посланцем Божим. Коли ж на Соборі Арій вперто хулив Христа, то Святий Миколай вдарив Арія в лице. Отці Собору не похвалили Святого за це і навіть наклали на нього церковну покуту.

Бог прославив св. Миколая великими чудами як за життя, так і після смерті. Він увійшов в історію Церкви як Великий Чудотворець. Таким згадується св. Миколай в богослужбових піснях, акафістах, стихирах. Слава про св. чудотворця була така велика, що навіть погани просили його заступництва в своїх потребах. В Україні у великому вшануванні були чудотворні ікони св. Миколая. Окремої згадки заслуговує ікона св. Миколая Мокрого (Морського), опікуна вояків-моряків. З мощей св. Миколая, що спочивають в катедральному храмі італійського міста Бар, дотепер випливає цілюще миро, і діються при них чуда. Тому слушно співає наша св. Церква: "Радуйся, св. Миколаю, великий Чудотворче..."

Культ Святого Миколая

Святицй Миколай брав участь у Першому Вселенському Соборі, 325 року у Нікеї. На Нікейському Соборі був прийнятий «Символ віри» - молитва «Вірую ... ». Св. Миколай був одним із співавторів цієї молитви.

Культ Св. Миколая почав набувати розмаху у V ст., коли Цісар Юстиніан І (527-565) збудував на його честь церкву в Константинополі. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом, затвердив святкувати празник св. Миколая 6 грудня (19 грудня). 3 Візантії його культ поширився по цілому світі. Найстарший життєпис про св. Миколая походить з ІХ-го століття. На заході Папа Римський Миколай І (858-867) - коло 860 року збудував у Римі церкву Св. Миколая Чудотворця, таким чином культ Святого Миколая поширився на всю християнську Європу. На сьогоднішній день у Європі є понад 3500 храмів збудованих на честь Св. Миколая.

На українські землі, культ Св. Миколая, прийшов разом з християнством - Хрещення Русі (988 р.). В другій половині ХІ століття в Києві було споруджено перший храм Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій горі. У давнину - Св. Миколай, для українського народу, був заступником від небезпеки зі степів (Монголо-татарської навали). Пісні про Св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі пісні, як «Ой хто, хто Миколая любить». В соборі св. Софії в Києві знаходиться ікона св. Миколая Чудотворця (Мокрого) з 1090 року.

Духовне Застереження!

З Особистістю Св. Миколая пов'язана давня традиція: дарувати дітям у надвечір'я Св. Миколая подарунки. Шкода тільки, що цей гарний і повний глибокого значення звичай перетворився на карикатуру Св. Миколая у вигляді відомого Санта Клауса. У теперішньому світі панує вже не закон безкорисного милосердя, а дух бізнесу, реклами, заробітку навіть на святих речах, тому новочасні погани використали і саму особу історичного св. Миколая для прагматичних цілей. Християни повинні знати і пояснювати своїм дітям, ким був св. Миколай, звідки походить звичай дарувати дітям подарунки в його день, а всі історії про Санта Клауса - це лише людські вигадки, неповажні пародії на святі речі. Тож любімо і молімося до Святого Миколая знаючи, що він насправді Чудотворець.

За матеріалами:

Промінь любові

Святий Миколай (* між 270 і 286 рр. у Патарі; † 6 грудня 326 р. або 345 р., або 351 р. у Мирі) - загальновідоме ім'я св. Миколая Мирлікійського, який у першій половині IV ст. був єпископом Мири (Лікія), - сьогоднішнє Демре, у провінції Анталія в Туреччині. Відомий у православній церкві як Миколай Чудотворець, один з найбільш шанованих християнських святих і знаний особливо як таємничий дарувальник.

Православні християни його пам'ятають та шанують як історичну особу та великого святого - а в інших країнах світу цей святець став прообразом міфічної фігури Санта Клауса. Св. Миколай також відомий під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас.

Св. Миколай зараховується до лику святих: як такий опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників. Визнається патроном міст Амстердам (Нідерланди), Барі (Італія), Баранкілья (Колумбія).

Біографічні відомості

Доказів про життя Святого Миколая збереглося мало. Одними з джерел є перекази Святого Андрія Критійського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.).

Згідно різних переказів Миколай народився 270-286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був еллінистичний регіон.

За переказами його батьки були багатими та глибоковіруючими християнами, котрі охрестили сина відразу після його народження, що й було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Одностайно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його вуйко-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика.

Оскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія, що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок, він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснював цей задум протягом довгого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно відомі та підтвердженні історичними фактами що стосуються інших єпископів IV ст.: Святий Амброзій та Василь Великий.

Роки ранньої душпастирської діяльності Миколая приходять на час сумісного правління двох римських імператорів Діоклетіан (правління 284-305) та Максиміан (правління 286-305), що й дозволяє приблизно оцінити вік Миколая. У 303 р. Діоклетіан виголошує право на переслідування християн. Після абдикації обох імераторів 1 травня 305 р. політика по відношенню до християн у двох частинах імперії була різною. В той час як у західній частині імператор Констанцій Хлор (правління 305-306) не допускає до кривавого переслідування християн, у східній частині імператор Галерій (правління 305-311) продовжує політику Діоклетіана аж до кінця свого правління і відмінив це рішення лише помираючи. Цей час з 303 по 311 рр. був найдовшим періодом переслідування християн у Римськїй імперії.

По смерті Галерія його наступник та одночасний з ним правитель Ліциній (правління 307-324) був терпимим до християнства. В результаті чого зростає чисельність послідовників християнської віри, а разом з цим і кількість єпископів, котрі керували громадою віруючих, мали значний соціальний та політичний вплив, а також багатства. Нерідко вони очолювали відповідні міста. Вірогідно у цей час Святий Миколай здобув посаду єпископа Мирійського. Для чого, згідно тогочасних традицій, його мали поважати та любити у тій місцевості, що звичайно було результатом доброчинності. Як і для інших єпископів того часу популярність Миколая була запорукою його позиції та впливу.

Йому також приписують розрушення язичницьких храмів, зокрема храма Артеміди (Діани). Деякі автори пов'язують святкування дня Св. Миколая з бажанням замінити цим язичницький день святкування народження Артеміди.

Багато років св. Миколай був єпископом у Мирі. Згадані вище Св. Андрій Критійський та монах Іван зі студитського монастиря (Константинополь) стверджують, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія. Через що був заарештований, але до закінчення собору звільнений та оправданий. Серед підписів «символу віри» його ім'я не значиться, проте список збережено не повністю. Єпископ Теогнід Нікейський належить до персон чия участь у соборі історично підтверджена. Згідно Св. Андрію Критійському, він переконав Миколая у католицькому світобаченні.

Помер приблизно у 345 році. День смерті Святого Миколая відзначають як день Святого Миколая, або просто Миколая щороку 6 грудня по новому стилю (церкви, що користуються Григоріанським календарем) та 19 грудня по новому стилю (у 20 - 21 столітті)(церкви, що користуються Юліанським календарем)

Чудеса

Діяння Миколая стали причиною появи багатьох легенд, завдяки яким він з часом став одним з найважливіших святих. Декотрі з цих легенд основані на вчинках одноіменного аббата монастиря Сіон поблизу Мири, пізніше єпископа Пінари († 564), проте приписуються Св. Миколаю.

Про трьох сестер

Один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок приданим. І оскільки, по тамтешніх звичаях, вони не зможуть вийти заміж, батько намірювався відправити їх займатись проституцією. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно, у кімнату де ночували сестри, шмат золота - на придане для кожної з дочок.

Існує дві версії щодо ночей коли Миколай закидав золото. По одній - це відбувалось протягом трьох ночей підряд, за іншою - оскільки доньки були на рік молодша одна одної, то Миколай щороку, у ніч напередодні повноліття дівчини, приходив до хатини і залишав свій подарунок.

Знову ж таки, існує дві версії щодо закінчення історії. За однією: у третю ніч батькові сестер вдається викрити особу свого добродія і він сердечно дякує Миколаю за вчинене. На що Миколай заперечує та відмовляє, щоб старий дякував Богові, оскільки все від нього. За іншою: Миколай дізнається про задум батька викрити його і на третю ніч він вкидає золото не у вікно, а через комин будинку.

Легенді відповідає часте зображення Св. Миколая на образах з трьома яблуками або трьома золотими кулями.

Саме завдяки цій легенді засновано традицію анонімних подарунків на Миколая (6. або 19. грудня), особливо бідним та дітям. Подібна легенда існує також про Святого Василя Великого день котрого святкується 1. січня - коли теж прийнято обдаровувати інших.

Про малого Миколая

Розповідають, що будучи іще немовлям Миколай був настільки набожним, що у дні посту (середу та п'ятницю) ссав материнське молоко лише один раз на день. А коли його уперше віднесли до купелі він встав на ноги і сам стояв.

Перенесення мощів Святого Миколая

В XI столітті грецька імперія переживала важкий час. Турки спустошували її володіння в Малій Азії, розоряли міста і села, вбивали їх жителів, і супроводжували свої жорстокості зневагою святих храмів, мощей, ікон і книг. Мусульмани робили замах знищити мощі святителя Миколая, глибоко шанованого всім християнським світом.

Осквернення святинь обурювало не тільки східних, але і західних християн. Особливо побоювалися за мощі святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Жителі міста Барі, розташованого на березі Адріатичного моря, вирішили врятувати мощі святителя Миколая.

8 травня кораблі повернулися до Барі, і скоро радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 9 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли до церкви святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Через рік була побудована церква на честь святителя Миколая і освячена папою Урбаном II.

Поклоніння

Культ святого Миколая починає рости від того часу, коли цісар Юстиніан І (527-565) збудував на його честь церкву у Царгороді. А цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати день Св. Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світі. Найстаріший життєпис св. Миколая походить з 9-го століття.

На Заході папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860-го року збудував у Римі церкву св. Миколая. До Німеччини його культ привезла візантійська княжна Теофано, дружина цісаря Оттона ІІ (973-983). Латинська Церква також святкує св. Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії бл. 400 церков, присвячених Св. Миколаєві. На Українські землі культ св. Миколая приходить разом із християнством. В Уставі київського митрополита Георгія (1072 р.), в 9-му правилі згадується, що у день пам'яті Св. Миколая відбувалося причащання. Найстаршою спорудою, присвяченою Св. Миколаєві на наших землях вважається ротонда в Перемишлі, що датується 10-м сторіччям. В другій пол. 11-го століття у Києві на Аскольдовій могилі боярином Ольмою була збудована церква св. Миколая. На Галицьких землях однією з найстаріших є церква св. Миколая у Львові, що походить з 13-го століття. Пісні про св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, найпопулярнішою з яких є «Ой хто, хто Миколая любить».

Дохристиянські паралелі

Свято Св. Миколая має ще й назву Миколи Теплого. Воно сягає традицій стародавнього культу Прадіда, або дохристиянського бога Велеса. Інший відбиток первісних вірувань на постаті Св. Миколая - перегукування постаті Миколая із уособленнями грецького Посейдона, та римського Нептуна.

В українській культурі

Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа у якому дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року і просити про подарунки. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії Св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у Львові функціонувала така віртуальна канцелярія.

Обряди

За традицією, старші господарі села на свято збиралися щоб зварити пшеничного пива. Влаштовувалася гостина, після якої всі весело з піснями їздили на санях довкола села.

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди. На всій території України влаштовували заздравні обіди на честь Миколая Угодника з приготуванням ритуального пива й медів. На Поділлі цього дня чекали «полазника» - чоловіка, який першим зайде до хати, що віщувало багатство й щастя протягом року. Але раніше через подвір'я мав пройти хазяїн, дати худобині їсти й привітати її словами: «Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю дружиною!». На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

Зображення

У місті Мірра (сьогодні - Демре), на подвір'ї церкви, де Св. Миколай колись служив, встановлено пам'ятник, де він зображений обступленим дітьми [1]. Також в місті, неподалік церкви, де він був похований і де досі зберігся його гріб, стоїть пам'ятник Санта-Клаусу.

В музиці

Про святого Миколая складено дуже багато пісень. Зокрема в українському фольклорі відома пісня «Ой, хто, хто, Миколая любить».

Серед авторських пісень - «Миколай Бородатий» - пісня українського рок-гурту «Плач Єремії», вокал - Тарас Чубай.

Джерела:

Празник Святого Миколая Чудотворця

Дошкільнятко

ОРАНТА

РІСУ

Воїни Христа Царя