Cвятих мучеників Єрмила і Стратоніка
Тропар, гл.4: Мученики Твої, Господи, * у страданнях своїх
прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого. * Мавши бо кріпость
Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства
безсильні. * їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, гл. 4: У водах блаженний кінець разом прийняли ви,
мудрії, в них Веліара зануривши благодаттю Бога нашого, Мученики, тому
вінці, як побідоносні, прийнявши, радуєтеся з ангельськими ликами, з
якими імнас поминайте.
Було то за часів гонителя християн царя Ліцинія, а діялося в
горішній Месії. На суд Ліцинія приведено було диякона Єрмила, і той
визнав себе служителем Бога. Тож наказав мучитель бити його за це
залізом по обличчю, а святий мученик голосно молився в часі муки, і коли
закінчив молитву, то з неба озвався голос: “Амінь!” Кати задерев’яніли,
онімів зі страху імператор, й наказав кинути святого у в’язницю,
сторожем якої був Стратонік, таємний християнин.
Наступного дня мучитель
наказав бити св. диякона Єрмила по животі і роздирати його тіло
гострими гаками. Побачив це. Стратонік, тоді його серце запалало спрагою
мучеництва він і став голосно визнавати Христа. За це Ліциній наказав
його роздягнути і довго бити палицями, а потім обох святих мучеників
велів кинути до в’язниці. Це була остання ніч їхнього дочасного життя, і
вони провели її у молитві, просячи Господа про витривалість у Христовій
вірі. А коли настав день, то з ним почалися нові муки. Тіло святого
Єрмила кати роздирали так, що аж було видно серце і нутрощі, а він у тих
муках не припиняв молитися; у цьому наслідував його і святий Стратонік.
Під кінець їх обох загорнули у великі сіті й утопили в ріці Дунаї. їхні
тіла християни знайшли за кілька миль нижче, поблизу міста Сінґидон, і
чесно поховали. Було то близько 309 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар