13.08.2011р. Б. / «Пересопницьке Євангеліє» визнано найкращою книгою України 2011 року

Журі Національного конкурсу «Краща книга України», заснованого Держкомтелерадіо України, одноголосно присудило Гран-прі фоліанту «Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення», яке вийшло у Видавничому домі «АДЕФ-Україна».

Про це ЗІКу повідомила прес-служба Держкомтелерадіо.

Конкурс щороку відзначає кращі роботи українських видавництв з метою сприяння розвитку вітчизняного книговидання, традицій книговидавничої справи, популяризації сучасних технологій її художнього оформлення та друку.

Обговорюючи цьогорічних претендентів у 11 номінаціях конкурсу, журі враховувало зміст видання, наявність новацій у тематичному спрямуванні книжки, ілюстративне оформлення і оригінальність дизайнерської роботи, відповідність художнього оформлення змісту та якість поліграфічного виконання, суспільну і професійну значущість видання.

Переможцями і лауреатами Національного конкурсу «Краща книга України» у 2011 року стали:

- у номінації «Моя країна»: І місце – «Львів Левинського: місто і будівничий» фотоальбом Ігоря Жука (видавництво «Грані-Т»), ІІ місце – «Нариси воєнного мистецтва Давньої Русі» Миколи Котляра (видавництво «Наш час»), ІІІ місце – «Кіммерійські пейзажі» фотоальбом Миколи Бєлотєлова (видавництва «АДЕФ-Україна») та «Еврика на все життя» Лідії Корсун (видавництво «Молодь»);

- у номінації «Життя славетних»: І місце – «Спогади про Тараса Шевченка» авторського колективу у складі Василя Бородіна, Миколи Павлюка і Олександра Бороня (видавництво «Дніпро»), ІІ місце – «Літературний простір «Щоденників Олеся Гончара» Миколи Степаненка (видавництво «АСМІ»); ІІІ місце журі вирішило нікому не присуджувати.

- у номінації «Світ дитинства»: І місце – «Пригоди на острові Клаварен» Ірен Роздобудько (видавництво «Грані-Т»), ІІ місце – «Мишкові Миші» Галини Вдовиченко (видавництва «Грані-Т» і «АДЕФ-Україна»), ІІІ місце – «Абетка з історії України» Ярослава Паладія (видавництво «Букрек») та «У Янгола під крилом» Надії Гуменюк (Волинська обласна друкарня);

- у номінації «АРТ-книжка»: І місце – «Записки сумасшедшего» Миколи Гоголя (видавництво «Грані-Т»), ІІ місце – альбом «Художники Крыма» (видавництво «Жерибор»), ІІІ місце – «Гуцульські вишиванки» Мирослави Шандро (видавництво «Букрек»);

- у номінації «З глибини знань»: І місце – «Українська література: творці і твори: учням, абітурієнтам, студентам» Миколи Жулинського (видавництво «Либідь»), ІІ місце – «Нариси з історії розвитку новаторських навчально-виховних закладів в Україні (ХХ століття)» за редакцією Ольги Сухомлинської і Віталія Курило (видавництво ДЗ «ЛНУ ім.Т.Шевченка»), ІІІ місце – «Джерела з історії Полтавського полку (середина XVII-XVIII ст.)» (видавництво «АСМІ»);

- у номінації «Поезія»: І місце – «Річка Геракліта» Ліни Костенко (видавництво «Либідь»), ІІ місце – серія книжок для дітей сучасних українських поетів (видавництво «Грані-Т»); ІІІ місце – «Крізь дим осеневих згорань» Тамари Севернюк (видавництво «Букрек»);

- у номінації «Проза»: І місце – «Криниця для спраглих» Івана Драча (видавництво «Мистецтво»), ІІ місце – «Вожаті» Євгена Білоусова (видавництво «Таврида»), ІІІ місце – «Крымские истории» Леоніда Пілунського (видавництво КРП «РІЦ «Крим»);

- у номінації «Мистецтво друку»: І місце – видання видавництва «АДЕФ-Україна» спільно з видавництвом «Видавець Корбуш» поеми Івана Котляревського «Енеїда», ІІ місце – альбом видавництва «Мистецтво» «Народне зодчество», ІІІ місце – спільне видання видавництв «АДЕФ-Україна» і «Грані-Т» твору «Мишкові миші» Галини Вдовиченко;

- у номінації «Кращий видавничий проект»: І місце – серія книжок для дітей шрифтом Брайля видавництва «Грані-Т»; ІІ місце – видання видавництва «Букрек» «З української старовини» (упорядник Петро Житар), ІІІ місце – робота видавництва «Карпати» «Вибрані твори» Василя Стефаника (угорською та українською мовами), упорядник Ласло Балла.

Вручення дипломів переможцям конкурсу відбудеться в останній день роботи VII Київської міжнародної книжкової виставки-ярмарку, яка працюватиме з 16 по 18 серпня в Українському Домі.

Джерела:

ЗІК

Мандрівники Христа Царя

"...Журі Національного конкурсу... одноголосно присудило Гран-прі фоліанту «Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення»..."

А тепер тільки уявіть собі, що незабаром ця українська святиня буде сплюндрована брудними руками московських попів?!

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

12.08.2011р. Б. / Стації Хресної Дороги ВДМ у Мадриді (відео)

19 серпня в рамках Всесвітнього Дня Молоді у Мадриді відбудеться Хресна Дорога, стації якої представляють Страсті Христові. Молитва розпочнеться о 19:30 на Plaza de Colón, пройде через Paseo de Recoletos до Plaza de Cibeles.

Для цієї Хресної Дороги приготували 15 скульптур з 12 різних міст Іспанії. Найстаріші зображення походять ще з 17 століття і мають велику художню, культурну та історичну цінність. До речі, їх вперше вивезуть за межі міста, в якому вони розташовані.

Для того, щоб захистити фігури він впливу погоди, кожну з них розмістять під навісом. Кронштейни будуть червоного і білого кольорів. А ззаду них буде написаний текст з Євангелія.

Очолить молитву Хресної Дороги Святіший Отець Бенедикт XVI разом із Архиєпископом Мадриду, кардиналом Антоніо Марія Руко Варелою. Група молоді з 15 країн нестимуть Хрест Паломників, який є символом ВДМ. Цих 15-ьох представників обрали з тих країн, де Церква зараз стоїть перед багатьма викликами. Група зупинятиметься біля кожної стації, щоб промовити коротку молитву, яку підготували монахині з Севільї.

Хід Хресної Дороги завершиться молитвою перед зображенням Богородиці Самотності з Севільї.

За матеріалами Romereports.com
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

10.08.2011р. Б. / Відвернення від Бога веде до самознищення

Префект Конгрегації Божественного Культу та Дисципліни Таїнств кардинал Антоніо Каньїзарес застеріг перед небезпекою відвернення від Бога: «Основна проблема Європи є не стільки економіка, скільки відвернення від Бога, яке веде до самознищення».

Під час конференції «Іспанія та теперішнє і майбутнє Європи» кардинал виступив з промовою «Християни в демократії», в якій закликав вірних прагнути подолати «моральний зрив, який переживаємо» і відновити «суспільство, засноване на безумовних етичних основах».

Кардинал наголосив на відповідальності християн і закликав взяти участь в «новій євангелізації», яка на його думку, є «найкращим служінням, яке ми можемо запропонувати для нашого суспільства, щоб змінити і подолати цю кризу».

Сучасна ситуація, сказав кардинал, є «не просто структурною чи економічною кризою, а, швидше, кризою людства, розпадом людства, моральним зривом, який виводить за межі наших кордонів і прагне задоволення за всяку ціну, задоволення заради задоволення, навіть якщо це означає знищення іншого».

«Ситуацію необхідно подолати», - додав ієрарх. Кардинал Каньїзарес виступив на захист ідентичності Європи, основами якої «були грецька філософія, римське право та християнська віра». Європейська ідентичність «невіддільна від гідності людської особистості як основи всього порядку і того, що стосується культури, яка характерна нам», - сказав він.

«Без людської особи жодне суспільство не має майбутнього, без гідності людської особистості немає порядку, який мав би майбутнє» - додав кардинал. Тим не менше, він «повний надії» на майбутнє, і закликає до «оновленого навернення до Ісуса Христа, починаючи від членів Церкви , яке відкриє велике майбутнє для Європи».

Джерело:
КРЕДО

09.08.2011р. Б. / УГКЦ – єдиний гарант виживання української нації

Французький письменник Моріс Дрюон, автор відомого циклу історичних романів «Прокляті королі», вважав революцію не історично зумовленим процесом, а своєрідним припадком, кривавим зносом з шляху еволюційного історичного розвитку. І в тому мав рацію. Революція – це загострення симптомів суспільної хвороби, яка називається «несправедливість». Саме несправедливість, відсутність нормального розвитку суспільства і породжує революції. Революція часто є вимушеною атавістичною реакцією суспільства на речі, які загрожують самому його існуванню.

Українське суспільство тяжко хворе. І тому стан перманентної революції у ньому присутній ось уже 20 років з моменту проголошення новітньої української незалежності. І усі ці 20 років не було жодної серйозної спроби лікувати цю хворобу. Старе українське: «А, якось буде», щоразу робить медвежу послугу і «еліті», яка повністю відділилася від народу, і самому народові. Хворобу часто плутають зі симптомами і стараються якось пригасити їхню гостроту. Арешт пані Юлії Тимошенко і сам суд над нею – це не хвороба, це – симптом.

Пророк Осія в тяжкий для ізраїльського народу час писав: «Народ мій гине, бо знання не має» (Ос. 4, 6). А це є проблемою і нашого народу. Бо, як влучно зауважив Папа Бенедикт ХVІ, коли нема ортодоксії, то нема й ортопраксії. Тобто відсутність потрібних знань породжує неправильні, помилкові дії. Комунізм за собою залишив повну і непроглядну темінь у гуманітарній галузі: історія, соціологія, політологія, філософія, теологія та інші гуманітарні дисципліни в комуністичному суспільстві практично не існували. Народу постійно вливали у голови тяжку бурду, густо замішану на большевицькому мракобіссі. І, як наслідок цього, маємо не народ, а населення, яке не має жодних орієнтирів. Що більше, бурхливі 80-90-ті роки ХХ століття спричинилися до того, що якісь уривки знань стали доступні широкому загалу, який до цього перебував у суцільній темряві відносно багатьох гуманітарних питань. Це і створило в нас багатьох мудрагелів, які, насправді не маючи ні в чому поняття, переконані, що вони добре розуміються в історії, політиці, релігії, економіці, міжнародному праві. Кожен вважає себе універсальним спеціалістом, хоча посередність і поверховість знань таких «спеціалістів» просто вражає. І на основі таких, з дозволу сказати «знань», наші народні «спеціалісти» діють. А щоб абсурдність ситуації була ще більшою, народ з точністю обирає собі подібних на керівні посади.

Тому наше суспільство, позбавлене елементарних знань, з радістю вірить і наймаразматичнішим заявам політиків і найнеможливішим обіцянкам. А потім розчаровується. Додати до цього візантійське сакралізування усякої влади і отримуємо те, що маємо зараз, або, як полюбляє казати перший Президент новітньої України п. Леонід Кравчук: «Маємо те, що маємо».

Як ніколи нашому суспільству потрібна просвіта. Бо постійна криза українського суспільства перш за все має релігійно-гуманітарних характер. Людина, позбавлена знання про Бога, позбавлена своєї історичної пам’яті, елементарного розуміння механізмів функціонування довколишнього світу і самого суспільства, не може вивести інших з кризи, бо не здатна вийти з кризи сама.

Державна система освіти, збудована на старих комуністичних принципах з домішками найотрутніших плодів західного лібералізму і нігілізму, позбавлена чіткого національного самоусвідомлення, перетворилася на інструмент дебілізації молодого покоління. Очікувати від державної освіти позитивних плодів так само результативно, як очікувати від сови, що вона заспіває, як соловей. А наш народ в цілому має дуже низьку здатність до самоорганізації. Тому увесь тягар народної просвіти падає на плечі Церкви. А єдиною Церквою в Україні, яка має позитивний досвід такої діяльності, є УГКЦ. Тому саме на цю Церкву фактично і падає відповідальність за долю українського народу.

Стан католицької просвіти в Україні, попри існування католицьких освітніх установ, насправді є плачевним. Слід віддати УГКЦ належне. Дуже багато зроблено у цій царині. І греко-католики вигідно відрізняються від решти українського народу низькою кількістю розлучень, абортів, п’янства, наркоманії та інших негативних суспільних явищ. Але цього не достатньо. Потрібна всестороння просвіта. Потрібна всеоохоплюча катехизація, історична просвіта, літературна просвіта, національна просвіта. Український народ, де-факто позбавлений своєї держави, зараз може надіятися хіба що на єдину інституцію, яка протягом століть показала свою здатність до його оборони, а це – Українська Греко-Католицька Церква. І зараз саме від УГКЦ залежить чи виживе український народ, чи ні.

о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело:
Мандрівники Христа Царя

"...Український народ, де-факто позбавлений своєї держави, зараз може надіятися хіба що на... ...Українську Греко-Католицьку Церкву..."

Можна було б і погодитися з цим твердженням о. Ореста, але оскільки Церква, як будь-яка суспільна інституція складається з одиниць, тобто з конкретних осіб, зокрема тих, хто провадить Нею, має негативні тенденції колабораціонізму й пристосуванства, то - "...не може вивести інших з кризи, бо не здатна вийти з кризи сама...". Оте, совкове: - "Якось воно буде!", на превеликий жаль, має місце й у Церкві.

І це не голослівна критика, бо якщо уважно проаналізувати останні події з життя Церкви, то виявимо небезпечну кризу харизматичних ієрархів (і то на найвищому рівні), які спроможні запалювати в людях духа боротьби, віри й любові.

Це вже не та інституція, яка надихала, запалювала й провадила український народ до боротьби за Христові цінності і до самооборони нації від духовного й фізичного винищення її ворогами в минулих сторіччях. Це якісно, навіть не та Церква, Церква - мучениця, яка двадцять років тому вийшла з підпілля. Господь і час забрав тих церковних ієрархів, які могли не лише служити Божественну Літургію у польових умовах, але й провадити цим, знедоленим, московсько-більшовицьким лихоліттям, народом, до духовного і національного воскресіння, відродження й преображення.

Ієрархію нашої Церкви полонили кон'юктурники та пристосуванці, які, сповідуючи у своєму житті еволюційний шлях розвитку Церкви та нашого хворого душею і розумом суспільства, намагаються затушити тих вірних, хто горить і здатний запалити інших.

І, як наслідок, немає нині в української нації жодної надії й на Церкву, яка відкидаючи революційний шлях боротьби, прирікає її до асиміляції та духовного виродження, яке загрожує самому її існуванню на нашій, Богом нам даній, не своїй, землі.

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

Бенедикт ХVІ : Щоб піднятись, людині необхідно вхопитись за руку Христа

e-mail від Відправити Натисніть Ctrl+D щоб додати в закладки

 

Триває літній відпочинок Папи Бенедикта ХVІ у папській резиденції у Кастель Ґандольфо, неподалік від Риму. 7 серпня під час загальної аудієнції Папа поділився роздумами над біблійним уривком, який читався цього дня на Месі, помолився з вірними та уділив їм своє апостольське благословення. 

 

Коментуючи уривок з Нового Завіту, Папа зазначив, що Ісус Христос, віддаляючись на гору, щоб помолитись, виявляє свою глибоку близькість з Небесним Отцем та необхідність порозмовляти з Ним на самоті. За словами Папи, це віддалення Спасителя від світу не означає, що Ісус не цікавиться людьми, що залишає апостолів на самоті. Зовсім навпаки, Господь каже учням увійти до човна та переплисти на інший берег, щоб згодом вони знову могли там зустрітись.

І тут, під час подорожі апостолів морем, знялась буря і води почали заливати човен. На допомогу наляканим апостолам вийшов Ісус, йдучи по поверхні води. Учні не впізнали свого Учителя, думаючи, що бачать привида. «Заспокойтесь, – це Я, не страхайтеся!» – промовив Ісус до апостолів, повелівши Петрові підійти до Нього також по воді. Папа зазначив, що море у цьому євангельському уривку символізує теперішнє життя та нестабільність видимого світу, буря вказує на різного роду труднощі, які зустрічає людина на своєму шляху, човен, натомість, – це символ Церкви, побудованої на Ісусі та керованої апостолами. На думку Папи, Христос бажає навчити Своїх учнів мужньо переносити усі життєві труднощі, ввіряючись Богові.

А повертаючись до події з апостолом Петром, який вийшов із човна на зустріч Ісусові, однак, через свою малу віру почав потопати, Святіший Отець пригадав слова святого Августина, який наголошував, що Ісус схилився до потопаючого апостола і подав йому руку. Святий Августин бажав підкреслити, що власними силами людина не може піднятись, їй необхідно вхопитись за руку Спасителя, Який до неї схиляється. Петро не йшов по воді власними силами, а завдяки Божій ласці, а коли, з причини страху, перестав вдивлятись в Ісуса, почав потопати. 

За матеріалами: Радіо Ватикан

07.08.2011р. Б. / На 70-річчі розстрілу польської інтелігенції в Чорному лісі (фото)

В Івано-Франківській області між селами Рибне і Павлівка Тисменицького району у Чорному лісі вшанували пам’ять польських інтелігентів, розстріляних фашистами.

Як передає кореспондент УНІАН, у заходах з вшанування пам’яті взяли участь керівники Івано-Франківської облдержадміністрації, міськвиконкому, в.о консула Генерального консульства Польщі у Львові Анджей ДРОЗД, генеральний секретар Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Польщі Анджей КУНЕРТУ, голова польського Товариства культури «Пшиязнь» Луція КУБІЦЬКА, представники і родини загиблих з польських міст Ополє, Кошалін, Варшава, Краків, гості Львівської, Чернівецької областей, Великої Британії, представники духовенства та місцевої громади - всього близько тисячі осіб.

Про місце розстріляних 6 серпня 1941 року 700 представників польської інтелігенції свідчить вказівник: «1939-1945 Вшануй місце, освячене кров’ю мешканців Станіславова і околиць, замордованих гітлерівцями в 1941 році».

Голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк і генеральний секретар Ради охорони пам`яті боротьби і мучеництва Польщі Анджей Кунерту перерізають стрічку під час відкриття пам`ятника

Пам`ятний хрест на території меморіалу загиблим польським інтелігентам, розстріляним фашистами в 1941 р., між селами Рибне і ПавлівкаПам`ятний хрест на території меморіалу загиблим польським інтелігентам, розстріляним фашистами в 1941 р., між селами Рибне і Павлівка

Пам`ятний хрест на території меморіалу загиблим польським інтелігентам, розстріляним фашистами в 1941 р., між селами Рибне і Павлівка

Братські могили на території меморіалу загиблим польським інтелігентам, розстріляним фашистами в 1941 р., між селами Рибне і Павлівка

У лісі впорядковано 17 братських могил. В центрі меморіалу встановлено пам’ятник загиблим – Великий мармуровий Хрест, на якому зображено герб Польщі і польською та українською мовами написано «Пам’яті представників польської інтелігенції зі Станіславова та околиць, закатованих гітлерівцями у серпні 1941 року. Рада охорони пам’яті боротьби і мучеництва, Польське товариство культури «Пшиязнь» Родини 2011».

Вшанування 70-ї річниці пам’яті закатованої польської інтелігенції в Чорному лісі розпочалося службою Божою в Костелі Христа Царя в Івано-Франківську, де священики відслужили молитву за душі закатованих гітлерівцями жертв в Чорному лісі. Потім біля пам’ятника розстріляним відбулося освячення і покладання квітів і вінків представниками духовенства різних конфесій, влади Польщі та України. Пізніше пройшов віче-реквієм, на якому наголошувалося на недопущенні цих трагічних подій у майбутньому.

Після цього всі учасники перейшли в інше місце, де священики під керівництвом владики УГКЦ Софрона МУДРОГО освятили збудовану церкву-каплицю верховних апостолів Петра і Павла. А на завершення поклали квіти до обеліска, де поховані розстріляні німцями у 1941 році жиди.

Фото Тараса Кашуби
Джерела:
УНІАН