08.08.2014р. Б. / Папа: сім’я — це осередок любові

Сім'я – це «осередок любові», в якому нікого не відкидають. Про це написав Папа Франциск у посланні до учасників Латиноамериканського конгресу сімейного душпастирства, організованого Радою єпископських конференцій Латинської Америки. Конференція проходить в Панамі з 4 по 9 серпня на тему: «Сім'я і соціальний розвиток в ім'я повноти життя і місіонерської єдності».

 

На початку свого послання Святіший Отець дає визначення сім'ї: це «осередок любові», в якому панує «закон поваги і єдності»; вона здатна витримати «маніпуляції» світу цього. Сім'я дозволяє людині подолати «хибне протистояння між особистістю та суспільством»; в ній «ніхто нікого не відкидає», і всі — включаючи дітей і старих — вітаються. Саме в родині народжуються «культура зустрічі та діалогу, солідарність і відкритість до трансцендентного». 

Святіший Отець підкреслює дві важливі характеристики сім’ї: стабільність і плідність. Перший аспект походить від любові, вірної до самої смерті, і він формує «основну матерію людського суспільства», вносячи в нього «згуртованість і міцність». Що стосується плідності, відзначає Папа Франциск, то це означає народження не тільки нового життя, а й «нового світу», завдяки розширенню «горизонту буття». Незважаючи на «відчай і невдачі», «спільне життя, засноване на повазі та довірі, можливе», тому що сім'я, «на відміну від матеріалістичного світогляду", "не зводить людину до безплідного утилітаризму», але веде його по дорогах життя, супроводжуючи «найглибшим людським бажанням». 

Сім'я, пише Папа Франциск, є «предметом і дійовою особою євангелізації». Вона – «основний досвід», який дозволяє людині рости в «відкритості до Бога Отця»; це місце, де «віра змішується з материнським молоком». У цьому контексті «сімейна любов облагороджує» кожна людська дія, надає їй «додаткову цінність». 

На закінчення послання Святіший Отець нагадує про три ключових слова, які потрібно завжди зберігати в родині: пробач, дякую і будь ласка. Папа Франциск молиться Пресвятої Діві Марії Гваделупської, щоб кожна сім'я стала джерелом «життя, гармонії і віри». 

Папське послання було зачитано на відкритті Конгресу аргентинським єпископом Раулем Мартіном, головою Департаменту у справах сім'ї, захисту життя і молоді при Раді єпископських конференцій Латинської Америки (Селам). 

За матеріалами: Радио Ватикана 

Джерело:   КРЕДО 

07.08.2014р. Б. / «Нам Україну збережи святу», — нічне чування у Браїлові (+FOTO)

Молитві за Україну була присвячена XII дієцезіяльна ніч чування у Браїлівському санктуарії Ісуса Назарянського.

 

Вже дванадцять років поспіль у брайлівській святині, що на Вінниччині, 6-7 серпня відбувається чування перед чудотворною статуєю Ісуса Назарянського. Щоразу на молитву прибувають католики з усієї України. Усю ніч у храмі тривають молитви, конференції, адорація, а вночі вулицями містечка відбувається процесія зі свічками. 

Традиційно чування закінчується молебнем на честь святого Каєтана та обрядом помазання очей. 

Цього року до Браїлова прибуло близько тисячі осіб, які ледве поміщалися у храмі. Незважаючи на складну ситуацію в країні, до Ісуса Назарянського приїхали з різних українських міст та сіл: і з Вінниці, і з Києва, і Харкова, і з Херсона. Найбільше учасників прибуло з с. Мурафа, що на Вінниччині. А молодь зі Жмеринки, що за 12 кілометрів від Браїлова, прийшла до санктуарію пішим паломництвом, з прапорами та піснями. 

«Українська Голгофа» — такою була провідна тема цьогорічного нічного чування. 

«Цю ніч ми присвячуємо за Україну, — сказав під час проповіді організатор зустрічі о. Павло Каліновський. Відправляючи Месу у свято Преображення Господнього, священик пригадав, що після гори Тавор, на якій відбулося Преображення, на Ісуса чекала Голгофа. За словами о. Павла, Україна нині переживає Преображення, а також свою Голгофу: «Відбуваються зміни у суспільстві, у душах людей. Наш народ пробуджується. Ми починаємо усвідомлювати свою приналежність до народу. Дякуємо Господу за цю землю. Наше пробудження дуже болюче та криваве. Але воно є. Молімося, щоб преобразилася наша Україна, щоб слава Божа засяяла у нашому народі.»

Кожен учасник зустрічі отримав свячену сіль та воду, свічку та образок Ісуса Назарянського

Чування у Браїлові особливе тим, що тут збирається вся Церква, без будь-якого поділу на вікові чи інші групи. Вірні різного віку, достатку та характеру спільно моляться і традиційними молитвами Розарію чи Коронки до Божого Милосердя, й харизматичною Молитвою прослави, разом адорують перед Пресвятими Дарами та беруть участь у євангелізаційній нічній ході. Тут є діти, молодь, дорослі та літні особи. Представники різних парафій, рухів та спільнот. 

Юзя Слободян та Міля Павлюк з с. Тинна Хмельницької області беруть участь у чуванні щороку. Жінки розповідають, що чування переживається легко та радісно і зовсім не хочеться спати. «То хіба ж нам по десять літ, щоб засинати на молитві?», — каже пані Міля. 

Студент Богдан Кузьменко з Гнівання вже вдруге бере участь у чуванні. Як розповів юнак CREDO, йому тут подобається особлива атмосфера. Крім того, це місце, щоб зустрітися із друзями з інших парафій. 

Аліна Уманець з Копіївки каже, що найбільше під час чування її захоплює нічна процесія: «Коли стемніє, ми виходимо з лампадками і йдемо нічними вулицями, співаємо пісні. Це дуже надихає», — ділиться дівчина. 

Традиційна нічна хода цього року теж була іншою. Це була не Хресна дорога, як завжди, а Євхаристійна процесія з Пресвятими Дарами. «Ісус пройде вулицями Браїлова», — прокоментував процесію о. Павло Каліновський. Цікаво, що Пресвяті Дари несли не священики, а чоловіки-миряни.

Довідка CREDO

Згадки про культ Ісуса Назарянського сягають приблизно XVIII століття, часу, коли був побудований храм.

 

Статуя Ісуса Назярянського у вівтарі зображує Христа в терновій короні з сумним обличчям та складеними руками на грудях. 

Існує кілька версій щодо того як потрапила статуя Христа до Браїлова. Одна з них розповідає, що статую привезли монахи тринітари, які служили у храмі. Вона була зроблена з цитрусового дерева, обличчя Христа було смугляве, очі – чорні, на шиї висів скапулярій Святої Трійці, Ісус був одягнений в білу альбу і червоний плащ. Вірні шанували статую Ісуса, за посередництвом якої Бог робив багато чудес. На свята і урочистості Ісуса вдягали в орнат, який потім частинками роздавали паломникам. 

Після придушення польського повстання 1830-1832рр. царський уряд скасував багато католицьких сакральних споруд, серед них був і монастир отців тринітарів. В 1837р. монастир з святинею передали православним монахиням. Парафія ж позбавлена костелу збиралися на цвинтарі у каплиці, збудованій в 1818р. Лише в 1850р. вірні отримали дозвіл на будівництво нового храму. Хоч влада чинила різні перешкоди в будові та, за сприянням великого композитора П.І.Чайковського, храм було закінчено 1879р. 

На той час настоятелем у Браїлові був о. Шедловський. 29 червня 1911р.єпископ Л. Жерновецький освятив храм під покровом Святої Трійці. 

Цей храм, як багато святинь нашої держави, закривали два рази: в 30-х і 60-х рр. В 60-х роках з церкви зробили склад соко-морсового заводу, а на другому поверсі – клуб. Але завдяки щирим молитвам, наполегливості та відвазі парафіян в 90-х р. храм віддали вірним. З 1991р. настоятелем Браїлівської парафії був призначений о. Франциск Щербатий. 

Коли закривали храм, чудотворну статую вивезли. Сьогодні в санктуарії знаходиться копія, освячена єпископом Яном Ольшанським у 1999р.

Джерело:  КРЕДО

07.08.2014р. Б. / Чому лукавий так псує нашу сексуальність?

Щось неймовірне є в тому, як проявляється інтимний зв’язок жінки і чоловіка, у своєрідному діалозі жестів, слів і ваблення. Все те, що зовнішнє і словесне, має провадити до вираження того, що найважливіше і найсильніше: любові.

 

Чоловік приходить зі своєю силою до жінки, а та його запрошує, приваблює, заграє. І щоби проявилася справжня любов, у них обох повинна бути безкорисливість. Тільки виконуючи цю умову, пристрасть — неймовірна сила — стає безпечною, хоч і надалі дикою. 

Він дає їй життя, вона його приймає, і так має бути в кожному аспекті їхнього життя, за умови, що вони хотітимуть за це боротися. 

Коли чоловік відмовляє жінці в уділенні їй себе, він позбавляє її життя, яке може дати тільки він. Цим уділенням є слова, жести, інтимність і щоденна боротьба. 

Уділення себе і ставання єдністю можна зрозуміти тільки тоді, коли про значення цього ми будемо запитувати Бога, у Його Церкві. 

Стосунки чоловіка й жінки, подружжя, єдність та інтимність мають ставати образом стосунків Бога і людини. 

Немає кращого вираження і здійснення даних нам Богом прагнень: боротьби, краси, інтимності й любові, — ніж подружжя. Подружжя це привілей і захист, але не для кожного. Ніхто у світі не має можливості більш інтимного пізнання одне одного, ніж чоловік і дружина. Це запрошення до пізнання найінтимнішого «я». Вже не тільки смаків, звичок, але чогось глибокого, чогось, що існує тільки для цього чоловіка і для цієї жінки. 

Єдність чоловіка й жінки у Новому Завіті є образом єдності Бога і Церкви, а отже — кожного з нас. Образом Бога є людина: чоловік і жінка, не кожне з них осібно, але саме як єдність. 

Бог прагне мати з нами таку єдність, неподільну, комплементарну, інтимну і неповторну. 

Те, до чого ми здатні як люди, гарне саме по собі (може таким бути), але воно також є натяком на щось більше. Тому секс ніколи не є і не буде сам по собі метою зближення. Або він становить мову взаємного пізнавання, або він є образом найбільшої інтимності Бога і людини.

Саме тому злий так сильно нападає на нашу сексуальність. Аби порушити єдність людини з Богом. Тілесне єднання не є поганим, воно не принизливе і не гидке саме в собі, але сатана сильно б’є в людську тілесність, бо немає нічого більш вразливого в нашому житті. 

Гжегож Крамер SJ, deon.pl

Джерело:    КРЕДО

06.08.2014р. Б. / Апостольський Нунцій закликає молитись за Україну

«На мою думку, сьогодні присутність християн в Україні є дуже важливою не лише для країн, що входили до складу колишнього Радянського Союзу, а й для Європи в цілому», – зазначив Апостольський Нунцій в Україні, архиєпископ Томас Ґалліксон в ефірі Радіо Ватикану. Архиєпископ відзначив дві речі, що притаманні християнам в Україні: почуття присутності Бога в житті конкретної людини та спрямування на християнство.

 

Протистояння на сході України досі тривають, і християни також працюють над тим, щоб втілювати у життя радикальні зміни, що стали можливими після протестів у Києві в листопаді 2013 року. У своєму інтерв’ю архиєпископ Ґалліксон поділився своїми думками з приводу того, як українські християни можуть допомогти в умовах сьогоднішньої кризи в країні. 

Архиєпископ вважає, що останні події принесли «жахливу дестабілізацію» для християн узагалі, а особливо для вірних Православної Церкви. «Річ у тому, що православні в Україні та Росії, як і в інших слов’янських країнах, намагаються в той чи інший спосіб ідентифікуватись з представниками державної влади. Проте в умовах правління режиму Януковича православні християни опинились в ситуації, коли вони не могли, перебуваючи у згоді з власним сумлінням, продовжувати таку співпрацю та підтримувати чинну владу. Думаю, сьогодні вони перебувають на етапі пошуку нових можливостей співпраці та присутності у суспільстві Церкви як такої. Це щось нове для Православної Церкви в Україні, проте, слід зазначити чималий прогрес у цьому напрямку», – ділиться своїми думками Нунцій. 

«Незважаючи на питання про те, де був Бог під час усього цього, що, зрештою, є нормальним в таких обставинах, слід зазначити, що труднощі, боротьба та небезпека, які супроводжували українців протягом останнього періоду їхньої історії, зробили багато для розвитку та посилення особистої християнської відповідальності як серед католиків, так і серед українців взагалі», – підкреслює архиєпископ Ґалліксон. Нунцій називає ці події «каталізатором», що спонукає багатьох до більш свідомого християнського життя. 

Україна є домом для Української Греко-Католицької Церкви, найбільшої із Східних Католицьких Церков.  Лише в Україні проживає чотири мільйони греко-католиків. Невелика спільнота римо-католиків також присутня  тут. Нунцій стверджує: «Незважаючи на те, що католики залишаються меншістю у православній країні, вірні Римо-Католицької та Української Греко-Католицької Церкви використовують свої здібності та шукають нових можливостей служити українському народу». Архиєписком особливо пишається тим, що така невелика кількість католиків виконують справді чимало завдань. 

Апостольський Нунцій, однак, боїться, що в умовах дестабілізації, присутність Римо-Католицької Церкви в Україні перебуває під загрозою зникнення. Українській Греко-Католицькій Церкві також загрожують переслідування з боку Росії, а також з боку тих, які все ще не прийняли дійсності цієї прекрасної  Церкви, якою справді можна пишатись. Архиєпископ просив про молитву за народ України, щоб держава могла уникнути подальшої дестабілізації. «Нехай Господь в своєму милосерді та доброті засяє над народом України та обдарує свободою та миром», – сказав архиєпископ Томас Ґалліксон. 

За матеріалами: Radio Vaticana
Переклад: с.Юлія Завадовська, СREDO 

Джерело:    КРЕДО 

05.08.2014р. Б. / У Крилосі висвятили нового єпископа (+video)

Господь є джерелом життя, перемоги і успіху. Тільки там, де є Бог, – панує добробут. Він є той, що дає хліб серед пустелі, життя серед смерті, надію серед відчаю. На цьому наголосив під час проповіді на Архиєрейській Божественній Літургії Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, 3 серпня  в с. Крилос, що на Івано-Франківщині.

 

Всеукраїнська патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос  за мир в Україні розпочалася 2 серпня. У проповіді Глава УГКЦ закликав молитися за мир і єдність України, «стаючи перед чудотворним образом Крилоської Матері Божої, благаючи життя для братів наших і сестер на Сході України, щоб не проливалася кров в країні, не гинули наші хлопці і не плакали наші жінки й матері, не сиротіли наші діти, не порожніли наші міста і села». 

Як зазначив Блаженніший Святослав, Божий український народ подорожує від рабства до свободи: «У цю мандрівку ми пустилися більше як 20 років тому, і, можливо,  ще існує багато перед нами труднощів. Проте Господь є поміж нами. Він є той, що животворить, і Його присутність – запорука нашої непереможності, нашої сили і надії». 

Під час  Літургії відбулася хіротонія Єпископа-помічника Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ Йосафата (Мощича). З цього приводу Глава Церкви сказав, що відбулася історична подія – «момент, коли Господь відкрив таїнственне внутрішнє життя нашої Церкви». За його словами, цього дня  єпископи зійшлися разом біля стіп Діви Марії, яка уприсутнена в образі Крилоської Богородиці, і над головою владики Йосафата було розгорнуте Святе Євангеліє, написане Святим Духом. «Сьогодні владика Йосафат поклав на Божий престол своє життя і через його служіння Господь буде животворити та кормити свою Церкву. Бо завданням єпископа є навчати і проповідувати Євангеліє, освячувати народ Святими Тайнами Церкви і скеровувати люд до Бога. Нехай Дух Святий через вас освячує людей, а ваше слово буде словом Доброї Новини, якою через вас Господь хоче потішити серця своїх людей», – сказав Блаженніший Святослав, звертаючись до новохіротонізованого єпископа. 

Наприкінці Верховний Архиєпископ УГКЦ побажав новому єпископу, щоб  Давній Галич став для нього особливим домом. Адже  історія не пам’ятає, коли востаннє тут відбувалися єпископські свячення. «Однак сьогодні це сталося. Це великий знак відродження, надії і  сили. Тож будьте ви тим знаком для своїх людей!» – побажав на завершення Блаженніший Святослав. 

За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:   КРЕДО 

04.08.2014р. Б. / Архиєпископ Бернацький: «Росія хоче, щоб ми жили, як вони»

31 липня 2014 р. у програмі «Архипастир відповідає» на Радіо Марія побував в прямому ефірі архиєпископ Броніслав Бернацький, глава Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ в Україні.

 

Ведучий програми Сергій Іваницький обговорив із владикою новини останнього тижня — в Україні загалом та Одесі зокрема. Архиєпископ же у своєму виступі, зокрема, сказав: 

— Ми живемо у складний, тривожний час. Маємо свою державу — Україну, маємо свободу релігії, є священики, храми відчинені. Але, з другого боку, існує небезпека втратити цю Україну. Втратити через агресію сусіда, який хоче, щоб Україна жила так, як вони. Але Україна обрала інший шлях, більш демократичний, більш гуманний. За цю демократію ми платимо життями. Але об’єднатися треба ще сильніше, ніж досі. Ми маємо ще більше молитися, щоб Господь Бог покерував і попровадив. Тому звертаюся до вас як пастир, не тільки Одесько-Сімферопольської дієцезії, а й до всіх католиків і до всіх вірних, кому небайдуже: молімося, щоб сонце перемоги засяяло над Україною, щоб більше пізнати і полюбити свій народ, і об’єднатися. Більше звернутися до Бога, бо надія тільки на Нього. 

Настрої на Сході «різні», обережно визначив владика. Але попри всю різність, зараз більше людей за Україну, і за єдину Україну. Побільшало проукраїнських настроїв у людей різного походження. Чим можуть, допомагають війську і біженцям, матеріально і молитвою. Трапляються і агресія, і провокації, але і єдності більшає — «особливо серед молоді, що мене дуже тішить», відзначив владика. 

Дієцезіальний день молоді цього року відбудеться у жовтні, сказав архиєпископ Броніслав. Таке перенесення не було заплановане з огляду на поточні події, організатори хочуть спробувати різні терміни Дня молоді, щоб визначити найбільш відповідний. А святкувань на Півдні і зараз вистачає: наприклад, найближче велике свято — 15 серпня, урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, в Одесі буде відпуст. 

З католиків південної дієцезії, сказав владика, є чимало таких, хто служить зараз в армії, є навіть ті, хто побував на фронті й повернувся на якийсь час додому. Не чути, щоб десь були «наші» похорони, як ось на Заході, де ховають загиблих віруючих. 

Відомо, що становища в напружених точках України нелегке й для священиків Католицької Церкви, зазначив ведучий. Так, після звільнення о. Віктора Вонсовича, до чого доклали надзвичайних зусиль єпископи Станіслав Широкорадюк і Ян Собіло, ординарій Луцької дієцезії Станіслав Широкорадюк навіть заборонив священикам їздити у гарячі точки. 

У відповідь архиєпископ Броніслав зазначив, що з початком проблемних часів із Криму виїхали певні українські священики, але місіонери польського походження всі залишилися на своїх парафіях, єпископ теж. Також дієцезія очікує на приїзд нових священиків, із Кам’янець-Подільської дієцезії, з числа нововисвячених. Двоє неопресвітерів зголосилися приїхати працювати в Криму, і єпископ Леон Дубравський погодився їх відпустити. Єпископ Яцек Пиль вільний у своїх пересуваннях (втім, залишається побоювання, що його можуть не впустити назад, як він виїде). Складнощі з оформленням документів випливають із того, що місцеві власті в Криму самі нічого не вирішують. Із кожним питанням вони звертаються до Москви, оскільки юридично становище залишається проблемним, як саме оформлювати документи — мало хто розуміє. Щодо провокацій у Севастополі, біля колишнього католицького храму, який так і залишається кінотеатром, то вони були і за довоєнних часів. 

Архиєпископ Бернацький відповідав на запитання слухачів у прямому ефірі, також і російським штучним язиком. 

Страх, сказав владика, треба перемагати вірою. І будуванням єдності, великої міцної України. 

Щодо духовного стану Одеси, то єпископ зазначив: звісно, дуже шкода, що доводиться проходити через такі тяжкі випробування; але видно, як це навертає душі до Бога, як люди активніше і свідоміше шукають Його. Зокрема, про зростання авторитету Церкви свідчили і запитання, ставлені слухачами до архиєпископа — чи не можна його владою заборонити проведення святкувань і парадів в Одесі у ці сумні для України часи. 

Також завдяки прямому ефіру владика Бернацький зміг поспілкуватися з деякими зі своїх давніх знайомих, парафіян із Мурафи на Вінниччині, де він народився, виріс і де сім років був настоятелем. 

Щодо молитви, якої Україна сьогодні дуже потребує, то архиєпископ Броніслав згадав роль і значення Розарію в часи радянських гонінь на Церкву. «Розарій урятував Церкву, — сказав він, — коли не було священиків і храми стояли зачинені. Отож зараз треба молитися, і що храмів вистачає і є куди прийти, то давайте цим користуватися. Якщо ми всі навернемося, то Бог нас урятує. Може, це випробування для нашого народу, який пережив і Голодомор, і репресії. Наш народ міцний, і сьогодні ми бачимо, що весь світ про нас говорить і стають нам на підтримку». 

Чи не забагато випробувань для України — дві світові війни, два голодомори, 70 років комунізму, Чорнобиль і решта? «Господь Ісус сказав: хто витриває до кінця — спасеться, — відповів владика. — А щодо страждань, то подивіться довкола: не тільки ми страждаємо! Скільки війн, бід, голод, епідемії… а де країни багаті — там свої переживання. Ми маємо це нести, переживати, але молитися і вистояти». 

За матеріалами: Радіо Марія

Джерело:   КРЕДО

04.08.2014р. Б. / Заспокоїти серце

Роздуми над Словом Божим на понеділок XVIIІ Звичайного тижня, рік ІІ

Мт 14, 22 – 36

Не раз ми роздумували уже над цим фрагментом, вбачаючи в образі бурі наші життєві випробовування, наші особисті «бурі». Але сьогодні, пишучи цей коментар, помітив ще одну бурю, яка потребує Божого втручання. Думаю, що ця «буря» приходить до багатьох людей на початку нового дня: Що мені робити? Ага, потрібно зустрітися з Н., потім швидко в банк, сплатити рахунки, а далі у супермаркет за покупками… Ойойой, забувся зателефонувати до батьків. Після обіду на курси англійської, потім на фітнес… Ну коли вже настане вечір?

 

Наше серце нераз виглядає, як розхвильоване море з гігантськими хвилями, які коливають, а краще сказати «кидають» нашим човном то в один бік, то в інший. Є тут місце і для Петра: Господи, якщо це Ти? Інколи справді приходить таке запитання в голову: Чи дійсно в усьому цьому є присутній Господь? Якщо так, то хай дасть мені силу ходити по хвилях. 

Спокій приходить однак тоді, коли не втрачаєш Господа з очей своїх, коли більше вдивляєшся в Нього, ніж у хвилі. 

Одна із молитовних християнських практик, а можна сказати навіть один із стилів життя християнина, отримав назву ісихазм від грецького хесихія – «внутрішній мир», «спокій», «тиша». Головною практикою ісихазму була і є «Ісусова молитва» – призивання Господнього Імені, щоб в серці, розхвильованому суєтою, настала глибока тиша. 

Джерело:   КРЕДО

03.08.2014р. Б. / Чим утамовуєш свою спрагу?…

Роздуми над Словом Божим на XVII звичайну неділю, рік А

Мт 14, 13-21

Того часу Ісус, почувши про смерть Йоана Хрестителя, відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст. Вийшовши, Ісус побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих. А як звечоріло, підійшли до Нього учні та й кажуть: «Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти». Ісус же відповів їм: «Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!» Та вони говорять Йому: «Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби». А Він сказав: «Принесіть їх Мені сюди». І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні – людям. І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків. А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. 

Чи ти коли-небудь у своєму житті переживав спражню спрагу? Не таку, коли хочеться  пити, а таку, коли зомліваєш без води.

 

 У моєму житті таке трапилося одиного разу. Опинившись серед поля у великому натовпі, вперше зрозуміла ціну звичайної, питної води. У той момент хотілося лише простої, негазованої води. 

Що таке спрага чи голод? Це стан, коли організм вчасно не отримує їжі або води. Але не просто будь-якої, а саме корисної та поживної. Про це й говорить пророк Ісая: «Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води …»,   «… Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не насичує?» 

У житті я теж можу шукати «щось», що могло б  заповнити внутрішню пустку, щось «смачненьке» замість «справжнього». Що ж робити? Рецепт знайдемо в пророка Ісаї:

Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити (Ісая 55:3)

Саме так і зробили ті, хто пішов за Ісусом в сьогоднішній Євангелії. Вони прийшли й слухали. 

І якщо звернемо увагу, то це не народ почав просити їжі, але саме учні порушили це питання: «…підійшли до нього його учні й кажуть: «Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи»». На що Ісус відповідає: «Не треба їм відходити (віддалятися): дайте ви їм їсти».

 

Щоразу, коли народ відходив від Бога і переставав слухати Його Слова, він впадав у рабство. Виявляється, слухання Божого Слова – це не просто їжа для душі, а саме та їжа, яка підтримує життя. 

Чим же годував Ісус? П’ятьма рибами. Як це можливо? Ісус наповнював їхні серця  СЛОВОМ, яке оживлює протягом цілого дня. 

Сьогодні неділя – День Господній. Можливо, Бог через це слово намагається тебе запросити провести більше часу біля «джерела» (Божого Слова),  й тоді зникне голод у глибині твого серця.  

Джерело:   КРЕДО