ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

суботу, 13 грудня 2014 р.

13.12.2014р. Б. / Голови катехитичних комісій із всієї України зустрілися на підсумковому засіданні 2014 року

11 грудня 2014 року відбулося заключне XVІ засідання Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ у 2014 році. Голови катехитичних комісій із всієї України зустрілися в приміщенні Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ.

Засідання розпочав о. Андрій Стадницький, голова Катехитичної комісії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, представляючи всім присутнім підсумки роботи в групах на з’їзді директорів катехитичних шкіл (21 жовтня 2014 року) та відгуки учасників семінару для новопризначених директорів катехитичних шкіл (18-20 листопада 2014 року).

Головам катехитичних комісій було представлено аудіокатехизу на тему святих таїнств, над якою впродовж цього року працювала Катехитична комісія КГВА УГКЦ.

На засіданні було обговорено підготовку до інтелектуальної гри брейн-ринг на тему «Вивчаємо митрополита Андрея (Шептицького)», яка буде проходити в єпархіях та екзархатах УГКЦ в Україні.

Усі присутні спільно обговорили перспективи діяльності катехитичних комісій та узгодили їх із загальним планом Катехитичної комісії КГВА УГКЦ на 2015 рік.

13.12.2014р. Б. / «Україна ще скаже своє слово в питаннях екуменізму і міжрелігійного діалогу»

Україна ще скаже своє слово в питаннях екуменізму і міжрелігійного діалогу, — Мирослав Маринович

У Львові 10 грудня відбувся Міжрелігійний круглий стіл, присвячений християнсько-ісламському діалогу та кримським татарам.

Захід організував Центр міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» за підтримки Львівської міської ради.
Про це CREDO повідомив керівник Центру «Лібертас» Тарас Дзюбанський.
 
Участь у заході взяли: митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк), голова комісії задля сприяння християнської єдності Донецького екзархату УГКЦ о. Тихон Кульбака, муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Шейх Саїд Ісмагілов, голова мусульманської кримсько-татарської релігійної спільноти «Їхсан» Ернест Абкелямов, віце-ректор Українського католицького університету у Львові Мирослав Маринович та завідувач відділом забезпечення діяльності Уповноваженого Президента у справах кримськотатарського народу Арсен Жумаділов. Модерував круглий стіл Тарас Дзюбанський, голова Центру «Лібертас».

Учасники обговорили питання як людям, які вірують та практикують свою релігію, бути свідками тих цінностей, які закладені у релігіях, яким чином комунікувати і знайомитися з традиціями одні одних та активно співпрацювати.
3
«Кримські татари є і будуть частиною України. Які б політичні ігри не продовжувалися на півострові та у світовій політиці, кримські татари та й українське суспільство загалом усвідомлює приналежність цього народу до України. Саме тому їхні проблеми – це наші спільні поблеми. Звичайно, що саме до влади належить компетенція в таких питаннях, як розробка дієвих соціальних програм насамперед з реєстрацією біженців та системою виплат пенсій і допомоги біженцям. Проте, у цьому всьому релігійні лідери та діячі, як з мусульманської, так і з християнської сторони мають і їхню роль. Це насамперед молитовне жертвування за переселенців, але і також інша допомога. Коли така співпраця буде відбуватися, то це буде найкращим виявом дієвого міжрелігійного діалогу», — вважає Тарас Дзюбанський, Керівник Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас». 

«Я переконаний, що Україна ще скаже своє слово і в питаннях міжхристиянського екуменізму і міжрелігійного діалогу також. Крім того, для нас дуже важливим є питання взаємопізнання, задля уникнення конфліктів. Ми повинні бути готовими до того, що різниця у поведінці не є проявом недоброзичливості чи нетолерантності. Мудрість полягає не в тому, щоб зробити наше життя безконфліктним, а те, яким чином ми реагуємо на природнє неспівпадіння наших форм поведінки», — сказав під час зустрічі Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького. 

Захід проведено у рамках святкування 50-ліття «NostraAetate» — декларації ІІ Ватиканського собору про ставлення Церкви до нехристиянських релігій. 

Круглий стіл завершився молитвою-резолюцією, яку зачитали учасники: «Єдиний і Всемогутній Боже, Творче усього, що існує! Ти даєш нам мудрість пізнавати Твої дороги та силу поборювати бар’єри ненависті, зневаги і злоби. Ми дякуємо Тобі за дар нашого життя та за можливість вести діалог і шукати порозуміння одні з одними. Обдаруй нас потрібними ласками, щоб ми, як люди віруючі та релігійні, були свідками поваги, братерської любові, підтримки та милосердя одні для одних. Для наших політичних і релігійних лідерів просимо доброї волі та поваги. Нехай вони будуть розсудливі та мудрі у їхніх рішеннях. Просимо миру для нас, для нашого народу,  для нашої України і для всього світу».

Нагадаємо, глибоку та живу єдність між представниками релігій в Україні відзначив представник Папи Франциска, який прибув до України, щоб відзначити 25-річчя виходу з підпілля УГКЦ, кардинал Крістоф Шенборн. «Це те, чого я в житті майже не бачив», — сказав кардинал Крістоф Шенборн під час молитовного чування у Києві. «Те, чим живе Україна сьогодні, має стати взірцем для інших країн світу», — вважає представник Святішого Отця. 


Джерело:   КРЕДО

13.12.2014р. Б. / Коли хочеться чужого

стріт арт МТО
«Не пожадатимеш… чого-небудь, що належало б ближньому твоєму». Ми всі знаємо, що гріх вводить нас у певну «спіраль» наслідків. Таким чином, обман, наприклад, може нас вкидати в обійми наступних провин, метою яких буде приховати зло й не дати відкрити правду. Гріх обмови породжує ненависть стосовно особи (або інституції), яку обмовляють. Отож бачимо: на одному гріху людина вже не може зупинитися.
 
Гріх має свої наслідки як у психологічній сфері, так і в духовній. Деякі з них ми помічаємо відразу (наприклад, у разі крадіжки, обману, знеславлення), натомість інші – пізніше. Але це не означає, що вони не впливають на наше життя. 

Пожадання як наслідок гріха
 
Пожадання може бути не лише причиною, а й наслідком «вдало скоєного» гріха. Воно приходить як своєрідна патологія волі після «втіхи» від безкарності. Я бачив людей, які не можуть зупинитися перед прагненням щось украсти (тут не йдеться про клептоманію, що кваліфікується як хвороба. – Прим. «КВ»). Багато хто не може стриматися від того, щоби не обманювати. Сексуальна вседозволеність теж породжує прагнення користатися кожною нагодою. Так людина може дійти до життєвого дна: гріховні залежності ранять психіку, і клубок проблем стає дедалі більш заплутаним. Щоби дати цьому раду, буває потрібна допомога відповідних фахівців, а не лише священика. 

Було би простіше, якби ми, провинившись, вчасно «вмикали» силу волі, ставали чесними та уважними до себе. Тоді конкретні – скоєні нами – гріхи дозволяли би нам побачити свої конкретні проблеми. Натомість безвольну людину гріх тільки вводить у світ темряви, де вже й не знаєш, як поводитися. 

Чому так і що робити?
 
Гріховні прагнення можна вчасно простежити, помітивши в собі якийсь емоційний брак. Приміром, багатьох із нас батьки не змогли виховати як психічно, так і фізично або/і духовно зрілих осіб. Через брак хоча би таких елементарних життєвих факторів, як прийняття і любов, дитина може жити в емоційному голоді. На початку він обмежується прагненням любові, але згодом людина починає жадати всього, що лиш здається захопливим. Так емоційна порожнеча стає причиною безмежного прагнення всього довкола. 

І все ж позбутися пожадань, які є наслідками не лише нашої природи, а й також особистого (чи навіть чийогось) колишнього безвідповідального життя, – наше життєве завдання. Перекладати відповідальність на когось тут не виходить, адже її все одно несе сама особа, яка чинить гріх. Вона сама страждає від його наслідків, паралельно додаючи страждань ближнім. 

Піст, молитва і… щастя?
 
Будь-яку людську деформацію найкраще лікує навернення – переміна мислення, яка здатна поступово зцілити волю. Пригадаймо: Ісус, зцілюючи хворих, наказував їм іти й більше не грішити. Душа людини також може дістати зцілення внаслідок щирого і глибокого покаяння. 

Вистояти в моральних цінностях допомагають таїнства Церкви: повноцінне християнське життя – найкращі ліки і захист від напастей злого духа. На шляху зцілення людина може також потребувати сильної заступницької молитви зрілих християн. Саме молитовне втручання в ситуацію братів і сестер у вірі може допомогти покласти край навіть сильним невпорядкованим прагненням. 

Тут варто згадати й про цінність посту. Так, через гріх диявол впливає на ціле життя людини й тим самим прагне втягнути нас у світ зла. Однак Бог набагато сильніше впливає на людину, яка шукає приємності, через піст, указуючи, що насправді ми – вищі створіння й можемо панувати над своїм тілом. 

Тіло підпорядковується нам самим, створеним на Божий образ і подобу, а не лише нашим скороминущим прагненням і диявольським спокусам. Коли ми обмежуємо себе у якійсь одній сфері, можемо краще дати раду собі в іншій. Особисто я помічаю, що піст або навіть певне добровільне обмеження дає змогу побачити правду: по суті, для гармонійного життя нам треба набагато менше, ніж хочеться. 

Це шлях до відкриття: Господь сам спроможний дати нам усе необхідне. Адже Десять заповідей варто розуміти не лише як накази, а і як обітниці: не пожадатимемо, якщо ми будемо шукати у своєму житті присутності Бога. Бо найбільше Його прагнення – це моє і твоє щастя. Але не хвилинне, а вічне.
 
о. Юстин МІЩЕНКО  OSPPE
«Католицький Вісник», № 22/ 2014
Фото: streetartnews.net

Джерело:   КРЕДО

пʼятницю, 12 грудня 2014 р.

12.12.2014р. Б. / Владика Богдан (Дзюрах): «Відповідь на всі наші «чому?» є в розп'ятому і воскреслому Ісусі Христі»

«Людині не завжди дано зрозуміти таємниці Божі. Однак, ми можемо навчитися від Богородиці правильної постави на те, що ми в нашому житті не розуміємо, а саме – зберігати Боже слово у своєму серці, носити його у собі, аж доки воно не об’явить свій сенс у світлі таїнства Христа» – так звернувся до працівників Патріаршої курії УГКЦ владика Богдан (Дзюрах), Адміністратор Патріяршої курії під час проповіді в Патріяршому соборі Воскресіння Христового в четвер, 11 грудня, коментуючи Євангеліє від Луки 18, 31-34.

Проповідник зауважив, що вже малі діти скеровують свій допитливий погляд до навколишнього світу, а згодом, навчившись говорити, буквально «засипають» батьків потоком своїх «чому?». Дорослі теж носять в своєму серці тисячі «чому?», на які не завжди знаходять легкі і задовольняючі відповіді. А зокрема, на думку єпископа, кожна людина рано чи пізно починає шукати відповіді на запитання: «Чому я маю помирати?», «Чому існує смерть?», а ще – «Чому страждають невинні, праведні?».

На думку владики Богдана, справжній сенс того, що ми не раз не розуміємо у нашому житті, чи у житті наших ближніх, можна відкрити лише у світлі Божого Слова, того Слова, яке вийшло з уст Христа Ісуса, і яке, за прикладом Богородиці, треба вчитися «носити у своєму серці», роздумуючи над ним і молячись ним. А ще більше – завдяки спогляданню життя Ісуса Христа, який є Воплоченим Словом Божим. «У людському житті Сина Божого людина віднаходить відповіді на усі найсуттєвіші запитання, які нуртують в її розумі і бентежать її серце» - ствердив владика.

При цьому він проілюстрував свої слова недавно пережитим: «Учора я з кількома особами був на Майдані незалежності, у тому місці, де загинула найбільша кількість героїв Небесної сотні. Люди, які приходять на це святе місце, скроплене невинною кров’ю наших героїв, дивлячись в очі цих молодих, повних життєвих сил і надій людей, мабуть не рідко питають себе в глибині душі: «Чому вони мали помирати?». А відповідь є дуже близько, - зауважив владика, - вистачить піднести голову понад фотографії героїв, щоб побачити дерев’яний хрест з ликом Розп’ятого Спасителя, що його відразу після трагічних лютневих подій вирізьбив невідомий майстер. У Розп’ятому Христі знаходимо відповідь, Він своїми невинними стражданнями і своїм славним Воскресінням вказує, що страждання, які людина приймає з любови, стають дорогою до повноти життя, до Воскресіння в Бозі. Христос Розп’ятий і Воскреслий є відповіддю на болючі питання нашого сьогодення: чому наш народ, бажаючи жити кращим, більш справедливим і гідним людини життям, мусить переносити такі випробування і страждання? На переконання Секретаря Синоду, саме з Хреста Господнього спливають на наш народ сила і благодать, якою Господь прагне перемінювати наші серця і усе суспільство.

Тому на закінчення своєї проповіді владика Богдан закликав зібраних у Патріяршому соборі працівників курії молитися за кожну людину, котра сьогодні в Україні несе свій хрест, - за родини загиблих на Сході України і на Майданах, за поранених, за біженців і вимушено переселених, за полонених і тих, хто проживає в районах, охоплених війною. Окремо проповідник запросив молитися за важко хворих співпрацівників курії та за потребуючих молитви рідних і близьких. «Нехай Господь їм і усім нам дарує свою мудрість і свою силу, вміти переживати різного роду випробування із Христом і у Христі, щоб таким чином ці випробування ставали для кожного із нас дорогою до повноти життя у Господі, дорогою до Воскресіння» - завершив він.

12.12.2014р. Б. / У Києві відбудеться круглий стіл на тему «Міжконфесійний діалог: 50 років після Декрету про Екуменізм»

17 грудня у Києві в прес-центрі «Укрінформу», вул. Хмельницького 8/16, з 13:30 по 15:00 відбудеться круглий стіл на тему «Міжконфесійний діалог: 50 років після Декрету про Екуменізм». Співорганізаторами заходу виступають "Комісія УГКЦ сприяння єдності християн" та "Українська Асоціацієя Релігієзнавців".

Мета круглого столу – обговорення сучасного стану міжконфесійних відносин та православно-католицького діалогу, зокрема, та відповіді на запитання: яке сьогодні ставлення українських християн до Екуменізму? Чи “Декрет про Екуменізм” є початковою точкою відліку діалогу між Церквами?

Після цього усі присутні зможуть висловити свою думку та подискутувати над зазначеною темою. Вхід вільний. 

Джерело:    Воїни Христа Царя

четвер, 11 грудня 2014 р.

11.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 27 тижня

Євангеліє
Лк.18,31-34
«Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього, і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне»

Нам дуже непросто переносити різні несправедливості в нашому житті, переносити різні зневаги, різні образи, дошкулюючі ситуації, ті чи інші болючі ситуації, які ми переживаємо. Але ми здебільше сприймаємо це як щось немов би припадкове. Ми забуваємо собі, що коли хочемо бути гідними учениками Христовими, то мали би пройти тою самою дорогою, яку пройшов Христос.

В нашому народі кажуть: «Бог терпів і нам велів». Не може існувати дороги до воскресіння без терпінь, без Голготи. Не можна до Царства Небесного десь проскочити через задні двері. Дорога до Царства Небесного, дорога до буття з Христом йде завжди через Голготу.

Читаємо у Святому Писанні: «Хто з Христом терпів, той з Христом воскресне». Тому, коли приходять ті чи інші труднощі в нашому житті, будьмо свідомі, що десь все це Бог дав в наше життя, побачмо за тим Бога і нам стане одразу легше. Прийнявши ті чи інші труднощі і випробування, зможемо стати ближчі до Христа і його страждань, а тоді станемо учасниками його воскресіння!



Апостол
1 Тим. 6, 17–21
«Щоб не неслись думками вгору та не надіялись на нетривке багатство, лише на Бога, який щедро дає нам усього для вжитку»

Апостол Павло взиває до нас до того, щоб ми, чи багаті, чи бідні, чи впливові, чи не маємо впливу у суспільстві, щоб ми повсякчас надіялись на Бога. Не на багатства, не на тих чи інших людей, а на Бога. Бо все інше земне, є крихке і нетривале. Сьогодні ми при владі, а завтра – без влади, сьогодні здорові і сильні, а завтра – хтозна як буде, сьогодні можемо похвалитися статками, але чи так буде вічно?

Один Бог незмінний. Тому якщо ми уповаємо на Бога, то маємо завжди сталість, стабільність, вподібнюємось до Нього і в цих Його рисах. І вже, незалежно від свого становища в суспільстві, стаємо носіями того Божого миру, який веде до Божого Царства.

У сучасному світі нелегко жити відсторонено від усіх земних багатств і можливостей, але християнин, навіть тоді, коли Бог йому доручає багатство, чи становище у суспільстві, має займати вірну поставу щодо цього. Він знає, як використовувати все так, щоб наближатись до Божого Царства і наближати інших!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

середу, 10 грудня 2014 р.

10.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа 27 тижня

Євангеліє
Лк.18,15-17; 26-30
 «Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне»

 Ці слова Христа стають для нас не раз трудні для сприйняття: що значить кинути жінку, братів, дітей? Це люди, які нам найближчі, люди, які нам найдорожчі, найцінніші. І це є в певній мірі правда. Але ми забуваємо ще більшу правду: що всіх наших братів, дітей, жінку, чоловіка, батьків дав Бог. Ніщо не є припадкове. І ми не можемо бачити лише їх самих, але мусимо за ними побачити Бога. Господа, який мені їх дав і може мені і ще більше дати. І це дуже важлива річ.

 Бог не каже їх закинути, забути, покинути, як непотрібну річ. Найважливіше те, що кинути їх – не прив’язуватись до них, побачити за ними Бога, присутність Господню. Побачити, що Бог їх нам послав, Бог дав їм життя. І коли буде ця свідомість у нас – завжди буде свобода. Бо, як казали наші люди: «Бог дав – Бог забрав».

 Все є від Бога. І тоді стає  свобода в тому, що Бог це дав, що це є від Бога, це є дар Божий: «Я тобі віддаю, Боже, що ти мені даєш, бо знаю, що ти мені дав найкраще і даси найкраще!» І така свобода, що ми і так отримали все від Бога, і маємо свободу то все лишити, як каже Євангеліє «кинути». Саме коли ми такі будемо відкриті до Бога, то і він набагато більше нам дасть. І не тільки дасть нам зараз більше в цьому житті, але і в наступному – життя вічне!    



Апостол
1 Тим. 5, 22–6, 11
«Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо»

Які правдиві слова чуємо в сьогоднішньому читанні Апостола! Але які ми далекі від них у своїй людськості, у прив’язаності до земного, бажанні збирати земні дібра! Часом, ми живемо так, немовби мали жити вічно. Живемо так, якби не мали вмирати.  Чи ми задумуємося, що прийде час, коли все, що маємо, що посідаємо, чим володіємо, залишиться тут, а ми, як нагі прийшли, так і нагі відійдемо.

Для нас суттєво над цим задумуватись, застановлятись, розважати. У традиції Отців є щодо цього настанова – пам'ятай про смерть і ніколи не згрішиш. Це не значить страхатись і переживати при згадці про смерть, але в контексті смерті справи і речі стають для нас цілком іншими, набирають правдивих своїх цінностей.

Тож погляньмо, що наше життя є надто коротке, щоб його використати на те, що не придасться нам для спасіння. Життя Бог дав нам з однією ціллю – щоб ми приготовились до зустрічі з Ним, щоб ми приготовились до вічності, до Царства Небесного. Навчімося жити так, щоб наші скарби були там, де б ми хотіли перебувати вічно!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

10.12.2014р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (01.12 - 07.12)

1 грудня розпочалася конференція у смт. Брюховичі, яку організовує Комісія УГКЦ у справах родини на тему: «Передподружнє душпастирство: актуальний стан, виклики, перспективи».  Конференцію розпочав владика Дмитро (Григорак) ЧСВВ.

3 грудня Глава УГКЦ відслужив Панахиду за упокій Євгена Сверстюка. «Відійшов у вічність великий син українського народу. Син, який справді всім своїм життям жив для Бога і для України. Терпів за вільну Україну. Молився і жертвував усі свої таланти для нашого народу», − відзначив Архиєрей.

4 грудня, у свято Введення у храм Пречистої Діви Марії:
Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав очолив Богослужіння в Київській Трьохсвятительській духовній семінарії. Архиєрей зауважив, що це свято глибоко відкриває нам зміст християнського духовного життя: «Богородиця є справжнім храмом, в якому замешкає Боже Слово. Вона є відповіддю Бога на пошук людини за Ним».

У день храмового празника, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський здійснив пастирський візит до парафії Введення у храм Пресвятої Богородиці (Львів вул. Чукаріна, 5), де святив іконостас. Владика також звершив Архиєрейську Божественну Літургію та виголосив проповідь.

Парафію Введення в храм Пресвятої Богородиці у с.Перегноїв з душпастирським візитом відвідав єпископ-помічник Львівський Кир Венедикт Алексійчук, який очолив Божественну Літургію. Цього дня також було відкрито меморіальну табличку з нагоди 105-річчя з дня народження, а також 20-річчя з дня відходу у вічність о. Германа Будзінського.

«Монастир – це не притулок для тих, хто не може порадити собі у житті», - митрополит Василій Семенюк. Архиєпископ і митрополит Василій Семенюк під час Святої Літургії з нагоди храмового празника парафії Матері Божої Неустанної Помочі, що на бульварі Данила Галицького (Тернопіль).

5 грудня у Львові відзначили День місцевого самоврядування. У зв’язку з подіями на сході України, цьогоріч захід відзначили спільною молитвою у храмі Пресвятої Євхаристії (площа Музейна, 1). У спільній молитві люди просили у Бога миру і спокою для нашої країни, для усіх місцевих громад України – і на Сході, і на Заході. Очолив Молебень владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської архиєпархії.

6 грудня 2014 року, в день Збройних сил України:
Гарнізонна святиня свв. апп. Петра і Павла відзначила третю річницю з дня відкриття. З нагоди свята відбулась Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Преосвященніший владика Михаїл – Керівник Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України. 

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав скерував особливі слова привітання до тих, хто знаходиться сьогодні на передовій: «Ви сьогодні є нашими ангелами-хоронителями. Ви сьогодні виконуєте святу справу – захищаєте свободу і незалежність України».

Також Привітання військовослужбовцям до Дня Збройних Сил України надіслали Архиєпископ і Митрополит Львівський владика Ігор і владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ та Єпископ Михаїл (Колтун) привітав військовослужбовців Збройних Сил України з їхнім професійним святом

6 грудня 2014 року, з благословення Кристофа Кардинала Шенборна, Архиєпископа Відня та Ординарія для вірних візантійського обряду в цілій Австрії, у Відні відбувся Собор громад УГКЦ під назвою «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». У події взяли участь делегати церковних громад та духовенство з Відня, Зальцбурга, Інсбрука, Лінца і Граца. Офіційне відкриття Собору громад розпочалося зі звернення владики Євгена (Поповича) до учасників зустрічі.

7 грудня,  Преосвященний владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії, відвідав з пастирським візитом парафію Воскресіння ГНІХ (м. Винники, вул. Галицька, 62). Владика звершив Архиєрейську Божественну Літургію і виголосив проповідь.

Згодом у Соборі Св. Юра, відбулася екуменічна молитва Тезе. Участь у дійстві взяли Преосвященний владика Венедикт Алексійчук, єпископ-помічник Львівської архиєпархії та брат Георг зі спільноти Тезе (Франція).

До вашої уваги:
Ми стали свідками зродження Нової політичної нації, - Блаженнійший Святослав. Вперше Блаженнійший дав ексклюзивне інтерв'ю Радіо Марія.


Блаженніший Любомир: не маючи поняття Бога, тепер трудно, щоби було добре суспільство "Громадський простір" мав нагоду поспілкуватися із духовним лідером Блаженнішим Любомиром Гузаром, кардиналом, главою Української греко-католицької церкви у 2001-2011 роках.

"Майдан: усна історія". Розмова з Любомиром Гузаром Кардинал Любомир Гузар у проекті Українського інституту національної пам'яті та Фонду збереження історії Майдану "Майдан: усна історія" розповів, що дня нього означають події зими 2013-2014.

Анонс:
13 грудня, у день пам’яті св. ап. Андрія, о 12:00 на площі Святого Юра відбудеться молитва за прославу слуги Божого Митрополита Андрея. З цієї нагоди Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, запрошує духовенство та вірних узяти участь у цій спільній молитві.

10 грудня 2014 року о 19:00 у Катедральному Соборі святого Юра відбуватиметься наживо телеміст нічних чувань з Патріаршого собору Воскресіння Христового, а також з Маріуполем та Одесою.

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 9 грудня 2014 р.

09.12.2014р. Б. / 10 грудня пойде телеміст нічних чувань між Львовом, Києвом, Маріуполем і Одесою

10 грудня 2014 року о 19:00 у Катедральному Соборі святого Юра відбуватиметься наживо телеміст нічних чувань з Патріаршого собору Воскресіння Христового, а також з Маріуполем та Одесою.

Перед чудотворною іконою Теребовлянської Матері Божої буде встановлено великий екран, через який будемо єднатися у молитві з вірними у Патріаршому Соборі.

«У молитовних чуваннях візьме участь папський легат кардинал Кристоф Шенборн, Архиєпископ Відня, який у цей день перебуватиме в Києві з візитом з нагоди 25-річчя виходу УГКЦ з підпілля», - розповідає Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав відзначив, що телеміст організовано спеціально цього дня, щоб «почути свідчення різних людей, які сьогодні переживають особливі обставини їхнього життя». «Таким чином ми зможемо подякувати Господу за 25 років свободи Церкви в Україні, а також поставити перед Боже обличчя всі наші потреби, страждання, аби разом відчути, що і сьогодні так само, як Святіший Отець через свого легата є сьогодні з нами, - з нами є Господь Бог, що високі прагнення свободи, справедливості, незалежності, які ми разом відстоювали на Майдані, є цим Великим, яке надихає наше непросте сьогодення», – відзначив архиєрей.

«Ось Агнець Божий... Чого шукаєте?.. Учителю, де перебуваєш?.. Прийдіть і подивіться!» (Ів.1,36-39)

Комісія у справах молоді Львівської Архиєпархії УГКЦ

Джерело:    Воїни Христа Царя

09.12.2014р. Б. / Представник Ватикану про ситуацію в Україні на засіданні Ради міністрів ОБСЄ

Архиєпископ Домінік Мамберті, що ще протягом кількох тижнів виконує обов’язки Секретаря, відповідального за стосунки з державами, брав участь у засіданні Ради міністрів ОБСЄ, на якій не змогли прийняти підсумкового документу щодо України через відсутність консенсусу.

У своєму виступі він підкреслив, що Апостольська Столиця дуже уважно і з глибокою стурбованістю стежить за тривожним розвитком подій в Україні. Він підтвердив, що католицька Церква та Папа Франциск є близькими до тих, хто страждає і піддані порушенням їхнім людських прав та основних свобод, зокрема, права на життя в гідності та без страху.

Визнавши швидку реакцію з боку ОБСЄ на спалах насильства, він з жалем ствердив, що незважаючи на зусилля Організації з безпеки і співробітництва в Європі, невиконання цінних засобів, які має в розпорядженні ОБСЄ, стало на перешкоді здійсненню умов, необхідних для врегулювання триваючої кризи.

У цьому контексті представнки Апостольської Столиці згадав про людські жертви, фізичні терпіння, порушення фундаментальних людських прав і  величезні матеріальні втрати, яких зазнало дуже багато громадян України та запевнив про молитви та солідарну підтримку всім жертвам та всім тим, які зазнають серйозних порушень їхнього права жити в мирі.

Архиєпископ Мамберті звернув увагу на те, що засоби, якими володіє ОБСЄ, і які призначені на послаблення конфлікту та відновлення клімату довіри й безпеки між державами, виявились неефективними внаслідок недостатньої політичної  волі для їх виконання. Найкращою розв’язкою нинішньої ситуації є шлях діалогу й переговорів задля добра не тільки безпосередньо втягнених у конфлікт, але й всього міжнародного співтовариства. Не повинно би бути жодної нерішучості та відсутньості доброї волі для використання всіх можливих засобів для досягнення мирного вирішення.

Згадуючи сторіччя від  початку Першої світової війни та 75-річчя – від Другої, представник Апостольської Столиці підкреслив моральний імператив, щоб усіма можливими засобами уникнути жахів та поділів минулого, які надто часто були розпалені абсурдною пропагандою та прагненням здійснити власні інтереси.

понеділок, 8 грудня 2014 р.

08.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 27 тижня

Євангеліє
Лк.17,20-25
«Царство Боже прийде непомітно»

Хвиля нашої смерті – це потвердження того, як ми жили, немовби печатка, яку «прибивають» до того, що було у нашому житті. Якщо ми жили з Богом, то смерть це потвердить, і так буде вічно. Якщо ми жили без Бога – безбожно, то так буде вічно! Тому кожна хвиля нашого життя це або поволі починання жити цим Царством Небесним, або поволі віддалення від нього.

Кожна мить нашого життя дає нам можливість, щоб ми починали жити цим Царством. У часі наших відправ, особливо Божественної Літургії, ми чуємо цей виголос: «Благословенне Царство!» Вже це Царство починається, коли нас хрестили в ім’я Пресвятої Тройці. Тоді співали: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». Як також каже апостол Павло: «Вже не живу я, а живе Христос в мені».

Коли ми причащаємося, то знов приймаємо і маємо Христа в собі. А де є Христос, там є його Царство. То ж маймо свідомість і розуміння того, що початок Царства Небесного для нас є в кожну мить і в кожну хвилю нашого життя!



Апостол
1 Тим. 5, 1–10
«Суворо не поводься, а радше умовляй»

Бачимо, як в нашому житті, спілкуючись з іншими людьми, ми зустрічаємо тих, які мають інші погляди, інші підходи до життя, інші переконання. Часто нас дратує, що хтось по-іншому поводиться, по-іншому думає, по-іншому чинить. Але, як нас сьогодні закликає апостол, навіть якщо ми переконані, що правда за нами, а бачимо, що хтось її не сприймає, ніколи не треба тиснути на цю людину і одразу змушувати думати чи чинити інакше.

Бачимо, що Бог нас, коли ми грішимо, робимо зло чи беззаконня, також  не примушує змінитися в одну мить. Бог хоче, щоб ми змінювались самі, крок за кроком. Апостол вказує сьогодні дуже добру пораду – щоб ми вмовляли інших, щоб ми переконували, а це, звичайно, займає час, вимагає посвяти від нас. Це вказує на дуже просту істину, що нам не лише інших треба навертати, а й самим змінюватися.

Коли ми хочемо комусь донести якусь правду, якщо навіть її не сприймають сьогодні, не біймося це повторити завтра, потім через декілька днів, а може й тижнів. Не втомлюймося любити інших, шукати до них шляхів, потрібних слів, це для нас також випробування. Не біймося Божу правду свідчити і об'являти для інших!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділю, 7 грудня 2014 р.

07.12.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя 26-та

Євангеліє
Лк.12,16–21
 «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?»

Людина постійно чогось прагне, чогось досягає, постійно щось планує. У кожного свої межі бажаного, цілком інакше розуміння скарбу, але що б там не було, коли помремо, всі свої матеріальні здобутки мусимо лишити тут, бо ми як нагі прийшли на цю землю, так нагі й підемо з неї.

 Тому маємо здобувати собі скарби, що ведуть до Неба, відтак у кожну хвилю нашого життя вміймо докладати своїх зусиль, щоб робити добро. Бо коли робимо добро іншим – допомагаємо потребуючим, годуємо голодних, вдягаємо нужденних – то ми не їм жертвуємо свої гроші, час та милосердя, а немовби вкладаємо в небесний банк, у якому, коли помремо, будемо мати добрі відсотки.

 Отож подумаймо, куди нам вигідніше вкласти найцінніше, що у нас є, – наше життя, або в те земне, що і так залишимо, або в небесні справи, з яких будемо мати добрі відсотки в часі нашої зустрічі з Богом!  



Апостол
Еф.5, 9–19
«Шукайте пильно того, що Господові подобається»

Дуже рідко в нашому житті ми прагнемо шукати того, що Бог хоче від нас, в тій чи іншій ситуації. Як правило, ми керуємось своїми мотиваціями, бажаннями, думками. Дуже часто опісля до нас приходить розуміння, що багато наших рішень, часто дуже важливих, ми ухвалювали унаслідок емоцій, поспіхом. Тоді ми багато шкодуємо, що не просили в Бога мудрості, не шукали Божої волі в цій ситуації.

Знаємо, що Бог є любов, отже Його волею завжди буде розв’язати кожну ситуацію наскільки це можливо в любові. Божа воля – найкраще, чого Бог може побажати для нас. Тому коли шукаємо Божої волі, то шукаємо найкращого добра для кожного з нас.

Завжди вслухаймося до голосу свого сумління, вдивляймося в обставини, які є навколо нас. Вміймо побачити, що за тим всім стоїть Господь. Вміймо в тому всьому відчитувати Божу волю, що Бог хоче промовити до мене через слова молитви, Євангеліє, через проповіді священика, а навіть через вчинки інших осіб. Вслухаймося, вдивляймося, будьмо відкриті на Божу волю, а Бог завжди буде її вказувати і являти!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя