05.03.2011р. Б. / У православних та католиків розпочинається Великий піст

У Православних та Греко-Католицькій Церквах Великодній піст — час духовної підготовки віруючих до свята Великодня — цьогоріч розпочинається у понеділок, 7 березня, а у Римо-Католицькій Церкві – у Попільну середу, 9 березня.

Уже перші християни у день єврейської Пасхи розпочали практику поминання мук та смерті Ісуса Христа. Для того, щоб належно провести цей день, вони вирішили проводити його у пості. У первісній Церкві цей 1-3-денний піст вважався не передпасхальним постом, а самою Пасхою.

У ІІ та ІІІ століттях Церква починає звертати велику увагу не лише на сумну подію Христових мук та смерті, але й також на радісний факт Воскресіння Христа. Так виникла практика хресної та воскресної Пасхи. Протиріччя, які виникли згодом, усунув 325 року Нікейський Собор.

У ІІІ ст., як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, передпасхальний піст у деяких Церквах триває уже впродовж тижня: на сьогодні — це Страсний тиждень. Перші свідчення про 40-денний передпасхальний піст походять з IV ст.

Розбіжність у визначенні дати Пасхи між Сходом і Заходом виникла після введення у XVI ст. григоріанського (нового) стилю, коли на Заході почали використовувати нову формулу вирахування Пасхи, пов’язану з впровадженим календарем. У східній церковній традиції продовжує зберігатися юліанський (старий) стиль, а тому дата Пасхи вираховується від рівнодення за старим стилем, в той час як у західній традиції дата Пасхи вираховується від рівнодення за новим стилем. Іноді випадають роки, коли християни різних Церков святкують Великдень одночасно.

Хоча говоримо про 40-денний Великодній піст, та у Східній Церкві він фактично триває 36 з половиною днів — сім тижнів без субот та неділь, а також Велика субота безпосередньо перед Пасхою та половина ночі перед Пасхою.

Західна Церква має 6-тижневий Великий піст, оскільки суботи також вважає пісними днями. Щоб піст мав сорок днів, то до 36 днів основного посту Західна Церква у VII ст. додала ще чотири дні на початку посту, тому й починається піст у т. зв. Попільну середу. За традицією, що склалася ще в Латинській Церкві у VІІІ столітті, цей день одержав назву Попільна середа через стародавній обряд посипання голови попелом на знак покаяння. Попіл одержують, спалюючи пальмові галузки, що залишилися з торішнього свята Входу Господнього в Єрусалим. Потім його освячують, і священик посипає ним у формі хреста голови парафіян.

Дотримуватися строгого посту Католицька Церква вимагає лише в Попільну середу, Страсну п’ятницю та Велику суботу. В інші дні у піст забороняється їсти м’ясо, але дозволені молочні продукти, яйця. Так зване «злагіднення» постів у Католицькій Церкві відбулося після Другого Ватиканського Собору (1962-65 рр.), адже піст для християни — це насамперед час віднови духу у молитві та вправляння у християнських чеснотах. У Православних вимоги до посту є більш строгими.

У період Великого посту не влаштовуються весілля та інші гучні урочистості.

Піст для християн повинен стати часом подвигу душі та тіла, належної підготовки до Великодня зокрема. Час посту відображається і в практиці церковної молитви. Питома Літургія Великого посту у Східній Церкві — Літургія напередосвячених дарів — є поєднанням вечірньої зі Святим Причастям, не містить молитов освячення. Звична Літургія відправляється у час Великого Посту лише в суботу та неділю. В усіх богослужіннях під час Великого посту від понеділка до п’ятниці Східна Церква має практику доземних поклонів.

Увесь зміст і ціль Великого Посту чітко висловлює молитва св. Єфрема Сирійського, яку повторюють у Східній Церкві на кожному великопосному богослуженні: «Господи і Владико життя мого, віджени від мене дух лінивства, недбалості, властолюбства та пустослів’я. Даруй мені, недостойному рабові Твоєму, дух чистоти, покори, терпеливості та любові. О, Господи Царю, дозволь мені бачити мої провини та не осуджувати брата мого, бо Ти є благословенний на віки вічні. Амінь».

Про Великий Піст читайте також Великий Піст – це відчуження від злого і Як правильно поститися та що можна їсти під час Великого посту.

Джерело:

РІСУ

03.03.2011р.Б. / Режим внутрішньої окупації перекваліфікував запорізьким політв’язням-тризубівцям статтю на більш важку

Інформація від адвоката Едуарда Андрющенка Івана Васильовича Аделева.

Досі хлопцям інкримінували "стандартну" статтю 296 ч.2 - "Групове хуліганство". Тепер слідство закінчене, і статтю перекваліфікували на 194 ч. 2 - "Умисне знищення або пошкодження майна, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки". За це "світить" від трьох до десяти років.

Перекваліфікування статті на більш тяжку добилися місцеві комуністи, які раптом вп’ятеро підняли вартість пам’ятника Сталіну. Спочатку він у них коштував 69 тис. грн., а зараз вже став коштувати більше 350.

Едуардові Андрющенку, як і раніше, інкримінують те, що він показав хлопцям, де знаходиться пам’ятник.

Джерела:

Блог Олени Білозерської

БАНДЕРІВЕЦЬ

03.03.2011р. Б. / Пастирське звернення до духовенства та вірних Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви

Пастирське звернення

до духовенства та вірних Львівської архиєпархії

Української Греко-Католицької Церкви

Всесвітліші і Преподобні Отці!

Дорогі браття і сестри!

Слава Ісусу Христу!

За дорученням та з благословення Високопреосвященного Владики Ігоря, архиєпископа Львівського і адміністатора УГКЦ бажаю звернутися до Вас у справі, яка важлива не тільки для нашої Церкви, а й для всієї нашої Батьківщини. Маю на думці розбудову вищого духовного навчального закладу УГКЦ – Українського католицького університету.

Цей Університет є спадкоємцем Греко-католицької Богословської академії у Львові, заснованої 1928 року Слугою Божим Митрополитом Андреєм Шептицьким в часи нашої бездержавності, та Українського Католицького Університету в Римі, закладеного 1963 року Ісповідником віри, кардиналом і патріярхом Йосифом Сліпим в період, коли в Україні Церква зазнавала репресій і переслідувань. Відновлений з ласки Божої у 1994 році, цей заклад розвивався під довголітньою архипастирською опікою Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира Кардинала Гузара. Він є втіленням мрій і зусиль багатьох поколінь наших попередників про справді український університет у Львові та справді університетський осередок плекання української богословської думки, місцем навчання і виховання майбутніх душпастирів для нашої Церкви та суспільно-відповідальної еліти для нашої держави. Перебуваючи в червні 2001 року в Україні, святої пам’яті Папа Іван Павло ІІ благословив наш Університет і те місце, де нині прославляється ім’я Господнє в університетському храмі Блаженних Новомучеників УГКЦ та зводиться нове університетське містечко – студентський гуртожиток-колегіум, духовно-пасторальний центр та сучасна наукова бібліотека. Український католицький університет належить до чисельної світової родини католицьких університетів, завдяки яким Церква протягом століть здійснює свою євангелізаційну місію в культурі, економіці, політиці, медіях, суспільному житті. УКУ збагачує життя нашої Церкви, є важливим свідченням її зрілості і повноти служіння.

Цей університет розвиває навчальні програми з богослов’я, церковної історії, християнської філософії, сакрального мистецтва, педагогіки, катехитики, екуменізму, журналістики, мирянського лідерства та церковної адміністрації. Він заохочує молодих людей проходити фаховий вишкіл зі спеціальної педагогіки для соціальної та духовної опіки людей з особливими потребами, осіб із вадами слуху. Через нові програми – управління неприбутковими організаціями і бізнес-адміністрування – УКУ намагається, поруч із практичними навиками, прищепити своїм слухачам моральні засади, дух волонтерства, культуру благодійності й етику соціальної відповідальності.

Як релігійний навчальний заклад, Український католицький університет утримується за рахунок благодійних пожертв доброзичливців з усього світу, зокрема за рахунок Вашої жертовної підтримки. В умовах, коли державна влада не тільки не надає йому жодної фінансової допомоги, а й наражає цей осередок християнської думки і незалежної громадянської позиції на небезпеку, обмежуючи простір академічної свободи, наша солідарність з Університетом стає дуже важливою, Церква не залишить Український католицький університет напризволяще.

Утім, немає кращої підтримки для цього єдиного в Східній Європі католицького університету, ніж доручити йому формування нашого майбутнього, довірити Університетові інтелектуальний і духовний вишкіл нашої молоді. Без Вашої довіри УКУ як місце, де шанується людська гідність, виховується внутрішня свобода, плекається християнська солідарність і громадянська відповідальність, не зміг би і не зможе існувати взагалі. За це Вам, дорогі отці, брати і сестри, щиросердечно дякую і до такої практичної підтримки УКУ дуже й дуже Вас заохочую.

За цю солідарність Вам також дякують і на неї сподіваються молоде покоління священиків, теперішні й майбутні студенти і семінаристи, катехити, соціальні працівники та вчителі християнської етики, які трудяться в школах, лікарнях, військових частинах, харитативних інституціях та при наших церквах. Вашу дієву підтримку відчувають та її очікують сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, студенти з малозабезпечених і багатодітних родин, які навчаються в нашому Університеті.

УКУ створений і діє з благословення Української Греко-Католицької Церкви та виконує унікальну роль у її служінні Богові й людям. Тому з батьківською турботою прошу Вас і надалі підтримувати цей Університет Вашою молитвою, бо Святе Письмо навчає нас, що молитвою багато речей неможливих можемо зробити. Господь щедро винагородить тих, хто в непростий час розуміє правдиві речі, хто працює на майбутнє і спричиняється до його розбудови сьогодні.

У благодатний час Великого посту, на порозі якого ми стоїмо, поручаю всіх Вас опіці Пречистої Діви Марії, щоб вона захоронила нас під своїм материнським покровом.

З Архієрейським благословенням

+ ВЕНЕДИКТ (Алексійчук)

Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ

Дано у Львові

при Архикафедральному храмі Святого Юрія

2 березня 2011 року

P.S. Поручаю душпастирям Львівської архиєпархії УГКЦ зачитати це Пастирське звернення до наших вірних 6 березня 2011 року одразу після Божественної Літургії.

Джерела:

Офіційний сайт Львівської Архиєпархії

Мандрівники Христа Царя

02.03.2011р. Б. / А Церква все-таки Вселенська

Поки Україна обговорює спілкування президента з народом, життя йде своїм протореним шляхом: «Той мурує, той руйнує, той неситим оком за край світа зазирає, - чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину…», як це вміло підловив Шевченко.

Змінюється багато речей та невідворотня логіка процесів вказує, що за причиною з’являються наслідки, кожна дія викликає протидію і так далі. Ось так і конфлікт, який розгорівся довкола орендної плати УКУ на львівську землю. Виглядає на те, що очільники цього закладу готові на все, лише щоб зберегти свободу УКУ. Як заявив віце-ректор цього закладу пан Мирослав Маринович, УКУ цілком добре розуміє, що полегшення щодо оренди це добра воля депутатів, заклад не збанкротує від 100000 долярового кровопускання, але доведеться серйозно економити. Хтозна, який ще суспільно-науковий доробок доведеться втратити через свободівський волюнтаризм. Але хай це залишається на совісті пана Олега Тягнибока, який на словах жах як проти міністра Табачника, а на ділі за одно з ним – дайош УКУ на колінах! Але тут ВО «Свобода» припускається фатальної помилки –УГКЦ не поставили на коліна сталінські сатрапи. Не варто бути сильним аналітиком, щоб передбачити, що вся ота брудненька робота ВО «Свободи» проти УКУ в кінцевому результаті повернеться проти цього політичного об’єднання. І не врятує їх від цього маніпуляція фактами, що начебто Блаженніший Любомир Гузар благословив свободівців, бо приймав Його Блаженство і благословляв Голів обласних галицьких Рад, а не представників ВО «Свобода». Одне тішить – ВО «Свобода» таки показали чиї вони діти….. Цікаво, як ВО «Свобода» своїм виборцям тлумачитиме своє союзництво з ПР у боротьбі проти віковічного оплоту українства – УГКЦ?

Але хіба тут треба дивуватися? Адже світ таки йде своїми протореними шляхами. А християнство як спочатку було найпереслідуванішою релігією в світі, так і залишилося. Минулотижневі вбивства священиків у Мексиці, Бразилії, Тунісі й Єгипті, вбивство американських місіонерів біля берегів Сомалі, мусульманські погроми християн у Бангладеші тільки підтверджують, що це саме так і є. Але християни не втікають, не полишають позицій, навіть в охопленій громадянською війною Лівії католицьке духовенство залишається зі своєю паствою. Тому антихристиянські чи антикатолицькі вибрики теперішньої влади, чи то київської чи львівської, не є чимось дивним для християн, а швидше закономірним.

Європейський Союз уже кілька місяців «намагається» засудити переслідування християн у світі, але як це вже ведеться в ЄС – гори тряслися, а вродили мишу. Так і цього разу сталося, від сильних засідань, комісій, круглих столів – слабенький плід: 21 лютого цього року міністри закордонних справ ЄС млявою заявою «рішуче» засудили … релігійні переслідування у світі. Добре, що хоч не переслідування мусульман у Франції чи Німеччині. На фоні такої позиції євробюрократії голосом волаючого в пустелі прозвучала заява Голови Європарламенту Єжи Бузека про те, що Європа потребує християнських цінностей.

Але світ не є тільки чорним. Є у ньому і радісні події. Так, Святійший Отець 23 лютого цього року освятив скульптуру святого Марона, яку встановили в останню пустуючу велику нішу фасаду собору св. Петра в Римі. Святий Марон у ІV столітті заснував першу маронітську спільноту, з якої згодом розвинулась Маронітська Католицька Церква, патріарх якої, як і Глава УГКЦ, подав у відставку. Отже, вже зараз папу Бенедикта ХVІ можна назвати Папою східних католицьких прецедентів. Ніколи ще Папа не приймав відставки Глави Східної Католицької Церкви, ніколи ще жоден Папа не освячував на фасаді собору св. Петра в Римі фігуру східного святого. Подія освячення скульптури св. Марона є очевидно знаковою для східних католиків. Православні Церкви, особливо Московська, не перестають виставляти умовою екуменічного діалогу укинення Східних Католицьких Церков, і цей жест Папи можна відчитати як месидж східним католикам, що вони є інтегральною частиною Католицької Церкви і тому не мають боятися за своє майбутнє в лоні Церкви Вселенської. І тому не варто і українським греко-католикам звертати увагу на московські претензії чи заяви голів продутих московськими нафто-доляровими вітрами на Заході. Святіший Отець ще раз підтвердив вселенськість Церкви, яка не є звужена до рамок одного обряду чи меж Римської Церкви, але в кожному народі представлена у свій особливий спосіб. Католицькість УГКЦ, засвідченна мощами св. Йосафата, зложеними у вівтар св. Василія Великого у римській базиліці св. Петра в Римі, чи Її існування, не є питанням православно-ватиканських взаємин, а тільки питанням українських греко-католиків. І жест Папи мав би про це нагадати.

о. Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:

Мандрівники Христа Царя

01.03.2011р. Б. / Цього тижня депутати визначаться щодо проведення парламентських слухань з питань державно-церковних відносин

КИЇВ – Протягом поточного пленарного тижня Верховна Рада запланувала розглянути низку законодавчих ініціатив зі сфери забезпечення права на свободу віросповідання, повідомляє Інститут релігійної свободи.

У четвер, 3 березня, парламентарі планують розглянути проект постанови №8103 про парламентські слухання на тему «Державно-церковний діалог як важливий чинник міжконфесійної злагоди в Україні», який депутат Володимир Яворівський (БЮТ-Батьківщина) запропонував провести 6 квітня 2011 року.

Як повідомляв ІРС, свою ініціативу парламентар обґрунтовує тим, що “сьогодні ситуація у релігійному житті держави набула загрозливих ознак”.

Документ передбачає, що до 10 березня Кабінету Міністрів має підготувати і подати до Верховної Ради необхідні інформаційно-аналітичні матеріали з питання парламентських слухань та пропозиції до проекту їх рекомендацій, а також визначити доповідачів із зазначеного питання.

При цьому організаційні заходи щодо забезпечення проведення парламентських слухань пропонується покласти на Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності, керівником якого є автор ініціативи.

Нагадаємо, що 1 березня Верховна Рада прийняла у першому читанні за основу законопроект №5291, який надає фізичній особі право засновувати юридичні особи та здійснювати підприємницьку діяльність без ідентифікаційного номера у зв’язку зі своїми релігійними переконаннями.

Інститут релігійної свободи, м.Київ

Джерела:

Інститут Релігійної Свободи (ІРС УКУ)

Мандрівники Христа Царя

28.02.2011р. Б. / Архиєпископ Монако остерігає щодо масонства

Архиєпископ Монако пригадує, що католики не можуть належати до масонерії. У зв’язку з установлення 19 лютого Великої Національної Ложі Князівства Монако архиєпископ Бернард Барсі засвідчив, що відношення Церкви до масонерії є незмінним, оскільки запропоноване ними бачення Бога не узгоджується з християнською вірою.

Архиєпископ нагадав також, що ті католики, які приєднуються до масонів, знаходяться в стані тяжкого гріха і тому не можуть приступати до Причастя. Митрополит Монако зазначив, що наука Церкви щодо цих питань, викладена в декларації Конгрегації Науки Віри у 1983 році, є зрозумілою і ясною.

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

27.02.2011р. Б. / Італія потребує участі католиків в обговоренні основних цінностей (і не тільки Італія...)

Католицькі навчальні заклади повинні брати активну участь в обговоренні найважливіших невід’ємних для громадського життя цінностей. Такої думки головуючий Конференції єпископату Італії. Кардинал Анджело Баньяско презентував вчора в Папському салезіянському університеті в Римі пастирські директиви для Церкви в Італії на найближче десятиліття. Їх основою є широко обговорювана останнім часом освітня криза. Вона стосується не тільки виховних інституцій, але й більш загально передання новим поколінням найважливіших цінностей, які творять національну ідентичність.

Саме про це говорив кардинал Баньяско, відзначаючи, що без основних цінностей людина „втрачає сама себе, а суспільство стає нелюдським”. Саме тому потрібно, щоб пов'язані з Церквою виші включилися в громадські дебати, роблячи інтелектуальний внесок в дискусію над такими основними речами, як життя, любов, сім'я, свобода чи смерть.

За матеріалами Radio Watykańskie

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

"... без основних цінностей людина „втрачає сама себе, а суспільство стає нелюдським” ..."

Щось подібне відбувається нині і в нашому українському суспільстві, оскільки на наших очах злочинна влада руйнує всі духовні й культурні надбання багатьох поколінь українців і то так нахабно, що незабаром історією стане навіть сама назва "УКРАЇНЕЦЬ", а наші виші і речники "православних" традицій (за дурною звичкою: "Хата з краю") підло мовчать... Мабуть забули бідолахи, що хата з краю - ПЕРШОЮ горить!

Колишній парафіяльний сторож р. Б. Леонід.

P.S. На підтвердження моєї репліки: читайте інтерв'ю ректора УКУ Бориса Ґудзяка