12.01.2013р. Б. / Патріарх УГКЦ: Нова євангелізація – це спроба показати світу правдиві людські вартості

З інтерв'ю Блаженнішого Святослава 5 каналу:

Феномен секуляризації, тобто втрати важливості релігійного фактору в житті людини, торкається не лише людей так званої західної цивілізації, точніше європейської. Цей феномен сьогодні має глобальні виміри, тобто люди втрачають зміст свого релігійного життя не лише в Європі, Сполучених Штатах, але так само на Близькому Сході в країнах, які традиційно ми знаємо, як країни мусульманські. 

Тобто мусульмани теж переживають оцю, я би сказав, можливо, трагедію втрати значення релігійного підґрунтя для їхнього особистого життя. І тому очевидно, що різні релігійні середовища реагують на це по-різному. Багато релігійних середовищ, і це не тільки торкається світу мусульманського, але теж це стосується і різних християнських церков, намагаються, я би сказав, в першому такому моменті себе захистити. І таким чином є велика спокуса і небезпека нової сили, нової хвилі так званого релігійного фундаменталізму. Цікаво, що Папа Бенедикт ХVІ, відвідуючи Ліван, назвав релігійний фундаменталізм таким собі релігійним сурогатом, якоюсь такою фальшивкою, яка з одного боку, можливо, є інстинктом самозахисту і причиною виникнення різного роду насильницьких реакцій з метою себе захистити або самоутвердити. 

Відповідь Католицької Церкви на цей культурний феномен є цілковито іншою. Ми не прагнемо закритися у собі, за всяку ціну намагаємося уникнути спокуси фундаменталізму. Нашою відповіддю навпаки є нова євангелізація, тобто відкриття до світу, намагання показати, що насправді релігійні вартості є центральними в людському житті, якщо людина хоче не втратити власну гідність і не загубитися у цьому мінливому світі, який сьогодні набирає ознак якогось всесвітнього хаосу. Тому нас якраз і турбують ці питання: яким чином ми, як віруючі особи, повинні жити сьогодні, як ми сьогодні повинні втілювати нашу віру в наше конкретне щоденне життя, як будувати нашу державу на християнських засадах і як тою нашою вірою, вірою в Христа, ділитися з нашими ближніми?

За матеріалами http://headugcc.info

Воїни Христа Царя

11.01.2013р. Б. / Кінець світу для християн є насправді початком – Патріарх Святослав

З інтерв'ю Блаженнішого Святослава 5 каналу:

"Я би сказав так: сьогодні сучасна людина сповнена привидами різних страхів. Страх полягає в тому, що сучасна людина навіть при допомозі різної сучасної технології, культури, засобів спілкування, відчуває, що дуже легко може втратити той такий маленький світ, який вона собі сама зробила. Ота певність в добробуті в один прекрасний момент може захитатися. І для тої людини це є кінцем її особистого приватного світу. І ті суспільні, психологічні страхи мандрують з одного кінофільму в інший, від одної вістки з Латинської Америки до Європи, до Азії, до іншої частини земної кулі. Я би сказав, що це існувало завжди. Такою є людина, тому що вона проектує свої бажання на своє життя і бачить, що між дійсним і бажаним завжди є велика різниця. Тому християни не є, я би сказав, до кінця відокремлені або невразливі до тих соціальних страхів, в яких живе сучасна людина. Очевидно, що, можливо, для християн це є нагода якось, може навіть під впливом власного страху, поцікавитися істиною своєї власної віри.

 

Очевидно, що для християн вчення про кінець світу не є так пов’язане з якимось катаклізмом чи кінцем календаря, воно є пов’язано з другим і славним приходом у славі нашого Спасителя. Тобто для християн це не є кінець, це є радше початок. От коли у Різдві ми бачили Ісуса Христа, який приходив у вигляді маленького Дитяти, то вдруге Він прийде як той, який має у своїх руках долю і життя не тільки людини, але всього Всесвіту. Тож християни, очевидно, мають здатність чи можливість переживати ці страхи сучасної людини в позитивному ключі."

За матеріалами http://headugcc.info

Воїни Христа Царя

11.01.2013р. Б. / Блаженніший Святослав Шевчук: В часі комуністичних гонінь віра була збережена завдяки сім’ї

З інтерв'ю Блаженнішого Святослава 5 каналу:

"Віра це є особистий досвід спілкування з Богом. Кожна людина якось по своєму переживає оте спілкування з Богом: чи то при допомозі якоїсь особистої історії, особистої історії розпачу, відчаю, радості, надії; досвіду власної сили, а відтак – власного безсилля; досвіду відвідання чи то враження, які хтось отримав під впливом якогось святого місця, чи краси Божого храму, чи навіть усвідомлення того, що це місце, чи ця земля пов’язана з тими історіями, про які ми читаємо у Божественному Євангелії. Але як сьогодні передавати цей досвід комусь?

 

Сьогодні ми маємо справу з фрагментацією людського досвіду. Ми бачимо, що часом батькам є дуже важко виховати своїх дітей, тому що виховання завжди є передаванням досвіду. Сьогодні дуже часто культурний розрив і трудність у спілкуванні між батьками і дітьми є більшими ніж між дітьми того самого віку у різних країнах земної кулі. Отож, сьогодні Христова Церква, зокрема Католицька Церква, шукає отого способу як передавати віру.

 

Зазвичай традиційним таким осередком, де християни передавали свою віру, була і є на сьогоднішній день сім’я. Чому? Тому що у сім’ї ми разом переживаємо великі події: ми разом переживаємо народження нового члена сім’ї, разом переживаємо втрату когось рідного чи близького, ми разом переживаємо радість якогось свята і разом сумуємо, коли нам щось не вдається. Тому той спільний людський досвід є дуже важливий для того, щоби можна було передати так само досвід спілкування з Богом. Скажімо, під час комуністичного переслідування у нашій Церкві віра збереглася саме завдяки сім’ї. Там, де ця ідеологія не могла проникнути, там передавалася ота надія людини на те, що навіть тоді, коли по-людськи ми не можемо змінити світ, але наша віра не є в людську силу, а в Божу дію і присутність. І саме це якраз у контексті Різдва ми намагаємося відсвяткувати і це передати нашим майбутнім поколінням."

За матеріалами http://headugcc.info


Воїни Христа Царя

10.01.2013р. Б. / Виставлення Мощей св. Отця Піо в м. Вінниці

15 січня 2013 р.Б. - ВІВТОРОК

Виставлення Мощей св. Отця Піо в м. Вінниці (вул. Київська, 1 – навпроти центрального автовокзалу), в храмі Покрови Пресвятої Богородиці, УГКЦ

10.00 – Архиєрейська Св. Літургія, яку відслужить – Преосвященний Владика Йосиф (МІЛЯН), Єпископ-помічник, Протосинкел Київської Архиєпархії.

 

повідомив о.Теодосій Савчук

Довідка:
Святий отець Піо (світське ім'я: Франческо Форджоне) народився 25 травня 1887 року в містечку П’єтрельчіна (Італія) в побожній сім’ї Граціо та Марії Джузеппи. Вже з дитинства відчув Божий поклик до священства. У січні 1903 року він вступив до новіціяту Капуцинів у Морконе, де вже через рік одягнув монаший одяг і прийняв ім’я Піо. А 27 січня 1907 року склав довічні обітиці послуху, чистоти та убогості.

18 липня 1909 року в Морконе монаха Піо було висвячено на диякона, а 10 серпня 1910 року в кафедральному храмі Беневенто він отримав священицькі свячення.

18 березня 1918 року отця призначено до монастиря у Сан Джованні Ротондо. У п'ятницю, 20 вересня 1918 року, в чернечому хорі старої церкви під час молитви перед Розп'яттям отримав стигмати, які залишалися відкритими і кровоточивими впродовж п'ятдесяти років.

22 вересня 1968 року святий Піо відслужив свою останню Святу Літургію, а наступної ночі, - 23 вересня, відійшов по вічну нагороду в обійми Небесного Отця. У момент смерті з тіла святого зникли стигмати, які він носив впродовж 50 років.

20 березня 1983 року розпочався його канонізаційний процес. Папа Іван Павло II 2 травня 1999 року зачислив його до лику блаженних, а 16 червня 2002 року – до лику святих. Святий отець Піо залишив прекрасне свідчення любові до Господніх страстей і Євхаристії, вірним і покірним слугою якої він був. Прославився як чудовий керівник душ. Через його витривале служіння в сповідальниці Бог виявив сучасному світові красу своїх діл милосердя.

Джерело:    Воїни Христа Царя

Вітаю з Днем Ангела і небесного покровителя, Святого первомученика, архидиякона Степана!

Вітаю всіх своїх друзів та подруг на ім'я Степан  і Степаніда (Хеліїл - гебр., Стефанос - грец., Вінець - укр.) - з Днем Ангела і Небесного покровителя, Святого первомученика за Христову віру, архидиякона Степана!

Бажаю вам наснаги у боротьбі за УССД, щоб ви, змагаючись за волю своєї земної, української України - від Сяну до Дону, осягнули перемогу і Небесну Батьківщину, а також сили й витривалості у терпіннях, в'язничних поневіряннях та носінні щоденних хрестів у твердому поступі вслід за Спасителем!

З повагою і благословенням р.Б. Леонід.

09.01.2013р. Б. / Тижневий огляд: Папа і Апостольський Престіл (02.01 – 06.01.)

Середа. У середу, 2 січня, на початку загальної аудієнції Святіший Отець поставив питання «Звідки походить Ісус?». За словами Папи, в усіх чотирьох Євангеліях відповідь на це запитання чітка: Ісус походить від Небесного Отця. Ми це визнаємо, щоразу проказуючи молитву «Вірую». «Згадане ствердження Символу Віри, – зауважив Святіший Отець, – не стосується вічного Божого буття, а радше, розповідає нам про дію, в якій беруть участь три Божі Особи, і яка здійснюється з Діви Марії. Без Неї входження Бога в історію людства не осягнуло би своєї мети, і не сталося б того, що є центральним у нашому визнанні віри: Бог є Богом-з-нами. Ось чому Марія невід’ємно належить до нашої віри в Бога, Який діє, Який входить в історію». «Стоїмо перед обличчям великого та зворушливого таїнства, яке святкуємо в цьому різдвяному періоді: Божий Син діянням Святого Духа воплотився в лоні Діви Марії. Це – звістка, яка звучить завжди по-новому та приносить з собою надію і радість до нашого серця, бо щоразу дарує нам впевненість у тому, що навіть і тоді, коли часто почуваємося слабкими, убогими, безсилими перед труднощами і злом у світі, Божа могутність завжди діє та довершує чудеса якраз у слабкості. Нашою силою є Його благодать», – сказав Бенедикт XVI.

 

Після першої в цьому році загальній аудієнції 2 січня Бенедикт XVI помістив черговий запис у своєму мікроблозі в «Твіттері»: «Якщо ми повністю довіримося Господу, все змінюється. Ми - діти єдиного Отця, який любить нас і ніколи не залишить!»,- запевнив Папа своїх читачів у соціальній мережі.

 

Четвер. Префектура Папського Дому оприлюднила приблизні дані про участь вірних в аудієнціях та літургійних відправах, проведених Папою Бенедиктом XVI протягом минулого року. В цих зустрічах взяли участь понад 2 мільйони 350 тисяч людей.

 

П’ятниця. Архиєпископ Клаудіо Марія Челлі, голова Папської ради з засобів масової комунікації, розповів, що повідомлення, які публікуються у «Твіттері», Святіший Отець затверджує особисто. За словами єрарха Бенедикт ХVI через «Твіттер» отримує багато повідомлень від молоді і літніх людей з усіх континентів. До Святішого Отця надходять твіти різного характеру. Звичайно серед них бувають також іронічні і критичні. Однак для Бенедикта XVI це не є несподіванкою. «Якщо Папа висловив бажання вступити в діалог з сучасною людиною (...) існують ризики з цим пов'язані, які потрібно прийняти.» - сказав ієрарх.

 

Субота. 5 січня Бенедикт XVI призначив нового апостольського нунція в Єгипет французького архиєпископа Жан-Поля Айме Габеля, який до цього був  Апостольським нунцієм в Ісламській Республіці Іран.

 

Неділя. У неділю, 6 січня, Папа Бенедикт XVI очолив Святу Месу в базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди урочистості Богоявлення Господнього, під час якої уділив свячення чотирьом єпископам – новопризначеному Секретареві Конгрегації Католицької Освіти Вінченцо Дзані, новопризначеному Префектові Папського Дому, своєму секретареві Ґеорґу Ґенсвайну та двом апостольським нунціям. Розділити радість зі своїм колишнім колегою прибув архиєпископ Мечислав Мокшицький, Львівський митрополит латинського обряду, який перед призначенням до Львова був секретарем блаженного Івана Павла ІІ та кілька років – Папи Бенедикта XVI.

 

Після закінчення Літургії, з вікна своєї приватної бібліотеки Понтифік окремо привітав з Христовим Різдвом вірних Східних Церков, які дотримуються юліянського календаря. Вселенський Архиєрей сказав: «Дорогі брати й сестри! Завтра Церкви Сходу, які дотримуються юліанського календаря, святкуватимуть Господнє Різдво. У радості спільної віри звертаю до них найщиріші побажання миру разом із особливою згадкою в молитві».

 

Перед молитвою «Ангел Господній» Святіший Отець прокоментував Євангельське читання про прихід до новонародженого Ісуса трьох царів. Під час Різдва, перед Ісусом, ми бачимо віру Марії, Йосипа та пастухів; а в свято Богоявлення (6 січня) , ми бачимо віру мудреців, що прибули зі Сходу, щоб поклонитися королю юдеїв. Діва Марія разом зі своїм чоловіком, являють собою «корінь» Ізраїлю, «залишок» оголошений пророками, з якого повинен був прорости Месія. Мудреці являють собою народи, цивілізації, культури, релігії, які знаходяться на шляху до Бога, в пошуку Його Царства спокою, справедливості, правди і свободи. На початку є один центр, який перш за все виражений в особі Марії, «дочки Сіону»: центр Ізраїлю, народу, який знає і має віру в того Бога, який відкрився Патріархам протягом історії. Віра Марії стала образом і моделлю віри Церкви, Народу Нового Завіту. Але цей народ, від самого свого початку був повсюдним, і це ми бачимо сьогодні в особі мудреців, які прибули до Вифлеєму, йдучи за світлом зорі і вказівками Святого Письма, - зазначив Папа.

 

У 2012 р. Папська рада з міжрелігійного діалогу приділяла головне значення продовженню діалогу з мусульманами, про це повідомив голова цієї дикастерії, кардинал Жан Луї Торан. Єрарх зазначив, що «на жаль, деякі релігійні меншини, використовують релігію для виправдання застосування ними насильства». Він розповів про існуючі в деяких країнах тенденції встановлення ісламських законів, навіть силою, що створює небезпеку не тільки для власного суспільства, але також для всього світу.

Джерело:   Воїни Христа Царя

08.01.2013р. Б. / Собор Пресвятої Богородиці

Коротка історія

Празник Христового Різдва показує величний Божий план відкуплення людського роду. Божий Син з безконечної любови до нас стає малою Дитиною. На свою Матір Він вибирає Пречисту Діву Марію. Завдяки Пресвятій Богородиці Божі плани могли стати дійсністю. Без неї не було б Христового Різдва, не було б відкуплення. Відомий церковний письменник о. М. Мешлер роздумуючи про таїнство Христового воплочення і роль в ньому Пречистої Діви Марії, вигукує: "О пречудне і взнесле створіння! В її руки і серце зложив Бог наше спасення! Без неї ми не мали б Ісуса, без неї ми не були б відкуплені. Вона дала свою згоду, і дала її свобідно з безграничної любови до нас... Безпосередній наслідок воплочення для Марії був такий, Ідо вона справді стала Богородицею. Марія є дійсно Мати Божа якраз тому, що вона є Мати Христова" (Життя ГНІХ у розважаннях. Т. І, с. 72 і 79).

Східна Церква, маючи на увазі гідність богоматеринства, призначила другий день Христового Різдва на окреме звеличання гідности Пресвятої Богородиці.

Східна Церква традиційно після великого празника святкує пам'ять тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть, як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, Собором.

Годі означити, у котрому столітті празник Собору Пресвятої Богородиці ввійшов у загальну практику Церкви. Деякі святі Отці IV ст., як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Йоан Золотоустий з нагоди празника Христового Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо також, що якийсь час празник Собору і пам'ять святого первомученика Степана святкували в один день, бо щойно в VII ст. вшанування пам'яті святого Степана перенесено на третій день свят.

Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79 правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє. "Божественне з Діви народження, — каже Собор, — що було безсіменним, ми визнаємо за безболісне, і це проповідуємо всім вірним. Цим способом хочемо направити тих, що через незнання роблять щось невідповідне. Тому що деякі після святого Різдва Христа Бога нашого печуть печиво і дарують його один одному на честь мук при пологах Всенепорочної Діви Матері. Ми вважаємо, що вірні не повинні робити чогось такого. Бо не приносить чести Діві, коли її невимовне родження означують і представляють наче звичайне і властиве для нас родження, тому що вона понад усяке розуміння і вислів тілом породила невмістиме Слово. Отже, якщо це робитиме духовна особа, то її позбавлять сану, а мирянина відлучать".

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися тобі — Сонцю правди, і пізнавати тебе — Схід з висоти. Господи, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 6: Раніш зірниці від Отця без матері роджений — на землі без отця днесь воплотився з тебе. Тим-то звізда благовістує волхвам, ангели ж із пастирями оспівують несказанне різдво твоє, Благодатная.

 

Послання святого апостола Павла до Євреїв 2, 11-18

Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім'я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.

 

Євангеліє від Матея 2, 13-23

Коли відійшли мудреці, то ангел Господень у сні явився Йосифові, кажучи: Встань, візьми дитя і матір Його, і втікай в Єгипет, і будь там, поки скажу тобі, бо Ірод хоче шукати дитя, щоб погубити Його. А він, вставши, взяв дитя та матір Його вночі і відійшов у Єгипет. І був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, що говорив: 3 Єгипту визвав Я Сина Мого. Тоді Ірод, побачивши, що був поруганий волхвами, розгнівався дуже і післав повбивати всіх дітей, що були у Вифлеємі і всіх околицях його, від двох років і нижче, згідно з часом, про який докладно розпитав у мудреців. Тоді збулося сказане Єремією пророком, що говорить: Голос в Рамі чути було, плач і ридання і голосіння велике. Рахиль — оплакуюча дітей своїх: і не хотіла утішитися, бо їх немає. І коли помер Ірод, то ангел Господень у сні явився Йосифові в Єгипті, кажучи: Встань, візьми дитя і матір Його і йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, що шукали душі дитяти. А він, вставши, взяв дитя і матір Його і прийшов в землю Ізраїлеву. Та почувши, що Архилай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся туди йти, а прийнявши вість у сні, відійшов в сторони галилейські. І прийшовши, поселився в городі, званім Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

 

Проповідь

Дорогі у Христі брати й сестри! Уривок з євангелії розповідає про розвиток долі, що ставалася з народженим дитятком Ісус. Після відвідин пастирів та поклону мудреців, знову прийшов ангел у сні до Йосифа, не до Марії і виразно розпорядився, щоб той втікав у Єгипет. Тепер уже нічого не пояснює про дитя та матір, тому що Йосифові відомо, а просто говорить про царя Ірода, котрий бажає вбити Ісуса. Тут не йшлося про якийсь захист новонародженого у чудесний спосіб, а Марія та Йосиф, як звичайні люди виконували волю Бога – втікали від небезпеки, що грозила. Вдумаймося у поведінку св. Йосифа, котрий не ставить зайвих запитань ангелові: чому має втікати Той, хто спасе свій народ? Видається на сказану попередньо незгідність у словах: мав спасти народ, а його потрібно спасати від якогось Ірода! Не допитується Йосиф ангела про час перебування, йому вистарчало слова, що буде сповіщено про час повернення. Так поводиться людина, що називається –праведник, котрий показує «покору та слухняність». Ще недавно Йосиф сумнівався та підозрівав Марію, що вона зрадила його, але мова ангела віддалила його страх та непевність, а поява дитятка наповнила його серце радістю. І, як буває усім нам у житті, що успіхи переміняються з невдачами, поступ вперед - переплітається падіннями, так було і в житті святої родини: радість перепліталася з різними життєвими клопотами. Мабуть, різниця лише в тому, що тут не чується жодних слів нарікання чи претензій до Господа з боку членів родини. Все приймається спокійно, з відданням себе у руки Небесного Отця. Не йшлося і про творіння чудес, щоб в такий спосіб рятувати себе, тому що не настав такий час. «Коли б Господь з першого свого віку став творити чудеса, то його не прийняли б за людину» (Бесіда 8 на Мт, св. І. Золотоус.,), - люди відкидали б його людську природу. Тому все відбувалося як із кожною звичайною людиною, щоб хтось не смів говорити, що народжений Богочоловік не відчував усього тягарю життя.

Тут Йосиф, подібний до сімдесятип’ятилітнього Авраама, котрий  не допитувався Бога про ніщо, а залишив своїх рідних, свій край та землю і пішов там, де велів йому Господь (пор. Бут 12). Не легке було життя кочівника, але він здався цілковито на волю Творця і не помилився. Тоді Авраам увійшов теж, у Єгипет, а, коли його жінку, Сараї, взято для фараона, вдарив Господь фараона і його дім тяжкими карами. А тут, в Єгипет ввійшов сам Господь, народжений Ісус, де впали божки та служіння їм, порушені дії всяких  чародіїв та ворожбитів… Знаємо, що пізніше у Єгипті процвітало життя посвячених Богові осіб: пустинників й різного роду пісників, самітників та анахоретів.

Зауважмо, як покірно веде себе Марія: не має жодної претензії, що вона матір Сина Божого і що їй належалося б повідомляти про майбутню долю дитяти Ісус. Все приймає із великим смиренням і як нічого не говорила, коли Йосиф бажав її відпустити, не шукала собі оправдання й не пояснювала усіх обставин життя колись, подібно й тепер, цілковито здається на Бога та на тих, кого він кличе служити біля дитятка.  Який це чудовий приклад для нас, що здається покликані виконати волю Небесного Отця і як ми, на жаль, проявляємо в усьому свою волю. Ставимо нашу волю на перше місце і приймаємо Божу тоді, коли нам здається, що вона співпадає з нашими планами. Коли все складається не по-нашому бажанні, тоді усіх звинувачуємо, насамперед, наших настоятелів, тих, хто не підтримує нас і вирішуємо, наприклад, не йти у вказаний нам монастирський дім чи прийняти запропоновану послугу, а повертаємося у дім своїх батьків… Таке нерідко трапляється… Які далекі буваємо ми від правди нашого покликання, коли радо виконуємо та почуваємося щасливими тоді, коли все укладається згідно нашого способу думання та передбачень. А чи це правильно? Чи так поступали наші святі попередники? – Ні! Для них воля Божа приймалася через наставників, Марія не противилася Йосифові, - вона була мати Божого Сина, а він тільки його опікун, але вона слухається його. Богородиця не має претензій, що вона нічого не знає про втікання у Єгипет, а віддається в руки Йосифа, котрий підозрівав її попередньо у перелюбі, бо хотів її відпустити. Подібно у Єгипті, знову у сні прийшов ангел до Йосифа і той повернувся разом з Марією та Ісусом у Назарет. Як глибоко розумілося служіння Богові у старинних часах, теж певними людьми; і як трудно знайти у наш час таких, хто бажав би навіть, у монастирі цілковито віддатися у руки своїх настоятелів, а тим самим у руки Господні.

Хай сьогоднішня участь у нашому святі собору Пресвятої Богородиці та святого обручника Йосифа допоможе нам глибоко застановлятися над нашим покликанням до служіння Богові не тільки у стані спеціального покликання до чернечого життя, але у кожному стані, що його нам дарував Господь.

 
+ Ігор (Возьняк)
2007 рік

Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.
А також ікону Собору Пресвятої Богородиці.

Джерела: www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

07.01.2013р. Б. / Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого празника Христового Різдва. У той час був тільки празник Богоявлення, яке святкували 6 січня. Цей празник поєднував у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово "Епіфанія" чи "Теофанія", що значить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження.

 

Про давню злуку цих двох празників і їхнє святкування в один день свідчить тотожний уклад у нашому богослуженні. Схема богослужби цих празників одна й та сама. Обидва мають навечір'я з постом, Літургію святого Василія Великого з вечірнею у навечір'я, царські часи, велике повечер'я зі співом "З нами Бог", на Літургії "Єлици" і т. п. Різниця в їхньому богослуженні полягає тільки у змісті богослужби.

 

У перші століття деякі Церкви, а передусім Західна, з празником Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галилейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресення Лазаря, бо всі ті події це свідки Богоявлення — появи Бога на землі. І якраз святкування більшої кількости подій із життя Ісуса Христа разом з празником Богоявлення було одною з головних причин, чому Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.

 

За прикладом Західної Церкви згодом і Східні Церкви починають празнувати Христове Різдво 25 грудня. Вирішальну роль у цій справі мали три великі Отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Святий Василій Великий ( V 379) був першим, хто почав святкувати Христове Різдво 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво. Під його впливом святий Григорій Богослов ( V 390) запроваджує цей празник у Константинополі. 25 грудня 379 року він починає свою проповідь словами: "Христос родиться — славте! Христос з небес — зустрічайте: Христос на землі — величайте!" А відтак далі говорить: "Сьогодні празник Богоявлення або Різдва, бо так і інакше зветься цей день і дві назви даються одному празникові тому, що Бог з'явився людям через народження... Від з'явлення — назва Богоявлення, а від народження — Різдво. Ось таке торжество празнуємо сьогодні — прихід Бога до людей..."

 

Пізніше, коли Христове Різдво на Сході стало окремим празником, то за Богоявленням 6 січня залишилася тільки подія Христового Хрещення.

 

Службу на празник Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріярх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріярх Анатолій.

 

У VI ст. свята Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм у честь Христового Різдва. У кодексах цісаря Теодосія з 438 року і цісаря Юстиніяна з 535 року знаходимо закон про загальне святкування празника Христового Різдва.

 

Про ікону

Іконографія празника Різдва Христового на християнському Сході — це не сентиментальна сценка народження маленької дитини, а зображення приходу на світ Сонця правди, яке просвічує цілу вселенну. Дитятко Ісус в самому центрі композиції, на тлі темної печери, бо Він — світло світу, щоб розвіяти темряву (Йо. 1, 9). Христові ясла нагадують гробницю, а пеленки — погребальні пов'язки, бо Він своєю смертю має перемогти темряву, гріх і смерть. Христос народжується у пустині поза містечком Вифлеєм, бо від самого початку грішний світ Його не прийняв (Йо. 1, 11). Богородиця лежить, відпочиваючи на величному ложі, застеленому символічним червоним диваном, бо ж вона стала матір'ю Царя Христа. її вираз гідний, поважний, як годиться новій Єві, матері нового, відродженого людства. Її задума нагадує нам про те, що вона зберігала всі Божі таїнства у своєму серці (Лк. 2, 19). Вгорі видно небесний півкруг, з якого світить путеводительна звізда. Це символ Божої всюдиприсутності у цій спасительній епохальній події.

 

Йосиф зображений віддалік — знак того, що він не є природним батьком Ісуса. До нього підходить спокусник під виглядом старого пасту ха й збуджує в ньому сумніви. Однак Йосиф, як знаємо зі Святого Письма, залишився вірним Богові. Тому він є для нас прикладом віри, покори та відданості Божим планам спасіння. Ангели з дивом споглядають на Боже Слово в людській природі. Вони оспівують цю незбагненну подію та виявляють готовність служити Йому. Пастухи та мудреці символізують неосвічену та високоосвічену частини людства, які вірять вістці про народження Христа. Вони представляють як ізраїльський, так і неізраїльські народи. Навіть звірята, віл та осел, впізнають свого Сотворителя — Боже Слово (Іс. 1, 3).

 

Жінки, які купають Дитятко Ісуса, нагадують нам, що це було справ­жнє, природне народження. Купіль також є прообразом Хрищення Христа. та всіх вірних.

 

Праворуч на іконі — пастух, який вислуховує благовість ангела, він є представником вибраного народу, того народу, якого шукав сам Бог, і цей Бог тепер сходить як добрий Пастир, щоб зібрати своє стадо, до якого Він промовляє вже кілька століть, "багаторазово і багатьма способами" (Євр. 1, 1). У центрі розміщена вифлеємська яскиня, в якій у повноту часів з'явилася благодать Спасителя, нашого Бога (див. Тит. 2, 11), щоб примирити усіх, далеких і близьких (див. Еф. 2, 17).

 

Дерево на передньому плані нагадує пророцтво Ісаї, що Месія буде гілкою з дерева Єссея, батька царя Давида (Іс. 11, 1). Воно також нагадує нам, що Христос відкупить людство на новому дереві — дереві життя, тобто на хресті.

 

Наша східна літургія велично оспівує Різдво Христове майже безчисленними стихами й гимнами. Вона вказує, що хоч грішний світ не прийняв Христа, зате представники всього небесного й земного сотворіння, яке є слухняне Богові, вітають нового Адама й Спасителя світу.

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися тобі — Сонцю правди, і пізнавати тебе — Схід з висоти. Господи, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь преістотного родить і земля вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале — превічний Бог.

 

Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 4-7

Браття, коли скінчився час, Бог послав Сина Свого, що народився від жінки, народився під законом, щоб відкупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, Який взиває: Авва - Отче! Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець Божий через Ісуса Христа.

 

Євангеліє від Матея 2, 1-12

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, ото мудреці зі Сходу прийшли в Єрусалим, кажучи: Де є роджений цар юдейський? Бо ми виділи звізду Його на сході, і прийшли поклонитися Йому. І почувши це, Ірод цар стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. І зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, випитував від них, де Христос має народитися. А вони сказали йому: У Вифлеємі Юдейськім; бо так було написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юдова, нічим не менший єси між владиками Юдовими, бо з тебе вийде вождь, що пастиме люди Мої Ізраїля. Тоді Ірод тайкома призвав мудреців і випитував від них про час явленої звізди. І, пославши їх у Вифлеєм, сказав: Ідіть і розпитайте совісно про дитя; і як знайдете, звістіть мені, щоб і я пішов поклонитися Йому. А вони, вислухавши царя, пішли. І ось звізда, яку вони бачили на сході, ішла перед ними, аж поки прийшла і стала вгорі, де було дитя. А побачивши звізду, зраділи радістю великою вельми. І прийшовши в храмину, побачили дитя з Марією, матір'ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, і ладан, і смирну. І прийнявши вістку у сні не повернутись до Ірода, іншою путтю відійшли у край свій.

 

Проповідь

Дорогі у Христі! Різдво Ісуса у Вифлеємі – означає, що з нами Бог! Різдвяний час повертає нас знову до пережиття цієї знаменної події – народження Ісуса Христа, нашого Месії. Месія, або інакшими словами «посланець», має виконати дуже конкретне завдання: відкупити кожну людину та дарувати їй спасіння. І саме це допомагає нам зрозуміти причини, чому Він прийшов на землю та жив, як людина. Отже, народження Спасителя започатковує дуже важливі зміни в житті людства. Подія Різдва Христового змінила хід історії цілого людства. З цієї причини вирішено почати нове літочислення та назвати цю епоху «Новою ерою». Аналогічні події відбуваються у житті кожної людини. Христос навідується в гостину до Вашої душі і це вже є початок нового життя. На подальшу переміну людського життя потрібен відповідний час і тому сподіватись на бажані швидкі результати відразу неможливо. Пройде час, і Боже дитя поблагословить своєю присутністю наше людське життя.

Під час торжественних святкувань Ювілейного 2000 року від народження Ісуса Христа було проголошено найбільшу популярність та важливість особи Спасителя для всіх народів землі, бо Він прийшов до кожної людини. Вік, соціальний стан, національність, моральність життя та інше ніколи не були перешкодою до зустрічі із Ним. Зустріч з Ісусом завжди змінювала кожного. Ісус проповідував Небесне царство, яке знаходиться в середині Вас! Осягнення правдивого людського щастя в усій його повноті дає нам запевнення Царства Божого. І тому кожний, хто ставав щасливою людиною, той почувався немов у небі. Це нас приводить до думки, що Спаситель прийшов, щоб повернути нам первісний образ, дарований Творцем. Ісус бажав повернути нам образ Божий – «бути Правдивою людиною». Доказом цього є те, що Ісус не погорджує нічим людським: ні тілом, ні звичаями, ні суспільством, ні працею. Більше того: Він часто себе називає «Син Людський». Христос противиться всьому гріховному! Людина, зіпсована гріхом перестає, бути людиною у моральному і духовному значенні. Не дивно, що такі люди і самі себе не люблять через своє грішне життя. Ісус бажає нам правдивого щастя, і саме тому Його місійна діяльність була дуже людською і природною. Навіть великі чуда, здавалось, були простими і зовсім природними. З Христом є дуже просто, бо Він Сам простий! Цю простоту можна було побачити від початку Його приходу на землю і до самого кінця Його життя. Ускладнювати життя старалася тільки грішна людина. Важко було тим, хто не довіряв Ісусові Христові і часто противився Йому. І це завжди було і надалі залишається причиною внутрішньої боротьби. «По вірі вашій дасться вам», – постійно наголошував Месія. Саме тому, ознакою святості у християнстві відразу почали вважати простоту.

Простота не захоплює! Але ціллю простих речей не є захопити, а принести користь і бути корисними! Наше життя маємо наповнити простотою, відкидаючи всяке крутійство, брехню та обман. Неправдою з великими складностями здобудемо дуже мало, а втратимо дуже багато, так і не скориставши нічого. У такому простому Різдві прийшло Величне Спасіння для всіх і для кожного з Вас! Рівночасно хочемо звернути увагу на теперішній стан нашого суспільства. Інфляція, криза, невідомі до цього часу хвороби та їх наслідки прийшли до наших родин. Обласні центри, міста, містечка та села втрачають добру питну воду, а це в свою чергу провокує різні недуги. У місті Херсоні зруйновано храм «Покрови Пресвятої Богородиці», і цим діям надали законний статус. Стає дуже страшно, коли люди займають місце Бога та оголошують Йому війну. Долю збунтованих ангелів добре знаємо зі Святого Письма. Руйнування храму, неповага до свого народу, свідоме невиконання своїх обов’язків, напевно, і є головною причиною всіх бід сьогодення.

Син Божий прийшов, щоб народитися у Вашому домі та розв’язати всі труднощі. Найперше Він прощає нам гріхи, а ми простімо наших ближніх та допоможімо людям в потребі. І це є початок Царства Божого на землі. Любов і мир Христовий нехай завжди перебуває у Ваших серцях. Радістю веселої коляди поділімося із хворими, в’язнями, дітьми-сиротами, студентами, військовими та самотніми особами. Передайте моє Архиєрейське благословення всім людям доброї волі. З нагоди Різдвяних свят і Нового 2011 року бажаємо Вам щастя, добра, успіху в праці та многих Божих ласк. Амінь. Благословення Господнє на Вас!

 

+Владика Василь Івасюк

"Сівач", січень 2011, Ч. 1 (136) рік 13

Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Христового Різдва.

Джерела: www.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя

06.01.2013р. Б. / Прямі трансляції Різдвяних богослужінь в ефірі українського телебачення

В часі одного із найвеличніших християнських свят промовляємо: Христос ся рождає! Славімо Його!

 

Перший Національний телеканал України запрошує долучитися до урочистого празника Різдва і переглянути кількагодинні прямі трансляції з Собору Святого Василія у Києві та почути привітання і благословення Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава.  

 

6 січня, 18:15–Трансляція Великого Повечір’я з литією і мирування (благословення просфор на Святу Вечерю).

 

7 січня, 09:00– Трансляція урочистої Архиєрейської Літургії св. Василія Великого. 

 

Священнодійство коментують: керівник департаменту інформації УГКЦ о. Ігор Яців та головний редактор Першого Національного Христина Стебельська.

 

Рівно ж, 7 січня о 8.00 год. в ефірі 12 каналу Львівської обласної державної телерадіокомпанії розпочнеться пряма трансляція Різдвяного Богослужіння з Архикатедрального собору Святого Юра у Львові, яке очолить Високопреосвященний Митрополит Львівський владика Ігор у співслужінні з духовенством Архиєпархії. Коментуватиме торжественне Богослуження о. Павло Дроздяк, прес-секретар Львівської Архиєпархії.

 

Джерела: http://www.ugcc.lviv.ua

Воїни Христа Царя