Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого празника
Христового Різдва. У той час був тільки празник Богоявлення, яке
святкували 6 січня. Цей празник поєднував у собі і Христове Різдво і
Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово "Епіфанія" чи "Теофанія",
що значить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства
означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його
появу на землі, тобто його народження.
Про давню злуку цих двох празників і їхнє святкування в один день
свідчить тотожний уклад у нашому богослуженні. Схема богослужби цих
празників одна й та сама. Обидва мають навечір'я з постом, Літургію
святого Василія Великого з вечірнею у навечір'я, царські часи, велике
повечер'я зі співом "З нами Бог", на Літургії "Єлици" і т. п. Різниця в
їхньому богослуженні полягає тільки у змісті богослужби.
У перші століття деякі Церкви, а передусім Західна, з празником
Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й
поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галилейській, чудесне розмноження
хліба, а подекуди навіть і воскресення Лазаря, бо всі ті події це свідки
Богоявлення — появи Бога на землі. І якраз святкування більшої
кількости подій із життя Ісуса Христа разом з празником Богоявлення було
одною з головних причин, чому Західна Церква перша відділила Христове
Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.
За прикладом Західної Церкви згодом і Східні Церкви починають
празнувати Христове Різдво 25 грудня. Вирішальну роль у цій справі мали
три великі Отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій
Богослов і святий Йоан Золотоустий. Святий Василій Великий ( V 379) був
першим, хто почав святкувати Христове Різдво 25 грудня в Кападокії між
371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво. Під
його впливом святий Григорій Богослов ( V 390) запроваджує цей празник у
Константинополі. 25 грудня 379 року він починає свою проповідь словами:
"Христос родиться — славте! Христос з небес — зустрічайте: Христос на
землі — величайте!" А відтак далі говорить: "Сьогодні празник
Богоявлення або Різдва, бо так і інакше зветься цей день і дві назви
даються одному празникові тому, що Бог з'явився людям через
народження... Від з'явлення — назва Богоявлення, а від народження —
Різдво. Ось таке торжество празнуємо сьогодні — прихід Бога до людей..."
Пізніше, коли Христове Різдво на Сході стало окремим празником, то за
Богоявленням 6 січня залишилася тільки подія Христового Хрещення.
Службу на празник Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріярх
Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріярх
Анатолій.
У VI ст. свята Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, побудувала у
Вифлеємі храм у честь Христового Різдва. У кодексах цісаря Теодосія з
438 року і цісаря Юстиніяна з 535 року знаходимо закон про загальне
святкування празника Христового Різдва.
Про ікону
Іконографія празника Різдва Христового на християнському Сході — це не
сентиментальна сценка народження маленької дитини, а зображення приходу
на світ Сонця правди, яке просвічує цілу вселенну. Дитятко Ісус в самому
центрі композиції, на тлі темної печери, бо Він — світло світу, щоб
розвіяти темряву (Йо. 1, 9). Христові ясла нагадують гробницю, а пеленки
— погребальні пов'язки, бо Він своєю смертю має перемогти темряву, гріх
і смерть. Христос народжується у пустині поза містечком Вифлеєм, бо від
самого початку грішний світ Його не прийняв (Йо. 1, 11). Богородиця
лежить, відпочиваючи на величному ложі, застеленому символічним червоним
диваном, бо ж вона стала матір'ю Царя Христа. її вираз гідний,
поважний, як годиться новій Єві, матері нового, відродженого людства. Її
задума нагадує нам про те, що вона зберігала всі Божі таїнства у своєму
серці (Лк. 2, 19). Вгорі видно небесний півкруг, з якого світить
путеводительна звізда. Це символ Божої всюдиприсутності у цій
спасительній епохальній події.
Йосиф зображений віддалік — знак того, що він не є природним батьком
Ісуса. До нього підходить спокусник під виглядом старого пасту ха й
збуджує в ньому сумніви. Однак Йосиф, як знаємо зі Святого Письма,
залишився вірним Богові. Тому він є для нас прикладом віри, покори та
відданості Божим планам спасіння. Ангели з дивом споглядають на Боже
Слово в людській природі. Вони оспівують цю незбагненну подію та
виявляють готовність служити Йому. Пастухи та мудреці символізують
неосвічену та високоосвічену частини людства, які вірять вістці про
народження Христа. Вони представляють як ізраїльський, так і
неізраїльські народи. Навіть звірята, віл та осел, впізнають свого
Сотворителя — Боже Слово (Іс. 1, 3).
Жінки, які купають Дитятко Ісуса, нагадують нам, що це було справжнє,
природне народження. Купіль також є прообразом Хрищення Христа. та всіх
вірних.
Праворуч на іконі — пастух, який вислуховує благовість ангела, він є
представником вибраного народу, того народу, якого шукав сам Бог, і цей
Бог тепер сходить як добрий Пастир, щоб зібрати своє стадо, до якого Він
промовляє вже кілька століть, "багаторазово і багатьма способами" (Євр.
1, 1). У центрі розміщена вифлеємська яскиня, в якій у повноту часів
з'явилася благодать Спасителя, нашого Бога (див. Тит. 2, 11), щоб
примирити усіх, далеких і близьких (див. Еф. 2, 17).
Дерево на передньому плані нагадує пророцтво Ісаї, що Месія буде гілкою
з дерева Єссея, батька царя Давида (Іс. 11, 1). Воно також нагадує нам,
що Христос відкупить людство на новому дереві — дереві життя, тобто на
хресті.
Наша східна літургія велично оспівує Різдво Христове майже
безчисленними стихами й гимнами. Вона вказує, що хоч грішний світ не
прийняв Христа, зате представники всього небесного й земного сотворіння,
яке є слухняне Богові, вітають нового Адама й Спасителя світу.
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло
розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися
поклонятися тобі — Сонцю правди, і пізнавати тебе — Схід з висоти.
Господи, слава тобі.
Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь преістотного родить і земля
вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а
волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале —
превічний Бог.
Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 4-7
Браття, коли скінчився час, Бог послав Сина Свого, що народився від
жінки, народився під законом, щоб відкупити тих, які під законом, щоб ми
прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина
Свого, Який взиває: Авва - Отче! Тому ти вже не раб, а син; а коли син,
то спадкоємець Божий через Ісуса Христа.
Євангеліє від Матея 2, 1-12
Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, ото
мудреці зі Сходу прийшли в Єрусалим, кажучи: Де є роджений цар
юдейський? Бо ми виділи звізду Його на сході, і прийшли поклонитися
Йому. І почувши це, Ірод цар стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. І
зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, випитував від них,
де Христос має народитися. А вони сказали йому: У Вифлеємі Юдейськім; бо
так було написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юдова, нічим не
менший єси між владиками Юдовими, бо з тебе вийде вождь, що пастиме люди
Мої Ізраїля. Тоді Ірод тайкома призвав мудреців і випитував від них про
час явленої звізди. І, пославши їх у Вифлеєм, сказав: Ідіть і
розпитайте совісно про дитя; і як знайдете, звістіть мені, щоб і я пішов
поклонитися Йому. А вони, вислухавши царя, пішли. І ось звізда, яку
вони бачили на сході, ішла перед ними, аж поки прийшла і стала вгорі, де
було дитя. А побачивши звізду, зраділи радістю великою вельми. І
прийшовши в храмину, побачили дитя з Марією, матір'ю Його, і, впавши,
поклонилися Йому; і відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, і
ладан, і смирну. І прийнявши вістку у сні не повернутись до Ірода,
іншою путтю відійшли у край свій.
Проповідь
Дорогі у Христі! Різдво Ісуса у Вифлеємі – означає, що з нами Бог!
Різдвяний час повертає нас знову до пережиття цієї знаменної події –
народження Ісуса Христа, нашого Месії. Месія, або інакшими словами
«посланець», має виконати дуже конкретне завдання: відкупити кожну
людину та дарувати їй спасіння. І саме це допомагає нам зрозуміти
причини, чому Він прийшов на землю та жив, як людина. Отже, народження
Спасителя започатковує дуже важливі зміни в житті людства. Подія Різдва
Христового змінила хід історії цілого людства. З цієї причини вирішено
почати нове літочислення та назвати цю епоху «Новою ерою». Аналогічні
події відбуваються у житті кожної людини. Христос навідується в гостину
до Вашої душі і це вже є початок нового життя. На подальшу переміну
людського життя потрібен відповідний час і тому сподіватись на бажані
швидкі результати відразу неможливо. Пройде час, і Боже дитя
поблагословить своєю присутністю наше людське життя.
Під час торжественних святкувань Ювілейного 2000 року від народження
Ісуса Христа було проголошено найбільшу популярність та важливість особи
Спасителя для всіх народів землі, бо Він прийшов до кожної людини. Вік,
соціальний стан, національність, моральність життя та інше ніколи не
були перешкодою до зустрічі із Ним. Зустріч з Ісусом завжди змінювала
кожного. Ісус проповідував Небесне царство, яке знаходиться в середині
Вас! Осягнення правдивого людського щастя в усій його повноті дає нам
запевнення Царства Божого. І тому кожний, хто ставав щасливою людиною,
той почувався немов у небі. Це нас приводить до думки, що Спаситель
прийшов, щоб повернути нам первісний образ, дарований Творцем. Ісус
бажав повернути нам образ Божий – «бути Правдивою людиною». Доказом
цього є те, що Ісус не погорджує нічим людським: ні тілом, ні звичаями,
ні суспільством, ні працею. Більше того: Він часто себе називає «Син
Людський». Христос противиться всьому гріховному! Людина, зіпсована
гріхом перестає, бути людиною у моральному і духовному значенні. Не
дивно, що такі люди і самі себе не люблять через своє грішне життя. Ісус
бажає нам правдивого щастя, і саме тому Його місійна діяльність була
дуже людською і природною. Навіть великі чуда, здавалось, були простими і
зовсім природними. З Христом є дуже просто, бо Він Сам простий! Цю
простоту можна було побачити від початку Його приходу на землю і до
самого кінця Його життя. Ускладнювати життя старалася тільки грішна
людина. Важко було тим, хто не довіряв Ісусові Христові і часто
противився Йому. І це завжди було і надалі залишається причиною
внутрішньої боротьби. «По вірі вашій дасться вам», – постійно
наголошував Месія. Саме тому, ознакою святості у християнстві відразу
почали вважати простоту.
Простота не захоплює! Але ціллю простих речей не є захопити, а принести
користь і бути корисними! Наше життя маємо наповнити простотою,
відкидаючи всяке крутійство, брехню та обман. Неправдою з великими
складностями здобудемо дуже мало, а втратимо дуже багато, так і не
скориставши нічого. У такому простому Різдві прийшло Величне Спасіння
для всіх і для кожного з Вас! Рівночасно хочемо звернути увагу на
теперішній стан нашого суспільства. Інфляція, криза, невідомі до цього
часу хвороби та їх наслідки прийшли до наших родин. Обласні центри,
міста, містечка та села втрачають добру питну воду, а це в свою чергу
провокує різні недуги. У місті Херсоні зруйновано храм «Покрови
Пресвятої Богородиці», і цим діям надали законний статус. Стає дуже
страшно, коли люди займають місце Бога та оголошують Йому війну. Долю
збунтованих ангелів добре знаємо зі Святого Письма. Руйнування храму,
неповага до свого народу, свідоме невиконання своїх обов’язків, напевно,
і є головною причиною всіх бід сьогодення.
Син Божий прийшов, щоб народитися у Вашому домі та розв’язати всі
труднощі. Найперше Він прощає нам гріхи, а ми простімо наших ближніх та
допоможімо людям в потребі. І це є початок Царства Божого на землі.
Любов і мир Христовий нехай завжди перебуває у Ваших серцях. Радістю
веселої коляди поділімося із хворими, в’язнями, дітьми-сиротами,
студентами, військовими та самотніми особами. Передайте моє Архиєрейське
благословення всім людям доброї волі. З нагоди Різдвяних свят і Нового
2011 року бажаємо Вам щастя, добра, успіху в праці та многих Божих ласк.
Амінь. Благословення Господнє на Вас!
+Владика Василь Івасюк
"Сівач", січень 2011, Ч. 1 (136) рік 13
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Христового Різдва.
Джерела: www.ugcc.org.ua
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар