Святого апостола Филипа, одного з семи дияконів
Тропар, глас 3: Апостольська благодать твоя, Филипе,
Самарію здивувала, боговіщанні ж слова твої вельможу врозумили, який
вірою осягнувши неосягненного, охрестився і воздав славу Богові, від
якого і нам благодать випроси, апостоле, і велику милість.
Кондак, глас 4: Народів ловець пречудний і учеників
Христових співбесідник, серед апостолів вибраний, Филип днесь світові
зцілень подає багатство, покриває від напастей, хвалячих Його. Тому
суголосно зовім йому: спасай всіх молитвами твоїми, апостоле.
Є два святих Филипа: апостол, один з дванадцятьох, його пам’ять
вшановуємо 14 листопада, і диякон, пам’ять якого свята Церква обходить
сьогодні.
Святий Филип був родом з Кесарії Палестинської, мав
жінку і чотири дочки, яким Господь дав дар провидіння. Не знаємо, коли
Ісус Христос покликав його до числа своїх учнів, однак відомо, що був
він одним із сімдесятьох і що апостоли вибрали його на диякона, другим
після св. Стефана і другим серед семи дияконів (див. Ді. 6, 5). Коли
після мученицької смерти святого Стефана жиди почали переслідувати
вірних, а Христові учні, окрім апостолів, пішли, втікаючи від ненависти
фарисеїв, в сусідні землі голосити слово Боже, тоді Филип диякон пішов у
Самарію і там, в головному місті Севастії, став проповідувати Христову
віру. Ось що розповідають про це Діяння апостолів: “Так і Филип,
прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. А народ однодушно
уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він
чинив, бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричали
голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала. Радість же
була велика в тім місті. А був перед тим у тому місті один чоловік,
Симон на ім’я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та
видавав себе за щось велике. За ним усі від найменшого до найбільшого
слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік – сила Божа, що її звуть великою».
Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.
Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім’я Ісуса Христа,
хрестились чоловіки й жінки. Увірував тоді й сам Симон і, охрестившись,
перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились,
дивувався. Довідавшися,^ що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які
були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана. Ці прийшли й помолилися
за них, щоб вони прийняли Духа Святого, бо Він ще не зійшов був ні на
кого з них, а лише були охрещені в ім’я Господа Ісуса. Тоді покла-ли на
них руки, і вони прийняли Святого Духа” (Ді. 8, 5-17).
Святий
Филип був лишень дияконом і не міг уділяти охрещеним святої тайни
миропомазання, тому уділити його прийшли святі Петро і Йоан. А коли вони
повернулися до Єрусалиму, тоді: “Ангел же Господній промовив до Филипа,
кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в
Газу; вона безлюдна». І встав він і пішов. Аж ось етіопський муж,
скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом
та що прийшов був в Єрусалим на прощу, – він повертався, сидячи на
своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. Сказав Дух до Филипа: «Підійди і
пристань до цієї колісниці». Підбіг Филип і почув, що той читав пророка
Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?» А він відповів: «Та
як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти
біля нього. Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз,
мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так
Він не відкриває рота свого. В Його приниженні відмовили Йому суд. Рід
Його хто може оповісти? Життя бо Його від землі вирвано». Озвався
скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк
говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?» Тоді Филип відкрив уста
свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому. А коли вони
їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що
забороняє мені охреститись?» Сказав же Филип: «Коли віриш з усього
серця, – можна». Відповідаючи, сказав: «Вірю, що Він є Син Божий». І
повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва – Филип та скопець – зійшли у
воду і він охрестив його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній пі-
рвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою
своєю” (Ді. 8, 26-39).
Згідно зі святим Єронімом, той скопець
згодом став апостолом Етіопії. “Дивіться, – каже святий Йоан
Золотоустий, – як той високий урядник палав спрагою спізнати правду, яку
нам Бог об’явив. Навіть у дорозі він читає Святе Письмо, і то
найзнаменитіші пророцтва Ісаї, – читає, хоч і не розуміє їх. А побачивши
бідного Филипа, не соромиться, а просить його пояснити і навчити. Однак
і вчинок святого Филипа гідний подиву; він не закидає скопцеві, що той
читає те, чого не розуміє, він не схиляється перед його багатством, а
все пояснює і приводить його до Христа”.
Та повернімося до Діянь
апостолів. Коли охрещений етіоп втратив з поля зору святого диякона,
якого забрав ангел Божий, тоді “Филип же опинився в Азоті й по дорозі
звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію ” (Ді. 8,
40). У Кесарії він також проповідував слово Боже. Зі Святого Письма
знаємо, що святий Павло під час своєї подорожі, прибувши до Кесарії,
зупинився в домі Филипа благовісника, одного з семи дияконів, у якого
“було... четверо дочок-дівчат, які пророкували” (Ді. 21, 9).
Згідно
з переданням, апостол Павло висвятив Филипа і настановив його єпископом
у лідійському місті Тралії, в Малій Азії, де той утверджував Христову
науку численними чудами і де закінчив свій земний подвиг. Святий Єронім
пише, що в кінці IV ст. свята Павла бачила в Кесарії дім, в якому жив
святий Филип, а в тому домі маленькі кімнатки, де мешкали його дочки.
Пам’ять про них у Кесарії тоді була ще жива.
У той самий день
Тропар, глас 8: Православія наставнику, благочестя й
чистоти учителю,* вселенної світильнику,* монахів богонатхненна окрасо,
Теофане премудрий,* ученнями твоїми все просвітив ти, сопілко духовна,*
моли Христа Бога, щоб спас душі наші.
Кондак, глас 2: Возгласивши Христове Божественне
воплочення, безплотних ворогів дощенту викрив єси, чудний Теофане. Тому
всі вірно і благочесно кличемо до тебе: моли неустанно за всіх нас.
Святі Теодор і Теофан були синами святого Йони пресвітера (житіє
його див. 22 вересня). Вони обидва прийняли монаше життя в монастирі
святого Сави в Єрусалимі, а згодом, осягнувши досконалість, були
висвячені на священиків. Коли безбожний Лев Вірменин став переслідувати
вірних, які почитали ікони, тоді святі брати пішли до Царгорода і там
перед імператором боронили Христову віру. За це їх жорстоко побили у
кинули до в’язниці в Понті, і лиш після смерти лукавого імператора
повернулися до Царгорода. Однак за ревність у наверненні іконоборців їх
знову кинули до в’язниці. Імператор Теофіл, безбожний єретик, наказав їх
жорстоко мучити, а потім замкнути у в’язниці на острові Афусія. Через
два роки їх поставили перед імператором, роздягли і били по лиці, по
плечах і грудях, а вони голосно молилися до Господа Бога і Богородиці.
Під кінець на лицях їх вирізали на шкірі такі рядки:
”Всім, хто
приходить до того града, де ж ноги Божі стояли, / Подаючи світові
відраду. / Там і ції себе показали, блуду посудини погані. / І коли були
великим гріхам віддані, невірними були розбещені уди. / Як злодії,
звідти вигнані. / Вони ж до царського тут граду приставши, не перестали
зло чинити всюди. / Тим знаменням їм лиця начертавши, прогнали знову
злих зле і звідусюди.”
До такого звірства опустився імператор,
який називав себе християнином. Святого Теодора замкнули у в’язниці в
Апамеї Витинській, де він помер від ран на сам празник святого
первомученика Стефана, у 833 р. Святий Теофан уклав пісню, в якій
прославив подвиги свого брата. За правління Михаїла III (840-867)
святого Теофана відпустили на волю і поставили єпископом Нікеї. Він
уклав багато канонів, серед інших канон на честь відновлення почитання
ікон, пам’ять якого Христова Церква вшановує в першу неділю Великого
посту, у Неділю православ’я.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар