Еф.4,14–19: «Вони, очманівши, віддали себе непогамовній розпусті, щоб з ненавистю коїти всяку нечисть»
Який би ми не розглянули гріх, чи на яку б не подивились
пристрасть, бачимо, що людина ніколи не вгамовується, чинячи їх. Кожен
може побачити це зі свого життя, із власного досвіду. Пристрасть нас
ніколи не насичує. Піддаючись одній пристрасті, людина залишається
незадоволеною і переходить до іншої. Чинячи якийсь гріх, людина ніколи
не є тим гріхом ощасливлена, і так постійно...
Ніщо і ніхто не наситись нас – лише Господь. І кожен із нас має
цей досвід, коли він досвідчив Бога, “наситився” Богом у молитві в
таїнстві покаяння, у причасті Тіла і Крові. Це сповнює нас не тільки
щастям та радістю, але дає повноту, коли нічого іншого не хочеться і
нічого більшого ми не очікуємо. Нічим ми не наситимось, якщо не наситимось і не сповнимось Господом.
* * *
Мр.11,27-33: «Якою владою чиниш таке?»
Нелегко бути чесним перед іншими людьми, але ще більше нелегко
бути чесним перед самим собою. Чому ми не чесні самі зі собою? Бо не
знаємо себе. Погляньмо реально: ми не здатні вказати наших плюсів,
мінусів, наших слабкостей, наших сильних сторін, наших талантів, наших
вад.
Коли юдеї приходять до Ісуса Христа із запитанням, Він відповідає
їм запитанням на запитання. Ставить перед ними особу Йоана Предтечі.
Зрозуміло: якби вони прийняли Йоана Предтечу, то прийняти б й Ісуса
Христа.
У нашому житті так само: одне тягне за собою інше. Якщо будемо
щирі й чесні в одному, то воно спонукає до щирості в іншому. Якщо ж ми
фальшуємо зі собою в одному, то це накладає тінь і фальш на ціле наше
життя. Учімося жити в правді з собою, тоді навчимося жити в правді з
Богом, у правді зі світом і людьми.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар