Еф.3,8–21: «І спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення»
Враховуючи досвід людських стосунків, знаємо, що ми любимо тих,
хто нас любить, нас не люблять ті, кому ми спричиняємо кривду, нам
допомагають, коли ми допомагаємо і т. д. Часто, коли думаємо про
взаємини з Богом, уявляємо собі, що вони відбуваються за такими ж
«правилами»: коли робимо добре, то Бог нас любить, коли робимо зле, то
Бог нас карає чи буде карати.
Бог сталий і незмінний у своїй природі. Він любить людину, попри
те, якою б вона не була. Людина через свій гріх і через своє падіння
сама віддаляється від Бога, бо стає нездатною жити в Божій любові. А
життя без Божої любові і без Господа – це і є пекло. То ж не забуваймо
про Божу любов до кожного з нас. Бог нас любить, очікує життя від кожного з нас і вірить у кожного з нас.
* * *
Мр.11,23-26: «Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите…»
Нам сказано дуже страшні слова: «Усе, що лиш попросите з вірою в
молитві, – отримаєте». Господь не ставить якихось інших умов, коли б Він
мав дати чи не дати те, про що просимо. Чи будемо того потребувати, чи
не будемо, чи ми спроможні, чи не спроможні це прийняти... Але каже:
«Усе, що з вірою попросите, отримаєте». Можемо сказати, що Господь
узалежнює всю свою дію щодо нас від нашої віри. Хоч для Бога немає
неможливих речей. Господь цілковито віддає все в наші ж руки – якою
мірою своєї віри ми собі відміряємо.
Пригадуємо приклад про молитву Іллі: коли він помолився – три з
половиною роки через його віру не було дощу. Господь уже був готовий
змилосердитися над тим своїм народом, але через віру Іллі посуха
тривала. І наступне чудо, яке Господь зробив через віру Іллі, – дав дощ.
Чи ми готові жити довірою до Бога, вірою, що для Нього немає
неможливих речей, і все, що з вірою попросимо, абсолютно все можемо
отримати?
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар