Тропар, глас 1: Веселиться Вселенна світло нині,* і вірних
зібрання радіє у пам’яті твоїй.* З ними ж і ми торжествуємо, кличучи:*
Спаси нас молитвами Твоїми від усіх бід,* Тимотею, мученику священний.
Кондак, глас 5: Напоєний хмарою крові, священномученику Господній Тимотеє,* приніс плід у землі твого серця,* невичерпну поживу, яку прийняв ти від Бога.* Тому молимо Тебе, щоб визволилися від бід ми,* що творимо пам’ять твою.
На межі Мисії і Фриґії, біля гори Олімп, стояло місто Пруси, єпископом якого був святий Тимотей, муж великого благочестя і ревности у Христовій вірі. Бог наділив його даром творити чуда. Так, він убив лютого змія, що чинив велику шкоду, а вбив його, кинувши у нього хустину, в якій ніс призначені для церкви хліби. Слава про його благочестя поширилася дуже далеко. Про чуда, які чинив святий, почув окаянний Юліян Відступник і наказав кинути його до в’язниці. Але й там святий єпископ не припиняв навчати і прославляти Господа та виступати проти відступництва. За це імператор наказав його стяти у в’язниці мечем. Так святий Тимотей 26-го травня 362 р. прийняв мученицьку смерть. Бог прославив його гріб численними чудесними оздоровленнями.
У той самий день
Святих мучеників Олександра та Антоніни
Свята Антоніна була родом з міста Кродамни в Малій Азії. Своє
життя вона провадила в молитві і чистоті, бо своє дівицтво посвятила
Господу Богу. В часі переслідування християн її схопили і привели до
мучителя Фиста. Жодні вмовляння та обіцянки не допомогли; свята діва
прилюдно віддала честь Спасителеві, а поганських божків назвала чортами.
Тоді Фист став насміхатися з неї, що вона покланяється Богу, який помер
на хресті. А свята Антоніна відповіла йому так: “Це правда, що задля
нашого спасіння Ісус Христос помер на хресті, як також правда і те, що
третього дня Він воскрес у славі і нині сидить по правиці Отця
небесного”.
Фист наказав бити святу діву по лиці і кинути до в’язниці, а сторожеві велів усякими способами намовляти святу Антоніну до відступництва. Але жодні підшепти не допомогли; свята мучениця три дні і три ночі перебула в молитві і Бог скріпив її в силі так, що вона радо стала перед судом. “Чого посміхаєшся?” – запитав її мучитель. “Бо бачу перемогу правди над гріхом! Слухай, престол, на якому ти, Фисте, сидиш, твоїм буде вже не довго, ти змарнуєш своє життя, а твої божки зведуть душу твою до пекла”.
Щойно свята діва це сказала, як Фист велів віддати її на бичування, а потім кинути до в’язниці, поки не придумає для неї нових мук. Один з воїнів, 23-літній Олександр, побачивши відвагу святої дівиці, повірив у Христа Спасителя, накрив мученицю своїм плащем і сказав їй втікати, бо Фист хотів віддати її воякам на безчестя. У тому плащі свята Антоніна вийшла непоміченою з в’язниці, а Олександр залишився на її місці. Довідавшись про це, Фист наказав жорстоко побити вояка бичами, а потім зраненого і скривавленого кинути до в’язниці. Через кілька днів святого Олександра знову привели до мучителя, а свята Антоніна сама прийшла до мучителя і стала поряд з воїном-мучеником. Фист, побачивши, що їх не вдасться намовити до відступництва, наказав бити їх по всьому тілі жилами, припікати боки, відтяти руки, – а святі мученики все це мужньо терпіли і голосно прославляли Христа Спасителя. Під кінець Фист наказав викопати глибоку яму, розпалити в ній великий вогонь, вкинути туди святих Антоніну та Олександра, а зверху насипати багато смоли, а коли тіла і кості їх згорять, засипати яму землею, щоб навіть рештки їх костей християни не могли поховати. Сталося це 3 травня 313 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Кондак, глас 5: Напоєний хмарою крові, священномученику Господній Тимотеє,* приніс плід у землі твого серця,* невичерпну поживу, яку прийняв ти від Бога.* Тому молимо Тебе, щоб визволилися від бід ми,* що творимо пам’ять твою.
На межі Мисії і Фриґії, біля гори Олімп, стояло місто Пруси, єпископом якого був святий Тимотей, муж великого благочестя і ревности у Христовій вірі. Бог наділив його даром творити чуда. Так, він убив лютого змія, що чинив велику шкоду, а вбив його, кинувши у нього хустину, в якій ніс призначені для церкви хліби. Слава про його благочестя поширилася дуже далеко. Про чуда, які чинив святий, почув окаянний Юліян Відступник і наказав кинути його до в’язниці. Але й там святий єпископ не припиняв навчати і прославляти Господа та виступати проти відступництва. За це імператор наказав його стяти у в’язниці мечем. Так святий Тимотей 26-го травня 362 р. прийняв мученицьку смерть. Бог прославив його гріб численними чудесними оздоровленнями.
У той самий день
Святих мучеників Олександра та Антоніни
Свята Антоніна була родом з міста Кродамни в Малій Азії. Своє
життя вона провадила в молитві і чистоті, бо своє дівицтво посвятила
Господу Богу. В часі переслідування християн її схопили і привели до
мучителя Фиста. Жодні вмовляння та обіцянки не допомогли; свята діва
прилюдно віддала честь Спасителеві, а поганських божків назвала чортами.
Тоді Фист став насміхатися з неї, що вона покланяється Богу, який помер
на хресті. А свята Антоніна відповіла йому так: “Це правда, що задля
нашого спасіння Ісус Христос помер на хресті, як також правда і те, що
третього дня Він воскрес у славі і нині сидить по правиці Отця
небесного”.Фист наказав бити святу діву по лиці і кинути до в’язниці, а сторожеві велів усякими способами намовляти святу Антоніну до відступництва. Але жодні підшепти не допомогли; свята мучениця три дні і три ночі перебула в молитві і Бог скріпив її в силі так, що вона радо стала перед судом. “Чого посміхаєшся?” – запитав її мучитель. “Бо бачу перемогу правди над гріхом! Слухай, престол, на якому ти, Фисте, сидиш, твоїм буде вже не довго, ти змарнуєш своє життя, а твої божки зведуть душу твою до пекла”.
Щойно свята діва це сказала, як Фист велів віддати її на бичування, а потім кинути до в’язниці, поки не придумає для неї нових мук. Один з воїнів, 23-літній Олександр, побачивши відвагу святої дівиці, повірив у Христа Спасителя, накрив мученицю своїм плащем і сказав їй втікати, бо Фист хотів віддати її воякам на безчестя. У тому плащі свята Антоніна вийшла непоміченою з в’язниці, а Олександр залишився на її місці. Довідавшись про це, Фист наказав жорстоко побити вояка бичами, а потім зраненого і скривавленого кинути до в’язниці. Через кілька днів святого Олександра знову привели до мучителя, а свята Антоніна сама прийшла до мучителя і стала поряд з воїном-мучеником. Фист, побачивши, що їх не вдасться намовити до відступництва, наказав бити їх по всьому тілі жилами, припікати боки, відтяти руки, – а святі мученики все це мужньо терпіли і голосно прославляли Христа Спасителя. Під кінець Фист наказав викопати глибоку яму, розпалити в ній великий вогонь, вкинути туди святих Антоніну та Олександра, а зверху насипати багато смоли, а коли тіла і кості їх згорять, засипати яму землею, щоб навіть рештки їх костей християни не могли поховати. Сталося це 3 травня 313 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар