ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

пʼятниця, 25 квітня 2014 р.

25.04.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

 Світла п’ятниця

Євангеліє

Йо. 2, 12–22: «Зруйнуйте храм цей, а Я його за три дні поставлю».

Знаємо, що Господь говорить не про храм, як споруду, а про Своє Воскресіння: євреї Його вб’ють, але Він воскресне. Бачимо, що Ісус поступово відкривав цей спасительний Божий задум своїм учням. Бо незважаючи на своє покликання, вони були людьми, які мали і страхи, і слабкості. Тому потрібна була велика Божа мудрість і сила Святого Духа, щоб вони зрозуміли і прийняли таку страшну подію. А щобільше – потім і самі сміливо йшли на смерть за свою віру.
Погляньмо на наше життя. Як часто ми маємо страхи навіть перед тим, що нам завдають якихось кривд, несправедливо до нас ставляться, ображають, обманюють, вже не кажучи про смерть за свою віру. Як нам непросто переносити щоденні труднощі!

Але Святе Писання нам каже: «Хто з Христом не терпів, той з Христом не воскресне». Так само Господь деколи допускає, щоб ми переходили через ті терпіння, страждання, невигоди, труднощі, проблеми нашого життя, бо саме вони провадять нас до перемін, остаточно до преображення, до воскресіння з Христом!

Апостол
Ді. 3, 1–8   «Що ж маю, те тобі даю»

 Бачимо, що цей бідний чоловік, кривий від лона матері, не міг дати собі ради сам, не міг працювати, тому його приносили до дверей храму, щоб він збирав милостиню. Він був упокорений своїм фізичним станом, був залежним від інших людей, просив на прожиття…  Апостол Петро, бачачи його фізичну каліцтво, не дає йому матеріальних речей, а дає щось значно більше. І не лише, як би це нам здавалося, що дає йому просто здоров’я, ні, дає те, чого він потребує.

Ми часто просимо щось, звертаємось до Бога, і Він дає нам згідно нашої нужди і потреби. Маємо також розуміти, що як Бог дає нам те, що нам правдиво потрібне для нашого добра, так і ми маємо давати людям щось більше, ніж лише матеріальне. Треба допомагати, звичайно, іншим людям і у матеріальних справах, але пам’ятати, що людина хоче більшого. Людина хоче Бога, духовного життя, хоче жити в правді і в мирі, то ж найголовніше страраймося  давати людям Бога. 

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя 

Немає коментарів:

Дописати коментар