1Пт.2,21–3,9: «Ми, що його синяками зцілились»
Синці, а тим паче рани – це щось неприємне для нас, те, що
з’являється після травм, катастроф, воєн. Ми завжди хочемо ці рани
якнайшвидше вигоїти, щоб вони зникли, щоб повернутись до здоров’я.
Але в історії спасення бачимо, що через рани Ісуса Христа, через
Його страждання, терпіння і розп’яття, що, за людським сприйняттям,
неприємне, хтось інший оздоровлюється. Господь терпить, а людина
зцілюється. Господь страждає для того, щоб ми ставали здоровими. Це
велика тайна, з одного боку – терпіння, а з другого – оздоровлення.
Через терпіння та страждання Ісуса Христа ми стали здоровими,
цілісними, переміненими. У нашому житті дуже часто терпіння і страждання
мають сенс тому, що дають нам нагоду оздоровлення. Роблять нас
учасниками того спасіння, яке Бог вже дарував нам через свої страждання.
Спробуймо на всі наші терпіння, страждання і невигоди подивитись як
на нагоду для нашого зцілення в контексті терпінь і страждань Ісуса
Христа!
***
Мр.12,13-17: «Послали до Нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб Його впіймати на слові»
Можемо пригадати собі досвід будь-якого гріха в житті кожного з
нас. Коли робимо певний проступок, то в той момент завжди знаходимо собі
виправдання. Достоєвський писав, що коли для людини не існує Бога, то
вона з усього може себе виправдати. Бачимо, що в сучасному світі люди
можуть виправдати будь-які ідеології, багато з них вже існувало чи
існують, багато ще повстає. Бо ж коли для людини немає Бога, то вона
може все виправдати, все собі дозволити.
Фарисеї та іродіяни з цієї ж причини хотіли піймати Ісуса Христа
на слові, щоб якусь обмовку чи недолік припасувати на підтвердження
своєї ідеології. Знаємо добре, що, аби себе виправдати, завжди можна
знайти якісь фрази, вирвані з контексту, навіть у свого опонента.
Тому вдивляймося в наше життя: що ми шукаємо? Чи ідеології,
яка виправдовувала б наше життя, чи шукаємо понад усе Бога і Його святої
волі?
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар