Во святих отця нашого Павла, архиепископа Царгородського, ісповідника
Тропар, глас 3: Божественної віри ісповіданням,* тебе, ревного
священика, Церква показала, як другого Павла.* Кличе з тобою і Авель до
Господа,* і кров Захарії праведна:* Отче преподобний, Христа Бога моли,
щоб дарував нам велику милість.
Кондак, глас 2: Засяяв на землі, як зірка небосяйна,*
просвітлюючи Церкву православну нині,* що за неї постраждав ти і душу
твою, Павле, за неї положив.* І як Захарії та Авеля, так і твоя кров
ясно кличе до Господа.
Житіє святого Павла, архиепископа Царгородського, дуже нагадує житіє
святого Атанасія Великого. Вони обидва страждали в той самий час, обидва
сміливо обороняли Христову Церкву і їхні життєві шляхи були пов’язані
між собою.
Ми вже знаємо, що Перший Вселенський собор в Нікеї
(325 р.) засудив єресь Арія. Але аріяни знайшли підхід до Костянтина
Великого, і той, щиро їм повіривши, став їх прихильником, а вірних
католиків почав уважати ворохобниками і такими, що виступають проти
Христової Церкви. Коли ж у Царгороді помирав владика Олександр, то перед
смертю порадив вірним вибрати своїм наступником Павла, якого через
злобу аріянина Євсевія Никомидійського ще в 336 р., коли той був лише
дияконом, відправили у вигнання до Понту за його сміливий виступ в
обороні святої віри. Після смерти святого Олександра, хоч аріяни хотіли
конче поставити владикою Царгорода Македонія, здібного, але безбожного
свого прихильника, духовенство й народ Царгорода таки вибрали святого
Павла і той 340 р. обійняв владичий престол.
Та аріяни не
опускали рук. Правив тоді державою син Костянтина Великого Констанцій,
їхній прихильник. У тому часі він зазвичай перебував в Антіохії. Та,
підбурений аріянами, він прибув до Царгорода і велів скликати лжесобор
аріянських прихильників, на якому архиєпископа Павла незаконно позбавили
владичого престолу, а замість нього імператор посадив Євсевія
Никомидійського. Святий Павло вирушив до Риму і там зустрівся зі святим
Атанасієм Великим, який прибув до папи Римського у тій самій справі –
шукати справедливости. Його також, вчинивши насильство, злобні аріяни
прогнали з владичого престолу. Папа Юлій І (337-352) на соборі єпископів
засвідчив правдивість їхніх урядів, привселюдно визнав невинність двох
святих ісповідників – Атанасія і Павла – та велів їм повертатися до
своїх єпархій.
Святий Павло повернувся до Царгорода (341 р.), а
оскільки тоді саме помер безбожний Євсевій, то він без великих труднощів
повернув собі владичий престол. Та аріяни у своїй затятості знову
спротивилися цьому й оголосили, що їх єпископом є Македоній. Народ уже
не міг більше терпіти лукавства єретиків, а коли побачив, що Гермоген,
один з військових достойників, явно підтримує аріян, то накинувся на
нього й убив. Коли про це довідався імператор Констанцій, то чимскоріше
прибув з Антіохії до Царгорода; однак народу він не карав, а всю свою
злість зігнав на невинному архиєпископові Павлові. Імператор наказав
прогнати владику з міста, а потім у кайданах заслати до Сингеру, в
Месопотамії, а звідти до Смеси, в Сирії. Однак святий Павло вже невдовзі
звільнився з-під опіки своїх гнобителів і поїхав до Риму, де знову ж
зустрівся зі святим Атанасієм. Та тепер за Павла (як, зрештою, і за
Атанасія) заступився Конста, брат Констанція, правитель західної частини
держави. Тоді святий Павло повернувся до Царгорода, але імператор
Констанцій наказав своєму вельможі Пилипові, щоб той потай заслав
архиєпископа Павла до Солуня, а на патріярший престол посадив Македонія,
при цьому воїни Пилипа вбили дуже багато людей, хоч народ зовсім не
ворохобився. Діялося це 343 р.
Того самого року папа скликав
Сардикійський собор, на якому оцінив заслуги архиєпископа Павла. А коли
Констант пригрозив своєму братові війною, то лиш тоді, і то не відразу, а
щойно 346 р., святий Павло зміг повернутися до Царгорода. Македоній
відступив, однак усе-таки залишив собі одну церкву і вважав себе
владикою аріян. Та у 350 р. Констант помер, і тоді Констанцій став
правителем цілої держави. Він наказав прогнати архиєпископа Павла з
Царгорода, а царські посіпаки заслали святого ісповідника до Вірменії, в
місто Кукус. Та невдовзі, у листопаді 350 р., аріяни напали на святого
Павла і задушили його власним омофором, який стягнули з його владичої
одежі.
Мощі святого Павла перевезли до Анкири. У Царгороді на
престол знову повернувся Македоній і почав жорстоко гнобити всіх вірних
синів Христової Церкви. Він впав у ще одну єресь, став заперечувати
Божество Святого Духа. Його злочини перебрали всяку міру, і тоді єретика
прогнали з Царгорода. А коли він з диявольською злобою продовжив
поширювати свою єресь, тоді імператор Теодосій Великий скликав до
Царгорода Другий Вселенський собор (381р.), на якому кинули анатему на
Македонія і його брехливу науку. Того ж року з Анкири до Царгорода було
урочисто перевезено мощі святого Павла. Значно пізніше, 1326 р., мощі
святого переправили до Венеції, де вони покояться в церкві святого
Лаврентія.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар