Гл.4,8–21: «О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!»
Апостол Павло називає своїх учнів-галатів дітоньками, бо відчуває
відповідальність за їхнє витривання у правдивій вірі, як їхній духовний
батько. Знаємо як батько та мама клопочуться за своїх дітей, щоб вони
були добре вихованими, припильнованими, навченими. Так і Павло
турбується, щоб вони вповні відображали Христову науку. Це, очевидно,
нелегко, тому й каже, що народжує в муках: отже, знову і знову вказує на
Ісуса Христа.
Так само і ми маємо чинити: «народжувати» інших знову і знову. А
це значить без останку, без знеохоти, без покладання рук, – безнастанно
свідчити іншим людям про Бога, приводити їх до Бога, вказувати їм на
Господа. І нехай ніщо нас не зупинить, навіть гріхи і помилки, а навіть
злоба інших людей до нас. Вчімося цього в апостола Павла. Він радів з
того, що стало і повсякчас міг «народжувати» інших, хоча й у муках,
однак щоб Ісус Христос все більше відображався в них і їхньому житті.
* * *
Мр.6,45-53: «Будьте ж мужні: це – я, не бійтесь!»
Кожен із нас носить у собі чимало страхів, які найчастіше дають про себе знати в наших життєвих труднощах.
Щоб їх подолати, найперше маємо пам’ятати, що життєві бурі, як і
бурі на морі, з часом вщухають. До того ж у цьому житті немає нічого
випадкового – за кожною життєвою бурею є Господь, за всім, що стається, є
Його свята воля. Нічого не стається випадково і що за кожною нашою
життєвою ситуацією є Бог.
Побачити Бога значно легше, коли маємо мир, радість і благодать, аніж за скорботами, труднощами, навіть за падіннями. Уміймо
навіть у найскладніші й найтяжчі хвилини свого життя зрозуміти, чого
Бог хоче нас навчити, а в найбільшій життєвій бурі почути голос Господа
Бога, який говорить: «Будьте ж мужні: це – я, не бійтесь!»
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар