Гл.3,23–4,5: «Нема юдея ані грека, нема невільника, ні
вільного, немає ні чоловіка, ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі»
У людському житті маємо свої взаємини, які нас єднають: родинні,
приятельські, за зацікавленнями. Нас часто єднає те, що знаємо одні
одних, або належимо до певної групи осіб, до певної нації. І часто так
будуємо своє життя, що навіть ми як християни живемо у своєму
християнському середовищі, а інших людей, які поза цим середовищем,
часто сприймаємо як неблизьких нам. Господь дає нам зрозуміти щось
більше: всі ми є у Христі браття і сестри.
Кожна людина, яку я зустрічаю на своїй життєвій дорозі, мені є
братом і сестрою, бо створена на образ того самого Отця. Всі ж ми
християни промовляємо до Бога «Отче наш». Запитання для кожного з нас,
чи ми віримо в це, що промовляємо? Коли ж усвідомимо собі, що маємо
спільного Отця, тоді лише почнемо будувати братерські взаємини одні з
одними. Так, може інші особи цього не свідомі, однак я мав би своєю
поставою і поведінкою до них це їм показати. Може вони цього не
розуміють, але своїм життям я мав би засвідчити їм про це. Це не просто
так чинити. Але найперше важливо усвідомити, що маємо спільного Отця, і
лише тоді почнемо жити цим крок за кроком. Бачимо, на прикладі святих, що вони завжди старались обдаровували кожну людину любов’ю, усіх приймали як своїх братів і сестер.
* * *
Мр.6,30-45: «Дайте ви їм їсти»
Люди, чуючи й бачачи Христа, перебуваючи з Ним, були захоплені
настільки, що не звертали уваги на земні речі. Напевно, і нам траплялося
в житті, хоч рідко, так перейнятися Богом, щоб не звертати уваги на
земні речі. Однак здебільшого в нашому житті є так, що чим більше ми
перейняті різноманітними справами й турботами, тим менше зосереджуємося
на Божих речах.
Аналізуючи цей випадок, бачимо, що Христос, усвідомлюючи, що
людина тілесна й потребує поживи, коли учні сповістили Йому, що ці люди
зголодніли, відповів: «Дайте ви їм їсти».
У будь-яких обставинах Бог покладається на кожного з нас. Бог не сподівається від нас ні багато, ні мало, а тільки того, що ми спроможні зробити в цій конкретній ситуації.
І, як правило, ми завжди можемо щось зробити. Святі особи тому й стали
святими, що кожної миті свого життя робили те, що могли. Маємо
замислитися над тим, як багато ми спроможні робити в щоденних обставинах
нашого життя. Бо так, як Господь сказав до апостолів: «Дайте ви їм
їсти», так Він каже кожному з нас: «Зроби те, що можеш, я від тебе саме
цього очікую!»
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар