Рим.11,2–12: «Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю»
В історії Старого Завіту часто бачимо, як вибраний народ відходив
від віри в єдиного Бога. Небагато залишались вірними Йому. Сучасний
світ також для нас часто виглядає агресивним, зматеріалізованим,
прагматичним, і на цьому тлі ми не можемо усвідомити собі, що у світі є
багато віруючих людей на різних становищах. Є бідні, є багаті, є люди,
які, незалежно від соціального статусу, живуть вірою.
Будьмо певні, що доки існуватиме світ, Вселена, доти люди
житимуть вірою в Бога. Ніколи не звертаймо уваги на обставини, які є
навколо нас. Бо обставини – такі, які є. Але будьмо свідомі того, що
як в історії Церкви завжди були свідки віри, що у будь-яких обставинах
завжди жили вірою, завжди уповали на Господа, то і в нас ніякі обставини
цієї можливості не заберуть.
***
Мт.11,20-26: «Ти затаїв це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам»
Може видатися дивним, як Господь може затаїти щось від когось,
адже Він хоче кожну людину привести до свого Царства, кожній особі
відкрити правду про себе.
Причина ж у тому, що дуже часто людина почувається
самодостатньою, вважає, що сама може собі зарадити, і Господь тоді ніяк
не може втрутитися в її життя, щоб допомогти. Лише коли людина
почувається безпомічною, слабкою і шукає допомоги, просить Бога про
заступництво, пускає Його у своє життя – тоді Він може допомогти.
Скільки разів у своєму житті ми мали багато проблем, труднощів,
багато невдач, скільки разів ми старалися якось собі зарадити, змінити
щось. Але знову усвідомлювали, наскільки ми безпомічні й слабкі. І саме в
такі хвилі важливо відчути, що ти безпомічний, слабкий, що ти наче
немовля, яке нічого не може зробити, а залежить від когось іншого.
Якщо ми уповаємо на Бога, який може все зробити, та віддаємо
себе під Його повну опіку, то вибираємо найпевніший вихід з будь-якої
ситуації.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар