⊕ Різдво пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана
Тропар, глас 4: Пророче і предтече пришестя Христового,*
достойно звеличати Тебе не в силі ми, що любов’ю Тебе почитаємо,* бо
неплідність матері і отча безгласність розрішилися славним і чесним
твоїм різ двом* – і воплочення Сина Божого світові проповідується.
Кондак, глас 3: Перше неплідна днесь Христового предтечу
родить* і він є сповненням усякого пророцтва,* бо кого пророки
проповідували,* на того він у Йордані руку поклав.* Явився Божого Слова
пророк, проповідник, разом і предтеча.
Святий Бернард пише: “Церква почитає смерть святих своїх, бо їхні
життя і смерть були святі. Та щодо Йоана Хрестителя вона освячує і його
різдво, бо різдво те було святе і воно було джерелом радости, і є
власне тим винятком, що вирізняє Йоана серед інших, різдво яких не
випереджували такі знаки, які випереджували різдво святого Йоана”. А
святий Августин говорить так: “Пророки, патріярхи, апостоли, мученики не
народилися пророками, патріярхами, апостолами і мучениками, а
народилися, як і всі люди, благодать же Святого Духа вони отримали щойно
після свого народження, натомість святий Йоан народився вже як
Хреститель. Він ще навіть не народився, а вже пророкував, а оскільки не
міг ще устами пророкувати, то знаком виказав свою радість. Він отримав
скоріше Божого, як людського духа”. І тому “він більший від усіх, бо
всіх він перевершив піднесеністю своїх чеснот” (св. Климентій
Олександрійський), і “дивний є той, хто як чоловік перевищив святість
ангелів” (св. Йоан Золотоустий). “Йоан перевищує всіх, стоїть над усіма,
над патріярхами і пророками, і кожен, хто народився від жінки, нижчий
від Йоана” (св. Амвросій), бо “він прийняв початок благодаті скоріше, як
природу людську” (св. Амвросій), і “Йоан гідний того, що сам Спаситель
дає свідчення його величі” (св. Бернард).
І справді, великим мав бути той, кого так величають найбільші
учителі Христової Церкви, про якого сам Ісус Христос сказав: “Істинно
кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана
Хрестителя” (Мт. 11, 11). А ось як оповідає нам Євангеліє від Луки про
зачаття і різдво святого Йоана Хрестителя: “Був за часів Ірода, царя
юдейського, один священик на ім’я Захарія, з черги Авії, та його жінка з
дочок Арона на ім’я Єлисавета. Вони були обидвоє справедливі перед
Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно. Але були
бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах
похилі.
І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив
перед Богом, згідно зі звичаєм священичої служби, випав на нього жереб
увійти в святилище Господнє і покадити. А вся сила народу під час
кадіння молилася знадвору. Тоді з’явивсь йому ангел Господній, ставши
праворуч кадильного жертовника. Захарія, побачивши його, стривожився, і
страх напав на нього. Ангел же сказав до нього: «Не бійся, Захаріє, бо
твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти
даси йому ім’я Йоан. І буде тобі радість і веселість, і багато з його
народження радітимуть; бо він буде великий в очах Господніх; не питиме
ні вина, ні напою п’янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері
своєї, і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам
він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків
до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві
народ прихильний».
Захарія ж сказав до ангела: «По чому знатиму це? Я бо старий, і
жінка моя на схилі свого віку». Ангел озвавсь до нього: «Я Гавриїл, що
стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю
благовість. І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це
здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого
часу».
Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у
святині. Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що
він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.
А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.
Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців,
кажучи: «Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою
ганьбу між людьми»” (Лк. 1, 5-25).
А потім здійснилася велика тайна святого Благовіщення. Той сам
ангел Гавриїл звістив Пречистій Діві благу вість. “Тими днями Марія,
зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.
Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета
привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася
Святим Духом” (Лк. 1, 39-41). Тут відбулася зустріч Пречистої Діви з
тіткою Її Єлизаветою, яка промовила пророчі слова (див. Лк. 1, 42-45). І
відповідь Пресвятої Богородиці: “Величає душа моя Господа...” (див. Лк.
1, 46-55), що з Її серця і вуст піднеслися до неба.
“Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її
сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і
радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати
його ім’ям його батька – Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: «Ні,
він зватись буде Йоан». Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого,
хто звався б таким ім’ям». І знаками спитали його батька, як би хотів,
щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: «Йоан – його
ім’я». Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик
розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на
всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.
Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: «Що воно
з того хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним. А Захарія,
його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати: «Благословен
Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій і що підняв нам
спасенну потугу в домі Давида, слуги свого; як то Він сповістив був
устами святих своїх від віку пророків, що нас спасе від наших ворогів та
з рук всіх тих, що нас ненавидять, що вчинить милосердя з нашими
батьками, що згадає на святий союз свій; клятву, якою Він був поклявся
Авраамові, нашому батькові, що дасть нам, звільненим з рук ворогів,
служити йому безстрашно у святості та справедливості, перед ним увесь
вік наш. А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед
Господом, щоб приготувати Йому дорогу, дати Його народові знання
спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого
Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що
сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу
миру». Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до
дня свого об’явлення Ізраїлеві” (Лк. 1, 57-80).
Про молодість святого пророка Святе Письмо подає дуже скупі
відомості: дитя росло і кріпилося Духом і перебувало в пустелі аж до
публічної появи перед Ізраїлем. Молодим “Йоан залишає світ, утікає від
людей, забуває про все і свій погляд звертає лишень у висоту Божества”
(св. Вернард), а “життя Йоана Хрестителя було нічим іншим, як одним
безперервним постом” (св. Василій). Покутою він приготовляється до
звершення свого великого посланництва, його життя своєю суворістю
перевищує життя всіх пустельників, і “жодної плями не могло бути на
тому, у кого була повнота благодаті” (св. Євсевій). Та послухаймо, що
каже Святе Письмо: “Того часу з’явився Йоан Хреститель і проповідував у
пустині Юдейській. Він говорив: «Покайтесь, бо наблизилося небесне
царство». Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: «Голос вопіющого в
пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його».
А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий.
Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця
йорданська 6. і приймали хрещення від нього в річці Йордані,
сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде
на хрещення до нього, він до них мовив: «Гадюче поріддя! Хто вас навчив
тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не
гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо
вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама.
Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго
плоду, зрубають і в вогонь кинуть. Я вас хрещу водою на покаяння, а той,
хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити Йому взуття.
Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем. Лопата вже в руці в Нього, і
Він очистить тік свій та збере свою пшеницю до засіків, а полову спалить
вогнем невгасним»” (Мт. 3, 1-12).
“Люди питали його: «Що ж нам робити?» Він відповів їм: «Хто має
дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само
зробить». Прийшли також митарі хреститись і йому мовили: «Учителю, що
маємо робити?» А він сказав їм: «Нічого більше понад те, що вам
призначено, не робіть». Вояки теж його питали: «А ми що маємо робити?»
Він відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і
вдовольняйтесь вашою платнею»” (Лк. 3, 10-14). Так святий Йоан “звіщав
народові Добру Новину” (Лк. 3, 18). Аж настав день, коли сам Спаситель
прийшов прийняти хрещення від Йоана. Йоан спротивився цьому, кажучи:
“Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене?” (Мт. 3,
14), однак підкорився волі Спасителя, охрестив Його і став свідком
Богоявлення – він почув голос Отця небесного: “Це Син мій любий, що Його
я вподобав” (Мт. 3, 17).
“Хрещення Йоана – це кінець Старого і початок Нового Завіту; Йоан
Хреститель був початком Євангелія Ісуса Христа” (св. Кирило
Єрусалимський). Він не припиняв проповідувати і після хрещення Ісуса,
однак про це вже розповімо з нагоди празника Усікновення Чесної Голови
Йоана Хрестителя (28 серпня). Нині честь і поклін віддаймо Різдву
святого Йоана, Предтечі і Хрестителя Христового, і просімо його, щоб
своїми молитвами вимолив нам покаяння і вічну пам’ять про те, що “сокира
вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду,
зрубають і в вогонь кинуть” (Мт. 3, 10).
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар