Святого священномученика Євсевія, єпископа Самосатського
Тропар, гл. 4: I обичаїв апостолів причасником і їх
намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до
видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав
Ти аж до крови, священномученику Євсевіє, моли Христа Бога, щоб спаслися
душі наші.
Кондак, гл. 4: Благочестно у святительстві поживши і
мучеництва шлях пройшовши, ідольські жертвы загасив єси, святителю
Євсевіє, і як дерзновенний перед Христом Богом, моли, щоб спаслися душі
наші.
Коли в 360 р. святого Мелетія було обрано патріярхом Антіохії, а
цей вибір підтримали і таємні аріяни, тоді акт того обрання передали
святому Євсевієві, єпископові Самосатському.
Самосати – невелике місто над Євфратом, що належало до
Антіохійської митрополії. Коли святий Мелетій, сівши на престол,
виступив проти аріян, бо виявився правдивим пастирем Христового стада,
його відправили у вигнання. Аріян же підтримував імператор Констанцій,
син Костянтина Великого. Тоді і святий Євсевій розірвав усякі стосунки з
аріянами, бо бачив, що вони взагалі не хочуть підкорятися голосові
Церкви. Аріяни зажадали, щоб єпископ Євсевій повернув акт обрання
патріярха Мелетія, та він відповів їм, що зробить це тільки тоді, коли
всі, хто підписав той акт, зберуться разом і зажадають цього. Сам
імператор писав до святого Євсевія у справі цього акту, погрожуючи, що
якщо він не віддасть цього документу, тоді його посланець має наказ
відтяти йому праву руку.
“Ось маєш, рубай!” – сказав святий єпископ і простягнув обидві руки.
Посланець від’їхав ні з чим, бо мав наказ тільки налякати
Євсевія, а імператор дивувався його сміливості і часто згадував про цей
випадок при дворі.
Коли помер Констанцій, його наступником став богохульник Юліян
Відступник, який почав жорстоко переслідувати християн і мучити їх гірше
за найлютіших поганських мучителів. Тоді більшість владик і священиків
страждали у вигнанні або загинули в страшних муках. Юліян думав, що коли
він знищить пастирів, тоді вівці розбіжаться. Святий Євсевій,
незважаючи на велику небезпеку, переодягнувся воїном і йшов від міста до
міста, через Сирію, Фінікію і Палестину, всюди скріплював вірних у
Христовій вірі, навчав, висвячував священиків, настановляв єпископів.
Тоді він і переніс страшні муки, про що читаємо в писанні Григорія
Богослова, в якому, після смерти Юліяна Відступника, святий письменник
закарбував на віки безбожність цього імператора. Про Євсевія
Самосатського святий Григорій пише так: “Коли все тіло його було глибоко
покраяне ременями, він, ледь дихаючи, не лишень не зважав на ці тяжкі
муки, але, побачивши, що деякі частини тіла ще не були покалічені, став
звинувачувати мучителів у тому, що вони зневажають його тим, що не
всьому його тілу віддали шану, а залишили ще дещо не покаліченим, і сам
показував на гомілку, на якій не було ще жодної рани, і просив її також
не щадити”.
Після смерти Юліяна Відступника, державою дуже коротко правив
побожний Йовиніян, та через кілька місяців на престол сів цісар Валент,
затятий аріянин, який, однак, тривалий час не смів чіпати Євсевія
Самосатського. У 370 р. святий Євсевій причинився до того, що владичий
престол у Кесарії Кападокійській обійняв Василій Великий. Згодом, через
два роки, св. Василій відвідав святого Євсевія в Самосатах і сердечно
просив його приїхати до нього у Кесарію, однак тому проханню так і не
судилося бути виконаним. Уже 373 р. Валент прислав свого посланця з
присудом для єпископа Євсевія відбути у вигнання до Тракії. Святий
порадив посланцю, щоб до вечора той не залишав його помешкання, бо якщо б
мешканці Самосати довідалися б, з якою метою він приїхав, то повстали б
й убили його. У місті так ніхто і не побачив, як єпископ Євсевій, в
супроводі одного вірного слуги, забравши лишень одну подушку і
молитвослов, увечері потай вийшов з міста, сів на човен і поплив
Євфратом до міста Зевгма. Коли вранці про це дізналися мешканці
Самосати, в місті вчинився великий плач, а багато сіли на човни і,
наздогнавши святого, припали йому до ніг і просили не лишати їх сиротами
на поталу аріянам. Та святий Євсевій пояснив їм, що було б гріхом не
слухати влади, поки вона не наказує того, що суперечить вірі,
поблагословив їх, дав науку, як зберігати Христову віру, подякував за
золото та інші речі, які йому хотіли дати в дар, та котрих він не
прийняв, і пустився до Тракії, де замешкав поблизу Дунаю. А в Самосатах
на владичому престолі сів аріянин Євномій, але невдовзі добровільно його
звільнив, бо бачив, що церква порожня і ніхто його не визнає єпископом.
Та прийшов інший на ім’я Лукій, прогнав багатьох священиків, але й тоді
ніхто не йшов за його голосом.
А святий Євсевій страждав у вигнанні. Тракію зайняли ґоти, святий
ледве врятувався, він був змушений перебратися до Істри. Єдиною втіхою у
вигнанні для нього були листи, які він отримував від Василія Великого і
Григорія Богослова. Лиш тільки після смерти Валента (378 р.),
наступником якого став православний імператор Ґраціян, єпископ Євсевій
повернувся до Самосат. За згодою патріярха Мелетія, він провів візитацію
всієї митрополії, всюди висвячував священиків, відбирав церкви в аріян і
призначав єпископів. Так, у місті Доліхіни, в Сирії, в якому було
багато аріян, святий Євсевій поставив єпископом Марина. Коли вони разом
входили до міста, одна аріянка з горішнього вікна скинула на голову
святого Євсевія цеглу, від отриманої рани святий через кілька днів
помер. Його останнім проханням було, щоб убивцю не притягали до суду.
Помер святий мученик 380 р. Його тіло перевезли до Самосати, а згодом –
до Царгорода, де воно спочило в церкві святого Йоана Євангелиста і
прославилося багатьма чудами.
У той самий день
Святих мучеників Галактіона та Юліянії
Про життя святих не знаємо нічого, окрім згадки, що святий
Галактіон постраждав у Царгороді. Однак Христова Церква почитає їх
пам’ять, і хоч подвиг їхній нам не відомий, за те він відомий на
небесах.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар