Субота чотирнадцятого тижня
Євангеліє
Мт.23,1-12: «Хто себе вивищить, той буде принижений»
Ми дуже часто хочемо чогось досягти, кимось бути, але зазвичай
перебуваємо між двома полюсами: з однієї сторони – почуття своєї
невартості, а з іншої – почуття особливої вартості. Усе це є
нерозумінням того, що наша вартість від Господа, Який нас створив і
відкупив.
У сьогоднішньому Євангелії, коли Господь каже про те, щоби не
називати себе ні учителем, ні отцем, ні наставником, то звертає увагу,
що учительство, отцівство та наставництво не є самодостатніми, а мають
походити від Бога.
Ми є наставниками на землі, бо Господь наставляє когось через нас.
Священнослужителів називають отцями не як подавцями цього життя, а як
тими, що передають це божественне життя.
І ось Господь каже, що хто себе вивищить, той буде понижений, хто
принизить, той буде вивищений. Наше вивищення – це саме те, що ми через
себе даємо вивищитися Богові, через наше життя належить слава Богові.
Тому дуже важливо давати Богові можливість свобідно діяти через нас і показувати цю божественну велич. Адже святі не були суперменами, понадлюдьми, але в них явилася божественна сила, божественна благодать, божественна міць.
Апостол
1Кр.4,1–5: «Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві»
Завжди, хай навіть на підсвідомому рівні, ми оцінюємо людей, вішаємо
на них етикетки: друзі-недруги, близькі-далекі, цікаві-нецікаві,
корисні-некорисні… І так до безконечності. Але ми не знаємо якою буде ця
людина завтра, можливо, кращою для нас або гіршою за нашими мірками.
Тому Господь і каже нам не судити!
Коли ми судимо когось, то не знаємо до кінця мотивації його
поведінки. Відтак, будьмо певні, що яким би точним наш засуд не
виглядав, правдиві мотиви знає тільки Бог. Спробуймо сприймати людей такими, які вони є, і намагаймося не судити, а віддати суд Богові, бо він належить тільки Йому.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар