Середа чотирнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.4,35-41: «І затих вітер, і залягла велика тиша»
Марко докладно оповідає про те, як вони подорожували човном по воді й
почалася буря. І в цій бурі вони почали панікувати, бо не могли нічого
вдіяти, з’явилася загроза їхньому життю.
Бачачи такий спокійний сон Ісуса Христа, вони десь немовби кажуть
Йому, хоч це вголос і не промовляють: «Якщо нічого не можеш зробити, то
хоч з нами переживай, хоч щось роби: воду черпай, емоційно переживай,
чому ти не підтримуєш товариство в біді». І коли Христос встає, після
того, як Його розбудили, втихомирює бурю. Євангеліє каже, що залягла
велика тиша.
Це як у нашому житті, коли з’являються різні проблематичні ситуації,
які є ззовні й переходять немовби всередину нас, приносячи неспокій.
Саме ця буря принесла неспокій апостолам й вони впустили його до
свого серця, а Христос, Той, Який посідає мир, передав Свій мир і буря
заспокоїлась.
Бог закликає нас не приймати ті бурі до серця, але вміти в будь-якій ситуації зберігати мир.
Під час Божественної Літургії ми дуже часто молимося за мир. Перші
три прохання: в мирі Господеві помолімся, за мир з висот…, за мир всього
світу…. Дуже часто повторюємо: «Мир вам», «В мирі вийдім». Маємо
зберегти цей мир, бо якщо він буде навколо нас, то й виливатиметься
ззовні. Як кажуть Отці: «Здобудь мир і навколо тебе тисячі спасуться».
Апостол
2Кор.13,3–13: «Випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває?»
Коли дивитися в історію людства, історію Церкви, то найбільше
закарбовується в пам’яті людей все негативне: війни, протистояння,
конфлікти. Подібно і в нашому житті. Коли все добре, ми на це не
звертаємо уваги. Ми здебільшого дивимось на ті невдачі, які пережили у
житті. Часто навіть думаючи про себе, оцінюємо перше свої негативні
риси, міряємо себе нашими падіннями і невдачами.
Але варто пам’ятати, що в кожному з нас є образ Божий, який маємо
розпізнавати і давати йому все більше в собі розвиватися і виявлятися.
Щоб цей образ щораз більше ставав явним в нашому житті та вів нас до
святості. Бо святі – це ті, які дали засіяти образу Божому в
собі, які розпізнали образ Божий в собі й дали в цьому образі Богові
виявитися через себе. Будьмо ж святими!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар