ПИТАННЯ:
На підставі чого католики ділять гріхи на «смертні» і «повсякденні»?
Хіба не всі гріхи без винятку є смертними, відлучаючи від Бога? У Біблії
немає такого розмежування. Написано у апостола Якова: «хто виконує
весь Закон, а згрішить в чомусь одному, той винним є у всьому»?
ВІДПОВІДЬ: Помилково вважати, що в Біблії немає
розмежування між гріхами, які є смертними, і гріхами, які такими не є.
Саме на основі Біблії ми проводимо таке розмежування. Воно присутнє вже в
Старому Завіті, де значна частина гріхів означала також смертний вирок.
Наведемо деякі цитати.
У Книзі Чисел говориться про гріхи, зроблені «зухвалою рукою», тобто
при згоді волі: «буде винищена душа та з-посеред народу свого», -
читаємо в 30 вірші 15 глави і далі. Серед смертних гріхів в Писанні
перераховуються, наприклад, гріхи блуду (в 18 розділі Книги Левіта);
ідолопоклонства і шанування інших богів. У цих випадках стверджується,
що той, хто вчинив такі гріхи, повинен бути викорінений з народу або
вбитий.
Але цим гріхам протиставляються інші, зокрема, вчинені через
незнання. Вони прощалися через жертвопринесення. Подивимося, наприклад,
як в Книзі Чисел гріхам, вчиненим «зухвалою рукою», протиставляються
гріхи через незнання (15,22 і далі). Таким чином, вже тут наведена
різниця між тими гріхами, які ведуть до смерті, і іншими.
Тому Церква завжди розрізняла між смертними гріхами і гріхами
повсякденними. Можливо, ця термінологія - «буденний», «повсякденний» -
не найвдаліша, але її зміст полягає в тому, що такий гріх не руйнує
Божої благодаті.
У Новому Завіті термін «смерть» у зв'язку з гріхом вводить євангелист
Іван. Ось що він пише у своєму Першому посланні: «Коли хто бачить брата
свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молиться, і Бог дасть йому
життя. Є й гріх на смерть, не про нього кажу, щоб молився. Всяка
неправда є гріх; Та є гріх не на смерть». Пояснюючи слова євангелиста
Івана, можна сказати, що існують гріхи простимі, тобто ті, які
прощаються через звичайні шляхи покаяння - піст, молитву, милостиню, - і
гріхи тяжкі (смертні), прощення яких пов'язане з радикальною зміною
власного життя, тобто з покаянням через Таїнство Сповіді.
Святий Яків також згадує про смертні гріхи, коли пише: «Хтивість,
зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть» (1,15).
Зауважимо, що Яків особливо виділяє: «зроблений гріх», який веде до
смерті.
Таким чином, розрізнення між смертним і буденним гріхом корениться в
Святому Письмі. Смертний гріх - це гріх, який здійснюється з повною
згодою волі, відбувається усвідомлено і стосується серйозної матерії.
Візьмемо, наприклад, заповідь про шанування батьків. Майже в кожній
родині трапляються сварки, перепалки, які викликані такими гріховними
нахилами, як заздрість, гординя, жадібність, лінь і так далі. Якщо
застосувати тут слова святого Якова, то ці людські пристрасті
«зачинають» такі гріхи, як словесні перепалки, непослух, плітки, гнів і
т.д. Ці гріхи не позбавляють Божественної благодаті, вони прощаються,
якщо ми просимо вибачення у молитві і у того, кого скривдили, якщо
проявляємо до батьків любов і т.д. Повсякденні гріхи прощаються і на
Літургії, коли ми вимовляємо формулу сповідання гріхів. Але цієї формули
недостатньо для тяжких гріхів проти тієї ж заповіді. Тяжким, смертним
гріхом по відношенню до батьків буде, наприклад, серйозний конфлікт з
бойкотом, словесні образи і навіть вербальна агресія, завзяте
непрощення, відмова в наданні допомоги і т.д. Ці гріхи позбавляють
дружби з Богом і не дозволяють приступати до Причастя. Для їх відпущення
необхідний шлях покаяння, увінчаний Таїнством Примирення.
Немає коментарів:
Дописати коментар