Квітна неділя
Євангеліє
Йо. 12, 1–8: «Осанна! Благословен Той, Хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!»
Євангеліє зберегло пам'ять про багато подій, коли Ісус творив чуда,
проповідував, оздоровлював... Але поруч з тим є і моменти, коли Його не
сприймали, ставились до Нього упереджено, по-різному Його називали.
Подія сьогоднішнього Євангелія входу Господнього до Єрусалиму – це
вияв радості людської душі. Один з Отців Церкви каже, що кожна людина за
своєю природою є християнською. Тому нарід в цьому епізоді відчув
напевно не стільки свідомо, як внутрішньо інтуїтивно, що перед ними не
просто пророк, а хтось більший.
Це радісне привітання, пошанування особи Христа, чому воно для нас є
таке важливе? Щоб ми теж вміли не боятися показувати і не боятися в собі
виявляти свої добрі риси душі. Але як часто нас ніби щось зв’язує і нам
складно і прославляти відкрито Бога і зробити добро! Боїмося, а як інші
сприймуть наші вчинки. А якщо ми виявимо свої християнські погляди, чи
не засміють?! Тому це радісне вітання при входженні Христа до
Єрусалиму, подає нам приклад того, як маємо мати відвагу ликувати,
свідчити і показувати свою віру в Бога!
Апостол
Фил. 4, 4–9: «Господь близько! Ні про що не журіться»
Кожного з нас постійно сповнюють різні турботи. Переживаємо про щось
одне, а потім про інше, і так безперестанку. Господь вказує нам, щоб ми
не журилися, щоб ми довіряли Йому, щоб ми покладались на Нього, Апостол ж
вказує, що Бог, Господь є близько, поруч нас. Іноді ми забуваємо про
присутність Божу, аж коли стаємо на молитву чи приходимо до храму, тоді
пригадуємо.
А Бог завжди перебуває з нами. Лиш ми про нього забуваємо. Частіше
усвідомлюймо собі присутність Божу, що вона є повсякчасною, що Бог
завжди діє в нашому житті, Він є близько нас, Він розуміє нас краще, ніж
ми самі себе розуміємо. Зупинімося, знайдімо хвилю часу відчути цю близьку присутність Господа.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар