16.08.2014р. Б. / КОРОТКО ПРО ПЕРЕКОНАННЯ НОВОГО ГЛАВИ УПЦ МП (спроба упередженого аналізу)

Про нового Предстоятеля "У"ПЦ МП митрополита Онуфрія в українських ЗМІ уже багато різного писано. Спробуймо ж не тільки і не стільки на основі різних суджень, а на основі висловлювань і діяльності самого митрополита Онуфрія запізнати нового очільника однієї з найбільших, якщо не за кількістю парафіян, то за кількістю зареєстрованих парафій, конфесії в Україні.

Митрополит Онуфрій у якості Місцеблюстителя Київського митрополичого престолу "У"ПЦ МП звернувся до Всезарубіжного ХІІІ з’їзду російської православної молоді. У цьому зверненні молодь російської діаспори митрополит називає «наша молодь» і говорить про «нашу історію». Тобто, як випливає з цього звернення, митрополит Онуфрій або вважає український народ частиною російського, або не вважає себе українцем. У цьому контексті зовсім не дивує вислів «наша історія», звернений до російської діаспори. Висловлювання ж самого очільника московського православ’я в Україні дають усі підстави вважати, що новий Предстоятель "У"ПЦ МП митрополит Онуфрій вважає українців і росіян одним народом. В інтерв’ю «Журналу Московской Патриархии», яке опубліковане на сайті «Церковный вестник», а також на офіційному інформаційному ресурсі "У"ПЦ МП, митрополит Онуфрій про український і російський народи сказав наступне: «…Ми не тільки сусіди, але й по суті один єдинокровний і єдиновірний народ…». Цим митрополит Онуфрій не тільки висловив своє переконання у тому, що українці й росіяни – один народ, але й відділив уже й етнічно вірних "У"ПЦ МП від решти українців.

Викликає занепокоєння і ставлення Глави "У"ПЦ МП до української  мови, адже своє вітальне слово до учасників VІІ Всеукраїнської конференції голів і співпрацівників єпархіальних молодіжних відділів "У"ПЦ МП він звернув російською, а не українською, не дивлячись на задекларований всеукраїнський характер цієї конференції. Тобто, виглядає на те, що митрополит Онуфрій надає пріоритет російській мові над українською.

Митрополит Онуфрій не вважає Голодомор геноцидом українського народу, а Божою карою за атеїстичний більшовизм. Цим новий очільник московського православ’я в Україні показує повну нездатність до адекватного сприйняття історичних реалій. Адже в часі Голодомору гинули не більшовики, а прості українські селяни. Хибне тлумачення історичних реалій у контексті Божого Провидіння може бути небезпечним, адже само по собі, воно викривлює Божу Істину. Воно особливо може бути небезпечним, коли такі судження стосуються суспільних питань і оголошуються церковним авторитетом. Адже в такому випадку подібні сентенції можуть викликати серйозні суспільні збурення. 

Цікавим є ставлення теперішнього митрополита Київського "У"ПЦ МП до української національної ідентичності в цілому. Митрополит Онуфрій вважає плекання української національної пам’яті культивуванням «ворожих почуттів, щоб посилити ще більше міжнаціональну ворожнечу і поляризувати погляди в суспільстві». Тим самим Глава "У"ПЦ МП фактично заперечує право українців на свою історичну пам’ять. А оскільки національна історична пам’ять є однією з утворюючих складових національної ідентичності, то тим самим митрополит Київський заперечує право українців на плекання власної національної ідентичності. Така позиція єрарха є щонайменше обурлива та українофобська.

Джерелом же ж усіх достоїнств українців очільник московського православ’я в Україні вважає православ’я. Митрополит Онуфрій вважає, що «всі ті достоїнства, які є в українського народу, вся та велич, яку він нагромадив у своїй історії, мають своє коріння у православії». Цим самим він заперечує величні сторінки розвитку самого київського православ’я, яке створило Києво-Могилянську Академію, беручи за взірець єзуїтські, а отже католицькі, навчальні заклади. Отже, ця кузня української просвіти, на думку митрополита київського, не належить до величних сторінок історії українців. В реальності митрополит Онуфрій заперечив усе, що в українському національному спадку не мало своїм джерелом православ’я: українське вишиття, фарбування крашанок, розмальовування писанок. Він відкинув, як недостойні українські колядки, які своє джерело мають в українському католицизмі, відкинув українські весільні пісні, чиє поетичне багатство сягає поганської давнини. Відкинув багатство української культури, зроджене Магдебурзьким правом, адже його джерело не в православ’ї, відкинув український ренесанс і бароко. Відкинув композиторів Веделя, Бортнянського, Березовського – їх творчий спадок має своє коріння не в православному київському співі, а у західному музичному мистецтві. Відкинув цілу плеяду українських велетів духа, які не мали жодного стосунку до православ’я. Насправді митрополит Онуфрій уподібнився до халіфа Омара Ібн Аль-Хаттаба, який наказав спалити безцінну збірку людської мудрості Олександрійську бібліотеку словами: «Якщо зміст цих книг знаходиться згідно з Кораном, то ми можемо обійтися без них, оскільки книга Аллаха більш, ніж достатня. Якщо, з іншого боку, їх зміст суперечить книзі Аллаха, немає необхідності їх зберігати. Дійте, виходячи з цього, і знищіть їх». Більш варварську позицію церковного лідера годі уявити.  

Новий Київський митрополит заявив свою позицію, яка в українських умовах може бути досить небезпечною для самого суспільства. Митрополит Онуфрій заперечує фундаментальне право на свободу віросповідання та вважає, що в школах має бути «православна наука». У багатоконфесійній країні, якою є Україна, заперечення права на свободу совісті є не чим іншим, як злочином розпалювання міжрелігійної ворожнечі. А накидання «православної науки» усім школярам дуже важко потрактувати інакше, як виразом крайнього мракобісся.

Митрополит Онуфрій вважає контакти з католиками єрессю. Саме цим він оправдовує самовільне проголошення автокефалії Москвою у 1448 році. У цій перспективі на усякій перспективі екуменічного діалогу з "У"ПЦ МП можна уже попередньо ставити дуже масний хрест. 

Ставлення ж нового Предстоятеля "У"ПЦ МП до протестантизму, м’яко кажучи, є доволі дивним. Митрополит Онуфрій вважає, що протестантська проповідь звертається до найнижчих почуттів людини та послуговується гріховними методами. Якщо тільки теперішній очільник московського православ’я в Україні не змінив свого переконання, то Україну, в якій у великих містах різні протестантські деномінації, особливо на Сході й Півдні, становлять значну частку населення, можуть очікувати нові серйозні міжрелігійні конфлікти, майже як після проповідей російського «сєктовєда» Алєксандра Дворкіна.

Теперішній Київський митрополит "У"ПЦ МП уже в якості Місцеблюстителя Київського митрополичого престолу "У"ПЦ МП однозначно висловив своє ставлення до терористів на Донбасі: на думку митрополита Онуфрія, донбаські терористи – це православні ополченці. Тобто, у терористах на Донбасі очільник московського православ’я в Україні бачить православних вірних, а не злочинців, які, прикриваючись ім’ям Божим, вершать жахливі злочинства. Окрім цього сам термін «ополченці» вказує на те, що митрополит Онуфрій вважає донбаський тероризм народним повстанням проти несправедливих утисків.

У якості Місцеблюстителя митрополит Онуфрій закликав українських військових православного віросповідання порушувати військову присягу і не боронити суверенітет і цілісність України та не захищати цивільне населення. Оцінку такій діяльності теперішнього Глави "У"ПЦ МП мали б давати правоохоронні органи.

Київський митрополит Онуфрій вважає, що Україна не має власної суб’єктності, а є лише полем зудару геополітичних інтересів Заходу і Сходу. Попри заяви самого митр. Онуфрія, що він не є політик і не дає політичних оцінок. Це є виразно політична заява. Одним з головних пропагандистів поняття «геополітика» був один з духовних наставників Адольфа Гітлера Карл Гавсгофер (Karl Haushofer). Саме від нього Гітлер почерпнув ідеї про «життєвий простір» (Lebensraum). Так звану геополітику на просторах колишнього СССР розрекламував і пропагує Алєксандр Дуґін – головний ідеолог неоєвразійства – агресивної ідеології, яка стоїть за агресивною сучасною політикою РФ.

У цей же ж час, митрополит Онуфрій не знає хто винен у війні на Донбасі, оскільки, як він сам заявив, він – не політик. Хоча, в той же ж час митрополит Онуфрій недвозначно висловився, що вважає події на Донбасі братнім кровопролиттям, внутрішнім українським конфліктом. Це своє бачення митрополит Онуфрій виклав і у своєму благословенні молитися за припинення «братовбивчого» протистояння. Отож, митрополит Онуфрій не вважає події на Донбасі агресією РФ проти України. Також і в співчутті у зв’язку із загибеллю прот. Павла Жученка митрополит озвучує саме тезу про «братовбивчість» донбаського конфлікту, поширюючи його географію на увесь Схід та Південь України. У цьому контексті доволі цікавою є позиція митрополита Онуфрія, який на початку російської агресії проти України звинуватив і теперішню українську владу, і проросійські сили в агресії, не роблячи жодної різниці між агресивним нападником та жертвою агресії. У непоінформованості митрополита Онуфрія важко запідозрити, оскільки, за власним визнанням, він любить інформуватися про новини з життя суспільства. Звісно, що відкритим залишається питання інформаційних джерел, якими митрополит Онуфрій послуговується.

Новий Глава "У"ПЦ МП демонструє або крайню необізнаність з реаліями життя Церкви, яку він очолив, або крайнє фарисейство, заявляючи, що йому невідомі священики-сепаратисти в "У"ПЦ МП. Заява зроблена на фоні чисельних доказів про сепаратистську та терористичну діяльність священиків "У"ПЦ МП на Донбасі. Знову ж таки, доволі тяжко запідозрити теперішнього Предстоятеля "У"ПЦ МП у непоінформованості.

Теперішній Київський митрополит Онуфрій вважає, що сучасну кризу в Україні спровокував не Янукович В.Ф. та його команда побудовою тоталітарного суспільства в Україні, а питання євроінтеграції.

Симптоматичною є також відсутність реакції митрополита Онуфрія на російську окупацію та згодом анексію Криму. Рівно ж такою симптоматичною є й відсутність реакції "У"ПЦ МП в цілому та митрополита Онуфрія зокрема на фактичну підтримку російської окупації Криму митрополитом Сімферопольським і Кримським Лазарем.  Навіть у своєму листі до В. Путіна від 02.03.2014 р. митрополит Онуфрій жодним словом не згадує кримські події, а лише просить Путіна, як «православного християнина», не робити кроків до «сповзання у провалля». І навіть у цьому листі нема відкритого, бодай прохання, не вводити війська в Україну чи припинити окупацію її території.  

Предстоятель "У"ПЦ МП вважає, що Європа живе без Христа та що Європа пропагує аборти, евтаназію, одностатеві «шлюби», а Росія – це мало не Царство Боже на землі. Тому, Україна мусить тримати єдність з Росією. Ба більше того митрополит Онуфрій вважає, що на Заході панує практичний атеїзм, а християнські цінності замінені іншими, хоча люди і далі вважають себе християнами. Більше того, митрополит Онуфрій характеризує Захід, як джерело духовного розбещення. Важливо зауважити, що митрополит Онуфрій особисто неодноразово бував на «безбожному» Заході.

Дивним, як на християнського єпископа, є ставлення теперішнього Київського митрополита до комуністичного минулого. Митрополит Онуфрій вважає, що цінності, які культивував комуністичний режим, були близькими до християнських цінностей, та що комуністична система використовувала християнські ідеали. Більше того, митрополит возвеличує часи панування безбожного комунізму, вважаючи, що тоді «були моральні ідеали, патріотичні й культурні».

Теперішній очільник московського православ’я в Україні, у якості Місцеблюстителя Київського митрополичого престолу "У"ПЦ МП, звернувся до Президента України Петра Порошенка з листом, у якому звинувачує бійців Нацгвардії у злочинах проти священиків й вірних "У"ПЦ МП. Звинувачення у цьому листі митрополита Онуфрія не підлягають верифікації і тому не можуть вважатися істинними твердженнями. Дуже промовистим є той факт, що московська антиукраїнська пропаганда поставила саме цей лист, як один з головних каменів фундаменту своїх звинувачень проти України, проти української влади, проти УГКЦ та українських немосковських православних.

Митрополит Онуфрій, як Місцеблюститель Київського митрополичого престолу "У"ПЦ МП, підписав звернення Синоду цієї конфесії до Президента України Петра Порошенка, у якому "У"ПЦ МП закликає Президента України закрити рота ЗМІ, щоб вони не критикували "У"ПЦ МП. Доречно згадати, що у цьому листі Синод, а тим самим і митрополит Онуфрій стверджують, що «наші віруючі на Сході вважають, що будь-які протиріччя потрібно вирішувати через діалог та переговори». На фоні заяв митрополита Онуфрія про те, що війну на сході ведуть православні військові проти православних ополченців, виглядає на те, що митрополит Онуфрій стверджує, що терористи на Донбасі прагнуть вирішувати конфлікт через діалог і переговори. Реальність ж є цілком протилежною. Кілька днів пізніше митрополит Онуфрій, уже особистим листом, звертається до Президента Порошенка з черговою вимогою закрити рота ЗМІ. Пікатним також є той факт, що митрополит Онуфрій у якості тимчасового Глави "У"ПЦ МП оприлюднив заяву проти інформаційної політики телеканалу «1+1». Отож, митрополит Онуфрій проявив себе, як людину не здатну до діалогу зі ЗМІ, а тим самим й з українським суспільством. Заява у справі каналу «1+1» дає можливість говорити про митрополита Онуфрія, як людину, яка не здатна адекватно реагувати на суспільні виклики. Глава однієї з найбільших конфесій, які діють в Україні, опускається до базарної перепалки з журналістами! Сам цей факт важко інакше тлумачити, як не здатність до діалогу та хворобливе сприйняття негативних сюжетів у медіапросторі.

Новий Глава московського православ’я в Україні прагне вибудовувати стосунки з РПЦ виключно у контексті «свободи внутрішнього управління». Отож, «зовнішні справи», на його думку, це – справа РПЦ. Тим самим, можливо, навіть не свідомо, він підтримав усі заяви, адресовані світовому православ’ю та світовій громаді, теперішній і майбутні, які РПЦ робить про ситуацію в Україні (оскільки це «зовнішня» справа) і тим самим висловив переконання про відсутність суб’єктності "У"ПЦ МП у міжхристиянському та міжрелігійному діалозі. Також незрозумілим залишаться питання чи митрополит Онуфрій вважає стосунки "У"ПЦ МП з українською державою питанням «зовнішнім» чи «внутрішнім».

Митрополит Онуфрій вважає за недопустиме вірним "У"ПЦ МП бути присутніми на Богослужіннях не тільки УГКЦ, але й УПЦ КП та УАПЦ. Це ставить під питання здатність нового Глави "У"ПЦ МП до діалогу з іншим конфесіями.

Предстоятель "У"ПЦ МП вважає, що немає ніяких духовних аргументів на користь автокефалії "У"ПЦ МП, що більше, він переконаний, що автокефалія "У"ПЦ МП призведе до знищення православ’я в Україні. А змагання за єдину помісну Церкву в Україні митрополит Онуфрій вважає боротьбою «проти Бога та православія».

Загрозливим для української державної єдності є й ставлення теперішнього Глави московського православ’я в Україні до питання русинського промосковського сепаратизму на Закарпатті. Митрополит Онуфрій недвозначно висловив підтримку русинському проросійському сепаратизму на Закарпатті, нагородивши засудженого за сепаратизм священика "У"ПЦ МП Дмитра Сидора.

Митрополит Онуфрій фінансово залежний від спонсорів «русскаго міра» - Вадима Новинського і Віктора Нусенкіса. Про це неодноразово писали українські ЗМІ. Така залежність може значно впливати на усю політику керівництва "У"ПЦ МП.

Теперішній Київський митрополит Онуфрій близький до головного ідеолога міфологем «русскаго міра» патріарха московського Кіріла. Головні Кірілові міфологеми «русскаго міра» - «культурнає єдніства «історічєской Русі»», «Россія, Украіна, Бєларусь – історіческая Русь, святая Русь», протиставлення типу  «безбожний Запад – Святая Русь» і тому подібне. 

 Митрополит Онуфрій своїм підписом, у якості члена постійного Синоду РПЦ, уже засвідчив власну відданість цим міфологемам «русскаго міра».

У цьому контексті надії на українізацію "У"ПЦ МП стають надзвичайно примарними. Існує цілий ряд загроз і для українського суспільства. Проте не варто усю відповідальність складати виключно на митрополита Онуфрія; єпископат, який обирав його Главою "У"ПЦ МП, не міг не знати більшості цих фактів. Предстоятель "У"ПЦ МП може вести аскетичне життя, але це ще не є ознакою того, що він буде здатен, принаймні, не нашкодити молодій українській державі  й міжконфесійному миру. Не варто забувати, що Сталін теж жив доволі аскетично. Якщо найближчим часом погляди і переконання митрополита Онуфрія не зазнають суттєвих змін, він сам може стати великою проблемою як для "У"ПЦ МП, так і для усього українського суспільства. Тим більше, що своїми виступами у якості Місцеблюстителя він вже доказав, що створювати проблеми Україні він великий майстер.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:  Воїни Христа Царя