Фото: Отець Юрій Кролевський з сином Максимом
Голова Полтавської греко-католицької парафії отець Юрій
Кролевський був колись рок-музикантом, а сьогодні віддано несе обов’язок
священника.
Біля в’їзду в село Гожули стоїть невеличка капличка, в якій веде службу
отець Юрій. Він має цікаву історію життя, яку ми вирішили вам
розповісти.
Народився він у Кам’янець-Подільському. В тому старому місті, де
середньовічна архітектура та творчі вулиці. З малих років хлопчик
цікавився мистецтвом. Вивчав гру на гітарі, в 14 років став
бас-гітаристом рок-гурту «Київська Русь», яка грала хеві-метал. Гурт був
дуже популярним на Західних теренах України, це був чи не найперший рок
українською мовою. Згодом Юрій зайнявся бізнесом. Він придбав ксерокс
«Ера» та копіював для людей потрібні документи. Це було вигідною
справою, оскільки була потреба у копіюванні документів, приватних
ксероксів тоді майже не було, а типографічні видання друкували тільки
великими накладами.
Молодість Юрія проходила в 80-ті, в час перебудови і культурної
революції в Радянському Союзі. Протестна хвиля наростала, а репресії
продовжувалися. В Кам’янець-Подільському була купа арештів, але для
Західних областей України це була звична річ. Юрій, як багато інших націоналістів,
знаходився постійно під наглядом КДБ. Його концерти часто зривалися, і
не один раз його арештовували за організацію протестних мітингів. Однак
за ґратами Юрій не сидів, бо репресивна машина уже стала слабшою.
— В місті було повно дисидентів, арешти звична річ. Конспірація була з
дитинства, знали хто стукач, що можна було говорити, а що ні.
Невдовзі Україна отримала незалежність. У нашому місті був один
начальник міліції, який говорив, що скоро прийде час і ми вас бандер на
ліхтарях будемо вішати. А через деякий час він приїхав до нас від
демократичної партії з націоналістичними лозунгами. Мені це було тоді
досить дивно бачити. Коли проголосили незалежність України люди були
здивовані. Була радість, але не було ейфорії. Розумів, що багато хто
голосував, щоб з Росією ковбасою не ділитися. Відчував, що попереду ще
проллється багато крові, і Україні прийдеться відстоювати свою
незалежність. Ми є прикордонники Європи, знаходимося між двома стихіями,
тому повинні бути готові до боротьби. З Росією треба тримати кордон, як
Ізраїль з Палестиною. Але переконаний, що Україна стане однією з
найуспішніших і наймогутніших держав світу.
Стати священиком Юрій вирішив у 27 років. Ніхто в його сім’ї священиком
не був, а Юрія на таке рішення підштовхнув випадок. Чоловік мав
художній талан і художню освіту. І йому вдалося створити шедевр.
Мистецтвознавці і художники запевняли, що його картина справжнє
мистецтво.
— Намалювавши ту картину я пережив велику радість, але після того я
отримав велику турботу. Кращої картини я вже не міг намалювати, і жити
без того відчуття натхнення і щастя також не міг. Є такі моменти коли
художник перестає малювати, бо йому більше нічого сказати. Я шукав щастя
в живописі, музиці. Мистецтво дає до певної міри це щастя, але коли я
доходжу до певної стелі, йде одне й те ж саме і я тужу за тим щастям. З
часом я познайомився із греко-католицьким священиком і почав
практикувати релігію, і знову пережив ту радість, бо релігія робить
людину щасливою. Зрозумів що треба покинути всі минулі справи і служити
людям та Богу.
Греко-Католицька церква в 90-х поширювала свою службу на Схід України.
1997 році отець Юрій приїхав у Дніпродзержинськ, де "виконував функції
бойового капелана" (.?!) в громадській організації «Тризуб». Там він зустрівся з
Дмитром Ярошем.
— Дмитро Ярош людина із простої сім’ї, дуже скромна. З усіх кандидатів в
президенти я думаю він один в принципі не вміє красти. Справжній
християнин, не дав натовпу розправитися з ВВ-шниками в Києві.
На Полтавщину отець Юрій приїхав з 98 року, мешкав в селі Білики.
Полтавщина мала 6 парафій в області, і Юрію приходилося цілими днями
переїжджати з місця на місце в холодних вагонах потягів. В саму Полтаву
отець Юрій прибув 2004 році де відкрилася греко-католицька парафія, і
вже десять років в ній він веде службу.
Стати священиком вирішив також син Юрія Максим. Максим навчався в
Івано-Франківській семінарії, і після закінчення за рекомендацією
ректорату продовжив навчання в Римі. Знає латину, італійську, англійську
та грецьку мови. А зараз разом з батьком веде службу.
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар