Коротка історія
Празник торжественного в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима належить до
найдавніших празників у Східній Церкві. Свідчення про його святкування
сягають III століття. Святкування цього празника почалося в Єрусалимі і
невдовзі стало празником усієї Східної Церкви.
Сильвія Аквітанська у щоденнику свого паломництва святими місцями
детально описує, як відбувався цей празник у Єрусалимі в IV столітті.
Там читаємо, що вірні Єрусалима щорічно намагалися наново переживати
подію Христового в'їзду до Єрусалима так, як вона відбулася перший раз. У
Квітну неділю, після ранішніх відправ у храмі Божого Гробу, вірні
збиралися близько першої години пополудні на Оливній Горі коло церкви
Христового Вознесення. Сюди приходив єпископ з дияконами, і коли
збирався народ, співали різні гімни і псалми та читали зі святого
Євангелія про подію Христового в'їзду до Єрусалима. Приблизно через дві
години, коли вже всі зійшлися, починався величавий похід-процесія в
сторону Єрусалима. Під час процесії і старші, й діти, несучи пальмові
чи оливкові галузки співали гімни і псалми, що закінчувалися окликами:
"Благословен, хто йде в ім'я Господнє". Похід замикав єпископ із своїми
помічниками. І він, подібно як Христос, їхав на осляті. Процесія ішла
через місто аж до храму Божого Гробу. Торжество закінчувалося відправою
вечірні.
У VII сторіччі різні церковні письменники, наприклад, Андрій
Критський, Косма Маюмський, Йоан Дамаскин, Теодор і Йосиф Студити,
уклали стихири й канони на цей празник. Квітна неділя, хоча належить до
великих Господських празників, не має ані перед- ані попразденства в
церковній службі, бо її святкують у часі посту.
У VI-VІІ століттях цей празник перейшов до Західної Церкви під назвою
Пальмової неділі. У цей день на Заході практикували організовувати
процесії з пальмовими віттями. Посвячені пальми зберігають аж до
Попільної середи наступного року. Тоді їх спалюють і попелом посипають в
середу голови на знак покути.
Квітна неділя в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя
Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Шуткова,
Вербна чи Вербниця". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й
роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак
пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай
використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше
розвиваються.
Про ікону
Тріумфальний в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим — це велике торжество, в
якому народ виявляє спонтанну радість і прославляє Господа Бога.
Христові учні та народ вітали Христа з нагоди Його божественної перемоги
над смертю — воскресіння Лазаря (Йо. 12, 17). Вони славили Бога також
за всі бачені ними Його чуда (Лк. 19, 39).
У цей урочистий момент, всіма оспівуваний та прославлюваний, Христос
тримається скромно: так Він поводився завжди і цього навчав інших (Мт.
11, 27-30). Він їде на скромному осляті, як це пророкував пророк
Захарія (9, 9).
Ікона передає зворушення народу, який стрічає Христа з пальмами та
оспівує Його. Деякі стелять перед Ним, як вияв пошани, свою верхню
одежу, інші зрізають пальмові гілки, щоб простелити їх перед Христом
(Мт. 21, 8). Часом, щоб не розбивати композицію, люди на деревах та біля
Христа зображуються дуже зменшеними.
Урочистість цієї процесії досягнула вершини, коли народ оспівував
Христа як царя Ізраїля і сина Давида, який приходить в ім'я Боже. Вони
вигукували «Осанна на висоті» (Мр. 11, 8-10; Мт. 21, 8-9). Це було явним
визнанням Христа як обіцяного Божого Месії і обурило фарисеїв. Вони
наказували Йому стримати ці вигуки. На це Христос відповів, що коли
замовкнуть люди, то кричатиме каміння (Лк. 19, 40), тобто що це —
незрушима Божа воля.
Був і сумний момент в цій урочистій процесії: Христос затримався й
заплакав над Єрусалимом. Він бачив, яка руїна чекає його за те, що не
зрозумів і не прийняв Божого Месії (Лк. 19, 44).
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар