30.07.2011р. Б. / Ювілей Софійського собору -- не лише для Московського Патріархату: Блаженніший Святослав звернувся із листом до української влади

Глава Української Греко Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук надіслав лист прем'єр-міністрові України Миколі Азарову, звертаючись до нього з проханням включити вірних УГКЦ в програму святкування з нагоди тисячоліття катедрального собору Святої Софії в Києві, запланованого на 21 вересня. Таке ж прохання було скероване і до першого заступника міністра регіонального розвитку і будівництва України Миколи Сороки, голови ювілейного оргкомітету.

Блаженніший Святослав передає стурбованість єпископів тим фактом, що святкування «надає перевагу лише одній конфесії», а саме Московському Патріархату.

«Всі традиційні конфесії, що походять від єдиного кореня нашої київської християнської традиції, мають однакове право і обов’язок брати участь в запланованому святкуванні» -- підкреслює Його Блаженство Святослав Шевчук, зауважуючи, що собор Святої Софії, що знаходиться в списку культурної спадщини ЮНЕСКО, є «втіленням загального християнського коріння всього українського народу».

Ювілейне святкування включатиме міжнародну наукову конференцію, ряд виставок, радіо- і телепередач, презентацію книг, присвячених історії і художній спадщині собору.

За матеріалами Радіо Ватикан

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

"...святкування «надає перевагу лише одній конфесії», а саме Московському Патріархату..."

Чи не абсурдом виглядає у самому факті ця перевага владної бидлоеліти України конфесії, яка має чи не найменше відношення до української святині, Собору Святої Софії?!

І це все відбувається не десь у глухій провінції Москви, а таки в нас, у Києві, на 20-му році "так званої" незалежності України, на наших з вами очах і... Що далі? Адже ми з вами добре знаємо, що переговори з ворогом ведуть до зради, а боротьба до перемоги! Бо кому з вас потрібні ще якісь докази того, що ми живемо на нашій, не своїй землі, де чужинці "...панують над нашими тілами й над нашим товаром за своєю волею, а ми у великій нужді..." (Неем.9,34-37) Чи потрібно ще комусь з вас, раби сліпі, додаткових доказів того, що ЙДЕ ВІЙНА? Того, що ми, всі українці, є заручниками ворожої влади і живемо у часі внутрішньої окупації України?

То ж чи не пора нам всім "...громадою обух сталить та добре вигострить сокиру, та й заходиться вже будить хиренну волю..." (Т. Шевченко)?!

"...бо ліпше нам в бою вмерти, ніж споглядати на злидні нашого народу і нашої святині. Яка б не була воля неба, нехай вона станеться!" (ІМак.3,59-60).

Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.

11.06.2011р. Б. / Одеська єпархія УПЦ плутається в спростуванні резонансних висловлювань митр. Агафангела (ВІДЕО)

У зв'язку з виступом в прямому ефірі головного редактора радіостанції "Ехо Москви" Олексія Венедиктова, який повідомив, зокрема, що на зустрічі з митрополитом Одеським Агафангелом (УПЦ МП) дізнався від останнього, що той залишає без благословення вірних, що голосували за обрання Президентом Віктора Ющенка («Скажи дякую, що не проклену»), прес-служба Одеської єпархії УПЦ виступила із заявою.

У ній стверджується, що «ні в ході приватної бесіди з паном Венедиктовим, ні в інший час Високопреосвященнійший Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел не повідомляв про згаданий журналістом епізод. Даний епізод не лише не мав місця, але і не міг відбутися в принципі, оскільки Владика Агафангел ніколи ні словами, ні діями нікому не погрожував жодними "прокльонами" за що б то не було».

Більш того, митрополит Агафангел, пише прес-служба, «є авторитетним архіпастирем Української Православної Церкви, який нікого не проклинає, але здійснює молитву за людей різних поглядів і політичних переконань».

Тим часом О. Венедиктов є далеко не першою людиною, хто повідомив про «прокльони за Ющенко». Зокрема, в своїй нотатці «Про брехунів в церкві і політичні симпатії» один з авторів порталу «Релігія в Україні» Володимир Мельник наводив слова владики Агафангела, цитуючи ресурси його ж підопічних. Зокрема, «Ті, хто не прийде на виборчі дільниці, — сказав він з амвону, — і не проголосує за Віктора Януковича, повинен буде згодом покаятися в цьому у свого духівника». У 2004 році владика Агафангел також заявляв кореспондентам православних ЗМІ в Одесі, що «в православної України не може бути сумнівів за кого голосувати на майбутніх виборах, звичайно ж за того, кого благословила Сама Цариця Небесна», тобто за В. Януковича.

Крім того, ще свіжі в пам'яті заклики керівництва Одеської єпархії молитися про «напоумлення» журналісток «хворобами» - за простий репортаж про вартість церковних послуг в одеських храмах.

Примітно також, що спростування прес-служба дала лише по одній фразі з інтерв'ю О. Венедиктова, залишивши без коментарів інші резонансні заяви митрополита Агафангела - про те, що «Львів - наша Чечня», про готовність йти проти Собору і церковних рішень і так далі.

Джерела:
Релігія в Україні
Мандрівники Христа Царя

03.06.2011р. Б. / Фірташ, УКУ і Десятинна церква

Минулий тиждень в Україні «ознаменувався» двома скандалами у медіа-просторі, пов’язаними з церковними речами: спроба початку будівництва на фундаментах Десятинної церкви в Києві та скандал довкола пожертв Дмитра Фірташа для УКУ. Якщо перший з них можна охарактеризувати як вияв переконання окремих осіб у вседозволеності та безкарності, то у другому випадку маємо непросте, з точки зору моралі, рішення.

Система, яку витворила теперішня влада породжує у її носіїв та підопічних переконання власної безкарності і вседозволеності. Такі системи характерні для східних деспотій, де «власть імущі» є повновладними господарями всього. Звісно, така система у теперішньому світі не може довго встоятися, і доля арабських режимів вказує на те, що може чекати «повновладних господарів». Тому дуже є небезпечно, коли церковна структура йде на співпрацю з такою владою. Тим більше, коли така співпраця викликає спротив і незадоволення суспільства.

Десятинна церква належить до символів українського християнства. До таких символів належать і Софія Київська і Печерська Лавра. Звідси, від цих святих місць виводять своє коріння ті, хто претендує на Святоволодимирівську спадщину. І ексклюзивне право на них мають усі християни України, а не котрась окремо взята християнська конфесія. Ці місця є свідками Єдиної Церкви, не розколеної по лінії поділу Римської Імперії. Тому всяка спроба Московського Патріархату «прихватизувати» ці символи українського християнства неминуче зродить протести, спротив і незадоволення українського соціуму. Груба сила і беззаконня можуть бути тимчасовим джерелом успіху, матеріального задоволення, але церква, яка послуговується такими методами втрачає право бути моральним авторитетом у суспільстві. Така поведінка радше є характерною для окупаційних та бандитських структур, ніж для моральних авторитетів. Церковна структура, яка йде на такі кроки, пробуючи себе обілити офіційними заявами про власну непричетність до рейдерства, ризикує не лише втратити будь-який авторитет і вплив у суспільстві після зміни політичної ситуації в країні, така церковна структура наражає себе на небезпеку стати просто-напросто підрозділом політичної структури, яка стає все більше неприйнятною для українського суспільства. І персональна, принаймні, моральна відповідальність за такий стан речей лежить особисто на Предстоятелеві УПЦ МП – митрополитові Володимирові (Сабодану) та єпископаті цієї Церкви в цілому.

Звісно, що така поведінка представників УПЦ МП не лише шкодить справі нормального співжиття християнських конфесій в Україні, але і шкодить християнській справі загалом, адже дає нагоду духовним нащадкам більшовицьких атеїстів серйозні аргументи проти Церкви, виставляючи християнські Церкви в цілому, як руйнівників української історичної спадщини.

Це дає нагоду «конфесійно незаангажованим» моралізаторам лишній раз поморалізувати на вільну тему ненависті до християнства. Адже навіть цілком нормальні кроки зі сторони церковних структур вміло підпорюються секуляризованими маніпуляторами-моралізаторами для того, щоб очорнити Церкву.

На початку минулого тижня Загребський Архиєпископ Високопреосвященний кардинал Йосіп Бозаніч рішуче спростував написи в хорватських ЗМІ, які підняли істерику довкола візиту Святішого Отця Бенедикта ХVІ. Хорватські моралізатори розкручували міфічну цифру біля 7 млн. американських доларів, які начебто хорватська держава витратить на цей візит. Сума виявилась насправді значно скромнішою – увесь візит коштуватиме близько 2 млн. доларів, причому хорватська держава витратить на цей візит лише половину із зазначеної суми. Іншу половину витрат бере на себе Католицька Церква в Хорватії. Крокодилячі сльози, якими обливалися моралізатори, які ґвалт, як переживали за бідних, які недоотримають грошей з бюджету країни у час економічної кризи, виявились все ж таки крокодилячими сльозами.

У наших же моралізаторів була своя причина проливати крокодилячі сльози – таке-сяке УКУ прийняло фінансову пожертву від такого поганого Фірташа. Ай-ай-ай! Які погані і лицемірні уніати, просто жах! Звісно, про моральні аспекти тут можна дискутувати і надовго розводити мудрування. Можна критикувати УКУ. Можна. Але хіба що за відсутність вчасної реакції. УКУ мало мати вже заготовану реакцію на такий випадок. Адже варто було очікувати, що інформацію про пожертву Фірташа для УКУ «прихильники» УГКЦ спробують використати для спроби знищення морального авторитету цієї поважаної інституції. У ситуації, коли головними жертвами ненависті інтернет-коментаторів стають «западенці» та уніяти, така ситуація була цілком передбачуваною.

Враховуючи моральний авторитет УКУ, зовсім не слід очікувати, що отримавши фінансову пожертву від відомого олігарха, УКУ почне «танцювати під його дудочку». Навіть, якщо у когось такі сподівання з’явилися, то слід зауважити, що такий добродій просто видає бажане за дійсне. УКУ не зломили ні провокації СБУ, ні провокації ВО «Свободи». А тим більше не змінить і пожертва пана Фірташа. Важко вірити, що наміри та гроші усіх жертводавців на будівництво Святої Софії в Царгороді чи Києві, св. Петра в Римі чи Катедри Паризької Богоматері були чисті та високо моральні. Але нікому при здоровому глузді не прийде до голови звинувачувати через це Церкву в лицемір’ї. Тому подібні звинувачення на адресу УКУ інакше, як чистої води лицемір’ям, під яким приховане прагнення черговий раз обіляти Церкву брудом, назвати не можна. Судити ж про наміри пана Фірташа, який відомий своїми пожертвами на інші наукові заклади важко, якщо і неможливо. Не варто забувати слів Святого Письма: «Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину» (Ів. 6, 37). Хіба не було в історії тих, хто через свої пожертви, хоча і не завжди морально чисті вдостоївся отримати ласку навернення? Чому таке право належить комусь ексклюзивно? Хіба Церква чи церковна інституція має закрити свої двері перед жертводавцем тільки заради його сумнівної поведінки? Хіба закривши двері на такі пожертви, Церква не відкине тим самим цих людей, для яких це, можливо, дарований Богом шанс спасіння? Чому факт, що співвласник «РосУкрЕнерго» і меценат багатьох політичних, культурних, наукових речей пан Дмитро Фірташ пожертвував гроші і на УКУ має бути скандальним? УКУ своєю прозорою системою прийняття пожертв лише підтвердив власну відкритість і порядність. І всі спроби зганьбити УКУ, не вислухавши до кінця аргументацію самого закладу, виглядають нечесною грою в одні ворота. Українське суспільство ще мусить вчитися давати справедливу оцінку тим чи іншим подіям, і у цьому йому найбільшою допомогою мало би стати світло Христового Євангелія.

о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерела:
Мандрівники Христа Царя

03.06.2011р. Б. / Кардинал Гузар: УПЦ МП має відповісти за Десятинну церкву

Колишній Предстоятель Української греко-католицької церкви, Блаженніший Любомир ГУЗАР вважає, що Українська православна церква Московського Патріархату повинна надати офіційне пояснення того, що відбувається навколо Десятинної церкви у Києві.

Про це Л.ГУЗАР заявив сьогодні під час презентації своєї нової аудіокниги «Суспільство і влада», відповідаючи на запитання кореспондента УНІАН, чи вважає він, що Митрополія УПЦ МП має висловити свою позицію у відповідь на закиди, що саме ця церква має намір будувати храм на залишках фундаменту Десятинної церкви.

«Часом бувають події дуже локальні, й митрополія справді може бути непоінформована. У даному випадку йдеться про церкву великого масштабу – Десятинну церкву, а не якусь парохіальну церкву в забитому гірському селі», – зауважив колишній глава УГКЦ.

На його думку, у цьому питанні патріархат має діяти і відповідати рішуче й чітко. «Не задля нашої якоїсь цікавості, а просто тому, що хтось мусить відповідати. І казати, що ми за це не відповідаємо чи не знаємо, що діється, це – відмова від відповідальності. А це дуже негативно відбивається на церкві. Церква будь-яка: УПЦ чи інша у світі, яка відмовляється від відповідальності, втрачає довіру. Церква повинна зберігати довіру», – сказав Л.ГУЗАР.

Він нагадав, що священики не повинні вдавати з себе ангелів, а мають відповідати за свої вчинки. «Ні, бо ми є люди. І всі люди роблять помилки. І не треба цього заперечувати, вдавати, що цілком непричетні до цього», – підкреслив колишній глава УГКЦ.

Джерела:
УНІАН
Мандрівники Христа Царя