Святого пророка Авдія
Тропар пророка, глас 2: Пророка Твого Авдія пам’ять, Господи, празнуємо.* Тому молимо Тебе: Спаси душі наші.
Кондак пророка, глас 1: Великий Авдій, божественними
сяяннями ум світловидний надбавши прорікає майбутнє, Духом святим
віщаючи, його днесь благочестиво й мудро почитаючи, пам’ять його
священну звершуємо, яка серця просвіщає.
Святий Авдій (Авдій – означає “слуга Божий”) був ровесником
пророків Осії, Амоса і Міхея. Так стверджує святий Єронім. За деякими,
несправдженими, джерелами, Авдій сховав сто пророків від гніву Єзавелі,
жінки безбожного короля Ахава; він також впросив пророка Іллю, щоб той в
час тривалої посухи став перед Ахавом і вимолив у Бога дощу. Згодом, за
царя Ахазії, він покинув двірську службу і став учнем пророка Іллі.
Пророцтво святого Авдія має лишень одну главу, що містить двадцять
один стих. Він провіщає народу Едома Божу кару за кривди, який вони
завдали ізраїльтянам, а цим останнім провіщає прихід царства Божого. Жив
пророк за вісімсот років до приходу Христа Спасителя.
У той самий день
Святого мученика Варлаама
Тропар Варлаама, глас 4: Мученик Твій, Господи, Варлаам,* у
стражданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши
бо кріпость Твою, він мучителів подолав,* сокрушив і демонів
зухвальства безсильні.* Його молитвами спаси душі наші.
Кондак Варлаама, глас 4: Явився єси предивний кріпостю, як
ладан благовонний всепалення себе приніс єси, як жертву Христові, і
вінець почесті прийнявши Варлааме, завжди молися за нас, страднику.
Пам’ять святого мученика Варлаама похвальним словом вшанували в
Кесарії Кападокійській Василій Великий, а в Антіохії — Йоан Золотоустий.
Із їх промов довідуємося про подвиги цього Божого слуги.
Святий Варлаам був звичайним хліборобом, неписьменним мовчазним
чоловіком. Народився в Антіохії Сирійській, постраждав у 304 р. в
Кесарії Кападокійській від мучителя Саприкія. На суді святий Варлаам так
ясно і переконливо захищав Христову віру, що всі дивувалися мудрості
старця. Саприкій велів святого мученика бити, шматувати живе тіло аж до
костей, а кості ламати. Під кінець наказав йому простягнути праву руку
над вогнем жертовника, а в долоню покласти тліючу вуглину, посипану
кадилом, аби святий мученик з болю стряс кадило до вогню, бо тоді бодай
про око погани тішилися б тим, що християнин приніс богам жертву.
Але святий Варлаам тримав руку так довго над вогнем, аж вона згоріла і
впала у вогонь, після чого святий старець віддав Богу свою душу. Так,
за словами святого Василія, “десниця мученика подолала вогонь, перед
силою якого поступається залізо, мідь і твердий камінь”. У роковини
смерти святого Варлаама до його гробу в Кесарії приходила велика сила
народу, а близько 418 р. в Антіохії на його честь було зведено храм.
__________
У той самий день
Святих отців Варлаама та Йоасафа індійських
Діялося це в індійській землі, до якої, згідно зі старовинним
переданням, перші промені Христової віри приніс святий апостол Тома. Жив
у тій землі цар Авенір, який гнобив християн, зокрема монахів і
священиків, і ті змушені були переховуватися у диких хащах. А коли в
лютого царя народився син Йоасаф, то поганські волхви провістили, що ця
дитина колись прийме християнську віру, яку так жорстоко гнобить цар.
Наляканий, Авенір повелів виховувати сина у палаті, ізольованій від усіх
людей, і не вільно було навіть згадувати при дитині, що на світі є
бідні люди і що люди взагалі вмирають.
Але з часом життя царевича на самоті припинилося, а цар подбав, щоб
далі він зростав у найбільших розкошах, та велів показати синові усю
державу. Під час подорожі до царевича наблизився один християнський
священик і монах, що називався Варлаам, і той навернув царевича до
святої віри й охрестив його, а сам повернувся в пустелю. Коли цар
довідався, що його син прийняв Христову віру, то проханнями і погрозами,
підступом і намовами до грішного життя хотів сина схилити до
відступництва, але все було намарно. Він відступив Йоасафові половину
свого царства, а під кінець і сам прийняв Христову віру. Після цього
Авенір прожив ще чотири роки і помер на руках свого сина.
Йоасаф завів новий порядок у своїй державі, і значну частину своїх
підданих навернув до Христової віри. А згодом він призначив царем на
своє місце побожного християнина, що називався Варахій, а сам, під плач
вірного народу, на двадцять п’ятому році життя пішов на пустелю, де
подвизався довгі літа разом з Варлаамом, замкнув очі святому, який
помер, проживши майже літ сто, а з них сімдесят п’ять у пустелі.
Преподобний Йоасаф прожив у пустелі на самоті тридцять п’ять років, і
там свято й побожно помер. Варахій переніс його тіло до однієї з церков,
зведених святим Йоасафом. Діялося це близько 750 р. Про життя святих
преподобний Йоан Дамаскин написав книгу у сорока главах.
Подібна легенда, що сягала набагато пізніших часів, збереглася і
серед поган індійського краю. Тому знайшлися й такі, що заперечували
існування преподобних Варлаама і Йоасафа та стверджували, що це лиш
поганська легенда. У Христовій церкві не один, а десятки царевичів і
королівських синів кидали престоли та йшли в пустелю. Щодо самого
святого Йоасафа, то, можливо, що в описах його життя і справді є багато
легендарного. Однак саме життя так подібне до житія святих. А крім того,
такий учений чоловік, як святий Йоан Дамаскин, напевно вмів відрізнити
байку від правди, бо Церква в почитанні святих була дуже обережна. Тому
справою учених було б висловити думку про подібність поганської легенди
до правдивої християнської дійсности, але ніколи не заперечувати речі,
які спираються на дуже поважні старовинні джерела.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар