1Тм.3,1–13: «Ті, що виконують гаразд свої обов’язки, здобувають
собі почесний ступінь і велику сміливість у вірі в Христа Ісуса»
Коли ми задумаємось над своєю святістю, то найчастіше переконані,
що потрібно здійснити якісь особливі подвиги, поїхати на місії,
загинути мученицькою смертю. Цілковито не замислюємося, що саме наші
обов’язки – це є місце нашого освячення, що саме через наші обов’язки
Бог нас провадить до спасення.
Ті обов’язки, які я маю, Бог дав конкретно мені, щоб, виконуючи
їх, я міг освятитись. Апостол згадує про єпископів, дияконів, кожний із
яких був покликаний Богом до конкретних обов’язків. Немає покликань
більших чи менших, важливих чи неважливих. Кожна особа і кожне наше
служіння однаково вартісне для Бога, тому що саме Він покликав і
поставив кожного з нас до чогось особливого. Бог хоче, щоб ми були саме на цих місцях, які він передбачив для нас, і саме там ми освятимось і спасемось!
***
Лк.16,1-9: «І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро»
На перший погляд, може видатися незрозумілим: чоловік чинить
нечесно, обманює свого господаря, але його вчинок заслуговує на таку
похвалу від Господа? Звичайно, Бог ніколи не хвалить за неправду. Але
Господь показує нам цього чоловіка, ставить його за приклад як того, хто
вміє робити добро.
Нечесний управитель, хоч і наляканий тим, що на нього чекає, вміє
зробити щось корисне для інших. Погляньмо на наше життя: скільки є
обставин і ситуацій, де ми могли б зробити добро, вчинити чи сказати
щось приємне, чи хоча б побажати у своєму серці комусь добра, чи хоч би
добрим поглядом обдарувати іншу людину!
Ми завжди нарікаємо на обставини, ситуації, але погляньмо –
скільки впродовж дня ми могли б робити доброго! А скільки впродовж
місця, року? В кожній життєвій ситуації можемо щось зробити доброго з тими силами й можливостями, які маємо!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар