Еф.5,33–6,9: «Служіть охоче, як Господові, а не як людям»
Нам може здатися дивним, чому Господь вказує, щоб раби слухались
панів. Мусимо розуміти, що Господь прийшов на землю, де такі стосунки
тоді були звичним життям, ментальністю народу. І треба було трохи часу,
щоб усі усвідомили, що рабство – це щось неприпустиме, ненормальне для
людського життя. Але Бог, промовляючи в тих обставинах до рабів, щоб
вони служили своїм володарям, як Господеві, одночасно каже, щоб і пани
чинили їм те саме. Не лише слуги мають служити панам, як Господеві, але
так само пани мають розуміти, що Бог дав їм тих чи тих людей, що сам
Господь їх послав. І ставитись до них, як до самого Господа.
Звичайно, рабовласницькі часи минули, для нас сьогодні цей уривок
ніби й не актуальний. Але він вчить нас, що нема різниці, що ми робимо,
яку посаду обіймаємо, усюди маємо поводитись так, як Божі слуги. Якщо
ми підвладні, то маємо служити як Господеві нашим керівникам у
християнському дусі. А керівники завжди мають пам’ятати, що мають
служити як Господеві своїм підлеглим.
* * *
Лк.4,16-22: «Дух Господній на мені, бо Він мене помазав»
Ці слова Ісус Христос цитує зі Старого Завіту, вказуючи, що Він
діє не сам від себе, а в Отці, перебуває в Божому Дусі та являє Божу
волю на землі. Кожному з нас важливо пам’ятати, що ми також покликані
перебувати з Господом. Через Хрещення і Миропомазання ми долучені до
божественного життя, сповнені його Духа та дарів Святого Духа.
Коли б ми усвідомлювали присутність Святого Духа в кожному з нас, наше життя було б цілковито інакшим.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар